Рішення

від 18.07.2018 по справі 922/3209/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/3209/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 1, м. Харків до Харківської міської ради, м. Харків (перший відповідач) , Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Новгородський", м. Харків (другий відповідач) про скасування рішення за участю представників учасників справи:

позивач - ОСОБА_1

першого відповідача - ОСОБА_2

другого відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року керівник Харківської місцевої прокуратури №1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (перший відповідач) та до Обслуговуючого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив "Новгородський" (другий відповідач), в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати п. 18.3 додатку 2 до рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013 № 1262/13 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» ;

- визнати незаконним та скасувати п. 18.4 додатку 2 до рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013 № 1262/13 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» ;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності від 26.02.2014 (індексний номер 18261729), видане ОК «ЖБК «Новгородський» (код ЄДРПОУ 38773481) на земельну ділянку площею 0,091 га з кадастровим номером 6310136300:07:019:0006, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Новгородська;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права власності (індексний номер: 11197358 від 26.02.2014) за ОК «ЖБК «Новгородський» (код ЄДРПОУ 38773481) на земельну ділянку площею 0,091 га з кадастровим номером 6310136300:07:019:0006, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Новгородська, яке було прийнято державним реєстратором Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 26.02.2014 індексний номер 18261729.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Харківською міською радою при прийнятті рішення в оскаржуваній частині приписів статті 41 Земельного кодексу України, статей 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу в частині мети діяльності останнього як житлово-будівельного кооперативу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.11.2016, яке залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2017, позов задоволено повністю.

Визнано незаконним та скасовано п. 18.3 додатку 2 до рішення 26 у сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013 року №1262/13 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» .

Визнано незаконним та скасовано п. 18.4 додатку 2 до рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013 року №1262/13 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» .

Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 26.02.2014 року (індексний номер 18261729), видане ОК «ЖБК «Новгородський» (код ЄДРПОУ 38773481) на земельну ділянку площею 0,091 га з кадастровим номером 6310136300:07:019:0006, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Новгородська.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права власності (індексний номер: 11197358 від 26.02.2014) за ОК «ЖБК «Новгородський» (код ЄДРПОУ 38773481) на земельну ділянку площею 0,091 га з кадастровим номером 6310136300:07:019:0006, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Новгородська, яке було прийнято державним реєстратором Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 26.02.2014 року індексний номер 18261729.

Постановою Верховного Суду від 20.02.2018 рішення господарського суду Харківської області від 21.11.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2017 у справі №922/3209/16 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2018, для розгляду справи № 922/3209/16 визначено суддю Погорелову О.В.

Ухвалою суду від 07.05.2018 справа №922/3209/16 прийнята до розгляду та у справі відкритий новий розгляд (провадження) у справі. Справа призначена до розгляду в порядку загального позовного провадження, розпочато у справі підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 06.06.2018 о 10:30.

06.06.2018 до суду від першого відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні. В обґрунтування заперечень посилається на те, що, надаючи у власність ОК «ЖБК «Новгородський» спірну земельну ділянку, Харківська міська рада фактично передала її у власність співвласникам багатоквартирного житлового будинку, що перебуває у спільній власності, як це передбачено приписами статті 42 ЗК України. Порушень інтересів держави щодо недотримання встановленого ст. 41 ЗК України порядку отримання у власність земельних ділянок в даному випадку не вбачається. Крім того, перший відповідач свої заперечення обґрунтовує тим, що передача кооперативу земельної ділянки відбувалась із дотриманням вимог діючого станом на 25.09.2013 законодавства, а саме: Закону України "Про кооперацію", Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". Вважає, що норми ЖК УРСР та Примірного статуту не підлягають до застосування у спірних правовідносинах, оскільки вони суперечать іншим нормативно-правовим актам, зокрема, Закону України "Про кооперацію". Посилається на окремі висновки наукових установ щодо чинності ЖК УРСР. Посилаючись на ч. 2 ст. 6 Закону України "Про кооперацію", яка на думку першого відповідача підлягає застосуванню у даному випадку, зазначає, що обслуговуючий кооператив, завданням та характером діяльності якого є забезпечення житлом учасників кооперативу (будівництво житлових будинків та здійснення його/їх обслуговування), за напрямком діяльності є житлово - будівельним. Отже, обслуговуючий кооператив може бути за напрямком діяльності житлово - будівельним. Відповідно до пункту 1.3 Статуту ОК "ЖБК "Новгородський", кооператив зорганізується саме з метою забезпечення житлом (будівництва житла) членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного будинку (будинків), або одноквартирних чи багатоквартирних жилих будинків за власні кошти кооперативу або із залучення коштів, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками). Відповідно до пункту 3.2 Статуту ОК "ЖБК "Новгородський" предметом діяльності кооперативу є будівництво будівель, будівництво інших споруд, а також управління нерухомим майном, господарче управління житловим господарством. Також звертає увагу, що прокурор, в порушення вимог Закону України "Про прокуратуру" та наведеної першим відповідачем практики Європейського суду з прав людини (щодо виправданого втручання держави у право власності особи та його припинення у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства), не підтвердив повноважень представництва інтересів держави та не обґрунтував наявність підстав такого звернення.

Ухвалою суду від 06.06.2018 підготовче засідання було відкладене до 20.06.2018 об 11:00.

Ухвалою суду від 20.06.2018 підготовче провадження у справі було закрите та справа призначена до судового розгляду по суті на 09.07.2018 об 11:15. Ухвалою суду від 09.07.2018 розгляд справи був відкладений до 18.07.2018 до 11:15.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Присутній у судовому засіданні представник першого відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні у повному обсязі.

Другий відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався. Про місце, дату та час судових засідань відповідач повідомлявся належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, першого відповідача, суд встановив наступне.

Відповідно до договору оренди землі, реєстраційний №140667100024 від 01.03.2006, укладеного між Харківською міською радою та ТОВ «Енігма Терра» на підставі рішення XXXVII сесії Харківської міської ради IV скликання від 06.07.2005 № 121/05 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів» земельна ділянка передавалася в оренду для будівництва офісної будівлі (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації) та для подальшої експлуатації об'єкту. Період будівництва - до 31.12.2007 (але не пізніше прийняття об'єкту для експлуатації).

Житловий будинок по вул. Новгородській, 83-Б є об'єктом завершеного будівництва, про що свідчить реєстрація декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Харківській області 05.12.2012 року за № ХК 14312239761.

28.12.2012 ТОВ «Енігма Терра» виконавчим комітетом Харківської міської ради було видано свідоцтво про право власності на житловий будинок, літ. «А-6» загальною площею 2 641,10 кв.м., житловою площею 1 107,9 кв.м., розташований за адресою: м. Харків, вул. Новгородська, 83-Б.

Відповідно до Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №68405705 від 19.09.2016, яка міститься в матеріалах справи (том 1 а.с. 31-32), державну реєстрацію права власності на житловий будинок літ. «А-6» по вул. Новгородська, 83-Б за ТОВ «Енігма Терра» було проведено 29.12.2012 (номер запису: 137362).

У подальшому квартири у житловому будинку були придбані громадянами, а нежитлові приміщення ОК «ЖБК «Новгородський» .

Для розгляду Харківською міською радою питання щодо надання ОК «ЖБК «Новгородський» у власність земельної ділянки по вул. Новгородській, 83-Б від співвласників квартир багатоквартирного будинку, розташованого по вул. Новгородській, 83-Б, були надані нотаріально засвідчені згоди на оформлення права власності на земельну ділянку за ОК «ЖБК «Новгородський» (т. 2 а.с. 89-91).

Пунктом 18.1. додатку 2 до рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013 № 1262/13 "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" припинено ТОВ «Енігма Терра» право користування земельною ділянкою площею 0,0910 га (кадастровий номер 6310136300:07:019:0006) по вул. Новгородській, ріг вул. Синельникова за його добровільною відмовою (лист від 24.09.2013 б/н).

Пунктом 18.2. додатку 2 до вказаного рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 № 1262/13 договір оренди землі, реєстраційний №140667100024 від 01.03.2006, вважати таким, що припиняє дію з дня реєстрації угоди про його розірвання.

