Рішення

від 18.07.2018 по справі 908/787/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/50/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2018 справа № 908/787/18

м. Запоріжжя

за позовом концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Лтд» (юридична адреса: 69037, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 214; адреса об'єкту: 69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 21, прим. 125)

про стягнення 15506,46 грн.

господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.

при секретарі судового засідання Чубар М.В.

учасники справи:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 258/20-19 від 02.05.2018

від відповідача: не з'явився

Розглядаються позовні вимоги про стягнення 15506,46 грн., з яких: 12655,20 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за договором № 600546 від 01.12.2006 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року, 1623,57 грн. пені, 264,65 грн. 3% річних та 963,04 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 23.05.2018, після усунення позивачем обставин, що призвели до залишення позовної заяви без руху, відкрито спрощене провадження у справі № 908/787/18, присвоєно справі номер провадження 18/50/18, підготовче засідання призначено на 19.06.2018; оголошувалась перерва до 18.07.2018.

В судовому засіданні 18.07.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судовому засіданні 18.07.2018 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 600546 від 01.12.2006 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді призвело до утворення у останнього заборгованості за отриману теплову енергію в сумі 12655,20 грн. за період з жовтня 2016 по березень 2017, що є підставою для покладення на нього додаткової відповідальності у вигляді передбачених договором та законом санкцій. Посилаючись на приписи ст.ст. 11, 15, 16, 258, 509, 526, 530, 610, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 276 ГК України, Закону України Про теплопостачання , Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198, позивач просив позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, вимоги суду не виконав.

Згідно ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. &l.;…&g ; Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії. &?а;…&?о; Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. &?н;…&?в;

Копії ухвал суду у справі, що направлялись на юридичну адресу відповідача, повернуті відділенням зв'язку до господарського суду Запорізької області із зазначенням причини повернення «не значиться» . Судом перевірено адресу відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з'ясовано, що вона збігається із адресою, що вказана позивачем при поданні позову.

Копія ухвали суду від 23.05.2018 про відкриття провадження у справі та призначення підготовчого засідання на 19.06.2018, що направлялась на адресу відповідача за адресою місцезнаходження орендованого приміщення, отримано повноважним представником відповідача 31.05.2018.

Зазначене свідчить, що судом вжиті всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляду справи.

Зважаючи на належне повідомлення відповідача про розгляд справи, суд вирішив за доцільне розглянути справу за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю в судовому засіданні представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Концерном «Міські теплові мережі» в особі директора філії Концерну «Міські теплові мережі» Жовтневого району (теплопостачальною організацією, позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «Офіс ЛТД» (споживачем, відповідачем у справі) 01.12.2006 укладено договір № 600546 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору теплопостачальна організація зобов'язалась відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п. 2.1 Договору теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - на протязі опалювального періоду;

- підігрів води - за наявної можливості,

- кондиціювання - по замовленню споживача,

- інші технологічні потреби - по замовленню споживача.

Відповідно до п. 6.1 Договору розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі або іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін), діючих на час розрахунків та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2 Договору).

За визначенням пунктів 6.3 та 6.4 Договору, підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

При перерахуванні коштів за теплову енергію у платіжному документі споживач повинен зазначати район міста, номер та дату даного договору. За наявності заборгованості за даним договором Теплопостачальна організація зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за теплову енергію, відпущену у минулі періоди (п. 6.6 Договору).

Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ)(п. 6.7 Договору).

Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним -дата вручення представнику споживача; при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів) (п. 6.6.1 Договору).

У разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.6.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, споживач зобов'язаний надати теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.6.1. договору строк. При отриманні заперечень в підписанні акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього Теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в акті наступного місяця. У разі відмови у прийнятті заперечень Теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений Споживачем у Господарському суді (п. 6.6.2 Договору).

Відповідно до п. 10.1 Договору договір набуває чинності з 01.12.2006 і діє до 01 січня 2008.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору. (п. 10.4. договору).

Зважаючи на відсутність відповідних заяв сторін, договір є діючим.

Позивачем, на виконання умов договору, в період з жовтня 2016 по березень 2017 відпущено відповідачу теплову енергію на загальну суму 12655,20 грн., що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії та рахунками.

