Рішення

від 12.07.2018 по справі 815/6635/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2018 року м. Одеса Справа № 815/6635/17

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А.,

за участю: секретаря Ягенської К.О., представників позивача Дегтярьова О.О., відповідача Поперечного Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіва" до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 08.09.2017 року: №030151401 про донарахування суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 433105 грн. та штрафної санкції на суму 10276 грн. та №0030181401 про зменшення від'ємного значення з ПДВ у сумі 182589 грн., -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Будіва звернулось з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 08.09.2017 року: №030151401 про донарахування суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 433105 грн. та штрафної санкції на суму 10276 грн. та №0030181401 про зменшення від'ємного значення з ПДВ у сумі 182589 грн. , мотивуючи це тим, що ГУ ДФС в Одеській області було проведено документальну планову виїзну перевірку TOB Будіва з питань дотримання податкового законодавства за період з 15.12.2015 по 31.03.2017, за результатами якої було складено акт перевірки від 25.07.2017 №910/15-32-14-01/40177201 (далі акт перевірки). 11.09.2017 підприємством особисто були отримані податкові повідомлення рішення від 08.09.2017: №0030151401 про донарахування суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 433 105 грн. та штрафна санкція на суму 10 276грн.; №0030181401 про зменшення від'ємного значення з ПДВ у сумі 182 589 грн.; №0030191401 про застосування штрафних санкцій за порушення термінів реєстрації податкових накладних на загальну суму 5 181,92 грн. Не погодившись з прийнятими рішеннями позивач звернувся до ДФС України зі скаргою на спірні податкові повідомлення рішення. Рішенням ДФС України від 30.11.2017 №28181/6/99-11-01-01-25, скасовано рішення № 0030191401 про застосування штрафних санкцій за порушення термінів реєстрації податкових накладних на загальну суму 5 181,92 грн. Прийнято нове рішення від 06.12.2017 № 0045631401. Рішення від 08.09.2017 №0030151401 та №0030181401 залишені в силі. Проте позивач не погоджується з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями та зазначає, що під час перевірки були надані всі необхідні документи на підтвердження правовідносин позивача з його контрагентами, а саме: ФОП Ратушняк, ТОВ Даника , ТОВ Альфасервісбуд , ТОВ Славіком Плюс , ТОВ Гранд Левел , ТОВ Торгівельний альянс Меридіан , ТОВ Адванс менеджмент та ТОВ Еліт Глобал Плюс , а тому висновки акту не ґрунтуються на чинному законодавстві та суперечать наданим первинним документам позивача. Враховуючи вищевикладене позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Представник відповідача Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області в судовому засіданні позов не визнав та надав до суду відзив на позов, який мотивований тим, що згідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за ІІ-й квартал 2017 року, проведена документальна планова виїзна перевірка TOB Будіва з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 15.12.2015 по 31.03.2017, валютного та іншого законодавства за період з 15.12.2015 по 31.03.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 15.12.2015 по 31.03.2017. За результатами перевірки складено акт перевірки від 25.07.2017 №910/15-32-14-01/40177201. Перевіркою повноти декларування TOB БУДІВА показників рядка 02 Декларацій „Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності" за період з 15.12.2015 по 31.03.2017 встановлено їх заниження всього у сумі 2 406 140 грн., в тому числі рік 2016 всього у сумі - 1 862 340 грн. 1 квартал 2017 всього у сумі - 543 800 грн. Згідно наданих до перевірки документів, TOB БУДІВА , до складу інших операційних витрат було включено витрати на збут, а саме: витрати на розробку, виготовлення, розповсюдження або доставка рекламних матеріалів та інші рекламні послуги для залучення клієнтів за період з 01.12.2015 по 31.03.2017 року. .Згідно звітів про надання рекламних послуг встановлено, що ФОП Ратушняк Н.Ю., було вироблено 366 500 шт. листівок, каталогів-збірників, плакатів, єврофлаєрів на загальну суму -1 918 720 грн. та надано послуг на їх поширення на загальну суму - 487 420 грн. 18.07.2017 головному бухгалтеру було надано запит щодо надання пояснень та копій інших документів по взаємовідносинам з ФОП Ратушняк по наданню рекламних послуг, а саме: договорів, заявок на кількість, якість та ціну їх виготовлення, актів прийомки - передачі виготовлених листівок, каталогів-збірників, плакатів, єврофлаєрів, даних бухгалтерського обліку щодо їх оприбуткування та подальшої їх передачі ФОП Ратушняк Н.Ю., для їх розповсюдження, даних про їх виробника та інші документи, які підтверджують факт їх виготовлення та розповсюдження. Станом на дату складання акту відповідні пояснення та їх документальне підтвердження не надавалися. За даними ІС Податковий блок встановлено, що Ратушняк Н.Ю., код 3053120208, зареєстрована як фізична особа - підприємець (далі - ФОП) зареєстрована в органах ДФС 08.06.2016 за №155416107453. Основним видом діяльності є - 47-91 роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет. Згідно декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця ФОП Ратушняк Н.Ю., за 2016 рік задекларовано доходи у розмірі - 335 000 грн. За даними ІС Податковий блок у ФОП Ратушняк Н.Ю., відсутні наймані працівники та об'єкти, які могли використовуватися для виробництва 366 500 шт. листівок, каталогів-збірників, плакатів, єврофлаєрів. Таким чином, на порушення п.44.1.ст.44, п.44.2.ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, Податкового кодексу, п.2 ст. 3, п.1. ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , , п.5, п.6, п.7 П(С)БО 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, перевіркою відображених рядку 2180 Інші операційні витрати Фінансових звітів суб'єкта малого підприємництва за формою №2-м за період з 15.12.2015 по 31.03.2017, на підставі документів, перелік яких наведено у додатку № 4 до акту перевірки "Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки ТОВ БУДІВА , у сумі - 9 758 500 грн. встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 2180 Інші операційні витрати Фінансових звітів суб'єктів малого підприємництва за формою №2-м на загальну суму - 2 406 140 грн., в тому числі за 2016 рік всього у сумі - 1 862 340 грн. 1 квартал 2017 всього у сумі - 543 800 грн.. Щодо податку на додану вартість представник відповідача зазначив наступне. Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 15.12.2015 по 31.03.2017 встановлено їх заниження всього у сумі 182 589 грн., у тому числі: за червень 2016 у сумі - 2 794 грн., за липень 2016 у сумі - 63 105 грн., за серпень 2016 у сумі - 2 761 грн., за вересень 2016 у сумі - 14 334 грн., за жовтень 2016 у сумі - 9 799 грн., за листопад 2016 у сумі --2 270 грн., за лютий 2017 у сумі - 87 526 грн. В ході проведення перевірки 18.07.2017 головному бухгалтеру було надано запит щодо надання пояснень та копій інших документів по взаємовідносинам з TOB "ДАНИКА.", ТОВ; "ЕЛІТ ГЛОБАЛ ПЛЮС", TOB "ГРАНД ЛЕВЕЛ", TOB "СЛАВІКОМ ПЛЮС", TOB "АЛЬФАСЕРВІСБУД", TOB "ТОРГІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС "МЕРИДІАН", TOB "АДВАНС МЕНЕДЖМЕНТ", по здійсненню реалізації будівельних матеріалів, а саме: заявок на кількість, якість та ціну їх виготовлення, товарно-транспортних накладних, інших наявних документів. В додатках до заперечення на акт перевірки було надано не засвідчені печаткою копії договорів про постачання матеріалів будівельного призначення з вказаними контрагентами, інших документів надано не було. До перевірки не надано товарно-транспортні накладні, заявки на замовлення даного асортименту товару, дані щодо місця реалізації.

