Постанова

від 29.03.2019 по справі 803/5/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 березня 2019 року

Київ

справа №803/5/18

адміністративне провадження №К/9901/59698/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у Волинській області

на рішення Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя - Валюх В.М.) від 14.03.2018

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2018 (колегія суддів: головуючий суддя - Рибачук А. І., судді - Багрій В.М., Богаченко С. І.)

у справі №803/5/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь Агро"

до Головного управління ДФС у Волинській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь Агро" (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ДФС) від 06.09.2017, якими позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначає про помилковість висновків ДФС, що договори, укладені між Товариством та його контрагентами реально не виконувались.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.03.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2018, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДФС від 06 вересня 2017 року № 0008481404, № 0008501404.

Не погодившись з судовими рішеннями ДФС звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи.

Товариство у своєму відзиві на касаційну скаргу вважає судові рішення законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при декларуванні показників податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2016 року, в частині здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ Геліон Агро Трейд та за листопад, грудень 2016 року в частині здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ Легал Комьюнікейшн контролюючим органом складено акт від 19.08.2017.

В акті викладено висновки контролюючого органу про порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством завищено р. 21 у податковій декларації з ПДВ за грудень 2016 року на загальну суму 175 464 грн. та занижено ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет за грудень 2016 року на загальну суму 1 715 551 грн.

На цій підставі 06.09.2017 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

-№ 0008481404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 1 715 551 грн. за основним платежем та 428 887, 75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

-№ 0008501404, яким Товариству зменшено суму від'ємного значення з ПДВ на 175 464 грн.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ДФС обґрунтовує тим, що угоди, укладені між Товариством та ТОВ Геліон Агро Трейд і ТОВ Легал Комьюнікейшн реально не виконувалась та не давали підстав враховувати їх наслідки при визначенні позивачем своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Задовольнивши адміністративний позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що документи бухгалтерського обліку позивача за своєю формою та змістом відповідають вимогам закону та підтверджують реальність виконання укладених між Товариством та його контрагентами договорів купівлі-продажу.

Спірні правовідносини регламентувались положеннями Податкового Кодексу України та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.

Питання, пов'язані з підтвердженням даних, визначених у податковій звітності, обчисленням податку на додану вартість, обчислення об'єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 44, 185, 198, 201 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податкові пільги та преференції не можна вважати законним.

З огляду на це, предметом доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій з купівлі продажу, а тому й обґрунтованість визначення позивачем його податкових зобов'язань.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Матеріалами справи встановлено, що 26.09.2016 між ТОВ Геліон Агро Трейд (постачальник) та позивачем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким продавець зобов'язується передати Товариству 10 шт. ємкостей паливних об'ємом кожна 73 м. куб.

На підтвердження виконання умов договору купівлі-продажу позивачем під час розгляду справи в суді надано видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, докази оплати товару, його фактичного отримання та використання вказаних ємкостей у власній господарській діяльності.

01.10.2016 та 12.12.2016 між Товариством (Покупець) та ТОВ Легал Комьюнікейшн (Постачальник) було укладено договори купівлі-продажу, за умовами яких продавець зобов'язується передати у власність покупця засоби захисту рослин та добрив.

На підтвердження виконання ТОВ Легал Комьюнікейшн умов договорів купівлі-продажу, позивачем під час розгляду справи в суді також надано видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, докази оплати товару, його фактичного отримання та використання отриманого у господарській діяльності, пов'язаній із вирощуванням сільськогосподарської продукції.

Здійснивши системний аналіз залучених до справи доказів та правильно застосувавши під час розгляду справи норми матеріального та процесуального права, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо обґрунтованості заявленого адміністративного позову, оскільки висновки ДФС щодо порушення Товариством вимог податкового законодавства та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні спростовано під час розгляду справи.

Так, залученими до матеріалів справи доказами належним чином підтверджено реальність виконання укладених між позивачем та ТОВ Геліон Агро Трейд , і ТОВ Легал Комьюнікейшн договорів купівлі-продажу, фактичне отримання позивачем обумовлених вказаними договорами товарів, використання отриманого Товариством у його господарській діяльності.

Натомість, в порушення приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами протилежне.

Судами попередніх інстанцій надано належну оцінку всім доводам та запереченням сторін та зроблено правильний висновок щодо відсутності належних та допустимих доказів, які підтверджують правильність викладеного в акті перевірки від 19.08.2017 року висновку про нереальність та фіктивність укладених між позивачем та його контрагентами договорів.

По суті, доводи ДФС зводяться до того, що у контролюючих органів виникли зауваження до перелічених у акті перевірки контрагентів позивачем щодо їх податкової звітності. При цьому відповідачем не надано жодного доказу в підтвердження висновків, викладених в акті перевірки щодо того, що фактичне виконання укладених господарських договорів не відбулось, а самі висновки з цього приводу ґрунтуються на припущеннях не підтверджених належними та допустимими доказами.

Таким чином, касаційна скарга ДФС не спростовує правильність доводів, якими мотивовано судові рішення, зводиться по суті до переоцінки належним чином проаналізованих судами доказів та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер