Ухвала

від 28.02.2019 по справі 917/2016/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

28.02.2019 Справа № 917/2016/17

м. Полтава

За заявою Фермерського господарства "Грім", вул. Остроградського, 223, смт. Козельщина, Полтавська область, 39100

про розстрочення виконання рішення Господарського суду Полтавської області по справі № 917/2016/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна", вул. Олександра Пироговського, 19, корп. 4, прим. 84, м. Київ, 03110

до Фермерського господарства "Грім", вул. Радянська, 223, смт. Козельщина, Полтавська область, 39100

про стягнення грошових коштів.

Суддя Господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Секретар судового засідання Лепій О.В.

Представники:

від стягувача: ОСОБА_1, адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 7112/10 від 19.10.2018; довіреність № 58 від 05.02.2019;

від боржника: ОСОБА_2 - голова Фермерського господарства "Грім".

ВСТАНОВИВ:

11.04.2018 Господарським судом Полтавської області було прийнято рішення по справі № 917/2016/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагролізинг-Україна" (далі - стягувач/ ТОВ "Промагролізинг-Україна") до Фермерського господарства "Грім" (далі - боржник/ заявник/ ФГ "Грім") про стягнення грошових коштів. Зазначеним рішенням з ФГ "Грім" на користь ТОВ "Промагролізинг-Україна" було стягнуто 1339865,46 грн. основного боргу, 381008,91 грн. додаткових відсотків, 130782,03 грн. пені, 13939,08 грн. 3 % річних, 39364,91 грн. інфляційних втрат, 28574,41 грн. судового збору, в іншій частині позову судом відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 рішення Господарського суду Полтавської області від 11.04.2018 у справі № 917/2016/17 скасовано частково в частині задоволення позовних вимог у розмірі 565094,93 грн. та прийнято нове, яким в цій частині в задоволенні позову відмовлено. З ТОВ "Промагролізинг-Україна" стягнуто на користь ФГ "Грім" судовий збір за подання позову у розмірі 8476,42 грн., та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 12714,63 грн. (із врахуванням ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 30.08.2018 по справі № 917/2016/17 про виправлення постанови).

25.09.2018 Господарським судом Полтавської області винесено відповідні накази про примусове виконання рішення та постанови по справі № 917/2016/17.

13.02.2019 до суду надійшла заява ФГ "Грім" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 11.04.2018 у справі 917/2016/17.

Ухвалою від 15.02.2019 суд прийняв вказану заяву та призначив її до розгляду на 21.02.2019.

В судове засідання 21.02.2019 представники учасників справи не з'явилися.

21.02.2019 від стягувача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у якому він зазначає, що про проведення судового засідання йому стало відомо лише за добу до дати засідання, що не дало змоги забезпечити представництво стягувача у суді та належного формування ним своєї позиції по справі.

Суд задовольнив клопотання стягувача та ухвалою від 21.02.2019 відклав розгляд заяви на 28.02.2019.

Копію ухвали суду від 21.02.2019 було направлено учасникам справи в день її постановлення, що підтверджується вихідним штампом загального відділу суд на звороті ухвали від 21.02.2019.

В судовому засіданні 28.02.2019 представник заявника просить суд задовольнити заяву про розстрочення виконання рішення, представник стягувача заперечує проти задоволення судом такої заяви.

При вирішенні заяви про відстрочення виконання рішення суд виходить з наступного.

В обґрунтування заяви про розстрочку виконання рішення суду, боржник посилається на тяжкий фінансовий стан підприємства.

Зокрема, заявник зазначає, що у 2017 - 2018 роках склалися форс-мажорні обставини, територія півдня Полтавської області, в тому числі Козельщинського району, була охоплена потужною посухою. В результаті чого господарством було отримано врожай зернових на половину менший за очікуваний. Тому склався вкрай важкий фінансовий стан, господарство недоотримало майже 2000000 грн. прибутку. Не зважаючи на таку ситуацію, ФГ "Грім" у 2017 році сплатило 300000 грн. лізингових платежів.

Крім цього, заявник зазначає, що у 2018 році різко погіршився стан здоров'я голови ФГ "Грім" ОСОБА_2, ним перенесено обширний інфаркт, операцію по шунтуванню серця, дорожньо-транспортну пригоду, що спричинило значні фінансові витрати по відновленню стану здоров'я. Незважаючи на це, ФГ "Грім" у липні 2018 році сплатило стягувачу 400000,00 грн.

Також заявник вказує, що у липні 2018 році голова ФГ "Грім" звернувся до стягувача з пропозицією підписати мирову угоду та укласти договір розстрочки платежів, проте відповіді від стягувача на адресу боржника не надійшло. В серпні 2018 року боржником було запропоновано провести перекредитування боргу для повного розрахунку за отриманий комбайн, проте позитивного рішення щодо перекредитування стягувачем не прийнято.

Враховуючи вищевикладене, боржник просить суд розстрочити виконання рішення по справі № 917/2016/17 на один рік, шляхом сплати у вересні 2019 року - 321865,40 грн., у грудні 2019 року - 350000,00 грн., у березні 2020 року - 150000,00 грн.

До заяви про розстрочення виконання рішення заявником додано довідку вих. № 15 від 06.02.2019, видану КНП "Козельщинський Центр первинної медико-санітарної допомоги" ОСОБА_3 про те, що він дійсно тривалий час хворіє та перебуває на диспансерному обліку.

25.02.2019 на адресу суду надійшло заперечення стягувача на заяву про розстрочення виконання рішення.

Так, стягувач вважає, що вказана заява боржника є необгрунтованою та безпідставною.

На думку стягувача, на даний час відсутні будь-які особливі та непереборні обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим.

Посилання боржника на погіршення стану здоров'я голови ФГ "Грім" ОСОБА_2 та значні фінансові витрати по відновленню його стану здоров'я, на думку стягувача, не можуть вважатися обставинами, які ускладнюють виконання рішення, оскільки боржником у даній справі є юридична особа - ФГ "Грім", а не ОСОБА_2, який відповідно до ст. 4 Закону України "Про фермерське господарство", як голова ФГ "Грім" може письмово доручити виконання своїх обов'язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом.

Крім цього, стягувач зазначає, що вкрай важкий фінансовий стан боржника не є виправданням для затримки виконання рішення суду і може розглядатися лише як несприятливість виконання рішення суду.

Також стягувач звертає увагу суду на те, що під час здійснення виконавчих дій при виконанні наказу Господарського суду Полтавської області від 25.09.2018 у справі № 917/2016/17, приватним виконавцем ОСОБА_4 виявлено наявність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення:

- транспортний засіб LADA 212140, р.н. НОМЕР_1, на який накладено арешт та який оголошено у розшук згідно постанов приватного виконавця ОСОБА_4 від 16.11.2018 та 04.12.2018;

- речові права на нерухоме майно: право оренди земельної ділянки, реєстраційний номер 384946853220, кадастровий номер 5322055100:00:005:0028, загальною площею 6 га на підставі договору оренди землі № 768 від 27.12.2012; право оренди на земельну ділянку, реєстраційний номер 384932953220, кадастровий номер 5322081200:00:001:0717, загальною площею 80 га на підставі договору оренди землі № 767 від 27.12.2012.

На думку стягувача, вказане свідчить, що виконання рішення у справі № 917/2016/17 є можливим в процесі виконавчого провадження з огляду на наявність майна у відповідача.

При вирішенні заяви боржника про розстрочення виконання рішення суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 1 Конституції України, Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання. Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 року №16-рп/2009, виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 160 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1 - 4 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує, між іншим, ступінь вини відповідача у виникненні спору.

Розглянувши матеріали поданої заяви та додані до неї документи, заслухавши пояснення представників заявника та стягувача, суд дійшов висновку, що заява задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

В заяві боржник посилається на важкий фінансовий стан господарства, проте жодних доказів на підтвердження такого фінансового стану станом на даний час до заяви не додано.

За визначенням ст. 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України), підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частина 2 ст. 218 ГК України, ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, тобто відсутність у боржника грошових коштів не є обставиною, яка може служити підставою для невиконання зобов'язання по оплаті.

Боржник є самостійним господарюючим суб'єктом, який вільний у виборі контрагентів, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, тому грошові зобов'язання виникли внаслідок його власної господарської діяльності.

Ризик несприятливих наслідків ведення господарської діяльності відповідача не може бути перекладений на позивача (стягувача).

Отже, подальше ухилення відповідача від сплати заборгованості суттєво зачіпає інтереси позивача і завдає йому істотної, в тому числі й матеріальної шкоди.

Крім цього, суд погоджується із зауваженням стягувача щодо того, що посилання боржника на погіршення стану здоров'я голови ФГ "Грім" ОСОБА_2 та значні фінансові витрати по відновленню його стану здоров'я, не можуть вважатися обставинами, які ускладнюють виконання рішення, оскільки боржником у даній справі є юридична особа - ФГ "Грім", а не ОСОБА_2 як фізична особа.

Так, згідно ч. 4 ст. 4 Закону України "Про фермерське господарство" голова фермерського господарства може письмово доручати виконання своїх обов'язків одному з членів господарства або особі, яка працює за контрактом.

Верховний Суд України у п. 10 Постанови "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26.12.2003. № 14 вказує, що суду у вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, керуючись особливим характером обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 за № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд.

При цьому, суд звертає увагу, що у рішенні Європейського суду (п. 37 рішення у справі Деркач та Палек проти України (заяви №№ 34297/02 та 39574/02) від 21.12.2004.) наголошується, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося не виконаним на шкоду однієї зі сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004. по справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005. у справі Чижов проти України, зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконання рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

За ч. 3 ст. 331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

В зв'язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все, у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права , гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Згідно із ч. ч. 2 - 3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом з матеріалів заяви, відповідачем не подано жодних належних доказів на підтвердження виняткових обставин.

Наведені заявником обставини не засвідчують неможливості виконання рішення суду в даній справі і не є винятковими. Ці обставини лише вказують на те, що виконання судового рішення по даній справі негативно впливає на фінансовий стан відповідача.

Скрутне фінансове становище боржника не звільняє його від обов'язку виконання рішення суду, яке є обов'язковим до виконання.

Крім цього, згідно ч. 5 ст. 331 ГПК України, розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення , ухвали, постанови.

Оскільки рішення Господарського суду Полтавської області по справі № 917/2016/17 від 11.04.2018 набрало законної сили 17.07.2018, відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України надання розстрочення по вказаному рішенню можливе лише до 17.07.2019, в той час як заявник просить розстрочити вказане рішення до березня 2020 року, а перший платіж провести у вересні 2019 року.

В судовому засіданні представник боржника заявив, що можливість погашення боргу у ФГ "Грім" з'явиться лише після збору наступного урожаю восени 2019 року.

Також, судом береться до уваги те, що під час розгляду судом справи № 917/2016/17 відповідач теж посилався на тяжкий фінансовий стан господарства та погіршення стану здоров'я голови ФГ "Грім", проте в ході розгляду справи, а також під час перегляду справи в апеляційній інстанції відповідачем було здійснено часткове погашення суми боргу перед позивачем.

Таким чином, суд вважає, що заявником не надано суду беззаперечних доказів на підтвердження існування виключних обставин, що можуть бути підставами для розстрочення виконання рішення суду, зокрема, доказів, що підтверджують неможливість його виконання або обумовлюють наявність ускладнень під час виконання судового наказу.

Беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні боргу, дотримуючись балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення.

Керуючись статтями 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення по справі № 917/2016/17 від 11.04.2018 відмовити.

2. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту оголошення (ст. ст. 235, 255 ГПК України). Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.С. Семчук