Постанова

від 18.07.2018 по справі 902/1143/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 року Справа № 902/1143/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Павлюк І. Ю. , суддя Демидюк О.О.

секретар судового засідання Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: представник не з'явився

відповідачів: представники не з'явилися

третьої особи: представник не з'явився

органу прокуратури: прокурор Дроган Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Вінницької області на рішення господарського суду Вінницької області, ухваленого 25.04.18р. суддею Банаськом О.О. о 9:51 у м.Вінниці, повний текст складено 05.05.18р.

у справі № 902/1143/17

за позовом Керівника Немирівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі територіальних громад сіл, селища району в особі Тульчинської районної ради Вінницької області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 загальноосвітня школа І-ІІ ступенів

до відповідача ОСОБА_2 освіти Тульчинської районної державної адміністрації

до відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства "Укртелеком"

про визнання недійсним договору оренди та повернення приміщення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 25.04.2018р. у справі №902/1143/17 повністю відмовлено у задоволенні позову керівника Немирівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі територіальних громад сіл, селища району в особі Тульчинської районної ради Вінницької області до ОСОБА_2 освіти Тульчинської районної державної адміністрації (по тексту постанови також відповідач-1), ОСОБА_3 акціонерного товариства "Укртелеком" (по тексту постанови також відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмету спору на стороні позивача - Михайлівська загальноосвітня школа I-II ступенів, про визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного майна, що є об'єктом спільної власності територіальних громад району №710-022 від 01.10.2015р. (далі по тексту постанови також - Договір) та зобов'язання ПАТ "Укртелеком" звільнити та повернути передане відповідно до договору приміщення згідно акту приймання-передачі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що укладення Договору надає можливість використовувати орендоване приміщення з максимально можливою ефективністю, враховуючи відсутність взагалі потреб у його використанні у навчальному процесі та дозволяє зберегти приміщення у належному стані, а також надає можливість отримання коштів (орендних платежів), які можна спрямувати на потреби закладу освіти та можливість користуватись послугами зв'язку, які надає відповідач-2 та в подальшому Інтернету, використання якого є невід'ємним елементом та засобом реалізації державної політики у сфері освіти.

Відтак, оренда приміщення має наслідком збереження приміщення та надає можливість його в подальшому використання, у випадку виникнення необхідності, дозволяє уникнути можливого руйнування приміщення та сприяє економії коштів на його утримання.

За цих обставин місцевий господарський суд приходить до висновку, що відсутнє будь-яке порушення прав та інтересів учнів, а відтак і права держави в сфері освіти про порушення якого зазначає прокурор в позові. Відповідно до п. 3 ГПК України та ст. 15 ЦК України у порядку господарського судочинства підлягає захисту саме порушене право, в зв'язку з чим у випадку звернення з позовом до суду про визнання Договору оренди недійним, підлягає з'ясуванню обставина у чому саме полягає порушення законних прав орендодавця (постанови Верховного Суду України від 02.07.2014 р. у справі № 6-85цс14, від 21.01.2015 р. у справі № 6-215цс14 та від 04.02.2015 р. у справі № 6-233цс14).

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Таким чином визнання Договору оренди майна недійсним виходячи лише з буквального тлумачення змісту ч. 5 ст. 63 "Про освіту" є суто формальною підставою недійсності договору і, як наслідок, суперечитиме головній меті господарського судочинства, якою, виходячи зі змісту норм ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 236 ГПК України, є ефективний захист порушеного права особи.

Надаючи юридичну оцінку встановленим під час даної справи фактам в сукупності (в т.ч. щодо невикористання спірного приміщення в навчально-виховному процесі на момент укладення договору оренди, відсутність потреби у цьому приміщенні, значно менша фактична кількість учнів від нормативної чисельності, відокремлений вхід до приміщення та розташування спірного приміщення у підсобній будівлі тощо) суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушеного права оспорюваним правочином у особи на захист якої подано позов прокурором. Доводи прокурора щодо порушення, у зв'язку з укладенням спірного Договору, приписів ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" та п.3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 р. № 63 є безпідставними, з огляду на що позов в частині вимог про визнання недійсним Договору оренди нерухомого майна № 710-022 від 01.10.2015 р. задоволенню судом не підлягає.

