Рішення

від 20.07.2018 по справі 917/422/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2018. Справа № 917/422/18

          м. Полтава

За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Чутівський елеватор", вул. Соснова, 2, с. Мурафа, Краснокутський район, Харківська область, 62021; фактична адреса: пр. Аптечний, 11, с. Петрівка, Чутівський район, Полтавська область, 38832

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство" Світ.Україна 2015", пров. Перспективний, 10, м. Полтава, 36007

про стягнення 106858,15 грн.

Суддя господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чутівський елеватор" (далі - позивач/ ТОВ "Чутівський елеватор") звернулося з позовною заявою до господарського суду Полтавської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Світ.Україна 2015" (далі - відповідач/ ТОВ "СП "Світ.Україна 2015") 106858,15 грн., в тому числі 45000,00 грн. не повернутої суми попередньої оплати, 7879,70 грн. пені, 773,45 грн. 3% річних, 3205,00 грн. інфляційних, 30000,00 грн. штрафу за відмову від виконання зобов'язання, 20000,00 грн. штрафу за не реєстрацію податкових накладних.

В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки № 23-11/1/17 від 23.11.2017.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 02.05.2018. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Копія ухвали суду 02.05.2018. направлена на адресу відповідача повернулася не врученою у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Згідно п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Адреса відповідача зазначена у позовній заяві відповідає місцезнаходженню відповідача, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином відповідач належним чином повідомлений про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

При розгляді матеріалів справи суд встановив, що позовну заяву, що розглядається в даній справ, подано без додержання вимог, викладених у ст. 164 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). В зв'язку з цим, на підставі ч. 11 ст. 176 ГПК України суд ухвалою від 19.06.2018. залишив позовну заяву без руху, надавши позивачу строк до 5 днів з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.

Позивач у визначений строк усунув вказані судом недоліки позовної заяви, надіславши до суду пояснення № 65107-18 від 04.07.2018. Вказане пояснення надійшло до господарського суду Полтавської області 09.07.2018.

Оскільки в період з 09.07.2018. по 10.07.2018. суддя господарського суду Полтавської області Семчук О.С. знаходилася у відрядженні, ухвала про продовження розгляду справи постановлена судом 11.07.2018.

Відповідач відзиву на позов не надав, про наявність поважних причин неподання відзиву на позов суду не повідомив, в зв'язку з цим відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України спір вирішується за наявними матеріалами справи.

Рішення приймається в порядку ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.11.2017. між позивачем (покупець за договором) та відповідачем (постачальник за договором) було укладено договір поставки № 23-11/1/17 (далі - договір, копія договору - в матеріалах справи).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується продати та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію - кукурудзу, уражаю 2017 року, країна походження - Україна (далі - товар), відповідно до умов даного договору.

Загальна кількість товару, що поставляється за цим договором, складає 1000 тонн +/- 10%. Ціна за одну тону товару в фізичній вазі, відповідно до умов договору складає 3850,00 грн. (п. 3.1., 3.2. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору сторони погодили умови поставки товару: DDP (зерновий склад покупця) Полтавська область, Чутівський район, с. Петрівка, пр. Аптечний, 11 (відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "ІНКОТЕРМС-2010").

Згідно п. 4.6. договору поставка товару може бути здійснена на умовах попередньої оплати партії товару, яка підлягає постачанню продавцем протягом 5 днів з моменту такої оплати, решта вартості поставленого товару оплачується покупцем протягом 2-х днів з моменту поставки.

У випадку несвоєчасної поставки товару у визначений даним договором термін, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого обсягу за кожний день прострочення (п. 5.1. договору).

За односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань протягом дії даного договору постачальник сплачує штраф в розмірі 30% від вартості товару, що мав бути поставлений (п. 5.4. договору).

Відповідно до п. 5.5. договору при здійсненні поставок постачальник зобов'язується повною мірою виконувати вимоги законодавства України щодо складання та реєстрації податкових накладних в ЄДРПН. В разі порушення постачальником зобов'язань, передбачених попереднім абзацом, покупець вправі:

а) або зупинити розрахунки за цим договором до моменту усунення порушень (право на зупинення розрахунків обмежується сумою, яка дорівнює сумі ПДВ не зареєстрованих та/або неналежним чином зареєстрованих податкових накладних);

б) або застосувати до постачальника штрафну санкцію у розмірі 20% від вартості господарських операцій, щодо яких податкові накладні були складені та/або зареєстровані постачальником з порушенням вимог чинного законодавства.

