Постанова

від 16.07.2018 по справі 909/1046/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2018 р. Справа № 909/1046/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі:

головуючого - судді - Матущака О.І.

суддів - Бойко С.М.

- ОСОБА_1

секретаря судового засідання: К. Кострик

Розглянувши апеляційну скаргу ПАТ «Українська залізниця» в особі її регіональної філії «Львівська залізниця»

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 06.02.2018

у справі № 909/1046/16

за позовом: ПАТ «Українська залізниця» в особі її регіональної філії «Львівська залізниця»

до відповідача 1: ТзОВ Віза-Вторма

до відповідача 2: Регіонального відділення ФДМ України по Івано-Франківській області

до відповідача 3: КП «Івано-Франківськвторресурси»

про: визнання недійсним з моменту укладення договорів купівлі-продажу

З участю представників :

від позивача - ОСОБА_2 - представник (довіреність №Ц/3-04/41-18 від 25.01.2018)

від відповідача 1,2,3 - не з'явилися.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 06.02.2018, суддя Матуляк П.Я., було відмовлено в позові ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця".

З даним рішенням не погодився позивач - ПАТ «Українська залізниця» в особі її регіональної філії «Львівська залізниця» і оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального права та неповно з'ясовано всі обставини справи.

ТзОВ Віза-Вторма подало відзив на апеляційну скаргу в якому просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розгляд справи відкладався.

Сторони були повідомлені належним чином про час та місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 06.02.2018 у справі №909/1046/16 - скасувати, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Віза-Вторма", колективного підприємства "Івано-Франківськвторресурси" та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області про визнання недійсними з моменту укладення договору купівлі-продажу від 21.02.1994, укладеного між Обласним виробничо-заготівельним підприємством "Івано-Франківськвторресурси" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Івано-Франківській області в частині продажу залізничної під'їзної колії 1520 мм довжиною 139 м., яка знаходиться в м. Івано-Франківську по вул. Ботанічна, 10-а та договору від 06.10.2003 р. №10/10/2003, укладеного між Обласним виробничо-заготівельним підприємством "Івано-Франківськвтрресурси" та товариством з обмеженою відповідальністю "Віза Вторма".

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 30.01.17 у справі №909/1046/16 позов було задоволено. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.07.17 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.01.2017р. у цій справі скасовано і прийнято нове рішення. У задоволенні позову ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду від 14.11.17 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.07.17 і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 30.01.17 скасовано та направлено справу на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

В постанові касаційного суду було вказано, що судами не було досліджено чи була пов'язана побудована та прийнята в експлуатацію в 1976 році спірна під'їзна колія з технологічними перевезеннями та, відповідно, чи підлягала вона передачі та чи була передана у встановленому порядку у відання залізної дороги. Також не досліджено як регулювались відносини щодо експлуатації під'їзної колії між Івано-Франківською фірмою "Меблі", міськконторою "Вторресурси" та Львівською залізницею.

Також касаційний суд зазначив, що місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні невірно застосував норми матеріального права, а саме: ст.ст. 1 , 5 Закону України "Про залізничний транспорт" від 4 липня 1996 року , ч. 1 ст. 9 Закону України "Про транспорт" від 10 листопада 1994 року , ч. 3 ст. 4 , ч. 2 ст. 5 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" від 23 лютого 2012 року , оскільки зазначені нормативно-правові акти були прийняті після укладення спірного договору купівлі-продажу державного майна від 21 лютого 1994 року, а тому не можуть бути застосовані до спірних правовідносин та договір не може бути оцінений щодо його відповідності переліченим та застосованим місцевим судом нормам законодавства.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції не застосував до спірних правовідносин норми, які підлягають застосуванню.

Зокрема суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги та безпідставно не застосував до спірних правовідносин наведені положення Статуту залізниць Союзу РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 270 від 06 квітня 1964 року, який був чинним станом на 06 серпня 1976 року - дату прийняття в експлуатацію спірної під'їзної колії, у зв'язку з чим дійшов передчасних висновків про те, що зазначена колія з моменту прийняття її в експлуатацію у віданні Львівської залізниці не перебувала. Не були застосовано зазначені положення Статуту залізниць Союзу РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 270 від 06 квітня 1964 року і місцевим господарським судом.