Ухвалою суду від 14.12.2017 року адміністративний позов залишений без руху.

Ухвалою суду від 26.01.2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 26.02.2018 року суд вирішив справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи та дослідивши наявні у справі докази, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що ГУ ДФС в Одеській області було проведено документальну планову виїзну перевірку TOB Будіва з питань дотримання податкового законодавства за період з 15.12.2015 по 31.03.2017, за результатами якої було складено акт перевірки від 25.07.2017 №910/15-32-14-01/40177201 (далі акт перевірки).

11.09.2017 підприємством отримані податкові повідомлення рішення від 08.09.2017: №0030151401 про донарахування суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 433 105 грн. та штрафна санкція на суму 10 276грн.; №0030181401 про зменшення від'ємного значення з ПДВ у сумі 182 589 грн.; №0030191401 про застосування штрафних санкцій за порушення термінів реєстрації податкових накладних на загальну суму 5 181,92 грн.

Не погодившись з прийнятими рішеннями позивач звернувся до ДФС України зі скаргою на спірні податкові повідомлення рішення. Рішенням ДФС України від 30.11.2017 №28181/6/99-11-01-01-25, скасовано рішення № 0030191401 про застосування штрафних санкцій за порушення термінів реєстрації податкових накладних на загальну суму 5181,92 грн. Прийнято нове рішення від 06.12.2017 № 0045631401. Рішення від 08.09.2017 №0030151401 та №0030181401 залишені в силі.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 08.09.2017 року №0030181401 суд зазначає наступне.

У рішенні ДФС України від 30.11.2017 та висновку до заперечень на акт перевірки було зазначено, наявність порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.187.1, п.188.1 ст.188, п.201.1 ст. 201, п.201.7 ст. 201, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення , різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 182 589 грн., у тому числі: за червень 2016 у сумі - 2 794 грн.; за липень 2016 у сумі - 63 105 грн.; за серпень 2016 у сумі -2 761 грн.; за вересень 2016 у сумі -14 334 грн.; за жовтень 2016 у сумі - 9 799 грн.; за листопад 2016 у сумі - 2 270 грн.; за лютий 2017 у сумі - 87 526 грн.

В акті перевірки зазначено, що дане порушення відбулось в наслідок реалізації будівельних матеріалів невстановленим особам, з відображенням в обліку проданого товару наступним підприємствам: TOB ДАНИКА , код за ЄДРПОУ 40130886, TOB АЛЬФАСЕРВІСБУД , код ЄДРПОУ 40148495, TOB СЛАВІКОМ ПЛЮС (код за ЄДРПОУ 40668767), TOB ГРАНД ЛЕВЕЛ (код за ЄДРПОУ 38829041), TOB ТОРГІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС МЕРИДІАН (код ЄДРПОУ 40044127), TOB АДВАНС МЕНЕДЖМЕНТ (код за ЄДРПОУ 38559243), TOB ЕЛІТ ГЛОБАЛ ПЛЮС (код за ЄДРПОУ 38559196. У даних підприємств згідно податкової інформації відсутні власні основні фонди, та наймані працівники які могли використовувати будівельні матеріали. Перевіркою встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту в періоді, що пеервірявся, на газальну суму 182 589 грн.

Проте суд не погоджується з даними висновками та зазначає наступне.

Згідно п. п. 14.1.181 Податкового Кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. а п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Приписами п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно положень п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Відповідно до вимог п. 185.1 ст.187 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно вимог п. 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної

декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Судом встановлено, що між підприємством TOB Будіва та TOB ДАНІКА , TOB АЛЬФАСЕРВІСБУД , TOB СЛАВІКОМ ПЛЮС , TOB ГРАНД ЛЕВЕЛ , TOB ТОРГІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС МЕРИДІАН , TOB АДВАНС МЕНЕДЖМЕНТ , TOB ЕЛІТ ГЛОБАЛ ПЛЮС укладені наступні договори про постачання матеріалів будівельного призначення, а саме: від 24.02.2017 №ДП 0217/04 (TOB Даніка ), від 13.07.2016 №К-0716/22 (TOB Еліт Глобал Плюс ), від 20.09.2016 №К-0916/01 (TOB Гранд Левел ), від 25.10.2016 №К-1016/02 (TOB Славком Плюс ), від 29.06.2016 №К-0616/18 (TOB Альфасервісбуд ), від 01.09.2016 №01092016 (TOB Адванс Менеджмент ), від 18.07.2016 №ДП-0716-02 (TOB ТА Меридіан ).

TOB Будіва та контрагенти оформили договірні правовідносини шляхом укладення письмових договорів та на виконання вимог податкового законодавства під час виконання умов договорів склали первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, та всі вони описані в акті перевірки. Будь яких зауважень, щодо форми та змісту наданих первинних документів з боку контролюючого органу в акті перевірки відсутні.