Крім того, не підлягає задоволенню судом вимога прокурора про зобов'язання повернути передане згідно Договору № 710-022 від 01.10.2015 р., оскільки вказана вимога є похідною від первісної вимоги прокурора, а відтак з огляду на відсутність задоволення вимоги про визнання недійсним договору оренди не підлягає задоволенню вимога про зобов'язання передати майно, що перебуває в оренді за даним Договором.

Аналогічні висновки щодо відсутності підстав для задоволення позову про визнання недійсним договору оренди на підставі ч.5 ст.63 ЗУ "Про освіту" викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.03.2018 р. у справі № 904/3956/17 та від 15.03.2018 р. у справі № 908/457/17.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Заступник прокурора Вінницької області звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 18.05.2018р., в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 25.04.2018р. у справі №902/1143/17 і прийняти нове рішення; позов керівника Немирівської місцевої прокуратури, в інтересах держави в особі територіальних громад сіл, селища району в особі Тульчинської районної ради Вінницької області про визнання недійсним договору оренди та повернення приміщення - задоволити; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального права - Закону України "Про освіту", та процесуального права - ст.ст. ч.2 ст.11, 74, 76, 77, 86, 236 та 238 ГПК України; без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню з огляду на таке.

У апеляційній скарзі прокурор зазначає, що відповідно до п. 1.1. оспорюваного договору нежитлові приміщення Михайлівської загальноосвітньої школи, площею 26,45 кв.м. передаються в оренду з метою розміщення АТС. Яким чином розміщення АТС сприятиме навчально-виховному процесу - умови договору не містять. Адже згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ПАТ Укртелеком є надання послуг у сфері проводового електрозв'язку; орендар використовує орендоване приміщення для розміщення технологічного обладнання зв'язку, тобто ціль господарської діяльності орендаря не пов'язана з навчально-виховним процесом та не має на меті надання освітніх послуг, що суперечить меті досягнення наведених у ст. 5 Закону України Про загальну середню освіту завдань.

З огляду на той факт, що спірне орендоване приміщення, яке є об'єктом освіти і, відповідно до статті 63 Закону України Про освіту , не може використовуватися не за призначенням, а може бути передане в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом, невикористання навчальним закладом спірних приміщень для навчального процесу не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною із навчально-виховним процесом. Умови оспорюваного договору оренди не містять положень про взаємовідносини сторін договору з питань навчально-виховного процесу. Спірні приміщення передані в оренду відповідачу для розміщення суб'єкта господарювання, що провадить господарську діяльність з надання послуг електрозв'язку, тобто суто в цілях підприємницької діяльності орендаря, не пов'язаної з навчально-виховним процесом та не з метою надання безоплатних послуг учням та педагогічним працівникам навчального закладу (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 23.03.2017 у справі № 913/731/16, а також постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 902/215/17).

Окрім того, в оскаржуваному рішенні судом встановлено, що відповідно до умов укладеного договору оренди в орендованому приміщенні було встановлено АТС для надання телефонного зв'язку.

Прокурор зазначає, що в оскаржуваному рішенні місцевим господарським судом взято до уваги інформацію навчального закладу та філії ПАТ Укртелеком про підключення у майбутньому Михайлівської ЗОШ І-ІІ ступенів до мережі Інтернет, що сприятиме, на думку суду, підготовці учнів та вивченні шкільних дисциплін, поглиблення останніми своїх знань у тій чи іншій сфері науки, а також вчителів при підготовці до викладання дисциплін та в ході подання учням навчального завдання. Проте зазначені висновки суду є помилковими і повністю суперечать фактичним обставинам справи, оскільки відповідно до пункту 1.1. оспорюваного договору майно школи передається в оренду з метою розміщення АТС. Жодних умов спірний договір про надання послуг доступу до мережі Інтернет не містить. Не укладалося сторонами і інших додаткових угод з цього приводу.

Також у апеляційній скарзі прокурор звертає увагу на ту обставину, що хоча згідно із абзацом 5 частини 4 статті 61 Закону України Про освіту додатковими джерелами фінансування навчальних закладів, заснованих, в тому числі на комунальній власності, є також доходи від надання в оренду приміщень, однак оренда приміщень у них дозволяється лише у випадках, якщо об'єкт оренди використовується за цільовим призначенням - для провадження освітньої діяльності. ПАТ Укртелеком не використовує орендоване ним нежитлове приміщення в розрізі завдань, які ставляться перед законодавством про освіту в цілому та Законом України Про освіту зокрема, оскільки не надає освітніх послуг пов'язаних з навчально-виховним процесом в орендованому ним нежитловому приміщенні.

В судовому засіданні представник органу прокуратури доводи апеляційної скарги підтримала у повному обсязі. Додатково звернула увагу колегії суддів на прийняту 15.06.18р. постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №906/164/17, відповідно до якої укладення договору оренди нежитлового приміщення у навчальному закладі - загальноосвітній школі - для розміщення АТС не є тотожним наданню послуг в навчально-виховному процесі та суперечить вимогам Закону України "Про освіту". Подала письмове клопотання про долучення зазначено постанови до матеріалів справи.

Відповідач-1 - ОСОБА_2 освіти Тульчинської районної державної адміністрації - не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу до початку її розгляду по суті.

Відзив на апеляційну скаргу надійшов від відповідача-1 до Рівненського апеляційного господарського суду після прийняття постанови за результатами розгляду скарги. У відзиві, покликаючись на чинне рішення Тульчинської районної ради №2 від 21.08.14р., яке ніким не оспорене та не скасоване, відповідач-1 просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 25.04.18р. - без змін. У відзиві наводить інші обставини правомірності прийняття судового рішення. Саму ж апеляційну скаргу просить розглянути за відсутності представника відділу освіти.

Відповідач-2 - Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" - відзив на позов не подав; не забезпечив явку повноважного представника у судове засідання 18.07.2018р.; про день та час судового засідання повідомлений належним чином.

До початку розгляду апеляційної скарги по суті не надали відзивів на неї Тульчинська районна рада та Михайлівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, сторони належним чином були повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Рівненський апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 10.04.2018р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи 19.08.2014р. рішенням районної конкурсної комісії по наданню в оренду майна, що належить до комунальної власності територіальних громад району дозволено відділу освіти Тульчинської РДА бути орендодавцем та укласти договір оренди нежитлового приміщення Михайлівської ЗШ І-ІІ ступенів по вул. Щорса, 18, с. Михайлівка, Тульчинського району Вінницької області загальною площею 26,45кв.м. з Вінницькою філією ПАТ "Укртелеком" Цех ТП № 22 м. Тульчин, з орендною платою 8,13грн. за 1кв.м. в місяць для використання під АТС строком на 5 років. Орендна плата за приміщення (без ПДВ) становить 215,00грн. (а.с. 93, т. 1).

21.08.2014р. рішенням 27 сесії 6 скликання Тульчинської районної ради Вінницької області № 567 надано дозвіл відділу освіти Тульчинської РДА бути орендодавцем та укласти договори оренди нежитлових приміщень, зокрема, Михайлівської ЗШ І-ІІ ст. по вул. Щорса, 18, с. Михайлівка, загальною площею 26,45кв.м., з орендною платою 8,13грн. за 1кв.м. в місяць для використання під АТС строком на 5 років. Орендна плата за приміщення (без ПДВ) становить 215,00грн. (а.с. 92, т. 1).

18.09.2014р. між ОСОБА_2 освіти Тульчинської районної державної адміністрації та ОСОБА_3 акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Вінницької філії ПАТ "Укртелеком" укладено договір оренди № 680-28 нежитлового приміщення Михайлівської ЗШ І-ІІ ст. по вул. Щорса, 18, с. Михайлівка, загальною площею 26,45кв.м. для використання під АТС строком на 1 рік, що діє з 01.10.2014р. до 30.09.2015р. включно (а.с. 7-9, т. 2).

01.10.2014р. між сторонами підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення Михайлівської ЗШ І-ІІ ст. по вул. Щорса, 18, с. Михайлівка, загальною площею 26,45кв.м. (а.с. 10, т. 2).

01.10.2015р. між ОСОБА_2 освіти Тульчинської районної державної адміністрації та ОСОБА_3 акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Вінницької філії ПАТ "Укртелеком" укладено договір оренди нерухомого майна (далі по тексту даної постанови також - Договір) № 710-022 нежитлового приміщення Михайлівської ЗШ І-ІІ ст. по вул. Щорса, 18, с. Михайлівка, загальною площею 26,45кв.м. (а.с. 25-27, т. 1).

За умовами вказаного Договору (п. 1.1.) орендодавець на підставі рішення 27 сесії районної ради 6 скликання від 21.08.2014 р. "Про надання дозволу відділу освіти райдержадміністрації на укладення договорів оренди нежитлових приміщень Тульчинської ЗШ І-ІІ ступенів" передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення Михайлівської ЗШ І-ІІ ст., загальною площею 26,45кв.м, по вул.. Щорса, 18, с. Михайлівка, Тульчинського району Вінницької області для використання під АТС.

Об'єкт оренди є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міста району і знаходиться на балансі відділу освіти Тульчинської РДА (п. 1.4. Договору).

Згідно із п.п. 2.1., 2.2. Договору вступ орендаря у володіння та користування об'єктом оренди настає одночасно із підписанням сторонами акта приймання-передачі вказаного об'єкта, який складається протягом десяти днів з моменту підписання Договору. Передача об'єкта в оренду не спричиняє передачі права власності на нього.

Відповідно до п.2.3. Договору у разі припинення Договору об'єкт оренди повертається орендодавцю в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, в порядку встановленому п. 2.1. Договору.

Розділом ІІІ Договору сторонами погоджено сплату орендної плати, її визначення та порядок сплати.

Згідно із п.п. 5.1., 5.3. Договору орендар зобов'язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору. Своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 01.10.2015р. до 30.09.2018р. включно (п. 10.1. Договору).

Умовами п.10.7. Договору сторонами узгоджено, що дія Договору оренди припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено; в зв'язку з виробничою необхідністю розміщення відповідного структурного підрозділу орендодавця чи відповідної служби, органу, з попередженням орендаря протягом місяця.

01.10.2015р. між ОСОБА_2 освіти Тульчинської районної державної адміністрації та ОСОБА_3 акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Вінницької філії ПАТ "Укртелеком" підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення Михайлівської ЗШ І-ІІ ступенів по вул.Щорса, 18, с.Михайлівки, загальною площею 26,45кв.м. (а.с.28, т.1).

На момент розгляду позову судом першої інстанції, а також на день розгляду судом апеляційної скарги Договір є чинним на умовах та в термін, що визначені Договором.

Вважаючи, що укладеним Договором порушуються інтереси держави, Керівник Немирівської місцевої прокуратури 19.12.17р. звернувся із позовом до господарського суду Вінницької області.

Зі змісту позовної заяви та письмових пояснень вбачається, що Керівник Немирівської місцевої прокуратури (далі по тексту постанови також - Прокурор), в якості підстави заявлених позовних вимог, покликається на укладення між ОСОБА_2 освіти Тульчинської районної державної адміністрації та ОСОБА_3 акціонерним товариством "Укртелеком" договору оренди нерухомого майна № 710-022 від 01.10.2015р. з порушенням приписів:

- ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту", відповідно до якого об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням;

- п.3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 р. №63, згідно з яким здача в оренду приміщень для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом не дозволяється.

При цьому, за твердженням Прокурора, ПАТ "Укртелеком" використовує орендоване приміщення для розміщення АТС, тобто для здійснення господарської комерційної діяльності, що не є здійсненням освітньої діяльності з метою досягнення наведених у ст. 5 ЗУ "Про загальну середню освіту" завдань та суперечить нормам ЗУ "Про освіту".

Також, прокурор зазначає, що невикористання школою спірного приміщення для навчального процесу не є підставою для визнання правомірним даного договору, оскільки чинним законодавством встановлена імперативна заборона використання цього приміщення з іншою метою.

Вказані обставини, на думку прокурора, є підставою для визнання договору оренди нерухомого майна № 710-022 від 01.10.2015 р. недійсним.

Крім того, як вказує прокурор, у зв'язку з визнанням недійсним договору оренди підлягає задоволенню вимога про зобов'язання орендаря повернути об'єкт оренди.

Обґрунтовуючи порушення інтересів держави укладеним договором прокурор посилається на те, що вказане полягає в незаконному, нецільовому використанні приміщення навчального закладу, загрозі збереження існуючої мережі навчальних закладів та їх матеріально-технічної бази, а також забезпечення належних умов для навчання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності, що порушує інтереси держави в галузі освіти.

