Рішення

від 11.07.2018 по справі 916/521/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/521/18 Господарський суд Одеської області у складі: судді Волкова Р.В.

секретар судового засідання - Кришталь Д.І

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

За позовом: Заступника прокурора Одеської області (вул.Пушкінська,3,Одеса,Одеська область,65026) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65004, м. Одеса, площа Думська, 1)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС БУД" (Французький бульвар, буд.28/30,Одеса,Одеська область,65058)

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 (65000, АДРЕСА_1).

про витребування земельної ділянки (вартість земельної ділянки 9 593 500, 00 грн.),

представники:

Прокурор: Кулага Ю.В. (за службовим посвідченням);

Від ОМР: Асташенкова О.І. (за довіреністю);

Від відповідача: Фомічов І.О. (за довіреністю);

Від третьої особи: не з`явився.

Встановив:

Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС БУД" про витребування земельної ділянки, площею 0,1000 га, (Французький бульвар, 28/30 в м. Одесі, кадастровий номер 5110137500:45:005:0044) з незаконного володіння ТОВ "Бізнес буд" на користь територіальної громади в особі ОМР (вартість земельної ділянки 9593500,00грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на не законне заволодіння ТОВ "БІЗНЕС БУД" земельною ділянкою (площа 0,1000 га, Французький бульвар, 28/30 в м. Одесі, кадастровий номер 5110137500:45:005:0044).

04 червня 2018р. представник відповідача звернувся через канцелярію суду з клопотанням (за вх. №2-2777/18) про зупинення провадження у справі №916/521/18 до оприлюднення рішення Великої Палати Верховного Суду по справі №37/1988/15-ц та по справі №907/50/16 (а.с.98).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.06.2018р. клопотання (від 04.06.2018р. за вх.№2-2777/18) ТОВ "БІЗНЕС БУД" про зупинення провадження по справі №916/521/18 залишено без задоволення.

04.06.2018р. представник відповідача звернувся через канцелярію з клопотанням (за вх. №2-2778/18) про залучення до участі у справі №916/521/18 третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 (65000, АДРЕСА_1) (а.с.105).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.06.2018р. задоволено вищезазначене клопотання та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 (65000, АДРЕСА_1).

Відповідач надав відзив на позовну заяву (зареєстрована від 04.06.2018р. за вхід № 11034/18) в якому заперечує проти задоволення позову в повному обсязі (а.с.107).

Пояснює, що 28.10.2010р. ОСОБА_5 відповідно до договору дарування спірної земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А., про що був зроблений відповідний нотаріальний запис на державному акті серія ЯД № 786432, здійсним відчуження цієї ділянки.

На підставі протоколу Загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС БУД" спірну земельну ділянку внесено до складу статутного фонду товариства, яким 31.05.2014р. отримано свідоцтво про право власності, тому відповідач є власником спірної земельної ділянки.

Також просить застосувати наслідки спливу позовної давності.

07.06.2018р. прокурором була подана відповідь на відзив (зареєстрована за вхід. № 11432/18) (а.с.147) в якому вважає вимогу відповідача щодо застосування наслідків спливу позовної давності безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Вважає, що спірна земельна ділянка підлягає витребуванню з чужого незаконного користування у зв'язку з порушенням законодавства та інтересів держави, оскільки її власником є Одеська міська рада, як орган, який уповноважений розпоряджатися землями комунальної власності у межах населених пунктів та яка в межах компетенції не приймала жодних рішень щодо передачі цієї ділянки у власність відповідачу.

Пояснює, що фактично підстави для звернення з позовом про витребування земельної ділянки виникли у прокуратури лише 08.05.2013, проте як, підстави для звернення з позовом безпосередньо до ТОВ Бізнес Буд виникли лише в 2014 році після внесення ОСОБА_2 вказаної ділянки до статутного фонду товариства.

В 2015 році прокуратура звернулася з позовом до суду до ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ТОВ Бізнес Буд про визнання незаконним та скасування державного акту та витребування спірної земельної ділянки, однак 01.11.2017 року ухвалою ВССУ провадження у справі в частині вимог до ТОВ Бізнес Буд закрито.

Після цього, прокуратурою області 23.03.2018 подано до суду позов безпосередньо до ТОВ Бізнес Буд про витребування земельної ділянки.

Тому строк позовної давності не сплинув оскільки починаючи з 08.03.2013 по квітень 2015 пройшло 2 роки та 1 місяць. У зв'язку з розглядом вказаної справи з 2015 квітня до 01.11.2017 (дата прийняття ухвали ВССУ) строк позовної давності був перерваний та лише з набранням ухвали від 01.11.2017 законної сили почався перебіг строку позовної давності, який на час подачі позову в 2018 році становить лише 2 роки та 5 місяців, а тому строк позовної давності не пропущений.

В свою чергу, згідно з висновками, викладеними у постановах Вищого господарського суду України від 26.04.2016 та Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15, положення законодавства про позовну давність до позовних вимог про витребування майна у порядку ст. 388 ЦК України не застосовується. Так, право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника.

Відповідач звернувся до господарського суду Одеської області з письмовими запереченнями (зареєстровані за вхід. № 11519/18 від 11.06.2018р. (а.с. 169) на відповідь на відзив.

Наголошує, що згідно з Положенням про Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 23.12.2005 року №5069-1V та чинним на час набуття у власність спірної земельної ділянки відповідачем ОСОБА_5 й видачі йому державного акта про право власності на земельну ділянку, Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської ради створено Одеською міською радою і було його виконавчим органом. Це Управління підзвітне та підконтрольне Одеській міській раді, підпорядковане виконкому Одеської міської ради та Одеському міському голові. Згідно з п. 4 цього Положення основним завданням Управління є: забезпечення реалізації повноважень Одеської міської ради у галузі земельних відносин відповідно до Земельного кодексу України та законів; здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель та контролю за додержанням земельного законодавства. При цьому, правило частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення строку, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача. Оскільки особа, в інтересах якої подано позов, як юридична особа, набуває та здійснює свої права і обов'язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів та посадових осіб цих органів. До зазначено висновку прийшов Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у своїй ухвалі від 01.11.2017 р. по справі № 522/9308/15-ц.

У судовому засіданні від 11.07.2018р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04.12.2007 по справі № 2-1491-1/07 за ОСОБА_5 визнано право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, розташовану по Французькому бульвару, 28/30 в м. Одесі, для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд, зобов'язано Одеську регіональну філію Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах видати державний акт про право приватної власності на земельну ділянку та зареєструвати її у відповідному реєстрі.

На підставі зазначеного рішення суду Управлінням земельних ресурсів у м. Одесі 10.10.2008 ОСОБА_5 видано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку серії ЯД № 786432, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010850501388.

За апеляційною скаргою Одеської міської ради, апеляційним судом м. Києва 03.04.2008 рішення Печерського районного суду м. Києва від 04.12.2007 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Приморського районного суду м. Одеси.

При новому розгляді справи, ухвалою Приморського районного суду від 08.05.2013 по справі № 1522/10614/12, у зв'язку з повторною неявкою сторін, позов залишено без розгляду.

Разом з цим, на підставі договору дарування від 28.10.2010, спірна земельна ділянка ОСОБА_5 передана у власність ОСОБА_2

Крім того, на підставі протоколу загальних зборів Засновників Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Буд , земельну ділянку внесено до уставного фонду товариства, яким 31.05.2014 отримано свідоцтво про право власності.

Вважаючи, що вищевказана земельна ділянка підлягає витребуванню з чужого незаконного користування у зв'язку з вчиненням цих правочинів всупереч актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, прокурор звернувся до господарського суду Одеської області за захистом інтересів держави з позовом у даній справі.

Стаття 15 ЦК України визначає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За положеннями до ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Статтею 126 Земельного кодексу України (чинною на момент відчуження земельної ділянки) та п. 1.1. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 № 43 передбачено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Відповідно до п. 1.16 вказаної Інструкції технічна документація із складання державного акта на право власності на земельну ділянку включає

виписку з рішення відповідної ради або державної адміністрації про надання у постійне користування, передачу у власність або продаж земельної ділянки, договір відчуження земельної ділянки (договір купівлі-продажу, дарування, міни, інші цивільно-правові угоди), а також рішення суду.

