Постанова

від 20.07.2018 по справі 910/6147/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2018 р. Справа№ 910/6147/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Пономаренка Є.Ю.

секретар судового засідання Ігнатюк Г.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.05.2018р.

у справі №910/6147/18 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярко Тур" та ОСОБА_2

про стягнення 22 521,22 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ярко Тур" та ОСОБА_2 про солідарне стягнення 22 521,22 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "Ярко Тур" зобов'язань з повернення кредиту, згідно кредитного договору від 06.02.2012р. та укладеним між банком та ОСОБА_2 договором поруки №POR1417097970630 від 27.11.2014р., який укладено в забезпечення виконання боржником зобов'язань за кредитним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2018р. у справі №910/6147/18 позовну заяву з доданими до неї документами повернуто заявнику без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило скасувати оскаржувану ухвалу та передати справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

На думку скаржника, суд неправильно застосував норми процесуального законодавства, оскільки Господарський процесуальний кодекс в редакції від 15.12.2017р. передбачає розгляд справ через предметну юрисдикцію, а не через суб'єктний склад учасників процесу. За твердженням апелянта основне зобов'язання укладено юридичними особами, тому за додатковими зобов'язаннями сторонами у господарському процесі можуть бути і фізичні особи. Такий висновок, на думку заявника, випливає із системного аналізу ст. 20 ГПК України. Крім того позивач посилався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 13.03.2018р., про можливість участі фізичної особи, у якості відповідача, у даних категоріях справ.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2018р. апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), судді Смірнова Л.Г., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2018р. відкрито апеляційне провадження, роз'яснено сторонам, що розгляд оскаржуваної ухвали підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

05.07.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від апелянта надійшли додаткові документи.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не заявлено.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Київської області від 21.05.2018р. позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" повернуто заявнику на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України, оскільки в заяві об'єднано дві позовні вимоги, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України).

Так, ст. 20 ГПК України визначає, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Отже, господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду: спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Така юрисдикція визначається, враховуючи суб'єктний склад основного зобов'язання.

Як убачається із матеріалів справи, позивач звернувся до господарського суду з вимогами про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з боржників - ТОВ "Ярко Тур" та ОСОБА_2, як поручителя. Договір поруки №POR1417097970630 укладено 27.11.2014р. з позивачем в забезпечення виконання боржником зобов'язань за кредитним договором.

Тож, сторонами основного зобов'язання є юридичні особи, а фізична особа є поручителем у даному зобов'язанні.

Колегія суддів зауважує, що вирішення за правилами господарського судочинства такого спору в частині позовних вимог кредитора до боржника, які є юридичними особами, і кредитора до поручителя за правилами цивільного судочинства, порушуватиме принцип повноти, всебічності й об'єктивності з'ясування обставин справи, оскільки дослідження одного і того ж предмету та тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій.

З огляду на вказане, апеляційний господарський суд вважає необґрунтованим висновки суду першої інстанції про повернення позовної заяви позивачу з посиланням на порушення правил об'єднання позовних вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

Позовні вимоги до кількох відповідачів мали розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, зокрема, нерозривно пов'язані між собою або від вирішення однієї з них залежало вирішення інших. Такий розгляд не допускався, коли була відсутня спільність предмета позову.

Стаття 554 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України встановлює, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

До аналогічних висновків прийшов і Верховний суд у складі Великої палати у постанові від 13.03.2018р. у справі №415/2542/15-ц (провадження №14-40цс18).

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тобто, з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VIII від 03.10.2017р. господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду першої інстанції - скасуванню, оскільки прийнята з порушенням норм процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

У зв'язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен здійснити суд першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 271, 275, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.05.2018р. у справі №910/6147/18 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.05.2018р. у справі №910/6147/18 скасувати.

3. Матеріали справи №910/6147/18 передати на розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст складено 20.07.2018р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.Г. Смірнова

Є.Ю. Пономаренко