Також норм Закону України "Про власність" ВР УРСР № 697-ХІІ від 07 лютого 1991 року не було застосовано судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин та не було достовірно з'ясовано чи була передана спірна під'їзна колія за наказом ФДМУ № 254 від 03 грудня 1991 року та установчою угодою від 24 жовтня 1991 року в повне господарське відання Львівської залізниці, чи була включена спірна під'їзна колія до переліку основних засобів Львівської залізниці станом на 01 жовтня 1991 року (т.1, а.с.238 - 242), який є додатком до зазначеної установчої угоди.

У зв'язку з цим не було надано належної оцінки наявному в матеріалах листу регіонального відділення Фонду державного майна України в Івано-Франківській області від 16 серпня 2016 року на запит позивача, в якому зазначено, що продаж спірної під'їзної колії відбувся на підставі інвентаризаційного опису від 31 липня 1993 року, проведеного самим ОВЗП "Івано-Франківськвторресурси" за наявними об'єктами на території підприємства без зазначення відомостей щодо їх перебування у власності чи на балансі підприємства.

При цьому, не було встановлено на підставі чого спірна під'їзна колія була включена Обласним виробничо-заготівельним підприємством "Івано-Франківськвторресурси" до складу майна підприємства, чи перебувала колія у його власності або на балансі та на якій підставі.

Під час нового розгляду справи суду слід вирішити питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, про застосування наслідків спливу якого було заявлено відповідачем-2 - Колективним підприємством "Івано-Франківськвторресурси" в суді апеляційної інстанції, слід розглянути зазначене клопотання та у разі якщо буде встановлено, що права позивача є порушеними спірними договорами слід з'ясувати коли позивач дізнався про порушення свого права, а також, у разі встановлення факту пропуску позивачем строку позовної давності, з'ясувати наявність поважних причин пропущення позивачем такого строку.

Відповідно до ст.. 111-12 ГПК України (в редакції чинній на момент розгляду справи касаційною інстанцією) вказівки, що містяться в постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

За наслідками нового розгляду справи господарським судом Івано-Франківської області від 06.02.2018 було відмовлено в позові ПАТ "Українська залізниця".

Проте з таким рішенням суду першої інстанції апеляційний суд не може погодитись з наступних підстав.

Апеляційним судом встановлено, що 21 лютого 1994 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській області (по договору - продавець) та товариством покупців членів трудового колективу Обласного виробничо-заготівельного підприємства "Івано-Франківськвторресурси" (по договору-покупець) укладено договір купівлі-продажу державного майна. Договір підписаний і скріплений печатками сторін, посвідчений нотаріусом першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 3Д-201. Договір також зареєстровано виконавчим комітетом Івано-Франківської міської Ради народних депутатів за № 66-р. 05 березня 1994 року.

За умовами даного договору продавець продав, а покупець, у свою чергу, - купив державне майно цілісного майнового комплексу Обласного виробничо-заготівельного підприємства "Івано-Франківськвторресурси", який знаходиться за адресою: 284014, м. Івано-Франківськ, вул. Ботанічна, 10а. Майно підприємства включає в себе всі активи і пасиви, основні засоби, обладнання, устаткування, запаси і затрати та інше майно згідно з актом інвентаризації, який додається до цього договору (п.1.1 договору). Право власності на майно, що приватизується, переходить до покупця з часу підписання договору та його нотаріального посвідчення (п. 1.2. зазначеного договору).

Згідно з Переліком нерухомого майна, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу, продавець згідно з договором купівлі-продажу від 21 лютого 1994 року передав покупцю об'єкти нерухомості, в тому числі залізничну колію, інвентарний №18, вартістю 15237776 крб., що знаходиться в м. Івано-Франківську по вул. Ботанічна, 10а. Зазначений Перелік нерухомого майна засвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_4 21.07.15 та зареєстровано в реєстрі за №991.

