Постанова

від 19.07.2018 по справі 809/1339/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/3342/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Хобор Р.Б., Обрізко І.М.

з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Калина ІФ ЛТД та Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року (ухвалене головуючим-суддею Біньковською Н.В., час ухвалення судового рішення 13 год 26 хв у м. Івано-Франківську, повний текст судового рішення складено 28 березня 2018 року) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Калина ІФ ЛТД до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма (далі - ТзОВ фірма) Калина ІФ ЛТД звернулося в суд із зазначеним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДФС в Івано-Франківській області) № 0007111401 від 30.08.2017, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 72 717 грн, в тому числі 48 478 грн за основним платежем та 24 239 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0007121401 від 30.08.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі 834 555 грн, з яких 556 370 грн за основним платежем та 278185 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюванні рішення відповідачем були прийняті без з'ясування руху активів в результаті здійснення господарських операцій з контрагентом ПП Західпромкомплект , а також з'ясовування відповідності здійснення господарських операції меті діяльності позивача, внаслідок чого прийшов до безпідставного висновку про їх нереальність.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 адміністративний позов було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0007121401 від 30.08.2017 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 13 175,40 грн, в тому числі 8 783,60 грн за основним платежем та 4 391,80 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 190,52 грн сплаченого судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, сторони подали апеляційні скарги.

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що при вирішенні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення №0007111401 від 30.08.2017, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 72 717 грн, судом першої інстанції не було взято до уваги, що факт відсутності у платника податків первинних прибуткових документів контрагентів, з якими платник податків мав фінансово-господарські документи, впливає виключно на формування собівартості реалізації таких товарів (робіт, послуг) і жодного відношення до безоплатного їх отримання не має. За таких обставин, вважає протиправним включення контролюючим органом до складу Інших доходів позивача вартість товарно-матеріальних цінностей в розмірі 146 902 грн, отриманих від ТзОВ Айком . Крім того, апелянт вважає невірним висновок суду першої інстанції щодо нереальності господарських операцій з посиланням на вирок суду, яким директора ПП Західпромкомплект Жовнір Т.А. визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України, оскільки усі первинні документи за грудень 2015 року оформлені та підписані від імені контрагента Запащуком М.В., а відповідачем не надано доказів того, що останній не був у спірний період уповноваженою від імені підприємства особою. Тому просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в частині їх відмови.

Апеляційна скарга ГУ ДФС в Івано-Франківській області мотивована тим, що колишній директор ПП Західпромкомплект Запащук М.В. не являвся директором підприємства з 01.12.2015, тобто у період здійснення господарських операцій. Просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині задоволення позову та прийняти постанову в цій частині, якою відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які просили задовольнити подані ними апеляційні скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає до часткового задоволення, а у задоволенні апеляційної скарги відповідача слід відмовити, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що на підставі наказу про проведення перевірки №674 від 13.07.2016, направлень на перевірку №1026 від 26.08.2016, №1108 від 23.06.2017, № 866 від 28.07.2016 та у відповідності до плану-графіку на третій квартал 2016 року ГУ ДФС в Івано-Франківській області була проведена планова виїзна перевірка ТзОВ Фірма Калина ІФ ЛТД з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2016, за результатами якої складено акт №705/09-19-14-06/13664090 від 14.07.2017.

Проведеною перевіркою встановлено порушення п.44.1, п.44.6 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.2, п.138.5, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.п.1.2 п.1, п.п. 2.1, п.2.15, п.2.16 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток підприємств в загальній сумі 48 478 грн, в тому числі за 2014 рік в сумі 48 478 грн, а також вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ в сумі 578 687 грн, в тому числі за березень 2014 року в сумі 22 317 грн (п.102.1 ст.102 ПК строк давності) та за грудень 2015 року в сумі 556 370 грн.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, ГУ ДФС в Івано-Франківській області були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0007121401 від 30.08.2017 щодо збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 13 175,40 грн, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не наведено та не надано доказів безтоварності господарських операцій, здійснених ТзОВ Фірма Калина ІФ ЛТД з ПП Західпромкомплект за участю Запащука М.В. в період до 17.12.2015, який у відповідності до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у вказаний період значився засновником, керівником та підписантом, а тому позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту 8 783,6 грн ПДВ. Суд першої інстанції вважав необґрунтованими доводи представника позивача на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, які відображені у податкових накладних №9 від 17.12.2015, №10 від 22.12.2015, №11 від 22.12.2015, підписання первинних документів, зокрема товарно-транспортних накладних Запащуком М.В., оскільки згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань після 17.12.2015 директором, підписантом, а отже і уповноваженою особою ПП Західпромкомплект є Жовнір Т.А., при цьому будь-яких доказів наявності доручення на представництво вказаного підприємства Запащуком М.В. суду не надано, відповідна відмітка відсутня і в первинних документах. Крім того, Жовнір Т.А. підтвердила здійснення фіктивного підприємництва. В частині оскарження податкового повідомлення-рішення №0007111401 від 30.08.2017 суд першої інстанції відмовив з тих підстав, що у 2014 році ТзОВ Фірма Калина ІФ ЛТД отримало комплектуючі вартістю 146 902 грн, які використало у своїй господарській діяльності. Первинні документи, які б підтверджували придбання позивачем вказаного товару на платній основі, відсутні. Стосовно тверджень позивача про перерахування коштів ТзОВ Фірма Калина ІФ ЛТД за комплектуючі ТзОВ Айтком , суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано доказів, що кошти були сплачені саме за комплектуючі і що ці комплектуючі отримані в 2014 році від ТзОВ Айтком .

