Постанова

від 27.11.2018 по справі 810/2661/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №810/2661/17 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.

за участю секретаря Антоненко К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року

у справі №810/2661/17 (розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження)

за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-Будівельні системи

та Товариства з обмеженою відповідальністю БК Необуд

про визнання недійсним правочину, за результатами якого складено податкові накладні,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2018 року Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-Будівельні системи та Товариства з обмеженою відповідальністю БК Необуд , в якому просило визнати недійсним правочин, укладений між ТОВ Інженерно-Будівельні Системи та ТОВ БК Необуд , за результатами якого складено податкові накладні від 31.05.2016 №1 та від 20.12.2016 №18.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вироком Печерського районного суду м. Києва у справі №757/14117/17-к керівника ТОВ Інженерно-Будівельні Системи ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України (пособництво у фіктивному підприємництві). На переконання податкового органу, з урахуванням обставин, встановлених зазначеним вироком суду, правочин, укладений між ТОВ Інженерно-Будівельні Системи (за підписом ОСОБА_3) та ТОВ БК Необуд має бути визнаний судом недійсним.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області, було подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що укладений правочин носив формальний характер та не мав на меті настання реальних наслідків, що обумовлено ним, а тому підстав для задоволення судом першої інстанції позовних вимог позивача були відсутні.

Відзив (заперечення) на апеляційну скаргу відповідачем не надано.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції й задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права.

Відповідачі у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суду не повідомили.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Згідно зі ст. 315, ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01 березня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Інженерно-Будівельні системи (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю БК Необуд (покупець) було укладено договір поставки №01-03 відповідно до якого, постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність Покупцю будівельні матеріали, а останній зобов'язується прийняти та оплатити її на умовах даного Договору.

На виконання умов зазначеного договору були виписані виписані податкові накладні від 20.12.2016 №18 та від 31.05.2016 №1.

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 11 квітня 2017 року у справі №757/14117/17-к керівника ТОВ Інженерно-Будівельні Системи ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України (пособництво у фіктивному підприємництві).

Судом у зазначеній справі встановлено, що 04 квітня 2016 року, в денний період часу, перебуваючи по вул. Мечникова у м. Києві, неподалік станції метро Кловська , ОСОБА_3, достовірно усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, підписав реєстраційні документи ТОВ Інженерно-Будівельні Системи , тобто перереєстрував на своє ім'я підприємство з метою прикриття незаконної діяльності, а саме з метою сприяння суб'єктам господарювання реального сектору економіки в мінімізації податкових зобов'язань, шляхом формування незаконного податкового кредиту та валових витрат, у тому числі для ТОВ "НВП УКРБУДЦЕНТР" (код 33482721), ТОВ "БК ФІШЕР" (код 38119135), ТОВ "АЙБУДМАРКЕТ" (код 39926609), ТОВ "ПОЛ ПЛЮС" (код 39055455), ТОВ "ТРУБОПРОФІЛЬ БМІ" (код 40156443) та інших суб'єктів господарської діяльності, які користувались реквізитами ТОВ Інженерно-Будівельні Системи .

З огляду наявний вирок суду, податковий орган звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання недійсним правочину за результатами якого складено податкові накладні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

За приписами частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї статті - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Нормами статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства передбачені частиною 3 статті 228 цього Кодексу.

Так у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З огляду на викладене вбачається, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин.

Виходячи з наведених норм вбачається, що контролюючі органи законодавчо уповноважені звертатись до суду з позовами щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними. Водночас, обов'язковою умовою визнання правочину недійним є встановлення обставин вчинення такого правочину.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ТОВ БК Необуд перебуває на обліку в Києво-Святошинській об'єднаній Державній податковій інспекції ГУ ДФС у Київській області з 14.01.2016, основним видом діяльності якого згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є Будівництво житлових і нежитлових будівель , Будівництво доріг і автострад .

На виконання умов договору поставки від 31.05.2016 №31051 були виписані податкові накладні від 20.12.2016 №18 та від 31.05.2016 №1, видаткові накладні №201201 від 20.12.2016 та №301501 від 31.05.2016, рахунок-фактура №21201 від 20.12.2016, №310501 від 31.05.2016.

Крім того податкові накладні від 20.12.2016 №18 та від 31.05.2016 №1 були зареєстровані та доставлені до Центрального рівня Державної податкової служби України, що підтверджується відповідними квитанціями.

Відповідно до умов договору (правочину) ТОВ Інженерно-будівельні системи виставлені рахунок-фактуру від 31.05.2016 №31051 на суму 105603,71 грн. та від 20.12.2016 рахунок-фактуру №31051 на суму 184 444,76 грн. на оплату вартості будівельних матеріалів.

В свою чергу згідно платіжного доручення №41 від 09.06.2016 та №130 від 21.12.2016 ТОВ БК Необуд здійснило оплату вартості будівельних матеріалів в сумі 105603,71 грн. та 184 444,76 грн. відповідно.

Згідно з п. 2,1 укладеного договору (правочину) поставки №01-03 від 01.03.2016, визначено, що поставка продукції здійснюється автомобільним транспортом на умовах DAP (Інкотермс-2010) склад постачальника - самовивіз транспортом покупця.

На підтвердження технічної можливості та факту самовивозу ТОВ БК Необуд будівельних матеріалів до суду надано копію договору суборенди транспортних засобів №1 від 03.01.2015, акт-приймання-передачі майна та технічні характеристики вказаного майна.

В подальшому придбані будівельні матеріали були використані у фінансово-господарській діяльності ТОВ БК Необуд , так як ТОВ БК Необуд має ліцензію на провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів V та IV складності будівництва, видану Державною архітектурно будівельною інспекцією України від 22.02.2016 №7-Л.

Також матеріали справи містять копію договору підряду між ТОВ БК Необуд та Бучанською міською радою Київської області №208 від 29.06.2016 та №271 від 22.07.216, згідно яких ТОВ БК Необуд взяло на себе зобов'язання здійснити поточний ремонт дороги, що підтверджує факт використання будівельних матеріалів у своїй діяльності

Крім того факт зберігання на складі ТОВ БК Необуд куплених будівельних матеріалів та їх подальше використання підтверджується підсумковою відомістю ресурсів.

Таким чином укладений правочин договір поставки №01-03 від 01.03.2016 був спрямований реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Наявні копії документів та розрахунків, свідчать про реальність здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Нормами статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на вирок Печерського районного суду м. Києва від 11.04.2017 у справі №757/14117/17к, оскільки зазначений вирок вирок не є належним та допустимим доказом наявності умислу відповідачів на вчинення правочинів з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, так як в ньому взагалі не встановлено факт взаємовідносин між в ТОВ БК Необуд та ТОВ Інженерно-Будівельні Системи .

Крім того податковим органом не надано будь-яких доказів, що зміст укладеного відповідачами правочину суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та що вони не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними.

Доводи викладені в апеляційній скарзі позивача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення .

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст постанови виготовлено 29 листопада 2018 року.