06 жовтня 2003 року між ОКВЗП "Івано-Франківськвторресурси" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Віза-Вторма" (покупець) було укладено договір №10/10/03, за умовами якого продавець зобов'язався продати, а покупець - купити під'їзну колію, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Ботанічна, 10а. Зазначений договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками. Договір набуває чинності з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами зобов'язань(4.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору № 10/10/03 нерухоме майно належить продавцю- Обласному виробничо-заготівельному підприємству "Івано-Франківськвторесурси".

Згідно з п.п. 1.4., 1.5. зазначеного договору право власності на майно переходить покупцю на підставі акту прийому-передачі майна, який є невід'ємною частиною цього договору. Загальна вартість під'їзної колії, що продається, складає 13492,00 грн. з ПДВ (п. 2.1. договору).

На виконання умов зазначеного договору товариством з обмеженою відповідальністю "Віза-Вторма" та Обласним виробничо-заготівельним підприємством "Івано-Франківськвторресурси" 06.10.03 підписано акт прийому-передачі під'їзної колії, яким підтверджено відповідність майна умовам договору №10/10/03 від 06 жовтня 2003 року та його належний стан.

Вважаючи спірні договори купівлі-продажу укладеними з порушенням норм чинного законодавства, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу від 21 лютого 1994 року, укладеного між Обласним виробничо-заготівельним підприємством "Івано-Франківськвторресурси" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, в частині продажу залізничної під'їзної колії 1520мм довжиною 139 м, що знаходиться на вул. Ботанічній, 10а в м. Івано-Франківськ та визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу №10/10/2003 від 06 жовтня 2003 року, укладеного між Обласним виробничо-заготівельним підприємством "Івано-Франківськвторресурси" та товариством з обмеженою відповідальністю "Віза-Вторма" "Віза-Вторма".

Відповідно до п. 79 Розділу IV "Залізничні під'їзні колії" Статуту залізниць Союзу РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 270 від 06 квітня 1964 року, до залізничних під'їзних колій належать колії, призначені для обслуговування окремих підприємств, організацій, установ, сполучені із загальною мережею залізничних колій СССР безперервною рейковою колією та які належать: а) підприємствам, установам, організаціям;б) залізним дорогам. Новозбудовані залізничні під'їзні колії підприємств, організацій та установ, не пов'язані з технологічними перевезеннями, передаються у встановленому порядку у відання залізних доріг.

Зазначений Статут був чинним станом на 06 серпня 1976 року - дату прийняття в експлуатацію спірної під'їзної колії.

Відповідно до п. 82 Розділу IV "Залізничні під'їзні колії" Статуту залізниць Союзу РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 270 від 06 квітня 1964 року, відкриття для постійної експлуатації новозбудованої залізничної під'їзної колії та подача на цю колію рухомого складу допускається після здійснення робіт з будівництва колії згідно з проектом, прийняття залізничної під'їзної колії в експлуатацію та встановлення залізною дорогою порядку обслуговування під'їзної колії.

06.08.1976 на підставі розпорядження начальника Івано-Франківського відділення Львівської залізниці від 05.08.1976 була проведена комісійна перевірка стану новозбудованих під'їзних колій Івано-Франківської фірми «Меблі» та міськконтори «Вторресурси» ( акт від 06.08.1976, т.1, а.с.225), якою встановлено, що роботи по будівництву під'зних колій виконані у відповідності з проектом, приймання під'їзних колій в постійну експлуатацію можливе за умови усунення наведених в акті недоліків; відкриття руху доручається начальнику станції Івано-Франківськ та начальнику ділянки дистанції колії з оформленням акта.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції визнає за необхідне застосувати до спірних правовідносин наведені положення Статуту залізниць Союзу РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 270 від 06 квітня 1964 року, який був чинним станом на 06 серпня 1976 року - дату прийняття в експлуатацію спірної під'їзної колії. На підставі наявних матеріалів справи апеляційний суд приходить до висновку про те, що зазначена спірна колія з моменту прийняття її в експлуатацію перебувала у віданні Львівської залізниці (як складової частини залізниць Союзу РСР) з 1976 по 1991 роки.