В якості правової підстави позову прокурор зазначає положення ст.ст. 2, 4, 14, 61, 63 ЗУ "Про освіту", ст.ст. 5, 37, 44 ЗУ "Про загальну середню освіту", ст. 9 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 6, 203, 215, 216, 236, 785, 795 ЦК України, ст.ст. 20, 207 ГК України, ст.ст. 53, 131-1, 143 Конституції України.

За результатами розгляду позову, судом першої інстанції відмовлено Прокурору у задоволенні позовних вимог.

Рівненський апеляційний господарський суд, за результатами досліджених обставин, вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність порушення відповідачами вимог Закону та інтересів держави є передчасним, з огляду на наступне.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу (ГК) України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом (ЦК) України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

А частиною 1 ст.207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.3 ст.207 ГК України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі, якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 ЦК України).

Вирішуючи спори про визнання договорів недійсними, суд має встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення.

Частиною 2 ст. 18 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на час укладення Договору) визначено, що навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Статтею 61 цього ж Закону встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

При цьому, ч. 1 ст. 63 Закону України "Про освіту" передбачено, що матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством, а в ч. 5 цієї статті встановлено, що об'єкти освіти і науки, що фінансується з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та з науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Отже, зі змісту вказаної норми вбачається, що об'єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти.

Згідно п. 3.19 Державних санітарних правил і норм влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01, здача в оренду території, будівель, приміщень, обладнання підприємствам, установам, організаціям іншим юридичним та фізичним особам для використання, що не пов'язано з навчально-виховним процесом, не дозволяється. Вказані норми затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України № 63 від 14.08.2001р. та розповсюджуються на загальноосвітні навчальні заклади І, І-ІІ, І-ІІІ ступенів, спеціалізовані школи І, ІІ, ІІІ ступенів, гімназії, ліцеї, колегіуми, які проектуються, будуються, реконструюються та ті, що функціонують незалежно від типу, форм власності та підпорядкованості.

Частиною 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору) передбачено, що загальнодержавне значення мають і не підлягають приватизації, крім іншого, і об'єкти освіти.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду, ухваленої 15.06.18р. у справі №906/164/17.

Як з'ясовано судом апеляційної інстанції, приміщення Михайлівської ЗОШ І-II ступенів площею 26,45кв.м. - це підсобне приміщення шкільного тиру (а.с.195, т.1). Вказане приміщення належить до об'єктів освіти, незважаючи, що військова підготовка у школі І-ІІ ступенів не здійснюється.

Відповідно до ст. 63 Закону України "Про освіту", приміщення об'єкту освіти не може використовуватися не за призначенням, зокрема, для надання послуг зв'язку, а може бути передане в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом.

Не використання Михайлівською загальноосвітньою школою (ЗОШ) І-ІІ ступенів спірного приміщення для навчального процесу, зокрема в частині військової підготовки учнів, не надає права передачі цього приміщення в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з навчально-виховним процесом.

Усупереч вимогам Закону України "Про освіту" відділом освіти Тульчинської райдержадміністрації приміщення було передане для інших цілей, ніж навчально-виховний процес - для здійснення господарської (комерційної) діяльності та отримання прибутку від надання телекомунікаційних послуг ПАТ Укртелеком (його структурними підрозділом).

Матеріали справи не містять письмових доказів того, що використання телекомунікаційного обладнання (а АТС - автоматична телефонна станція - відноситься саме до такого обладнання в силу статті 1 Закону України Про телекомунікації ) у повному обсязі направлене на здійснення навчально-виховного процесу у Михайлівській ЗОШ. А посилання відповідача-2 ПАТ Укртелеком у відзиві на позовну заяву (а.с.134-166, т.1) на наявний договір про надання послуг зв'язку №655 від 12.05.10р. жодним чином не може слугувати доказом використання спірного приміщення у навчально-виховному процесі, оскільки укладався задовго до виникнення спірних правовідносин, і був направлений на виникнення інших правовідносин.

За таких обставин, в усій їх сукупності, які досліджені судом апеляційної інстанції, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позивачем доведено наявність підстав для визнання Договору недійсним в силу приписів ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, як такого, що суперечить вимогам ст. 63 Закону України "Про освіту".