Таким чином господарські операція між TOB Будіва та вище зазначеними підприємствами мали реальний характер, призвела до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується документами: видатковими накладними №КИ-00000324/01 від 01.07.2016 року, №КИ-0011478/001 від 26.10.2016 року, №ДП-00000199/01 від 27.02.2017 року, №КИ-0001023/001 від 23.09.2016 року, №ДП-0000548/001 від 22.07.2016 року, №КИ-0000852/001 від 06.09.2016 року, №КИ-00000451/01 від 21.07.2016 року.

TOB Будіва внесло до Реєстру податкових накладних усі податкові накладні на реалізований товар та відповідно збільшила податкові зобов`язання з ПДВ, що визнається сторонами та відобразила їх у податковій декларації з ПДВ, та сплатила податок.

Посилання податкового органу на відсутність товаро - транспортних накладних не може бути підставою для не визнання продажу будівельних матеріалів контрагентам, оскільки відповідно до п. 4 договорів товар, який поставляється на основі замовлення покупця передається зі складу постачальника. Тобто товар відпускався зі складу постачальника, а вивіз товару зі складу здійснювався покупцем за власний рахунок.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Таким чином у позивача, який не здійснював доставку товару контрагентам- покупцям, так як відвантажував його зі свого складу, не повинно залишатися документу на перевезення.

Щодо посилань відповідача на наявність податкових інформацій на контрагентів позивача відповідно до яких та TOB ДАНІКА , TOB АЛЬФАСЕРВІСБУД , TOB СЛАВІКОМ ПЛЮС , TOB ГРАНД ЛЕВЕЛ , TOB ТОРГІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС МЕРИДІАН , TOB АДВАНС МЕНЕДЖМЕНТ , TOB ЕЛІТ ГЛОБАЛ ПЛЮС не могли здійснювати дані господарські операції через відсутність їх за місцезнаходженням, відсутність найманих працівників та об'єктів, які могли використовуватися для придбання та подальшої реалізації будівельних матеріалів придбаних у позивача, то суд не приймає їх до уваги.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", висловлена позиція згідно якої, у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в рішенні від 01 грудня 2016 р. справа № К/800/15575/14 (ЄДРСРУ № 63134078) та від 24.05.2017 по справі № К/800/24191/16 (ЄДРСРУ № 66905044). Посилання контролюючого органу на відсутність контрагентів позивача за місцем реєстрації не може бути взято судом до уваги, оскільки цей факт не може свідчити про невиконання цими суб'єктами договірних зобов'язань, як не може свідчити про вказане і відсутність достатніх (саме на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів, зокрема виробничих баз, складських приміщень.

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено поняття господарської діяльності, відповідно до якої під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, суд встановив, що договори з контрагентами TOB ДАНІКА , TOB АЛЬФАСЕРВІСБУД , TOB СЛАВІКОМ ПЛЮС , TOB ГРАНД ЛЕВЕЛ , TOB ТОРГІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС МЕРИДІАН , TOB АДВАНС МЕНЕДЖМЕНТ , TOB ЕЛІТ ГЛОБАЛ ПЛЮС укладені у письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, а тому робить висновок, що сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.. 3 ГК України.

Кримінальні справи відносно керівників та засновників TOB ДАНІКА , TOB АЛЬФАСЕРВІСБУД , TOB СЛАВІКОМ ПЛЮС , TOB ГРАНД ЛЕВЕЛ , TOB ТОРГІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС МЕРИДІАН , TOB АДВАНС МЕНЕДЖМЕНТ , TOB ЕЛІТ ГЛОБАЛ ПЛЮС за ознаками фіктивного підприємництва, чи ухилення від сплати податків не порушувалася та вирок не приймався, зокрема доказів цього суду не надано.

Так само не надано суду відомостей щодо осіб, яким на думку відповідача був реалізований товар, виходячи з чого відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийнятого ним рішення.

При цьому ДФС в разі ствердження про відсутність реалізації товару TOB ДАНІКА , TOB АЛЬФАСЕРВІСБУД , TOB СЛАВІКОМ ПЛЮС , TOB ГРАНД ЛЕВЕЛ , TOB ТОРГІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС МЕРИДІАН , TOB АДВАНС МЕНЕДЖМЕНТ , TOB ЕЛІТ ГЛОБАЛ ПЛЮС повинно було на суму ПДВ сплачену до бюджету позивачем за наслідками реалізації товару цим контрагентам зменьшити ТОВ Будіва суму податкових зобов`язань, тобто фактично на об'єкт оподаткування це зауваження не повинно було вплинути.