Наказом Фонду державного майна України № 254 від 03 грудня 1991 року було засновано підприємство Львівська державна залізниця, затверджено Статут підприємства, затверджено установчу угоду від 24 жовтня 1991 року між ФДМУ та Львівською залізницею, згідно з якою передано в повне господарське відання підприємства державне майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про власність" ВР УРСР № 697-ХІІ від 07 лютого 1991 року, який діяв на час укладення спірного договору, до державної власності в Українській РСР належали загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Стаття 34 цього Закону до об'єктів права загальнодержавної (республіканської) власності відносила, в тому числі, системи транспорту загального користування, зв'язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення.

Згідно з ч.1 ст.37 зазначеного Закону майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством Української РСР.

Указом Президії Верховної Ради України №1452-ХІІ від 30 серпня 1991 року "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" та Законом України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" № 1540-ХІІ від 10 вересня 1991 року визначено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташовані на території України, є державною власністю України.

Розпорядженням КМУ від 31.10.1991 №320-р функції по управлінню державним майном закріпленим за підприємствами залізничного транспорту передано власне залізницям України. Наказом Фонду державного майна України №254 від 3.12.1991 було засновано Львівську державну залізницю, укладено Установчий договір (копія в матеріалах справи) згідно з умовами якого всі майнові ресурси які знаходилися в її користування (тобто на той момент перебували на балансі) при перебуванні в складі Міністерства шляхів сполучення СРСР включені до складу майна Львівської залізниці.

Отже, з викладеного вище вбачається, що спірна під'їзна колія, яка була на балансі Львівської залізниці Міністерства шляхів зв'язку СРСР з моменту її введення залізницею в експлуатацію, закріплена і знаходиться на її балансі була загальнодержавною власністю, і належить до єдиної транспортної системи та в повному господарському віданні Львівської залізниці.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази вибуття спірної під'їзної колії з відання залізниці.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України позивачем-апелянтом надано суду копії наявних договорів, відповідно до яких раніше регулювалися взаємовідносини по експлуатації спірної під'їзної колії між сторонами, в тому числі і фірми "Меблі" як суміжного контрагента, які безпідставно не взяті до уваги судом першої інстанції як докази того, що відносини з відповідачами 1,2 відповідно до умов цих договорів, визначали власником спірної колії залізницю.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" від 4 березня 1992 року № 2163-ХІІ (далі Закон №2163-XII) (в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин), до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать: майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами.

Тобто, до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації належить саме майно підприємства, що приватизовується, а не будь-яке державне майно. На це звернув увагу в постанові від 14.11.2017 Вищий господарський суд України.

При цьому, спірна під'їзна колія на час приватизації не перебувала на балансі відповідача-3 або у його віданні, оскільки обліковувалася за залізницею відповідно до зазначених вище нормативно-правових актів. Даний факт також відображено в рішенні суду. Однак, спірна колія була безпідставно включена у склад майна, щодо приватизації безпосередньо самим покупцем без перевірки такого переліку фондом держмайна.

Судом першої інстанції в рішенні зазначено, що не можливо встановити, на підставі чого спірна підїзна колія була включена Обласним виробничо-заготівельним підприємством Івано-Франківськвторресурси до складу майна підприємства, чи перебувала колія у його власності або на балансі та на якій підставі, проте з аналізу наведених правових норм вбачається, що станом на час укладення договору купівлі-продажу державного майна від 21.02.1994 власником під'їзної колії була держава, а РВ ФДМУ по Івано-Франківській області (продавець) у межах наданих повноважень розпорядилось державним майном, прямої заборони щодо приватизації, якого чинне на той час законодавство не містило.

Однак, перебування під'їзної колії на момент приватизації у віданні відповідача доказами у справі не доведено, на противагу наявним у матеріалах справи доказів приналежності під'їзної колії до відання залізниці: акта введення в експлуатацію 1976 року, інвентарних карточок. технічного паспорта колії 2002 року, відомостей під'їзної колії 2005 року, техніко-розпорядчого акту станції 2003 року інших матеріалів та нормативного обгрунтування збереження цього майна в складі та віданні залізниці.

Згідно листа регіонального відділення Фонду державного майна України в Івано-Франківській області від 16 серпня 2016 року продаж спірної під'їзної колії відбувся на підставі інвентаризаційного опису від 31 липня 1993 року, проведеного самим ОВЗП "Івано-Франківськвторресурси" за наявними об'єктами на території підприємства без зазначення відомостей щодо їх перебування у власності чи на балансі підприємства.

