Рішення

від 11.06.2018 по справі 279/1145/18

КОРОСТЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

вул. Сосновського,38 м. Коростень Коростенський район Житомирська область Україна 11500

провадження №2/279/910/18

Справа № 279/1145/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2018 року м.Коростень Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі судді Волкової Н.Я., з секретарем Каленською І.В., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, розглянувши цивільну справу №279/1145/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась з позовом про визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та двох земельних ділянок, в якому вказала, що до 23.06.2017 року вона являлась власницею будинку АДРЕСА_1 З весни 2017 року її самопочуття погіршилось, вона потребувала лікування, не могла доглядати за великим господарством. Відповідач - її дочка, запропонувала їй догляд та допомогу в утриманні будинку, господарства, а в заміну попросила укласти договори дарування. Оскільки відповідач її єдина дочка, в будинку вона проживала одна, то вона пристала на таку пропозицію та 23.06.2017 року уклала договори дарування будинку та двох земельних ділянок на користь відповідача при умові, що відповідач буде доглядати її, допомагати вести господарство. Після оформлення договорів всі документи на подароване майно знаходились у відповідача. Спочатку відповідач належно виконувала прийняті на себе зобов'язання, але потім почала чинити відносно неї неправомірні дії, не допускати до господарства, погрожувала продати будинок, що спричинило погіршення стану її здоров'я. В силу свого похилого віку, поганого стану здоров'я, потреби в сторонній допомозі вона не могла зрозуміти та правильно усвідомити значення дій, які вчинила, та їх наслідки, вважала, що укладає договір довічного утримання.

Посилаючись на положення ст.203, 717 ЦК України просила визнати недійсними договори дарування від 23.06.2017 року №НМА 010191-НМА010192, №НМА 010193-НМА010194, №НМА 010195-НМА010196, повернувши сторони до первісного стану.

В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала та пояснила, що за станом здоров'я потребувала сторонньої допомоги та догляду, тому з відповідачем вони домовились, що та буде проживати з нею та допомагати їй. Через місяць після оформлення договорів дарування між ними почались сварки, дочка не допускає її до господарства, забрала паспорт, догляду та утримання не надає. Іншого житла в неї немає, укладаючи договори, вважала, що взамін подарованому майну за нею буде здійснюватись догляд, тому оформивши спірні договори допустила помилку. В даний час відносини з відповідачем погіршились. Вона продовжує проживати в будинку. В будинок переселилась і відповідач зі своєю дочкою. Саме відповідач запропонувала укласти угоди, вона у нотаріуса їх зміст не читала. Відповідачеві повірила, бо хворіла, сподівалась на її допомогу, але припустилась помилки. Хоча вона хворіє, відповідач допомоги їй не надає. Оскільки вона мала на меті укласти договір довічного утримання, то договори дарування порушують її права.

Відповідач позовні вимоги не визнала та пояснила, що зі своєю дочкою вона тривалий час проживала окремо від позивача, винаймала квартири, бо власного житла не мала. Коли позивач стала хворіти, то вона доглядала за нею. Мати запропонувала переоформити будинок на неї, бо боялась, що її чоловік ОСОБА_4 може претендувати на нього після розірвання абоуабо успадкувати. Документи на будинок та земельні ділянки до того часу не були виготовлені, тому вона тривалий час займалась їх оформленням. Заінтересованості в укладенні спірних договорів вона не мала, оскільки ще у 2008 році позивач оформила на неї заповіт. У червні 2017 року вони прибули до нотаріуса, яка близько години в її відсутність роз'яснювала позивачеві наслідки укладення договорів. Фінансові витрати з оформлення договорів несла вона. Договори було підписано наступного дня і нотаріус знову перепитувала про дійсність намірів позивача. Спочатку вони домовились, що вона буде проживати, як і раніше, окремо, однак допомагатиме по господарству, однак через місяць потому мати посварилась зі своїм чоловіком ОСОБА_4 і він перейшов проживати в інше місце. Тоді позивач стала просити та наполягати на тому, щоб вона переїхала жити до неї. Хоча вона і знала про складний характер позивача, однак погодилася та з дочкою з 01.09.2017 року переїхала в подарований будинок. Місяць відносини буди добрі, однак 01.10.2017 року мати повідомила її про те, що помирилась з чоловіком і вона має виїхати з будинку. Враховуючи те, що саме на прохання матері вона зі своєю неповнолітньою дитиною змінила місце та умови проживання, відмовившись від дуже вигідних для неї умов оренди житла, яке винаймала, вона відмовилась звільнити будинок, власницею якого на той час була. Доступ до господарства позивачеві вона не обмежує, хоча та без погодження з нею продала корову. Дійсними намірами позивача є те, що вона бажає продати будинок та придбати квартиру. Вона не перешкоджає проживанню позивача (та проживає в окремій кімнаті, разом з нею харчується), господарські споруди замикає не від позивача, а від сторонніх осіб, коли нікого немає вдома. Мати проживає в її родині як член сім'ї, вони ведуть спільне господарство, разом харчуються.

