Постанова

від 19.07.2018 по справі 803/5/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/3117/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А. І.,

суддів - Багрія В.М., Богаченка С. І.,

за участю секретаря - Болюк Н. В.,

представника позивача - Крючкова В. О.,

представника відповідача - Федорчук І. Ю.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року у справі № 803/5/18 (рішення ухвалене о 14:54 год. у м. Луцьку судом у складі головуючого судді Валюха В. М., повний текст рішення виготовлено 23 березня 2018 року) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Волинь-Агро до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Волинь-Агро (далі - ТзОВ Волинь-Агро ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06 вересня 2017 року № 0008481404, № 0008501404.

В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що договірні відносини з ТОВ Геліон Агро Трейд та ТОВ Легал Комьюнікейшн мали реальний товарний характер, що підтверджено необхідними первинними документами та не спростовано відповідачем в установленому чинним законодавством порядку, а відтак ним правомірно було сформовано податкові зобов'язання за податком на додану вартість з врахуванням господарських операцій з вказаними вище контрагентами.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року позов задоволено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що факти порушень позивачем вимог податкового законодавства, які послужили підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, мали місце та чітко зафіксовані в акті перевірки від 19 серпня 2017 року № 8487/03-20-14-04/37691361, а тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для скасування вказаних податкових повідомлень-рішень є помилковим.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, просив відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги, посилаючись на викладені в ній обставини, просила її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 19 серпня 2017 року № 8487/03-20-14-04/37691361, складеного за результатами позапланової виїзної перевірки ТзОВ Волинь-Агро з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при декларуванні показників податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2016 року, в частині здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ Геліон Агро Трейд та за листопад, грудень 2016 року в частині здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ Легал Комьюнікейшн , ГУ ДФС у Волинській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 06 вересня 2017 року № 0008481404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 2144438.75 грн, з яких на 1715551.00 грн за основним платежем та на 428887.75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0008501404, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 175464.00 грн.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог пункту 185.1. статті 185, пунктів 198.1., 198.3., 198.6. статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 1715551.00 грн та завищення від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 175464.00 грн.

Вказані висновки обґрунтовані посиланням на безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентами ТОВ Геліон Агро Трейд та ТОВ Легал Комьюнікейшн . На обґрунтування такого твердження відповідач посилається на недотримання вимог податкового законодавства контрагентами ТзОВ Волинь-Агро , відсутність у вказаних контрагентів достатньої кількості трудових, матеріальних ресурсів необхідних для постачання товарно - матеріальних цінностей, відсутність у позивача сертифікатів відповідності, сертифікатів якості, згідно з якими можна було б встановити походження товару. Також зазначає, що у товарно - транспортних накладних на придбаний товар наявні певні недоліки, що на його думку, свідчить про нереальність здійснених господарських операцій.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що викладені відповідачем в акті перевірки висновки про порушення ТзОВ Волинь-Агро вимог податкового законодавства є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а досліджені під час розгляду справи докази доводять реальність господарських операцій позивача з ТОВ Геліон Агро Трейд та ТОВ Легал Комьюнікейшн , що в свою чергу свідчить про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пункту 58.1. статті 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Відповідно до пункту 123.1. статті 123 Податкового кодексу України самостійне визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з пунктом 44.3. статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пунктів 200.1. - 200.2. статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

Відповідно до пункту 200.4. статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума, зокрема, зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому наявність або відсутність окремих документів, або окремі недоліки допущені при їх складанні не є підставою для висновків про нереальність господарської операції, якщо з інших документів видно, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отже предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Доводи ж податкового органу про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Про реальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ Геліон Агро Трейд та ТОВ Легал Комьюнікейшн свідчать, зокрема, наявні в матеріалах справи договори купівлі - продажу від 01 жовтня 2016 року № 1541/1, від 12 грудня 2016 року № 1591/1, згідно з якими ТОВ Легал Комьюнікейшн (Постачальник) зобов'язувалося передати ТзОВ Волинь-Агро (Покупець) за відповідну плату засоби захисту рослин та від 26 вересня 2016 року № 536/2, 1 згідно з яким ТОВ Геліон Агро Трейд (Постачальник) зобов'язувалося передати ТзОВ Волинь-Агро (Покупець) за відповідну плату товар (ємкість паливну 73 м. куб. в кількості 10 шт.), копії видаткових накладних, товарно - транспортних накладних, рахунки на оплату, банківські виписки про оплату придбаних товарів.

Про подальше використання придбаних у згаданих вище контрагентів товарів свідчать наявні в матеріалах справи копії договорів підряду щодо улаштування фундаментів та монтажу ємностей для зберігання вказаних вище засобів захисту рослин, актів про використання позивачем мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, актів приймання виконаних будівельних робіт, підсумкової відомості ресурсів до акту приймання виконаних будівельних робіт, договірної ціни на будівництво та улаштування фундаментів та монтаж ємностей для зберігання с/г хімікатів, зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

На момент здійснення спірних поставок позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як суб'єкти господарської діяльності та платники податку на додану вартість.

Щодо посилання відповідача на певні недоліки товарно - транспортних накладних на при придбаний у ТОВ Геліон Агро Трейд та ТОВ Легал Комьюнікейшн товар, то таке не може бути підставою для визнання здійснених господарських операцій безтоварними, оскільки товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Щодо посилання відповідача на недотримання контрагентами позивача вимог податкового законодавства, то таке також не заслуговує на увагу, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку права формування податкових зобовязань податком на додану вартість від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

Вказана правова позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Так у своєму рішенні від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У рішенні від 22 січня 2009 року у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини констатував, що платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Судом зроблено висновок, що такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про правомірність формування позивачем податкових зобов'язань за податком на додану вартість з врахуванням господарських відносин з ТОВ Геліон Агро Трейд та ТОВ Легал Комьюнікейшн , а відповідно про наявність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За наведених обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 241, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 березня 2018 року у справі № 803/5/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А. І. Рибачук судді В. М. Багрій С. І. Богаченко Повне судове рішення складено 20 липня 2018 року.