Постанова

від 16.07.2018 по справі 820/361/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2018 р. Справа № 820/361/18 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бершова Г.Є.

суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський Автоцентр" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2018 (суддя Панченко О.В., м. Харків, повний текст складено 25.04.18) по справі № 820/361/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський Автоцентр"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський автоцентр" (надалі - ТОВ "Харківський автоцентр"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 03.01.2018 № 0000011409 та від 03.01.2018 № 0000021409.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2018 у задоволенні адміністративного позову ТОВ "Харківський автоцентр" відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обгрунтованістьь доводів контролюючого органу про виконання позивачем будівельних робіт з порушенням вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", що мало також наслідком невірне відображення даних в бухгалтерському обліку та нарахуванні податків.

Скориставшись правом відзиву на апеляційну скаргу, відповідач, посилаючись на законність та обгрунтованість судового рішенння, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримали доводи апеляційної скарги, просили скаргу задовольнити.

Представники відповідачів в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечували, просили відмовити в її задоволенні.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, учасниками справи не оспорюється та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що контролюючим органом в червні - липні 2017 року було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.03.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.03.2017.

За наслідками проведеної перевірки було складено акт від 16.08.2017 №10041/20-40-14-01-08/34016118 (а.с. 25-80, том 1), за висновками якого встановлено наступні порушення:

в порушення п. 29 П(С)БУ 7, п. 44.1 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 140.4.2 п. 104.4 ст. 140 Податкового кодексу України встановлено завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування станом на 31.03.2017 на суму 1288398 грн. та встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 6954 грн., в тому числі за 3 квартал 2016 року в сумі 6954 грн;

в порушення п. 189.1 ст. 189 п.п. "г" п. 198.5 ст. 198, п. 14.1.71 п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України на 530403 грн., у тому числі за січень 2015 року на суму 5942 грн., за лютий 2015 року на суму 4915 грн., за березень 2015 року на суму 8723 грн., за квітень 2015 року на суму 9005 грн., за травень 2015 року на суму 9005 грн., за червень 2015 року на суму 9005 грн., за липень 2015 року на суму 9005 грн., за серпень 2015 року на суму 9005 грн., за жовтень 2015 року на суму 18010 грн., за листопад 2015 року на суму 5129 грн., за грудень 2015 року на суму 12881 грн., за січень 2016 року на суму 23163 грн., за квітень 2016 року на суму 17942 грн., за жовтень 2016 року на суму 259929 грн., за листопад 2016 року на суму 44771 грн., за грудень 2016 року на суму 9296 грн., за січень 2017 року на суму 13765 грн., за березень 2017 року на суму 7845 грн. встановлено завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1+рядок 20.3 декларації) (переноситься з рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду за лютий 2017 року на суму 17901 грн.);

в порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та застосована штрафна санкція згідно п. 120-1.1 ст. 120 Податкового кодексу України в розмірі 10% та 20 % від суми ПДВ;

в порушення п.п. 266.1.1 п. 266.1, п.п. 266.3.1 п. 266.3, пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України занижено податок на нерухоме майно в сумі 21 447,24 грн., у тому числі за І квартал 2015 року в сумі 326, 47 грн., за ІІ квартал 2015 року в сумі 326,47 грн., за ІІІ квартал 2015 року в сумі 326, 48 грн., за IV квартал 2015 року в сумі 326, 48 грн., за І квартал 2016 року в сумі 4108,94 грн., за ІІ квартал 2016 року в сумі 4108,94 грн., за ІІІ квартал 2016 року в сумі 4108,93 грн., за IV квартал 2016 року в сумі 4108,93 грн., за І квартал 2017 року в сумі 3705, 60 грн.

За наслідками розгляду вказаного акту перевірки, контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 03.01.2018: № 0000021409 (а.с. 23, том 1), відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 404318,75 грн., в тому числі за основним платежем - 323455 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 80863,75 грн.; № 0000011409 (а.с. 24), відповідно до якого позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 44206 грн.