Пунктом 18.3 додатку 2 до вказаного рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 № 1262/13 передано ОК «ЖБК «Новгородський» у власність із земель територіальної громади м. Харкова за рахунок земель житлової забудови та громадської забудови площею 0,0910 га (кадастровий номер 6310136300:07:019:0006) для експлуатації та обслуговування житлового будинку по вул. Новгородській. 83-Б.

Пунктом 18.4 додатку 2 до вказаного рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 № 1262/13 ОК «ЖБК «Новгородський» надано дозвіл на розробку технічної документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, які належать територіальній громаді м. Харкова за рахунок земель житлової та громадської забудови для експлуатації та обслуговування житлового будинку по вул. Новгородській, 83-Б.

На підставі вищезазначеного рішення ОК ЖБК «Новгородський» видане свідоцтво про право власності від 26.02.2014 (індексний номер 18261729) на земельну ділянку площею 0,091 га з кадастровим номером 6310136300:07:019:0006, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Новгородська та проведено державну реєстрацію прав та їх обтяжень права власності (індексний номер: 11197358 від 26.02.2014) за ОК "ЖБК "Новгородський" на земельну ділянку, яке було прийнято державним реєстратором Харківського міського управління юстиції Харківської області ОСОБА_3 на підставі такого свідоцтва про право власності.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач вказував на те, що спірне рішення Харківської міської ради прийнято в порушення вимог статті 41 ЗК України, ст. ст. 133, 135, 137 ЖК УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 №186.

Скасовуючи попередні рішення судових інстанцій Верховний суд у постанові від 20.02.2018 року вказав, що розглядаючи позов та зазначаючи про те, що ОК «ЖБК «Новгородський» не мало право набувати земельну ділянку у власність саме на підставі статті 41 ЗК України, суди попередніх інстанцій не звернули належної уваги на те, що спірним рішенням Харківської міської ради, визначено порядок надання другому відповідачу земельної ділянки для експлуатації та обслуговування житлового будинку по вул. Новгородській, 83-Б, а отже суди не дослідили та не встановили правових підстав надання радою кооперативу у власність земельної ділянки та не визначили, які приписи законодавства регулюють спірні відносини. Судами першої та апеляційної інстанції у судових рішеннях не обґрунтовано підстав неприйняття до уваги доводів Харківської міської ради викладених, як у відзиві на позовну заяву, так і апеляційній скарзі, щодо розташування на спірній земельній ділянці житлового будинку належного ОК «ЖБК «Новгородський» та того, що власниками квартир у вказаному житловому будинку є члени кооперативу. Крім того, судами не досліджено зібрані у справі докази, зокрема Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №68405705 (том 1 а.с. 31-32) з якої вбачається, що ще до прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради, а саме: 29.12.2012, житловий будинок за адресою: м. Харків, вул. Новгородська, 83Б, вже був збудований та належним чином зареєстрований, як об'єкт нерухомого майна. Під час нового розгляду суду слід урахувати наведене, надати оцінку правомірності вимог прокурора та надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів та доказів, а відтак і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції пленарних засідань міської ради віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частиною 1 статті 42 ЗК України визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками; згідно з частиною 2 цієї статті у разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.

Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації (частина 4 статті 42 ЗК України в редакції на час прийняття спірного рішення).

За змістом наведених положень законодавства земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, повинні використовуватися підприємствами, установами і організаціями, які здійснюють управління цими будинками, на умовах постійного користування, або відповідні земельні ділянки можуть передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників, що зумовлює обмеження їх цільового призначення та суб'єктів використання, виходячи з початкової функціональної приналежності, визначеної на підставі проектів розподілу кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації; залежно від статусу спірної земельної ділянки змінюються також умови та можливість набуття її у власність (на умовах конкурсного продажу чи набуття у власність безоплатно).

Як було зазначено вище, на підставі п. п. 18.3, 18.4 додатку 2 до рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 № 1262/13 ОК «ЖБК «Новгородський» надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та передано у власність із земель територіальної громади м. Харкова за рахунок земель житлової забудови та громадської забудови земельну ділянку площею 0,0910 га (кадастровий номер 6310136300:07:019:0006) для експлуатації та обслуговування житлового будинку по вул. Новгородській, 83-Б.