Відповідач підписані акти приймання-передачі теплової енергії з жовтня 2016 по березень 2017 (включно) на адресу теплопостачальної організації не повернув, заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках та актах приймання-передачі теплової енергії не надав. Позивачем були зроблені помітки на актах згідно п. 6.6.2 Договору, отже, оформлені таким чином акти є погодженими та є підставою для проведення остаточних розрахунків.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по оплаті вартості отриманої теплової енергії, позивачем направлено на його адресу претензію № 6213-04 від 06.07.2017 з вимогою про сплату 12655,20 грн. заборгованості за Договором.

Зазначену вимогу відповідачем залишено без відповіді та без задоволення, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України "Про теплопостачання", "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198 (надалі - Правила).

Статтею 1 Закону України Про теплопостачання визначено поняття теплової енергії - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, ст. 1, п. 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного теплопостачальною організацією та споживачем.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало постачання відповідачу теплової енергії у вигляді гарячої води, а обов'язком відповідача - оплата вартості теплової енергії в порядку та на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати теплової енергії, всупереч умов Договору та вимог закону, в обумовлений Договором строк не виконав.

Згідно долучених до матеріалів справи копій актів приймання-передачі теплової енергії за період з жовтня 2016 по березень 2017, включно, позивачем відпущено відповідачу теплову енергію на загальну суму 12655,20 грн., до сплати було виставлено відповідні рахунки.

Підписані акти приймання-передачі теплової енергії за вказаний період на адресу теплопостачальної організації відповідач не повернув, заперечень щодо причин їх не підписання не надав. Необґрунтована відмова від підпису актів не звільняє споживача від сплати за надані послуги з постачання теплової енергії у вказані в Договорі строки.

За умовами Договору, у разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені Договором терміни, акт вважається погодженим, тобто, відповідач фактичного погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з нарахованими позивачем сумами до сплати.

Отже, обґрунтованим слід визнати нарахування позивачем вартості теплової енергії за актами за період з жовтня 2016 по березень 2017 включно, яку, всупереч умовам Договору та вимог закону, відповідач не оплатив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 12655,20 грн.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1623,57 грн. пені, 264,65 грн. 3% річних та 963,04 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторонами в пункті 7.2.8 Договору узгоджено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 цього Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього пені, інфляційних втрат та 3% річних заявлені позивачем обґрунтовано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» , виходячи з простроченої вартості теплової енергії за кожним окремо актом за загальний період з жовтня 2016 по березень 2017, суд встановив, з огляду на допущення помилки при підрахування кількості днів прострочення, до стягнення підлягає 1623,52 грн., в стягненні 0,05 грн. пені суд відмовляє через необґрунтованість.

Також судом перевірено розрахунок 3% річних та визнано невірним. За умови вірного розрахунку 3% річних до стягнення підлягає сума 264,63 грн., в стягненні 0,02 грн. 3% річних в позові відмовляється.

Розрахунок інфляційних втрат судом визнано вірним, складеним відповідно до вимог чинного законодавства.

Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача 12655,20 грн. основного боргу, 1623,52 грн. пені, 264,63 грн. 3% річних та 963,04 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову суд відмовляє через необґрунтованість.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України і не надав до суду доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов'язання по оплаті вартості отриманої теплової енергії.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 1761,99 грн. судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Лтд» (юридична адреса: 69037, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 214; адреса об'єкту: 69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 21, прим. 125, ідентифікаційний код 23796303) на користь концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, ідентифікаційний код 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України , МФО 313957) 12655,20 грн. (дванадцять тисяч шістсот п'ятдесят п'ять грн. 20 коп.) основного боргу. Видати наказ.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс Лтд» (юридична адреса: 69037, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 214; адреса об'єкту: 69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 21, прим. 125, ідентифікаційний код 23796303) на користь концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, ідентифікаційний код 32121458, п/р № 26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України , код МФО 313957) 1623,52 грн. (одну тисячу шістсот двадцять три грн. 52 коп.) пені, 264,63 грн. (двісті шістдесят чотири грн. 63 коп.) 3% річних, 963,04 грн. (дев'ятсот шістдесят три грн. 04 коп.) інфляційних втрат та 1761,99 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят одну грн. 99 коп.) судового збору. Видати наказ.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 23.07.2018.

Суддя В.В. Носівець