Проте, колегія суддів вважає, що при частковому задоволенні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0007121401 від 30.08.2017, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

В іншій частині оскаржуване судове рішення відповідає вимогам ст. 242 КАС України.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0007111401 від 30.08.2017, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємства, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 135 ПК України (в редакції станом на 2014 рік), доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з : доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу (пункт 135.1).

Інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (пп. 135.5.4 п.135.5).

Відповідно до п.137.10 ст.137 цього Кодексу, суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується актом перевірки №705/09-19-14-06/13664090 від 14.07.2017, ТзОВ Фірма Калина ІФ ЛТД протягом 2014 року фактично мало місце використання в господарській діяльності товарів, походження яких не встановлено. Наявність даного факту свідчить про набуття позивачем у власність (безоплатне отримання) товарів без наявності будь-яких первинних документів, які підтверджують таке отримання.

Зокрема, відповідно до наданих до перевірки документів, не було встановлено документального підтвердження взаємовідносин за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 з контрагентом ТзОВ Айтком (код ЄДРПОУ 39015847), а саме придбання комплектуючих вартістю 146902 грн, оскільки ТзОВ Фірма Калина ІФ не надано договори (угоди), на підставі яких проводились взаєморозрахунки, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні документи, товарно-транспортні накладні, на підставі яких проводилось переміщення товару, сертифікати походження (якості) комплектуючих та інше.

Перевіркою було встановлено нереальність господарських операцій в частині отримання комплектуючих від ТзОВ Айтком , відображених в бухгалтерському обліку проведеннями Дт201/644Кт631. ТзОВ Фірма Калина ІФ набула у власність (безоплатне отримання) товари без наявності будь-яких первинних документів, які підтверджують їх отримання. Фактично мало місце використання товариством протягом 2014 року в господарській діяльності товарів, походження яких не встановлено.

Перевіркою відображених у р.03 декларації інші доходи показників за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 в загальній сумі 3775 грн встановлено, що на їх формування мало вплив отримання інших доходів, на підставі головних книг, журналів-ордерів та відомостей по бухгалтерських рахунках 201 сировина й матеріали , 311 поточні рахунків національній валюті , 793 результат іншої звичайної діяльності заниження задекларованих позивачем показників у р.03 декларації інші доходи всього за 2014 рік в сумі 146902 грн.

Згідно абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, судом першої інстанції правильно було встановлено, що в 2014 році ТзОВ Фірма Калина ІФ ЛТД отримало комплектуючі вартістю 146 902 грн, які використало у своїй господарській діяльності. Первинні документи, які б підтверджували придбання позивачем вказаного товару на платній основі, відсутні.

Стосовно тверджень позивача про перерахування коштів ТзОВ Фірма Калина ІФ ЛТД за комплектуючі ТзОВ Айтком , колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не надано доказів, що кошти були сплачені саме за комплектуючі, і що ці комплектуючі отримані в 2014 році від ТзОВ Айтком .

Щодо податкового повідомлення-рішення №0007121401 від 30.08.2017, яким занижено суму ПДВ за грудень 2015 року на 556370 грн основного платежу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п.198.3 ст.198 ПК України, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше : дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому законодавець передбачає реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

Тобто, господарські операції для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В судовому засіданні встановлено, що 03.07.2015 між ПП Західпромкомплект (Постачальник) та ТзОВ Фірма Калина ІФ ЛТД (Покупець) укладено договір поставки №020/15, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар. Найменування, одиниці виміру, ціна, загальна кількість та загальна вартість товару, що підлягає поставці за цим договором, визначається у рахунках на оплату, які виставляються Постачальником відповідно до п.3.2 цього договору.

Позивачем на підтвердження виконання умов Договору до перевірки було надано рахунки-фактури №18 від 03.12.2015, №29 від 07.12.2015, №24 від 11.12.2015, №25 від 11.12.2015, №27 від 22.12.2015, №26 від 17.12.2015, №28 від 22.12.2015; видаткові накладні №18 від 03.12.2015, №29 від 07.12.2015, №25 від 11.12.2015, №24 від 11.12.2015, №27 від 22.12.2015, №26 від 17.12.2015, №28 від 22.12.2015; товарно-транспортні накладні №18 від 03.12.2015, №29 від 07.12.2015, №25 від 11.12.2015, №24 від 11.12.2015, №27 від 22.12.2015, №26 від 17.12.2015, №28 від 22.12.2015.