За інформацією того ж Фонду державного майна України, наданою листом №10-15-17240 від 09.09.2016(а.с32), спірна під'їзна колія була включена до реєстру об'єктів державної власності за Міністерством інфраструктури України, тобто обліковувалися на обліку залізницею. У зв'язку з реорганізацією та створенням ПАТ "Українська залізниця" (грудень 2015 року) виключена з реєстру за управлінським рішенням у зв'язку з входженням всього майна до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця".

За таких обставин справи апеляційний суд приходить до висновку, що спірна під'їзна колія, що була та є державною власністю, на час приватизації не належала до майна підприємства ОВЗП "Івано-Франківськвторресурси", а тому Фонд держмайна неправомірно в процесі приватизації включив її до статутного фонду даного підприємства та віджучив за договором купівлі-продажу від 21.02.1994.

Згідно ст.ст.182, 191 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (частина друга ст. 331, частина четверта ст. 334 ЦК, частина третя ст. Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). В матеріалах справи відсутні докази такої реєстрації права за відповідачем на спірну під'їзну колію.

Відповідачі 1, 2 стверджують, що доказом власності на колію є технічний НОМЕР_1 та відчуження спірної колії відбулося в законний спосіб.

Проте, за договорами що є предметом оскарження під'їзна колія відчужена ще у 1994 році і аж через 11 років відповідачем 1 виготовлено Технічний паспорт, в якому помилково було вказано приналежність колії до цього власника, оскільки в подальшому виконавцем вносилися зміни до нього власне щодо власника - залізниці.

Технічний паспорт не є документом, який визначає право власності, оскільки ним визначаються технічні характеристики колії та її утримання, обслуговування, проведення маневрових і інших робіт на ній.

Також в матеріалах справи відсутні підтвердження перебування на балансі

відповідача 2 на момент приватизації спірної колії.

Натомість, позивачем-апелянтом подано до матеріалів справи копію Технічного паспорта колії 2002 року, інвентарних карток даної колії, відомостей під'їзної колії 2005 року, Техніко-розпорядчого акту станції 2003 року, згідно з якими колія перебувала постійно на балансі залізниці та по всіх вищезазначених актах відносилася до її відання.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 2) визнання правочину недійсним.

Частина 1 ст. 215 ЦК України встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. (п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29 травня 2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Відповідність чи невідповідність правочину правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. (п. 2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29 травня 2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин, до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать: майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами.

Тобто, до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належить саме майно підприємства. Як встановлено апеляційним судом, станом на момент укладення спірного договору 1994 року залізнична колія не належала ОКВЗП Івано-Франківськвторресурси , а тому приватизації не підлягала.

Таким чином спірний договір купівлі-продажу від 21 лютого 1994 року не відповідав положенням ч. 1 ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" в редакції, чинній станом на дату укладення договору.

Відповідно до ст.. 34 Закону України від 07.02.1991 Про власність загальнодержавну (республіканську) власність складають: земля; майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ; оборонні об'єкти; єдина енергетична система; система транспорту загального користування, зв'язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення.

Отже, під час приватизації та укладення спірного договору купівлі-продажу від 21 лютого 1994 року Регіональним відділенням Фонду держмайна України були порушені вимоги норм ст. 34 Закону України від 07.02.1991 Про власність , оскільки спірна під'їзна колія належала до єдиної транспортної системи та відносилася до загальнодержавної власності.

За таких обставин справи апеляційний суд приходить до висновку, що спірний договір купівлі-продажу від 21 лютого 1994 року укладений між Регіональним відділенням Фонду держмайна України та ОВЗП Івано-Франківськвторресурси слід визнати недійсним на підставі ст.. 203,215 ЦК України. Відповідно слід визнати недійсним договір укладений між ОКВЗП Івано-Франківськвторресурси та ТзОВ Віза Вторма від 06.10.2003 №10/10/2003, оскільки продавець за даним договором - ОКВЗП Івано-Франківськвторресурси був неналежним власником та не мав права відчужувати майно, що належало залізниці. При цьому апеляційний суд вважає, що позивачем обрано належний спосіб захисту порушених прав, оскільки фізично майно з його власності не вибувало, а тільки оспорюється відповідачами з вказаних вище обставин.

