Рішення

від 16.07.2018 по справі 810/2661/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2018 року № 810/2661/17

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-Будівельні Системи , Товариства з обмеженою відповідальністю БК Необуд про визнання правочинів недійсними,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ГУ ДФС у Київській області з позовом до ТОВ Інженерно-Будівельні Системи (відповідач-1), ТОВ БК Необуд (відповідач-2) про визнання недійсним правочину, укладеного між ТОВ Інженерно-Будівельні Системи та ТОВ БК Необуд , за результатами якого складено податкові накладні від 31.05.2016 №1 та від 20.12.2016 №18.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вироком Печерського районного суду м. Києва у справі №757/14117/17-к керівника ТОВ Інженерно-Будівельні Системи Шевченко С.П. визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України (пособництво у фіктивному підприємництві). На переконання податкового органу, з урахуванням обставин, встановлених зазначеним вироком суду, правочин, укладений між ТОВ Інженерно-Будівельні Системи (за підписом Шевченко С.П.) та ТОВ БК Необуд має бути визнаний судом недійсним.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.08.2017 відкрито провадження в адміністративній справі.

04.10.2017 до суди надійшли заперечення ТОВ БК Необуд , за змістом яких відповідач-2 наголошує на дійсності правочину від 01.03.2016, укладеного між ТОВ Інженерно-Будівельні Системи та ТОВ БК Необуд та за результатами виконання якого складено податкові накладні від 31.05.2016 №1 та від 20.12.2016 №18. На підтвердження дійсності правочину відповідачем-2 надано ряд бухгалтерських та реєстраційних документів.

На думку відповідача-2 ТОВ БК Необуд не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Розгляд справи неодноразово було відкладено з метою отримання від сторін додаткових доказів по справі. Протокольною ухвалою суду від 27.03.2018 вирішено продовжувати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позовпідлягає задоволенню з таких підстав.

11 квітня 2017 року вироком Печерського районного суду м. Києва у справі №757/14117/17-к керівника ТОВ Інженерно-Будівельні Системи Шевченко С.П. визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України (пособництво у фіктивному підприємництві).

Судом у зазначеній справі встановлено, що 04 квітня 2016 року, в денний період часу, перебуваючи по вул. Мечникова у м. Києві, неподалік станції метро Кловська , Шевченко С.П. , достовірно усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, підписав реєстраційні документи ТОВ Інженерно-Будівельні Системи , тобто перереєстрував на своє ім'я підприємство з метою прикриття незаконної діяльності, а саме з метою сприяння суб'єктам господарювання реального сектору економіки в мінімізації податкових зобов'язань, шляхом формування незаконного податкового кредиту та валових витрат, у тому числі для ТОВ "НВП УКРБУДЦЕНТР" (код 33482721), ТОВ "БК ФІШЕР" (код 38119135), ТОВ "АЙБУДМАРКЕТ" (код 39926609), ТОВ "ПОЛ ПЛЮС" (код 39055455), ТОВ "ТРУБОПРОФІЛЬ БМІ" (код 40156443) та інших суб'єктів господарської діяльності, які користувались реквізитами ТОВ Інженерно-Будівельні Системи .

З огляду на вирок у справі 757/14117/17-к, контролюючий орган вказує на наявність правових підстав для визнання недійсним правочину, укладеного між ТОВ Інженерно-Будівельні Системи та ТОВ БК Необуд та за результатами якого складено податкові накладні від 31.05.2016 №1 та від 20.12.2016 №18.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

За приписами частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї статті - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлено:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства передбачені частиною 3 статті 228 цього Кодексу, а саме: у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Аналіззазначених норм чинного законодавства свідчить, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин.

Виходячи з наведених норм вбачається, що контролюючі органи законодавчо уповноважені звертатись до суду з позовами щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними. Водночас, обов'язковою умовою визнання правочину недійним є встановлення обставин вчинення такого правочину.

Згідно з статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В контексті наведеного суд звертає увагу на те, що в якості доказів вчинення відповідачами правочину, недійсність якого просить визнати позивач, останнім до матеріалів справи долучено лише податкові накладні від 31.05.2016 №1 та від 20.12.2016 №18, складені, на думку позивача, за наслідком вчинення спірного правочину.

Разом з тим, слід зазначити, що податкова накладна не дає змоги ідентифікувати правочин, на підставі якої її було складено, оскільки серед її обов'язкових реквізитів відсутні будь-які відомості про його вчинення.

Отже, надані позивачем до суду податкові накладні жодним чином не свідчать про обставини вчинення відповідачами конкретного правочину, який просить визнати недійсним контролюючий орган.

Суд звертає увагу, що вказуючи на недійсність договору, позивач посилається на факт підписання податкових накладних, а не безпосередньо даного договору, особою, яка не має відношення до господарської діяльності ТОВ Інженерно-Будівельні Системи .

При цьому, копії укладеного між ТОВ Інженерно-Будівельні Системи та ТОВ БК Необуд договору, за результатами якого складено податкові накладні від 31.05.2016 №1 та від 20.12.2016 №18, позивачем до суду не надано, що виключає можливість встановлення осіб, які підписали його.

При цьому, в контексті можливості контролюючого органу зібрати необхідні докази з метою підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в тому числі, які б висвітлювали факт вчинення спірного правочину та умови його виконання відповідачами, суд зазначає, що контролюючі органи можуть здійснити заходи податкового контролю за таким платником податків, зокрема, шляхом направлення на його адресу обов'язкового для виконання письмового запиту на отримання пояснень та їх документальних підтверджень, здійснення перевірки такого платника податків в разі ненадання ним таких пояснень та документів.

Водночас, позивачем не було надано суду доказів здійснення такого податкового контролю за діяльність відповідачів, що, відповідно, зумовлює відсутність у нього доказів вчинення платниками податків спірного правочину, з метою визнання недійсним якого позивач звернувся до суду.

Суд вважає необґрунтованим посилання позивача на вирок у справі №№757/14117/17-к, оскільки зазначений вирок не є належним та допустимим доказом наявності умислу відповідачів на вчинення правочинів з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, так як в ньому взагалі не встановлено факт взаємовідносин між відповідачами у справі.

Позивачем не надано будь-яких доказів, що зміст укладеного відповідачами правочину суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та що вони не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною другою статті 74 КАС України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки матеріалів справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 9,14,73-78,90,143,242-246,250, 255 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.