Договір оренди нерухомого майна № 710-022 від 01.10.2015р., укладений між ОСОБА_2 освіти Тульчинської районної державної адміністрації та ОСОБА_3 акціонерним товариством "Укртелеком", в особі Вінницької філії ПАТ "Укртелеком", загальною площею 26,45кв.м., розміщеного в будівлі Михайлівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів за адресою вул. Щорса.18, с.Михайлівка, Тульчинського району, Вінницької області слід визнати недійсним.

Щодо вимоги про зобов'язання звільнити нежитлове приміщення колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до частини статті 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно із частиною 2 статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту, як правило, договір найму припиняється.

Як визначено ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, визнання недійсним договору оренди має правовим наслідком повернення цього приміщення орендодавцю в порядку і на умовах, які встановлені законом.

Враховуючи викладене, вимога прокурора про зобов'язання ОСОБА_3 акціонерного товариства "Укртелеком" повернути орендовану частину нежитлового приміщення загальною площею 26,45кв.м., розміщеного в будівлі Михайлівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів за адресою вул. Щорса.18, с.Михайлівка, Тульчинського району, Вінницької області, шляхом звільнення та підписання Акту приймання-передачі Михайлівській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів та балансоутримувачу - ОСОБА_2 освіти Тульчинської районної державної адміністрації, є підставною та правомірною.

Згідно частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 3 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 79 ГПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 ГПК України).

Враховуючи наведені обставини, норми чинного законодавства, наявні матеріалах справи докази, місцевий господарський суд помилково прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного позову, у зв'язку із його безпідставністю.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є обґрунтованими та підставними; підтверджуються вищевикладеним та матеріалами справи, відповідають вимогам закону, у зв'язку з чим наявні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, як такого, що ухвалене із порушенням норм матеріального права.

Апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області від 18.05.18р. слід задоволити, а рішення господарського суду Вінницької області від 25 квітня 2018 року у справі №902/1143/17 - скасувати із прийняттям нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення

Витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги, в силу приписів статті 129 ГПК України, покладаються на відповідачів порівну.

Видачу наказів на виконання даної постанови слід доручити господарському суду Вінницької області.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Вінницької області від 18.05.18р. задоволити.

Рішення господарського суду Вінницької області від 25 квітня 2018 року у справі №902/1143/17 скасувати. Прийняти нове рішення.

Позов задоволити.

Визнати недійсним договір оренди нерухомого майна № 710-022 від 01.10.2015р., укладений між ОСОБА_2 освіти Тульчинської районної державної адміністрації та ОСОБА_3 акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Вінницької філії ПАТ "Укртелеком" загальною площею 26,45кв.м., розміщеного в будівлі Михайлівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів за адресою вул. Щорса.18, с.Михайлівка, Тульчинського району, Вінницької області.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Вінницької філії ПАТ "Укртелеком" звільнити та повернути передане в оренду згідно договору № 710-022 від 01.10.2015р. майно загальною площею 26,45кв.м., розміщеного в будівлі Михайлівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів за адресою вул. Щорса.18, с.Михайлівка, Тульчинського району, Вінницької області балансоутримувачу - ОСОБА_2 освіти Тульчинської районної державної адміністрації шляхом підписання акту прийому-передачі.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 освіти Тульчинської районної державної адміністрації (23600, Вінницька область, м.Тульчин, вул.М.Леонтовича, 1, код ЄДРПОУ 02141472) на користь Прокуратури Вінницької області (21000, м.Вінниця, вул. Монастирська, 33, код ЄДРПОУ 02909909) 1600грн. - витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м.Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) на користь Прокуратури Вінницької області (21000, м.Вінниця, вул. Монастирська, 33, код ЄДРПОУ 02909909) 1600грн. - витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 освіти Тульчинської районної державної адміністрації (23600, Вінницька область, м.Тульчин, вул.М.Леонтовича, 1, код ЄДРПОУ 02141472) на користь Прокуратури Вінницької області (21000, м.Вінниця, вул. Монастирська, 33, код ЄДРПОУ 02909909) 2400грн. - витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м.Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) на користь Прокуратури Вінницької області (21000, м.Вінниця, вул. Монастирська, 33, код ЄДРПОУ 02909909) 2400грн. - витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Вінницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №902/1143/17 повернути господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "23" липня 2018 р.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Демидюк О.О.