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями -рішеннями, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що в даній справі при перенесенні позивачем інформації з неправомірно складеного первинного документа до облікових регістрів бухгалтерського обліку було порушено норми частини п'ятої ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, абзацу другого розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №893/4186. Суд першої інстанції виходив з того, що позивач мав право приступати до використання земельної ділянки після державної реєстрації укладеного з орендодавцем договору оренди землі згідно цільового призначення: для реконструкції нежитлових будівель під автосалон з відкритою автостоянкою та СТО.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірним у вказаній справі є правомірність віднесення позивачем до складу витрат, на які зменшуються доходи, визначені за правилами бухгалтерського обліку, витрат, які складаються з амортизаційних нарахувань на автостоянку, яка лічиться як "Площадка для автомобілів №З (асфальтована)".

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пунктами 1 та 2 статті 9 цього Закону встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Так, згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, первинні документи (на паперових та машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості мають обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складено документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, прізвища та підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та за фактично проведеними господарськими операціями.

Відповідно до п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318: витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Згідно з п. 7 вказаного Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п.п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, основний засіб - "Площадка для автомобілів №3 (асфальтована)", автостоянка оприбуткований на баланс підприємства позивача 24.10.2016 за первісною вартістю 1593101,38 грн. (в бухгалтерському обліку вчинена проводка Дт 103 Кт 15 на суму 1593101,38 грн.), з терміном використання в бухгалтерському обліку - 200 місяців, в податковому обліку - 180 місяців (дані рахунку 131 по б/о та п/о).

Актом приймання - передачі (форма 03) від 24.10.2016 б/н було введено в експлуатацію основний засіб "Благоустроенная площадка № 3", без зазначення площі вказаної площадки, первісною вартістю 1 593 101,38 грн., яка складається з благоустрій площадки № 3 в сумі 1 062 957 грн.; технічна документація на землю в сумі 530144,38 грн.

Таким чином, витрати у вигляді амортизації, пов'язані з автостоянкою, почали впливати на формування об'єкту оподаткування, починаючи з листопада 2016 року.

На підтвердження правомірності та достовірності понесених витрат (амортизації) у сумі 39827,55 грн. позивачем надано до суду відомості щорічної інвентаризації за 2015 рік, відомості щорічної інвентаризації за 2016 рік, накази, рішення Харківської міської ради, висновок землевідведення, технічна документація, договори підряду з метою проведення робіт щодо планування земельного полотна, укладки, трамбівки подушки зі шлаку, укладку асфальтобетонного покриття, електроосвітлення ділянки, копії актів виконання підрядних робіт за березень, квітень, жовтень, листопад 2008 року та довідки про вартість виконаних робіт (а.с. 99- 131, том 1).

Проведений аналіз наданих документів свідчить про те, що фактичні витрати на облаштування та введення в експлуатацію основного засобу - "Площадка для автомобілів №3 (асфальтована)" були понесені позивачем в 2008 році, тобто у період до укладення договору оренди земельної ділянки, яким надано право позивачу здійснювати проектні та підрядні роботи для подальшої експлуатації земельної ділянки згідно умов договору.

Колегія суддів зазначає, що будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, перепланування будівель чи будь-яке інше розміщення об'єктів будівництва унормовано Законом України "Про врегулювання містобудівної діяльності", Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів від 13.04.2011 № 466, а також Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 13.04.2011 № 461.

Так, пунктом 5 статті 26 наведеного вище Закону визначено порядок будівництва об'єктів, в тому числі користувачами земельних ділянок, а саме:

отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених законодавством її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Статтями 34 та 36 зазначеного вище Закону передбачено, що право виконання будівельних робіт настає лише після подання замовником повідомлення про початок виконання підготовчих робіт та на виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю і забороняється виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Таким чином, будь-які первинні документи, які складені на підтверження витрат, що понесені позивачем у зв'язку з реконструкцією автосалону з СТО та автостоянкою без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт та укладення договору оренди земельної ділянки, не можуть бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Так, відповідно "Висновку по матеріалам проекту відведення земельної ділянки ТОВ "Харківський автоцентр" по вул. Шевченка, 315 для реконструкції та подальшої експлуатації нежитлових будівель під автосалон з відкритою автостоянкою та СТО у Київському районі м. Харкова" Управління містобудування та архітектури Харківської міської ради від 29.05.2006 позивачу було погоджено проект відведення земельної ділянки загальною площею 1,8264га по вул. Шевченка, 315 для реконструкції та подальшої експлуатації нежитлових будівель під автосалон з відкритою автостоянкою та СТО.

