Постанова

від 19.07.2018 по справі 164/179/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/4531/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,

з участю секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до старшого інспектора відділу БДР УПП у Волинській області Шпака Василя Дмитровича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення, за апеляційною скаргою старшого інспектора відділу БДР УПП у Волинській області Шпака Василя Дмитровича на рішення Маневицького районного суду Волинської області від 18 квітня 2018 року (суддя першої інстанції Токарська І.С., смт. Маневичі)

В С Т А Н О В И В:

30 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Маневицького районного суду Волинської області з адміністративним позовом до старшого інспектора відділу БДР УПП у Волинській області Шпака Василя Дмитровича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови серії АР № 239127 від 25.01.2018 по справі про адміністративне правопорушення як незаконну і необгрунтовану.

Рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 18 квітня 2018 року позов задоволено. Постанову про адміністративне правопорушення серії АР № 239127 від 25 січня 2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1. за ч. 2, 3 ст. 140 КУпАП скасовано.

Із цим рішенням не погодився старший інспектор відділу БДР УПП у Волинській області Шпак В.Д. та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що таке є незаконним, необгрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове - про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт вказав, що стягнення застосовано без порушень, в межах санкції ч. 2, 3 ст. 140 КУпАП, за якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності, постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність немає, а тому позовні вимоги позивача є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а тому оскаржувана постанова законна та обгрунтована та відображає дійсні обставини справи.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксація судового засідання технічними засобами не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 25 січня 2018 року старшим інспектором відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції у Волинській області Шпаком В.Д. було винесено постанову серії АР № 239127, згідно якої 25 січня 2018 року об 11 годині 40 хвилин на автодорозі Р-14 Луцьк-Маневичі-Любешів-Дольськ на 42 км ОСОБА_1 проводив роботи (обрізання кущів) у межах смуги відводу автодороги без погодження з органами Національної поліції та не встановив при цьому відповідні технічні засоби регулювання дорожнього руху в місці проведення робіт, за що передбачена відповідальність за ч. 2, 3 ст. 140 КУпАП, у зв'язку з чим на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень (а.с. 12).

Не погодившись з цією постановою, позивач оскаржив її до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено вину позивача.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких мотивів.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 140 КУпАП порушення визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції: встановлення рекламоносіїв, технічних засобів організації дорожнього руху, проведення будь-яких робіт на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах; розроблення проектної документації на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та об'єктів дорожнього сервісу; здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування - тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 3 статті 140 КУпАП передбачено, що порушення нормативів щодо обладнання на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах місць: провадження робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій тощо, а так само неусунення після закінчення робіт перешкод і неприведення автомобільної дороги, вулиці, залізничного переїзду в стан, що гарантує безперешкодний і безпечний рух транспортних засобів та пішоходів, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно вимог п. 32.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (далі - Правила) з уповноваженими підрозділами Національної поліції узгоджуються: а) розміщення в смугах відведення автомобільних доріг або червоних лініях міських вулиць і доріг та їх штучних спорудах кіосків, павільйонів, рекламоносіїв, пересувних торговельних пунктів, а також на прилеглих територіях, будинках, спорудах - адміністративних приміщень підприємств, установ та організацій; б) умови та порядок руху колон у складі більш як п'яти механічних транспортних засобів; в) порядок буксирування двох і більше транспортних засобів.

З органами Національної поліції узгоджуються також інші питання забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені законодавчими актами.

Пунктом 1.5 Правил передбачено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Згідно п. 8.6 Стандарту Укравтодор Безпека дорожнього руху Порядок огородження та організація дорожнього руху в місцях проведення дорожніх робіт з будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг СОУ 45.2-00018112-006:2006 прийнятого наказом Державної служби автомобільних доріг від 01.03.2006 №76 при проведенні робіт за межами проїзної частини (скошування трави, вирубка чагарнику, ремонт та утримання водовідвідних споруд, нанесення вертикальної розмітки, очищення і ремонт дорожніх знаків, 13 дорожніх огороджень, напрямних пристроїв тощо) та при складуванні матеріалів на узбіччі дороги застосовують типову схему А.16.

Згідно з пунктами 8, 11 частини 1 статті 23 Закону України Про Національну поліцію поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

В свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Частинами 1, 2 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вимогами п. 1.3 Правил передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Абзацом 1 частини 5 статті 14 Закону України Про дорожній рух передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно трудової книжки, ОСОБА_1 працює на посаді водія у філії Маневицька дорожньо-експлуатаційна дільниця (а.с. 36-37).

Пунктом 3 Розділу V Посадової інструкції філії Маневицька ДЕД № 25 від 29 липня 2016 року передбачено обов'язок водія знати Правила дорожнього руху, штрафні санкції за їх порушення.

ОСОБА_1 не заперечує факту виконання ним робіт з вирубки чагарників без узгодження вказаних дій з уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно приєднаних до матеріалів справи фотознімків (а.с. 25, 47, 56) видно, що водієм не дотримано вимог типової схеми А.16, а саме не виставлено на відстані 100 (150) метрів до бар'єру огороджувального та бар'єру поперечного згідно з ГСТУ 218-03449261-095 знаків 1.37 та 3.29, а розміщено три дорожніх знаки 1.37, 3.29 та 4.8 безпосередньо на автомобілі, який відігравав роль бар'єру огороджувального та бар'єру поперечного, що створювало небезпеку для інших учасників дорожнього руху.

Доводи суду першої інстанції про те, що згідно Посадової інструкції філії Маневицька ДЕД № 25 від 29 липня 2016 року на водія автомобільних засобів не покладено обов'язку погодження з органами Національної поліції проведення дорожніх робіт, є безпідставними, адже відповідальності згідно частин 2, 3 статті 140 КУпАП підлягають як громадяни, так і посадові особи, громадяни - суб'єкти господарської діяльності.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності прийнята неправомірно, оскільки факт вчиненнення позивачем адміністративного правопорушення доведено, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, апеляційну скаргу слід задовольнити та скасувати оскаржуване судове рішення з прийняттям нового про відмову в позові.

Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу старшого інспектора відділу БДР УПП у Волинській області Шпака Василя Дмитровича задовольнити.

Рішення Маневицького районного суду Волинської області від 18 квітня 2018 року у справі № 164/179/18 скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль