Постанова

від 17.07.2018 по справі 917/2016/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2018 р. Справа № 917/2016/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І.

при секретарі судового засідання Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - адвокат Лобач І.А.

відповідача - адвокат Зогаль О.М.

директор Бабенко І.Д.

розглянувши апеляційну скаргу ФГ "Грім" (вх. № 900П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 11.04.2018 у справі № 917/2016/17 (повний текст якого складено 17.04.2018 в приміщенні зазначеного суду суддею Семчук О.С.)

за позовом ТОВ "ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА", м. Київ

до ФГ "Грім", смт. Козельщина, Полтавська область

про стягнення 1926910,97 грн. (із врахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог)

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" (далі - позивач) ТОВ "Промагролізинг-Україна") звернулося з позовною заявою до господарського суду Полтавської області про стягнення з фермерського господарства "Грім" (далі - відповідач) 1230281,11 грн., в тому числі 817335,37 основного боргу, 333866,32 грн. відсотків, 48436,21 грн. пені, 5600,43 грн. 3% річних, 25042,78 грн. інфляційних втрат. В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору фінансового лізингу № 28/06Л від 30.06.2016.

11.01.2018. від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача 1640269,94 грн., в тому числі 1167933,65 грн. основного боргу, 351825,40 грн. додаткових відсотків, 85150,17 грн. пені, 10317,94 грн. 3% річних, 25042,78 грн. інфляційних втрат.

05.03.2018. від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача 1926910,97 грн., а саме: 1339865,46 грн. основного боргу, 381008,91 грн. додаткових відсотків, 131079,40 грн. пені, 14767,77 грн. 3% річних, 60189,43 грн. інфляційних втрат.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи вказану норму, вказані заяви про збільшення розміру позовних вимог, були прийняті судом до розгляду. В зв'язку з цим розглядався позов про стягнення з відповідача 1926910,97 грн., а саме: 1339865,46 грн. основного боргу, 381008,91 грн. додаткових відсотків, 131079,40 грн. пені, 14767,77 грн. 3% річних, 60189,43 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.04.2018 у справі № 917/2016/17 позов задоволено частково. Стягнуто з фермерського господарства "Грім" (вул. Радянська, 223, смт. Козельщина, Полтавська область, 39100; код ЄДРПОУ 32012750) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА" (вул. Олександра Пироговського, 19, корп. 4, прим. 84, м. Київ, 03110; код ЄДРПОУ 37768114) 1339865 грн. 46 коп. основного боргу, 381008 грн. 91 коп. додаткових відсотків, 130782 грн. 03 коп. пені, 13939 грн. 08 коп. 3% річних, 39364 грн. 91 коп. інфляційних втрат, 28574 грн. 41 коп. судового збору. В решті позову відмовлено.

ФГ "Грім" не погодившись з зазначеним рішенням подало апеляційну скаргу, в якій просить вищевказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Також заявник посилається на те, що внаслідок форс-мажорних обставин, а саме виняткових погодних умов (засухи) в Козельщинському районі Полтавської області, ФГ "Грім" не змогло в повному обсязі виконати свої фінансові зобов'язання згідно договору фінансового лізингу № 28/06Л від 30.06.2016. В результаті аномально високих середніх температур і відсутності опадів протягом більше 5 місяців, відповідачем недоотримано значну частину урожаю в 2017 році. На підтвердження вказаного відповідачем до заяви додано сертифікати про форс-мажорні обставини № 8085, № 8086 та № 8087, які видані у квітні 2018 року Полтавською торгово-промисловою палатою Торгово-промислової палати України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2018 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Позивачу встановлено строк до 01.06.2018, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 призначено справу до розгляду на 12.06.2018. Клопотання ФГ "Грім" про витребування у ТОВ "Промагролізинг-Україна" завіреної копії листа Департаменту агрпромислового розвитку Полтавської ОДА від 31.10.2017 № 01-14/107, листа-заяви ФГ "Грім" від 31.10.2017 № 18, листа-заяви ФГ "Грім", датованого травнем 2017 року із резолюціями ТОВ "Промагролізинг-Україна", задоволено.

Позивач 04.06.2018 надав за вх. № 4233 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Відповідачем 12.06.2018 надані письмові пояснення в обґрунтування своєї апеляційної скарги.

Позивачем 12.06.2018 подана заява, в якій він повідомляє про те, що не має можливості подати до апеляційного суду завірені копії листа Департаменту агрпромислового розвитку Полтавської ОДА від 31.10.2017 № 01-14/107, листа-заяви ФГ "Грім" від 31.10.2017 № 18, листа-заяви ФГ "Грім", датованого травнем 2017 року із резолюціями ТОВ "Промагролізинг-Україна", витребувані ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.06.2018, у в зв'язку з відсутністю вищезазначених документів у розпорядженні позивача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.07.2018 оголошено про перерву у розгляді справи до 17.07.2018.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 (з урахуванням у хвали апеляційного суду від 03.07.2018 про виправлення описки) оголошено про перерву у розгляді справи до 12.07.2018.

Позивач 17.07.2018 надав письмові пояснення в обґрунтування сум відшкодування викупної вартості об'єкту лізингу у розмірі 1 220 948 грн, винагороди лізингодавця у вигляді відсотків у розмірі 118916,76 грн та додаткових відсотків, нарахованих відповідно до положень п. 5.7. договору, укладено між сторонами.

Відповідачем 17.07.2018 надані письмові пояснення в обґрунтування апеляційної скарги, в яких він зазначає, що відсутність акту звірки відповідно до положень п. 7.2. договору позбавляє позивача можливості стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Позивачем 17.07.2018 були також надані письмові пояснення в обґрунтування сум, які є предметом спору.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення частковому скасуванню із прийняттям нового рішення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.06.2016. між позивачем (лізингодавець за договором) та відповідачем (лізингоодержувач за договором) укладено договір фінансового лізингу № 28/06Л (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого лізингодавець передає лізингоодержувачу на умовах лізингу у строкове платне володіння та користування з правом викупу майно, найменування, кількісні та якісні характеристики якого визначені у додатку №1 "Специфікація" до даного договору (надалі - об'єкт лізингу), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти об'єкт лізингу у володіння та користування на строк, зазначений в п. 3.2 договору, та здійснювати лізингові платежі на умовах даного договору.

Відповідно до специфікації, яка є додатком № 1 до договору, майном, що являється об'єктом лізингу є комбайн зернозбиральний самохідний КЗС-1218-29 "Палессе GS1218" вартістю 2750000,00 грн., в тому числі:

- КЗК-12-0100000Б-12 молотарка самохідна без понижуючого редуктору молотильного барабану - 1 шт. вартістю 2406265,25 грн.;

- ЖЗК-7-5 - жниварка для зернових культур без транспортного візка - 1 шт. вартістю 309793,75 грн.;

- КЗР 1590000-04 - транспортний візок до жниварки для зернових культур ЖЗК-7-5 - 1 шт. вартістю 33950,00 грн.

Відповідно до п. 5.1 договору до лізингового платежу за цим договором згідно додатку № 3 "Графік лізингових платежів" входить: викупна вартість об'єкту лізингу 2750000,00 грн., винагорода лізингодавця у вигляді відсотків - 402187,56 грн., інші витрати лізингодавця - 110000.00 грн. Лізингоодержувач у строк до 06.07.2016. сплачує в безготівковій формі на рахунок лізингодавця авансовий платіж, визначений у додатку № 3 "Графік лізингових платежів" (далі - додаток № 3), що є невід'ємною частиною даного договору.

Лізингові платежі вносяться лізингоодержувачем в безготівковій формі у розмірі та в строки, вказані у додатку №3 до договору.

Згідно з п. 4.1 договору передача об'єкта лізингу здійснюється протягом п'яти календарних днів після надходження на рахунок лізингодавця авансового платежу.

Відповідно до п. 5.3, 7.2.8 договору лізингові платежі вносяться лізингоодержувачем в безготівковій формі у розмірі та в строки, вказані у додатку №3 до договору (графік лізингових платежів).

Відповідно до додатку № 3 розмір авансового платежу становить 605000,00 грн.

Також згідно з додатком № 3 графік лізингових платежів до договору сторонами погоджено графік сплати лізингових платежів, які складаються із суми відшкодування викупної вартості предмета лізингу, суми винагороди лізингодавця у вигляді відсотків, суми інших витрат лізингодавця, та визначені щомісячні терміни сплати цих коштів в період з 06.07.2016 по 06.07.2018 включно.

Вказаний додаток № 3 є невід'ємною частиною договору, оскільки підписаний сторонами, скріплений їхніми печатками та на нього містяться посилання в тексті договору.

На виконання умов договору відповідач 02.07.2016. здійснив оплату авансового платежу в розмірі 660000,00 грн. на рахунок позивача, що підтверджується банківською випискою (а.с. 62).

В свою чергу позивач 05.07.2016. передав відповідачу об'єкт лізингу, що підтверджується актом приймання-передачі об'єкта лізингу від 05.07.2016. (а.с. 26).

Відповідно до п. 7.2.8 договору лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно вносити лізингові платежі згідно Додатку № 3 до даного договору.

Згідно графіка лізингових платежів за період з моменту передачі об'єкту лізингу до 06.02.2018. відповідач повинен був сплатити лізингових платежів на загальну суму 2568235,46 грн. (до вказаної суми входить і сума авансового платежу в розмірі 605000,00 грн.).

Під час виконання договору фінансового лізингу мало місце прострочення відповідача в частині виконання грошового зобов'язання, що не заперечує і сам відповідач.

До дня подання позову відповідачем сплачено позивачу лише 1 228 370,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою (а.с. 61-66).

В зв'язку з цим, на думку позивача, у боржника (відповідача) утворилася заборгованість, яка, відповідно до позовної заяви та заяв про збільшення позовних вимог складає 1339865,46 грн.

Відповідач, в свою чергу, визнає заборгованість у розмірі 1339865,46 грн., про що зробив усну заяву, зафіксовану технічною фіксацією судового засідання. Вказану заяву підтримали як адвокат відповідача, так і керівник відповідача Бабенко І.Д.

При цьому в матеріалах справи міститься апеляційна скарга та пояснення, в яких відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на ряд обставин.

За таких умов колегія суддів вважає за необхідне в першу чергу надати оцінку зазначеним обставинам.

Так, відповідач повністю заперечував проти позову, посилаючись на обставини, що стосуються реалізації права на викуп лізингового майна (відмову від викупу майна), а також необхідність застосування наслідків форс-мажорних обставин.

Так, відповідач зазначав, що відмовляється від свого права викупу лізингового майна, в силу чого наполягає на зменшенні суми боргу на розмір викупної вартості майна.

В цій частині колегія суддів зазначає, що викуп лізингового майна у даних правовідносинах є обов'язком, а не правом відповідача.

Так, згідно ч.2 ст. 1 Закону України Про фінансовий лізинг за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Таким чином, виходячи із наведеної норми закону та враховуючи, що договір сторін не передбачає відступлення від загальної норми про обов'язковість викупу предмету лізингу, колегія суддів відкидає заперечення відповідача про те, що викуп є правом, а не обов'язком відповідача.

Щодо посилань відповідача на форс-мажорні обставини, а саме виняткових погодних умов (посухи) в Козельщинському районі Полтавської області, колегія суддів зазначає таке.

На підтвердження вказаного відповідачем до заяви додано сертифікати про форс-мажорні обставини № 8085, № 8086 та № 8087, які видані у квітні 2018 року Полтавською торгово-промисловою палатою Торгово-промислової палати України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 11.1 договору сторони цього договору звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов'язання за цим договором, якщо це невиконання зумовлене наслідком форс-мажорних обставин, до яких відносяться обставини непереборної сили, що виникли після укладання цього договору в результаті незалежних від сторін цього договору причин, непередбачених і невідворотних розумними запобіжними заходами подій надзвичайного характеру: природні катастрофи, війна, блокада, страйк у галузі чи регіоні, або події, які виникли унаслідок прийняття актів органами державної влади, що потягнули за собою неможливість виконання цього договору.

Сторона цього договору, на яку вплинули форс-мажорні обставини, зобов'язана сповістити про це іншій стороні цього договору телефаксом протягом трьох днів із дня настання/закінчення терміну дії форс-мажорних обставин , з одночасним дублюванням повідомлення рекомендованим листом, спрямованим іншій стороні цього договору (п. 11.3 договору).

Відповідно до п. 11.4 договору повідомлення про настання форс-мажорних обставин повинне бути підтверджено торгово-промисловою палатою. Дане підтвердження Торгово-промислової палати України спрямовується іншій стороні цього договору протягом 15 днів з дати настання форс-мажорних обставин.

Відповідач у заяві зазначає, що про форс-мажорні обставини він повідомив керівництву позивача, проте жодних доказів на підтвердження вказаного не надав.

Таким чином, відповідач не довів належним чином факт повідомлення позивачу про форс-мажорні обставини, а отже підстави вважати, що ФГ "ГРІМ" звільняється від відповідальності за неналежне виконання умов договору, відсутні.

Окрім цього, колегія суддів зазначає, що надані відповідачем сертифікати Полтавської торгово-промислової палати Торгово-промислової палати України видані в квітні 2018 року, де зазначено, що період дії форс-мажорних обставин з 20.05.17. по 20.09.17., що свідчить про порушення відповідачем умов п. 11.4. договору фінансового лізингу.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Так, дана стаття встановлює перелік подій, настання яких не буде вважатися випадком, а отже не звільняє особу, що порушила зобов'язання, від відповідальності. До таких подій відносяться, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів (дана обставина слідує із загального розуміння грошей як родових речей і відомого ще з римських часів постулату, що "рід не гине". Отже незалежно від того, що стало причиною відсутності у боржника необхідної суми грошей (об'єктивні обставини чи суб'єктивна недбалість боржника), це не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання).

Оскільки зобов'язання боржника має грошовий, а не натуральний характер, неможливість виробництва товарної сільськогосподарської продукції не може вважатися форс-мажорним випадком щодо даних правовідносин.

Враховуючи викладене, твердження відповідача колегією суддів відхиляються як необґрунтовані.

В той же час, проведене колегією суду дослідження доказів, поданих в обґрунтування позову, приводить до висновку, що наведений позивачем розрахунок є хибним, а загальна сума заявлених ним позовних вимог є такою, що не має здатності до арифметичної перевірки.

Так, відповідно до змісту позову та заяв про збільшення позовних вимог, позивач, окрім 3% річних, пені та інфляційних нарахувань, стягує основний борг та відсотки .

З огляду на специфіку укладеного сторонами договору фінансового лізингу, який передбачає платежі з: викупної вартості об'єкту лізингу; винагороди лізингодавця у вигляді відсотків та інших витрат лізингодавця, віднесення зазначених видів платежів до основного боргу та відсотків було здійснено позивачем на власний розсуд.

З пояснень представника позивача у судових засіданнях випливає, що позивач частину винагороди лізингодавця у вигляді відсотків відніс до основного боргу , а частину - до відсотків .

Оскільки відповідач заперечував саму можливість нарахування даного виду відсотків з огляду на неузгодження відсоткової ставки сторонами договору, колегією суддів запропоновано представнику позивача надати обґрунтований розрахунок сум.

Такого розрахунку колегії суддів не надано, оскільки жодний з наявних розрахунків позивача не містить визначення відсоткової ставки та бази вирахування (суми, з якої винаходяться ці відсотки).

Натомість представник позивача пояснив колегії суддів, що сторони узгодили винагороду лізингодавця у твердих сумах, а не у відсотках, що зазначено у графіку платежів (а.с. 20-21 та 24-25). При визначенні позовних вимог позивач подвоїв суми винагороди у кожному місяці, коли відповідачем було допущене прострочення, причому половину подвоєної суми він відніс до основного боргу , а половину до відсотків .

Колегії суддів очевидно, що такий спосіб визначення відсотків винагороди в разі прострочення боржника, прямо суперечить положенням п. 5.7. договору, який передбачає, що в разі прострочення сплати лізингоодержувачем лізингових платежів більш ніж на п'ять календарних днів сума винагороди лізингодавця у вигляді відсотків за договором, підлягає сплаті у подвійному розмір, протягом всього строку прострочки, виходячи з розміру винагороди лізингодавця у вигляді відсотків в періоді в якому допущене таке прострочення.

Також колегія суддів звертає увагу на той, факт, що позивачем було здійснено подвоєння сум винагороди, які зазначені в графіку як такі, що підлягають сплаті в разі належного виконання зобов'язання. Однак, алгоритм нарахування винагороди в разі прострочення боржника, передбачений п. 5.7. договору вимагає визначення прострочення та його періоду.

Між тим, з розрахунків позовних вимог колегією суддів встановлено, що нарахування сум винагороди здійснено позивачем з вересня 2016 року по лютий 2018 року, тоді як з довідки №572 від 13.12.2017 (а.с. 68), складної та підписаної самим позивачем, вбачається, що у відповідача відсутня заборгованість за серпень, вересень, грудень 2016 року та за січень, лютий 2017 року.

В цій частині представником позивача повідомлено колегії суддів, що довідка №572 від 13.12.2017 (а.с. 68) є помилковою.

Жодної іншої довідки (акту звіряння тощо), якою позивачем визначений період прострочення відповідача, матеріали справи не містять.

За таких умов колегія суддів вимушена констатувати, що:

- позивачем порушений порядок визначення відсотків винагороди лізингодавця, передбачений п. 5.7. договору;

- розрахунок позовних вимог здійснений всупереч змісту власної довідки про періоди прострочення боржника;

- вирахувані позивачем в порушення приписів п. 5.7. договору та довідки про період прострочення боржника суми, на розсуд позивача віднесені до основного боргу або відсотків , без диференціації за видом лізингових платежів.

Викладене приводить колегію суду до висновку про неможливість належної арифметичної перевірки заявлених до стягнення сум позовних вимог.

Оцінюючи таку якість обґрунтування позовних вимог, колегія суддів зазначає, що вирішення приватноправового спору відбувається на підставі принципу змагальності сторін, який, зокрема, означає, що іншій стороні спору повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (див. рішення ЄСПЛ у справі Ruiz-Mateos проти Іспанії , від 23 червня 1993 року, заява № 12952/87, п. 63).

Викладення позовних вимог та їх розрахунку таким чином, що унеможливлює їх арифметичну перевірку іншою стороною та судом, на думку колегії суддів є порушенням принципу змагальності.

Окрім того, така якість обґрунтування позовних вимог унеможливлює винесення судового рішення на користь позивача, оскільки, на думку колегії суддів, не має права на існування судове рішення про стягнення грошового боргу, яке не може бути піддано об'єктивній арифметичній перевірці.

Оцінюючи необхідність відмови в задоволенні позовних вимог, яка випливає із вищевикладених обставин, колегія суддів зазначає, що відповідач, освідомлений про існування зазначених вище недоліків і неналежну якість обґрунтування позовних вимог, зробив суду усну заяву про те, що він є добросовісною стороною цивільного обороту і визнає вимоги позивача в розмірі 1339865,46 грн. Крім того, відповідач зазначив, що як добросовісна сторона обороту він не тільки визнає борг у зазначеному розмірі, але й здійснив за добу до судового засідання, 16.07.2018, платіж на користь позивача в розмірі 400 000 грн. (платіжне доручення № 140 від 16.07.2018 залучене до матеріалів справи).

Визнання позову відповідачем в розмірі 1339865,46 грн. зафіксовано технічною фіксацією судового засідання.

За таких умов колегія суддів керується приписами ч.1 ст. 75 ГПК України і вважає, що не має юридичного права відмовляти у стягнення боргу, визнаного відповідачем.

За таких умов позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнаної відповідачем суми у розмірі 1339865,46 грн.

Оскільки сума в розмірі 400 000,00 грн. сплачена відповідачем на стадії апеляційного перегляду справи, вона підлягає зарахуванню до суми боргу після набрання рішенням суду законної сили.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що висновки суду про часткову обґрунтованість позовних вимог ґрунтуються на неповному з'ясуванні обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - частковому скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ФГ "Грім" на рішення господарського суду Полтавської області від 11.04.2018 у справі № 917/2016/17 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 11.04.2018 у справі № 917/2016/17 скасувати частково в частині задоволення позовних вимог у розмірі 565094,93 грн та прийняти нове, яким в цій частині в задоволенні позову відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 11.04.2018 у справі № 917/2016/17 залишити без змін.

Стягнути з ТОВ "ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА" (вул. Олександра Пироговського, 19, корп. 4, прим. 84, м. Київ, 03110; код ЄДРПОУ 37768114) на користь ФГ "Грім" (вул. Радянська, 223, смт. Козельщина, Полтавська область, 39100; код ЄДРПОУ 32012750) судовий збір у розмірі 8476, 42 грн. за подання позову.

Стягнути з ТОВ "ПРОМАГРОЛІЗИНГ-УКРАЇНА" (вул. Олександра Пироговського, 19, корп. 4, прим. 84, м. Київ, 03110; код ЄДРПОУ 37768114) на користь ФГ "Грім" (вул. Радянська, 223, смт. Козельщина, Полтавська область, 39100; код ЄДРПОУ 32012750) судовий збір у розмірі 30478,91 грн. за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний тест постанови апеляційного суду складено 23.07.2018.

Постанова суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.