У випадку не внесення, або несвоєчасного внесення постачальником відомостей, які містяться у податковій накладній до ЄДРПН, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі понесених збитків та штрафів, протягом двох днів з моменту отримання вимоги покупця.

На підставі рахунку відповідача № 20 від 23.11.2017. позивачем 27.11.2017. платіжним дорученням № 522 було проведено попередню оплату в сумі 100000,00 грн. Враховуючи п. 4.6. договору, відповідач повинен був здійснити поставку товару на суму передоплати протягом п'яти днів з моменту оплати, тобто по 02.12.2017. Проте, останній день строку поставки припав на вихідний день (суботу). Згідно ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Таким чином, останнім днем строку поставки попередньо оплаченого товару є 04.12.2017.

Позивач стверджує, що відповідач не поставив товар, за який було внесено передоплату. В зв'язку з цим позивач вручив відповідачу претензію № 1 від 10.01.2018. про повернення попередньої оплати та сплату штрафних санкцій. Вказана претензія отримана директором відповідача 15.01.2018., про що зроблено відмітку на останній сторінці претензії.

Після отримання претензії відповідач повернув частину передоплати позивачу. Так, 19.01.2018. відповідач повернув позивачу 10000,00 грн. передоплати, 22.01.2018. повернуто 5000,00 грн., 23.01.2018. - 5000,00 грн., 26.01.2018. - 5000,00 грн., 01.02.2018. - 5000,00 грн., 21.02.2018. - 5000,00 грн., 07.03.2018. - 20000,00 грн. Всього, відповідачем було повернуто передоплату на загальну суму 55000,00 грн. Таким чином, залишається неповернутою передоплата за товар на суму 45000,00 грн.

Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача 45000,00 грн. не повернутої суми попередньої оплати, а також 7879,70 грн. пені, 773,45 грн. 3% річних, 3205,00 грн. інфляційних, 30000,00 грн. штрафу за відмову від виконання зобов'язання, 20000,00 грн. штрафу за не реєстрацію податкових накладних, нарахування яких передбачено умовами договору та ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач жодних заперечень на позов не надав.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що позивачем на підтвердження своїх вимог надано копію договору поставки № 23-11/1/17 від 23.11.2017., проте інші докази, а саме: рахунок на оплату, докази оплати, докази повернення частини передоплати, претензія, - містять посилання на договір поставки № 23-11/17 від 23.11.2017.

На вимогу суду позивачем було надано письмове пояснення (вх. № 6431), в якому він вказав, що між сторонами було укладено саме договір № 23-11/1/17 і подальші дії (попередня оплата, виставлення претензії, повернення попередньої оплати) здійснювалися на виконання саме цього договору. Проте, відповідач у рахунку № 20 помилково вказав невірний номер договору № 23-11/17, в зв'язку з цим при здійсненні перерахування передоплати позивачем у полі "призначення платежу" було зазначено помилковий номер договору. Вказана помилка спричинила подальшу невідповідність зазначення номера договору в документах: платіжних дорученнях на повернення суми попередньої оплати відповідачем, претензії позивача.

Відповідач заперечень щодо невідповідності номеру договору в документах не надав, в матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами договору № 23-11/17. В зв'язку з цим у суду відсутні підстави вважати пояснення позивача такими, що не відповідають дійсності. Таким чином, при винесенні рішення суд враховує пояснення позивача та вважає, що номер договору 23-11/17 сторонами в документах вказано помилково, і вірним номером договору в документах слід вважати № 23-11/1/17.

При вирішенні позову суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 ЦК України).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач перерахував відповідачу попередню оплату у розмірі 100000,00 грн. Відповідач у встановлений п. 4.6. договору строк, оплачений товар позивачу не поставив.

Згідно ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України передбачено право покупця вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати у разі, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач вручив відповідачу претензію з вимогою повернути суму передоплати 15.01.2018. Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач мав повернути суму передоплати у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, тобто по 22.01.2018. включно.

На вимогу позивача про повернення суми передоплати відповідач повернув лише частину передоплати в сумі 55000,00 грн., залишається неповернутою передоплата в сумі 45000,00 грн.

Відповідач доказів на підтвердження протилежного не надав.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 45000,00 грн. неповернутої передоплати є обґрунтованою та підтвердженою належними доказами, а отже підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 7879,70 грн. пені, 773,45 грн. 3% річних, 3205,00 грн. інфляційних, 30000,00 грн. штрафу за відмову від виконання зобов'язання, 20000,00 грн. штрафу за не реєстрацію податкових накладних, суд зазначає наступне.

Згідно умов договору у випадку несвоєчасної поставки товару у визначений даним договором термін, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого обсягу за кожний день прострочення (п. 5.1. договору).