Рішенням 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про поновлення договорів оренди землі для продовження будівництва об'єктів" від 25.09.2013 №1254/13 поновлено договір оренди землі від 08.02.2012 №631010004000367 (кадастровий номер 6310136600:04:007:0110) для реконструкції нежитлових будівель під автосалон з відкритою автостоянкою та СТО по вул. Шевченка, 315 до 31.12.2014 (але не пізніше за прийняття об'єкту в експлуатацію) з визначенням черг будівництва (п.1).

Підпунктом 4.3 пункту 4 вказаного Рішення зазначено, що ТОВ "Харківський автоцентр" повинно у семиденний термін письмово повідомити управління містобудування, архітектури та земельних відносин про початок виконання підготовчих, будівельних робіт та про готовність об'єкту до експлуатації. Після закінчення будівництва надати до управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин виконавчу зйомку об'єкту з нанесенням інженерних мереж для внесення до бази даних Службою містобудівного кадастру (пп.4.4 п.4 Рішення). Закінчений будівництвом об'єкт здати в експлуатацію (пп.4.5 п.4 Рішення).

Водночас, встановлено, що основні капітальні інвестиції з облаштування автостоянки були понесені позивачем в 2008 році.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про порушення позивачем містобудівних норм, зокрема Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461.

Відповідно до п. 33 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000р. за №288/4509 зі змінами та доповненнями (далі по тексту - П(С)БУ 7) встановлено, що об'єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом.

Згідно з п.34 П(С)БУ 7 визначено, що фінансовий результат від вибуття об'єктів основних засобів визначається вирахуванням з доходу від вибуття основних засобів їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов'язаних з вибуттям основних засобів.

Регістри аналітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів.

Враховуючи наведене, зазначена операція з вибуття об'єкту основних засобів не мала вплив на визначення фінансового результату.

В той же час, відповідно до п.29 П(С)БУ 7 встановлено, що нарахування амортизації проводиться щомісячно. Місячна сума амортизації при застосуванні прямолінійного методу визначається діленням річної суми амортизації на 12. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію.

Поряд з цим, згідно з п.30 П(С)БУ 7 визначено, що суму нарахованої амортизації всі підприємства/установи відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу основних засобів.

Отже, надані документи не можуть, за змістом п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності, а тому контролюючим органом зроблено правомірний висновок про заниження позивачем податкової різниці на 4378 грн., в т.ч. 2016 рік на суму 1751 грн., 1 квартал 2017 року на суму 2627 грн., зменшення податкової різниці на загальну суму амортизації 39828 грн.(сума бухгалтерської амортизації), в т.ч. за 2016 ріку на суму 15931 грн. , за 1 квартал 2017 на суму 23896,53 грн., збільшення податкової різниці на загальну суму амортизації 44206 грн.(сума податкової амортизації) , в т.ч. за 2016 ріку на суму 17682 грн., за 1 квартал 2017 на суму 26524 грн., за рахунок чого фінансовий результат збільшується на суму податкових різниць 4378 грн. та що є порушенням п .138.1, п.138.2. ст..138 Податкового кодексу України.

Щодо доводів заявника апеляційної скарги про використання земельної ділянки, на якій було розміщено площадку для автомобілів, згідно її цільового призначення, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відтак, з урахуванням норм ст. 93 Земельного кодексу, а також ст., ст. 2, 16, 17 Закону України "Про оренду землі", доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції про те, що позивач мав право приступати до використання земельної ділянки після державної реєстрації укладеного з орендодавцем договору оренди землі згідно цільового призначення: для реконструкції нежитлових будівель під автосалон з відкритою автостоянкою та СТО .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, контролюючий орган не перевищив межі з адміністрування податку.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновокм суду першої інстанції про необґрунтованість заявлених позовних вимог ТОВ "Харківський автоцентр".

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський Автоцентр" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2018 по справі № 820/361/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Г.Є. Бершов Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов Постанова складена в повному обсязі 20.07.18.