Відповідно до ч 1. ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В матеріалах справи містяться первинні документи, що підтверджують факт господарських відносин між позивачем та TOB ДАНІКА , TOB АЛЬФАСЕРВІСБУД , TOB СЛАВІКОМ ПЛЮС , TOB ГРАНД ЛЕВЕЛ , TOB ТОРГІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС МЕРИДІАН , TOB АДВАНС МЕНЕДЖМЕНТ , TOB ЕЛІТ ГЛОБАЛ ПЛЮС та вони були надані позивачем під час перевірки перевіряючим.

Суд зазначає, що на час здійснення господарської операції між позивачем та контрагентами - постачальниками, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо сплати податку та матеріали справи не містять доказів заниження позивачем зобов'язань з ПДВ.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31 січня 2011 р. № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що "чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання". Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок "узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії"(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку, що податкове повідомлення рішення від 08.09.2017 року №0030181401 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення рішення від 08.09.2017 року №0030151401, яким встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 112 345 грн., у зв'язку з придбанням ТОВ БУДІВА програмного продукту BPMonline , у зв'язку з не отриманням доходу від цього продукту, суд встановив наступне.

Згідно ліцензійної угоди від 17.12.2015 №17/12/15-4 ТОВ Террасофт було надано ТОВ Будіва програмний продукт Bpmonline field sales on-site , Bpmonline sales enterprise on-site , Bpmonlinemarketing 1000 активних контактів , Bpmonline customer center on-site , Bpmonline marketing 1000 активних контактів Bpmonline marketing on-site . Акти приймання передачі програмного забезпечення від 15.03.2016 №153162, від 16.02.2016 №162161, від 15.01.2016 №151161, від 24.12.2015 №2412151.

Згідно договору про надання послуг від 17.12.2015 №17/12/15-5 між ТОВ Террасофт Сервіс (виконавець) та ТОВ Будіва (замовник), виконавцем було надано послуги в кількості, за цінами та в строки згідно умов Договору та специфікацій до нього. Згідно специфікації від 17.12,2015 №17/12/15-5 підприємством отримано послуги з технічної підтримки програмного продукту ВРМ online-пакет Бізнес . Акти виконаних робіт від 16.03.2016 №163161, від 16.02.2016 №162162,від 15.01.2016 №151161, від 24.12.2015 №2412151.

Згідно первинних документів підприємством включено витрати на загальну суму 290283,32 грн. Але, в акті перевірки перевіряючими не визнано витрати по вище зазначеним договорам лише період 2015 року з посиланням на те, що позивачем не було отримано прибуток в 2015 році на відміну від 2016 року.

Bpmonline - це рішення, які розроблені компанією Terrasoft. Bpmonline CMR об'єднує можливості системи управління взаємовідносин з клієнтами (CMR) та системи управління бізнес процесами (BMP). Можливості системи Bpmonline CMR включають управління бізнес процесами, їх проектування, автоматизація, аналітика, управління клієнтською базою. Планування та управління продажем, управління маркетинговими компаніями, автоматизація діловодства та документообігу, управління робочим часом, контроль за виконанням доручень, відстеження результатів роботи та аналітику.

Згідно п.п. 134.1.1. ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Статтями ПК України визначено перелік різниць, які збільшують/зменшують фінансовий результат до оподаткування.

Відповідно до п. б П(С)БО 16 витратами, звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно п. 7 П(С)БО 16 витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійсненні.

Придбання активів (тобто товарів, послуг) передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника податків. Така мета є необхідною умовою для формування витрат та/або податкового кредиту платником податків. Всі витрати мають бути здійсненими в межах господарської діяльності платника податків.

Відповідно витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності, або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

З огляду на те, що даний програмний продукт використовувався ТОВ в господарській діяльності як в 2015, так й в 2016 роках та на час перевірки, то висновок відповідача про завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 112345 є необґрунтованим.