На підставі вказаного пункту договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми передоплати за загальний період з 03.12.2017. по 11.04.2018.

Як зазначено вище, судом встановлено, що останнім днем строку поставки попередньо оплаченого товару є 04.12.2017. Тобто, нарахування позивачем пені за період з 03.12.2017. по 04.12.2017. є необгрунтованим.

Стягненню підлягає пеня, нарахована на вартість непоставленого товару (суму передоплати з врахуванням сум та дат повернення частини передоплати) за загальний період з 05.12.2017. по 11.04.2018. в розмірі 7806,25 грн. В іншій частині стягнення пені, позов задоволенню не підлягає.

Згідно п. 5.4. договору за односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань протягом дії даного договору постачальник сплачує штраф в розмірі 30% від вартості товару, що мав бути поставлений.

Оскільки відповідач відмовився від виконання своїх зобов'язань щодо здійснення поставки відповідачем товару у встановлений в договорі строк, позивач правомірно нарахував відповідачу штраф на суму 100000,00 грн. (вартість непоставленого товару) у розмірі 30%, що склав 30000,00 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 5.5. договору при здійсненні поставок постачальник зобов'язується повною мірою виконувати вимоги законодавства України щодо складання та реєстрації податкових накладних в ЄДРПН. В разі порушення постачальником зобов'язань, передбачених попереднім абзацом, покупець вправі:

а) або зупинити розрахунки за цим договором до моменту усунення порушень (право на зупинення розрахунків обмежується сумою, яка дорівнює сумі ПДВ не зареєстрованих та/або неналежним чином зареєстрованих податкових накладних);

б) або застосувати до постачальника штрафну санкцію у розмірі 20% від вартості господарських операцій, щодо яких податкові накладні були складені та/або зареєстровані постачальником з порушенням вимог чинного законодавства.

У випадку не внесення, або несвоєчасного внесення постачальником відомостей, які містяться у податковій накладній до ЄДРПН, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі понесених збитків та штрафів, протягом двох днів з моменту отримання вимоги покупця.

У якості доказу порушення відповідачем вимог законодавства України щодо складання та реєстрації податкових накладних в ЄДРПН позивачем надано сканування з електронного кабінету платника податків, згідно якого зазначено про відсутність даних за період з 27.11.2017. по 11.04.2018. Суд звертає увагу на те, що товар за договором поставлений не був та не вважає поданий позивачем доказ належним доказом порушення відповідачем вимог законодавства України щодо складання та реєстрації податкових накладних в ЄДРПН.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 20000,00 грн. штрафу за не реєстрацію податкових накладних задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних за загальний період з 03.12.2017. по 11.04.2018. та встановив, що нарахування позивачем 3% річних за період з 03.12.2017. по 22.01.2018. є безпідставним, оскільки прострочення грошового зобов'язання відповідача щодо повернення суми передоплати розпочинається з 23.01.2018. (через 7 днів після отримання відповідачем претензії позивача).

За період з 23.01.2018. по 11.04.2018. стягненню підлягають річні в сумі 374,41 грн.

Суд звертає увагу позивача, на те, що він не позбавлений права подати позовну заяву щодо стягнення з відповідача процентів за період з моменту, коли відповідач порушив строк оплати товару (05.12.2017.) по 22.01.2018., нарахованих відповідно до ч. 3 ст. 693 та ст. 536 ЦК України.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню частково, в сумі 374,41 грн.

Щодо стягнення інфляційних втрат, то позивачем при нарахуванні не дотримано вимоги п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно якого індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Оскільки прострочення грошового зобов'язання відповідача щодо повернення суми передоплати розпочинається з 23.01.2018., то нарахування інфляційних можливе лише з лютого 2018 року.

Суд встановив, що за період з лютого по березень 2018 року стягненню підлягають інфляційні втрати в сумі 1080,00 грн.

Тобто, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню частково, в сумі 1080,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство" Світ.Україна 2015" (пров. Перспективний, 10, м. Полтава, 36007; код ЄДРПОУ 40039117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чутівський елеватор" (вул. Соснова, 2, с. Мурафа, Краснокутський район, Харківська область, 62021; фактична адреса: пр. Аптечний, 11, с. Петрівка, Чутівський район, Полтавська область, 38832; код ЄДРПОУ 41006936) 45000 грн. не повернутої попередньої оплати, 7806 грн. 25 коп. пені, 30000 грн. штрафу за односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань по договору, 374 грн. 41 коп. 3% річних, 1080 грн. інфляційних втрат, 1389 грн. 39 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.С. Семчук