Таким чином, земельна ділянка по вул. Новгородській, 83-Б була надана ОК «ЖБК «Новгородський» виключно для експлуатації та обслуговування житлового будинку, співвласники якого і є членами цього кооперативу (т. 1 а.с.40-54).

Вказане свідчить про те, що надаючи земельну ділянку ОК «ЖБК «Новгородський» , Харківська міська рада фактично передала її у власність співвласникам багатоквартирного будинку, що перебуває у їх спільній власності, як то передбачено ст. 42 ЗК України.

Виходячи із положень ст. 42 ЗК України, саме співвласники багатоквартирного будинку мають право отримати земельну ділянку, на якій розміщено цей будинок та прибудинкова територія у власність чи постійне користування. В даному випадку таке право співвласники багатоквартирного будинку по вул. Новгородській, 83-Б реалізували через ОК «ЖБК «Новгородський» , членами якого вони є, та повідомили про це Харківську міську раду шляхом направлення відповідних звернень.

Викладене дає підстави суду дійти висновку, що порушень інтересів держави щодо недотримання встановленого ст. 41 ЗК України порядку отримання у власність земельних ділянок в даному випадку не вбачається.

Позивач безпідставно застосовує до спірних відносин ст. 41 ЗК України, положення якої регулюють порядок надання житлово-будівельним кооперативам земельних ділянок виключно для житлового будівництва.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 ЗК України (у редакції станом на момент прийняття спірного рішення Харківською міською радою) у разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №68405705 (том 1 а.с. 31-32) ще до прийняття спірного рішення Харківської міської ради, а саме: 29.12.2012, житловий будинок за адресою: м. Харків, вул. Новгородська, 83Б, вже був збудований та належним чином зареєстрований, як об'єкт нерухомого майна.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, застосування законодавства про захист права власності є межі допустимого (розумного) втручання держави в справи власника. Власник може володіти, користуватися і розпоряджатися майном у межах, передбачених законом.

Приписами ст. 140 ЗК України передбачено, що підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Перший протокол ратифікований Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 й із огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23.02.1982 в справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» , рішення від 21.02.1986 в справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» ) положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.02.1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Серков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, « East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний» , «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного» , «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду» . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар» .

Отже, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини майнове право особи, може бути припинено у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.

Втім, позивачем у позовній заяві не було зазначено про співрозмірність інтересів держави (суспільства) з інтересами особи, яка володіє спірним майном, а саме не було вказано, чим саме володіння другим відповідачем спірною ділянкою загрожує інтересам суспільства та як саме суспільство планує використовувати дане майно.

Право власності на спірну земельну ділянку було зареєстровано у встановленому Законом порядку. На спірній земельній ділянці знаходиться багатоквартирний житловий будинок членів кооперативу, що належить останнім на праві власності.

Задоволення позовних вимог Керівника Харківської місцевої прокуратури № 1, в порушення ч. ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України, ст. 319 ЦК України, ст. 140 ЗК України, ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» , про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 26.02.2014 (індексний номер 18261729), виданого ОК ЖБК «Новгородський» ; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права власності (індексний номер: 11197358 від 26.02.2014) за ОК ЖБК «Новгородський» на спірну земельну ділянку, призведе до порушення прав та законних інтересів власників нерухомого майна щодо володіння цим майном та земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (ОСОБА_1 де Гурк проти Нідерландів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір залишається за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 до Харківської міської ради (перший відповідач) - відмовити повністю.

В задоволенні позову Керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Новгородський" (другий відповідач) - відмовити повністю.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач: Харківська місцева прокуратура №1 (61072, м. Харків, вул. Тобольська, 55-А).

Перший відповідач: Харківська міська рада (61003, м. Харків, м. Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243).

Другий відповідач: Обслуговуючи кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Новгородський" (61166, м. Харків, вул. Новгородська, 83-Б, код ЄДРПОУ 38773481).

Повне рішення складено та підписано 23 липня 2018 року.

Суддя ОСОБА_4