В липні 2016 року до Львівської залізниці було подано позовну заяву ТзОВ Віза-Вторма про визнання права власності на за ТОВ Віза-Вторма на під'їзну колію 1520 мм довжиною 139 м., що по вул. Ботанічна, 10-а у м. Івано-Франківську. З цієї позовної заяви залізниці стало відомо, що на дану під'їзну колію було укладено договір купівлі-продажу між ОВЗП Івано-Франківськвторресурси та Регіональним відділенням фонду держмайна України в Івано-Франківській області від 21.02.1994, за яким вона включена в процесі приватизації до складу цілісного майнового комплексу ОВЗП Івано-Франківськвторресурси . В подальшому ОВЗП Івано-Франківськвторресурси за договором від 06.10.2003 №10/10/03 продав дану під'їзну колію ТОВ Віза-Вторма .

До моменту подання вказаної позовної заяви від ТзОВ Віза-Вторма Львівська залізниця не знала про порушення своїх прав стосовно під'їзної колії 1520 мм довжиною 139 м., що по вул. Ботанічна, 10-а у м. Івано-Франківську, оскільки дана колія постійно перебувала на її балансі та обслуговувалася залізницею.

Відповідачем-2 - Колективним підприємством "Івано-Франківськвторресурси" в суді апеляційної інстанції при першому розгляді було заявлено клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності. Апеляційний суд вважає, що позивач дізнався про порушення своїх прав на належне йому майно лише в липні 2016 року - з моменту подання позовної заяви ТзОВ Віза-Вторма про визнання права власності, а тому строк звернення до суду для захисту порушених прав позивачем не пропущено, відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 06.02.2018 по справі №909/1046/16 винесене з порушенням вказаних норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

Апеляційний суд виносить нове рішення, яким задовольняє позовні вимоги повністю.

Керуючись ст.ст. 269,270,271,275,277,281,282 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

Апеляційну скаргу ПАТ «Українська залізниця» в особі її регіональної філії «Львівська залізниця» задовольнити повністю.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 06.02.2018 року у справі №909/1046/16 скасувати.

Постановити нове рішення, яким позов «Українська залізниця» в особі її регіональної філії «Львівська залізниця» задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу між ОКВЗП Івано-Франківськвторресурси та регіональним відділенням фонду держмайна України в Івано-Франківській області від 21.02.1994 в частині продажу залізничної під'їзної колії 1520 мм довжиною 139 м., що по вул. Ботанічна, 10а у м. Івано-Франківську з моменту його укладення.

Визнати недійсним договір укладений між ОКВЗП Івано-Франківськвторресурси та ТзОВ Віза Вторма від 06.10.2003 №10/10/2003 з моменту його укладення.

Здійснити перерозподіл судових витрат. Судові витрати покласти на відповідачів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Віза-Вторма (76000, м. Івано-Франківськ, вул. Ботанічна, 10-а, код ЄДРПОУ 31524214) на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі її регіональної філії Львівська залізниця (79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 40081195) 1762 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні) в повернення сплаченого судового збору при поданні апеляційної скарги.

Стягнути з Колективного підприємства Івано-Франківськвторресурси (76000, м. Івано-Франківськ, вул. Ботанічна, 10-а, код ЄДРПОУ 01885880) на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі її регіональної філії Львівська залізниця (79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 40081195) 1762 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні)в повернення сплаченого судового збору при поданні апеляційної скарги.

Стягнути з Регіонального відділення фонду державного майна України по Івано-Франківській області (76000, м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 48, код ЄДРПОУ 13660726) на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі її регіональної філії Львівська залізниця (79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 40081195) 1762 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні)в повернення сплаченого судового збору при поданні апеляційної скарги.

Постанова набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена сторонами в касаційному порядку.

ОСОБА_5 Мирутенко

Судді: С.М. Бойко

ОСОБА_1

«Повний текст постанови виготовлено 20.07.2018р.»