Щодо заниження позивачем податку на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 453327 грн. в тому числі за 2016 рік у сумі 335221 грн. та за 1 квартал 2017 року у сумі 97884 грн., то суд зазначає наступне.

Як встановлено судом TOB БУДІВА до складу інших операційних

витрат було включено витрати на збут, а саме: витрати на розробку, виготовлення, розповсюдження або доставка рекламних матеріалів та інші рекламні послуги для залучення клієнтів за період з 01.12.2015 по 31.03.2017 року.

Згідно з нормами ст. 1 ЗУ Про рекламу виробник реклами - особа, яка повністю або частково здійснює виробництво реклами.

Заходи рекламного характеру - заходи з розповсюдження реклами, які передбачають безоплатне розповсюдження зразків товарів, що рекламуються, та/або їх обмін споживачам однієї кількості чи одного виду товарів, що рекламуються, на інший;

Особа - фізична особа, в тому числі фізична особа - підприємець, юридична особа будь-якої форми власності, представництво нерезидента в Україні;

Реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару;

Рекламодавець - особа, яка є замовником реклами для її виробництва та/або розповсюдження;

Розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами.

Підставою для відображення витрат у обліку став договір надання послуг №010716 укладений між позивачем (замовник) та ФОП Ратушняк Н.Ю. (виконавець) 10.07.2016 року.

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по розробці, виготовленню поліграфічної продукції, а також зобов'язується надати замовнику рекламні послуги, а замовник зобов'язується оплатити надані послуги у розмірі, порядку та строки передбачені договором.

Згідно звітів про надання рекламних послуг встановлено, що ФОП Ратушняк Н.Ю., було вироблено 366500 шт. листівок, каталогів-збірників, плакатів, єврофлаєрів на загальну суму - 1918720 грн. та надано послуг на їх поширення на загальну суму - 487 420 грн.

В бухгалтерському обліку дані операції відображено наступним чином: Дт 68 Розрахунки з іншими кредиторами" КтЗІ 1 Поточні рахунки в банку на суму 335 000 грн. Дт 93 Витрати на збут Кт 68 Розрахунки з іншими кредиторами" на суму 2 406 140 грн. Дт 791 Фінансовий результат Кт 92 Адміністративні витрати на суму 2 406 140 грн.

Станом на 31.03.2017 року по рахунку Кт 68 Розрахунки з іншими кредиторами" по контрагенту ФОП Ратушняк Н.Ю., у ТОВ обліковується кредиторська заборгованість - 2 071 140 грн. (тобто оплата по договору не здійснена у повному обсязі).

Сторонами не заперечувалось, що під час проведення перевірки 18.07.2017 перевіряючими вручено головному бухгалтеру ТОВ Будіва письмовий запит про надання пояснень та копій документів по взаємовідносинам з ФОП Ратушняк Н.Ю. щодо отримання рекламних послуг, а саме: договорів, заявок на кількість, якість та ціну виготовлення, актів прийомки - передачі виготовлених листівок, каталогів (збірників), плакатів, єврофлаєрів, даних бухгалтерського обліку щодо їх оприбуткування та подальшої їх передачі ФОП Ратушняк Н.Ю. для їх розповсюдження, даних про їх виробника, та інші документи, які підтверджують факт їх виготовлення та розповсюдження(т.1 а.с.217).

Станом на дату складання акту відповідні пояснення та їх документальне підтвердження не надавалися.

Суд враховує, що відповідно до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Та як встановлено судом позивач не надав й до заперечень поданих на акт перевірки документів, які запитувались перевіряючими, тому суд погоджується з тим, що дані документи були відсутні у позивача.

За даними 1С Податковий блок встановлено, що Ратушняк Н.Ю., зареєстрована як фізична особа - підприємець в органах ДФС 08.06.2016 за №155416107453. Основним видом діяльності є - 47-91-роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу інтернет.

Згідно декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця ФОП Ратушняк Н.Ю., за 2016 рік задекларовано доходи у розмірі - 335 000 грн.

За даними 1С Податковий блок у ФОП Ратушняк Н.Ю., код 3053120208, відсутні наймані працівники та об'єкти, які могли використовуватися для виробництва 366 500 шт. листівок, каталогів-збірників, плакатів, єврофлаєрів.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що розповсюдження замовленої рекламної продукції відбувалось у місті Києві, Дніпро, Кривий Ріг та в Одесі без фактичної передачі її від ФОП до ТОВ після виготовлення в м.Одесі.