Заслухавши вступне слово та пояснення сторін, свідків відповідача, дослідивши подані письмові докази та проаналізувавши їх в сукупності, суд дійшов висновку по наступне:

Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо визнання недійсним договору дарування, який регулюється положеннями статей 203,229,717 ЦК України.

23.06.2017 року сторонами було укладено договори дарування №НМА 010191-НМА010192 житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що знаходяться за адресою: вул.Центральна, 9, с.Іскорость Коростенського р-ну Житомирської області (реєстраційний номер об'єкта 1284443718223), №НМА 010193-НМА010194 земельної ділянки розміром 0,25 га кадастровий номер НОМЕР_3 (реєстраційний номер об'єкта 1232567518223), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 №НМА 010195-НМА010196 земельної ділянки розміром 0,4986 га кадастровий номер НОМЕР_4 (реєстраційний номер об'єкта 1233270018223), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3. Вказані договори були посвідчені державним нотаріусом Коростенської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_5., зареєстровані в реєстрі. Їх зміст та порядок посвідчення позивачем не оспорено.

З часу укладення договорів зареєстровано право власності відповідача на подароване майно, вона фактично прийняла дар, поселившись в подарованому майні та використовуючи його за призначенням. Позивач продовжує проживати в подарованому нею відповідачеві житловому будинку як член сім'ї відповідача, оскільки являється її матір'ю.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивач на момент укладення оспорюваних правочинів помилялась щодо обставин, які мають істотне значення, не розуміла правової природи договору дарування, прав та обов'язків його сторін, укладала його під впливом помилки.

Згідно ст.203 ч.3 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Ст.229 ЦК України передбачає можливість визнання правочину, вчиненого під впливом помилки, недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

За змістом статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не вважається договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Ураховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення. Такими обставинами може бути вік позивача, стан його здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі, наявність у позивача спірного житла як єдиного, відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірному майна після укладення договору дарування.

Позивач стверджує про те, що не мала наміру дарувати належне їй майно позивачеві, а в дійсності бажала оформити договір довічного утримання, однак помилилась, не усвідомлюючи, що підписує договір дарування. Мала на меті отримання від відповідача допомоги та догляду.

Допитані в судовому засіданні свідки відповідача доводи позивача спростували.

Так, свідок ОСОБА_6 (спільна знайома сторін) свідчила про те, що саме позивач була ініціатором укладення договорів дарування і мала намір укласти саме такі договори, оскільки влітку 2017 року посварилась зі своїм чоловіком ОСОБА_4 та остерігалась, що той може претендувати на її майно, тому стала через неї вмовляти відповідача, щоб та переїхала жити до неї, говорила, що вона хоче переоформити майно на дочку, добре розуміючі наслідки договору дарування. Тоді вона стала вмовляти ОСОБА_3 погодитись та переїхати до матері. Олена відмовлялась, однак вона її вмовила. Сторони уклали угоду, відповідач переїхала в подарований будинок, замінила в ньому вікна, відремонтувала грубу, перевезла меблі, однак через деякий час позивач стала виганяти дочку з будинку.

Свідок ОСОБА_5 (державний нотаріус, яким посвідчувались договори) свідчила про те, що нею позивачеві декілька разів в доступній формі було роз'яснено наслідки укладення договорів дарування та з'ясовано, що вона ці наслідки усвідомлює і її волевиявлення є вільним, відповідає її внутрішній волі. Вона, як нотаріус, пересвідчилась, що позивач бажає укласти саме договори дарування, оскільки вона їй роз'яснювала, що існують і інші договори передання права власності. Всі ці обставини були прописані в текстах договорів, позивач з ними ознайомилась та поставила свої підписи. Позивач під час співбесіди повідомила їй про те, що вона бажає, щоб все майно перейшло у власність дочки і та зразу стала власницею, щоб ніхто інший не міг претендувати на її майно, бо в неї є чоловік. Про дійсні наміри позивача вона перепитувала декілька разів, оскільки оформлення договорів займала тривалий час, і та впевнено заявляла, що бажає укласти саме договори дарування.

Дослідивши та проаналізувавши всі представлені сторонами докази, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено на підставі належних і допустимих доказів наявність обставин, які вказують на її помилку при укладені спірних договорів, - що вона неправильно сприйняла фактичні обставини укладених правочинів і це вплинуло на її волевиявлення, що така помилка дійсно мала місце і мала істотне значення, оскільки судом встановлено, що саме позивач була ініціатором укладення договорів, що мала на меті укладення саме договорів дарування, усвідомлюючи, що право власності на належне їй майно перейде до відповідача, і переслідувала таку мету для недопущення оспорювання її права власності іншою особою чи можливості набуття такою особою права на майно (спадкування тощо).

При цьому, позивач під час судового розгляду діяла недобросовісно, намагаюсь приховати від суду факт перебування на час укладення спірних договорів у шлюбі. Однак судом встановлено, що такий факт дійсно мав місце, оскільки в межах судової справи №279/3657/17 позивачем 20.09.2017 року було подано позов про розірвання шлюбу з ОСОБА_4, відповідно до якого з вказаною особою вона перебуває в шлюбі з 02.03.2015 року.

Не подано позивачем доказів і того, що до укладення договорів її спонукало необхідність отримання догляду та допомоги відповідача, оскільки, хоча позивач і має захворювання та проходила лікування, однак документально підтверджених даним про те, що за віком чи станом здоров'я вона потребує стороннього догляду, позивачем не представлено. Крім того, наявні в неї захворювання не пов'язані із здатністю правильно розуміти та усвідомлювати обставини укладених договорів та їх наслідки.

З другого боку, відповідач не лише юридично, а й фактично прийняла дар, вступивши у володіння та користування ним: поселилась в подарованому будинку, проводить його ремонт та обслуговування, веде домашнє господарство. Позивач продовжує проживати в подарованому відповідачеві житловому приміщенні як член її сім'ї, доказів обмеження позивача відповідачем в можливості користуватись житлом та іншим майном не представлено.

За таких обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Застосовані судом заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.263-265 ЦПК України, ст. ст.203,229,717 ЦК України,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельних ділянок відмовити.

Арешт на житловий будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що знаходяться за адресою: вул.Центральна, 9, с.Іскорость Коростенського р-ну Житомирської області (реєстраційний номер об'єкта 1284443718223), земельну ділянку розміром 0,25 га кадастровий номер НОМЕР_3 (реєстраційний номер об'єкта 1232567518223), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 земельну ділянку розміром 0,4986 га кадастровий номер НОМЕР_4 (реєстраційний номер об'єкта 1233270018223), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, скасувати.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня складання повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано .

Сторони та учасники:

Позивач ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_4, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач ОСОБА_3, місце проживання: АДРЕСА_4, РНОКПП НОМЕР_2.

Повне рішення виготовлено 15.06.2018 року.

Суддя Волкова Н.Я.

Копія згідно оригіналу