Також, ПП Західпромкомплект були сформовано податкові накладні №2 від 03.12.2015 на суму 14 289,60 грн, в тому числі ПДВ 2 381,60 грн; №6 від 07.12.2015 на суму 161 820 грн, в тому числі ПДВ 26 970 грн; №7 від 11.12.2015 на суму 38 412 грн, в тому числі ПДВ 6 402 грн; №8 від 17.12.2015 на суму 897 890,64 грн, в тому числі ПДВ 149 648,44 грн; №9 від 17.12.2015 на суму 225 000 грн, в тому числі ПДВ 37 500 грн; №10 від 22.12.2015 на суму 1 702 328,57 грн, в тому числі ПДВ 283 721,43 грн; №11 від 22.12.2015 на суму 1 358 189 грн, в тому числі ПДВ 226 364,83 грн.

На підтвердження факту оплати послуг за вищевказаними договорами представником позивача до матеріалів справи долучені копії платіжних доручень.

З матеріалів справи видно, що до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у грудні 2015 року позивачем було включено суми сплаченого податку на додану вартість по господарських операціях із ПП Західпромкомплект згідно податкових накладних №2 від 03.12.2015 на суму 14 289,60 грн, в тому числі ПДВ 2 381,60 грн; №7 від 11.12.2015 на суму 38 412 грн, в тому числі ПДВ 6 402 грн, які підписані Запащуком М.В. та №9 від 17.12.2015 на суму 225 000 грн, в тому числі ПДВ 37 500 грн; №10 від 22.12.2015 на суму 1 702 328,57 грн, в тому числі ПДВ 283 721,43 грн; №11 від 22.12.2015 на суму 1 358 189 грн, в тому числі ПДВ 226 364,83 грн, які підписані Жовнір Т.А.

Крім того, на вимогу суду товариством було надано документи, зокрема, копію договору оренди транспортних засобів 16/5 від 12.01.2015, копію Генерального договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №010036/4430/0000112 від 03.11.2015, якими підтверджуються факт перевезення придбаного позивачем у ПП Західпромкомплект товару.

Покликання представника відповідача на те, що автомобіль марки ГАЗ , згідно вказаних договорів, з огляду на його технічні характеристики та габаритів товару не міг здійснювати його перевезення ґрунтуються виключно на припущеннях. При цьому, представником відповідача не були надані суду допустимі та достовірні докази на підтвердження цієї обставини.

Варто зазначити, що відповідачем не заперечується факт здійснення господарських операцій та використання придбаних товарів у господарській діяльності позивача, а виконання укладеного позивачем з його контрагентом договору до виникнення спірних правовідносин не спростовано належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Доведення факту здійснення операцій, як продажу, так і придбання товарів підтверджує правомірність включення до податкового кредиту за грудень 2015 року ПДВ в загальній сумі 556 369,86 грн.

Стосовно тверджень податкового органу, з якими погодився суд першої інстанції, на встановлені вироком Гуляйпільського районного суду від 16.06.2016 факти ведення фіктивного підприємництва протягом грудня 2015 року посадовою особою ПП Західпромкомплект Жовнір Т.А., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У вироку та матеріалах кримінального провадження, на які посилається відповідач, зафіксовано об'єктивну сторону складу злочину. Жодних обставин, які б свідчили про здійснення господарських операцій саме з позивачем, вироком суду не встановлено.

Колегія суддів зазначає, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Відповідна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду по справі №802/1853/16-а від 27.02.2018 та по справі №813/1766/17 від 27.02.2018, яка у відповідності до вимог ч.5 ст.242 КАС України повинна бути врахована судами при виборі і застосуванні норми права.

Таким чином, аналізуючи встановлені судом обставини, колегія суддів приходить до висновку про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0007121401 від 30.08.2017.

Одночасно суд апеляційної інстанції на підставі ч.2 ст.6 КАС України враховує те, що Європейський суд з прав людини у п. 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції зазначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини у справі Інтерсплав проти України від 9 січня 2007 року Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Таким чином, на думку колегії суддів, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення адміністративного позову.

Питання про розподіл судових витрат у справі судом апеляційної інстанції вирішується виходячи з положень ст. 139 КАС України.

Частиною третьою статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 13 609,08 грн (платіжне доручення № 3036 від 28.09.2017) та 20 117,18 грн за подання апеляційної скарги (платіжне доручення № 3564 від 16.04.2018).

З урахуванням тієї обставини, що судом апеляційної інстанції було скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято постанову про часткове задоволення адміністративного позову, колегія суддів дійшла висновку, що судові витрати необхідно розподілити у відсотковому співвідношенні до загальної ціни позову, а саме : на користь позивача слід присудити за рахунок бюджетних асигнувань відповідача частину судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 30 999,38 грн.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Калина ІФ ЛТД задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року по справі № 809/1339/17 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Калина ІФ ЛТД до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС України в Івано-Франківській області №0007121401 від 30.08.2017.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Калина ІФ ЛТД (код ЄДРПОУ 13664090, вул. Мельника 1-A, м. Івано-Франківськ, 76018) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463, вул. Незалежності 20, м. Івано-Франківськ, 76018) 30 999 (тридцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень 38 копійок сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді Р. Б. Хобор І. М. Обрізко Повне судове рішення складено 20.07.2018.