Суд також враховує, що договір не містить даних щодо міст розповсюдження рекламної продукції та її розподілу в залежності від виду рекламного матеріалу.

На питання суду чи здійснювався контроль за розповсюдженням рекламної продукції, представник позивача повідомив, що такого контролю не було.

Допитаний в судовому засіданні свідок Ратушняк Н.Ю., пояснила суду, що є дружиною головного директора ТОВ Будіва , та що продукцію (брошури та європлакати) замовляла у третіх осіб, розрахунки з якими здійснювались або на картку або готівкою.

Також свідок в судовому засіданні пояснила, що для розповсюдження виготовленої продукції по різних містах України нею залучались інші фізичні особи - підприємці, з цих міст, які безпосередньо і здійснювали таке розповсюдження, розрахунки з ними проводились в основному готівкою чи на карту, та вона не контролювала виконання умов договору з їх боку.

Проте на пропозицію суду ФОП Ратушняк Н.Ю. надати докази укладення договорів з ФОП, які здійснювали розповсюдження даної рекламної продукції та розрахунку з ними жодного доказу надано не було, так само не надано пояснення причин не можливості їх надати.

Також суду не було надано договорів укладених з фірмами Артель та Контраст , якими, як пояснив свідок, здійснювалось виготовлення даної рекламної продукції.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети), є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Розглядувана позиція випливає зі змісту підпункту 14.1.231 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

Відповідно до вимог п.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІУ "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" із змінами та доповненнями фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бум імперського обліку.

Відповідно до вимог п.п.14.1.36. п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно-до вимог п.п.14.1.185. п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вивчення певної дії або провадження певної діяльності.

З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є:

а) досягнення домовленості утримуватися від певної дії або від конкуренції з третьою особою чи надання дозволу на будь-яку дію за умови укладення договору;

б) постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку;

в) постачання послуг іншій особі на безоплатній основі.

Відповідно до вимог п.п.14.1.191. п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до вимог п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПК України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари .

Відповідно до вимог п.п. 14.1.202. п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності .

Вимогами п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Вимогами п.44.2.ст.44 Податкового кодексу України передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування

Вимогами п.44.3.ст.44 ПК України передбачено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності .

Вимогами п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу визначено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до вимог п. 5 П(С)БО 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N 318, із змінами і доповненнями, встановлено які витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Пунктом 6 П(С)БО 15 Витрати , встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства, за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Суд вважає, що надані позивачем в судовому засіданні документи підтверджують лише документування операцій з придбання послуг у ФОП, а сам по собі факт оформлення документів не є безумовним свідченням того, що такі рекламна продукція вироблялась та розповсюджувалась, тому наявні у позивача первинні документи, зокрема акти здачі-прийняття робіт та звіти про виконану роботу, не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ст.1 Закону України від 16.07.99 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Тому будь-які документи (в тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, якою відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, суд вважає доведеним матеріалами справи завищення задекларованих позивачем показників у рядку 2180 Інші операційні витрати Фінансових звітів суб'єктів малого підприємництва за формою №2-м на загальну суму - 2406140 грн., в тому числі за рік 2016 всього у сумі - 1 862 340 грн. та 1 квартал 2017 у сумі - 543 800 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд враховує, чи прийняті вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи, те що позивач підтвердив реальність договорів купівлі-продажу з контрагентами, а відповідач не надав суду доказів того, що товар був реалізований іншим особам ніж зазначено у первинних документах, а також те, що віднесення витрат на придбання програмного продукту, який в наступному використовується в господарській діяльності, на зменшення оподатковуваного доходу в періоді коли відсутній прибуток у ТОВ відповідає положенням ПК України, суд доходить висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню.

Судові витрати розподілити за правилами ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіва" до Головного управління ДФС в Одеській області задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0030181401 від 08.09.2017 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0030151401 від 08.09.2017р. в частині суми, що перевищує суму податку на прибуток -412883грн.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст..255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням положень п.15-5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Іванов Е.А.

.