Приписами ст. 126 Земельного кодексу України (чинної на теперішній час) передбачено право власності на земельну ділянку оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно ч. 1 ст. 14 Конституції України та ч. 1 ст. І Земельного кодексу України, ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу; від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Частиною 2 ст. 78 Земельного кодексу України, ст. 373 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Згідно ч. 2 ст. 90 Земельного кодексу України - порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Згідно до п. 12 Земельного кодексу України (чинного на момент відчуження земельної ділянки) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють міські ради.

Стаття 143 Конституції України наділяє територіальні громади правом безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляти майном, у тому числі, і земельними ділянками, що перебувають у комунальній власності.

Відповідно до п. 1 ст. 10, п. 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в України , ради представляють інтереси територіальної громади та відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні здійснюють повноваження власника майна.

Згідно ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Статтею 122 Земельного кодексу України, передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

З огляду на вище викладене, суд погоджується з поводами прокурора, що власником спірної земельної ділянки, в тому числі на момент її незаконного вибуття з комунальної власності, є Одеська міська рада, як орган, який уповноважений розпоряджатися землями комунальної власності у межах населених пунктів та яка в межах компетенції не приймала жодних рішень щодо передачі цієї ділянки у власність відповідачу.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається належним йому майном.

Відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що з комунальної власності територіальної громади м. Одеси, безпідставно та без волі власника вибула земельна ділянка загальною площею: 0,1000 га, розташована по Французькому бульвару, 28/30 в м. Одесі, кадастровий номер 5110137500:45:005:0044.

Відповідно до п. 25, 26 постанови пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , згідно положень ч. 1 ст. 388 ЦК України, власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем. При цьому суд має встановити, чи була воля власника на передачу права володіння іншій особі.

Таким чином, статтею 388 ЦК України передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, такі випадки обмежені та можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

Згідно ч.1 ст.73 Господарського процесуального Кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з п.1 ст.86 Господарського процесуального Кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги прокурора щодо витребування із чужого незаконного володіння на користь позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, суд не приймає до уваги позицію відповідача щодо застосування строків позовної давності, оскільки Верховний Суд України під час розгляду справи № 916/2129/15 у своїй постанові від 05.10.2016 дійшов до висновку, що положення законодавства про позовну давність до позовних вимог про витребування майна у порядку ст. 388 ЦК України не застосовується. Так, право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника.

Відповідно до ст.ст.123, 129 Господарського процесуального Кодексу України, судові витрати покладаються відповідача.

Керуючись ст. ст.12, 78, 83, 90, 122, 125, 126, 152, 153 Земельного кодексу України, ст.ст.11, 15, 16, 319 ,321, 328, 388 Цивільного Кодексу України, с.ст.13, 14, 143 Конституції України, ст.ст.16, 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст.ст.46, 73, 74, 77, 79, 86, 91, 98, 123 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позов Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС БУД", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки - задовольнити.

2. Витребувати земельну ділянку, площею 0,1000 га, розташовану по Французькому бульвару, 28/30 в м. Одесі (кадастровий номер 5110137500:45:005:0044), з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС БУД" (65058, м. Одеса, Французький бульвар,28/30, код ЄДРПОУ 35302976) на користь територіальної громади в особі Одеської міської ради (65004, м. Одеса, площа Думська,1, код ЄДРПОУ 26597691).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС БУД" (65058, м. Одеса, Французький бульвар,28/30, код ЄДРПОУ 35302976) на користь прокуратури Одеської області (юридична та поштова адреса: 65026 м. Одеса, вул. Пушкінська, З, ЄДРПОУ 03528552) на розрахунковий рахунок № 35213085000564 в ДКСУ м. Київ МФО 820172 (неприбуткова організація) 143 902/сто сорок три тисячі дев'ятсот дві/грн. 50 коп. - витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом двадцяти днів з моменту складення повного рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 11.07.2018р. Повний текст рішення складений та підписаний 20 липня 2018 р.

Суддя Р.В. Волков