Рішення

від 17.07.2018 по справі 809/852/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2018 р. справа № 809/852/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Тимощука О.Л.,

за участю:

секретаря судового засідання: Ткачук О.П.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Західтехногазінвест"

до Управління Держпраці в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування постанов №ІФ637/351/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС, №ІФ637/351/АВ/П/ПТ/МГ-2ФС від 03.05.2018, з підстав їх протиправності, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Західтехногазінвест" (надалі, також - позивач) 17.05.2018 звернулося в суд з позовною заявою до Управління Держпраці в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач) про визнання протиправними та скасування постанов №ІФ637/351/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС, №ІФ637/351/АВ/П/ПТ/МГ-2ФС від 03.05.2018, з підстав їх протиправності.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувані постанови про накладення штрафу №ІФ637/351/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС та №ІФ637/351/АВ/П/ПТ/МГ-2ФС прийняті відповідачем з порушенням норм, якими передбачена фінансова відповідальність юридичних осіб за порушення законодавства про працю.

Зокрема, оскаржуючи постанову №ІФ637/351/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС позивач заперечує правомірність посилання відповідача на норму частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, якою передбачено застосування санкції у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, оскільки, нарахування та виплата індексації заробітної плати, в розумінні статті 12 Закону України "Про оплату праці" не належить до мінімальних державних гарантій оплати праці. Водночас, позивач вказав на неналежне застосування зазначеної санкції, у відповідності до приписів Закону України Про індексацію грошових доходів населення та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003. Додатково звернув увагу на те, що у позивача відсутнє порушення вимог частини 6 статті 95 Кодексу законів про працю України та статті 33 Закону України "Про оплату праці", оскільки ним дотримано всіх вимог чинного законодавства щодо умов і порядку нарахування індексації. Також зауважив, що працівники, стосовно яких, згідно тверджень відповідача, не проведено та не виплачено індексацію є новоприйнятими працівниками на новостворені посади, відтак при здійсненні зазначеної виплати позивач керувався пунктом 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення.

Стосовно оскаржуваної постанови №ІФ637/351/АВ/П/ПТ/МГ-2ФС, позивач зазначив, що ним вчасно, у визначений приписом строк, усунено вказані у постанові порушення та повідомлено про це відповідача. Відтак, останній, в силу вимог пункту 28 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю від 26.04.2017 №295, не наділений повноваженнями вживати заходи щодо притягнення позивача до відповідальності.

За таких обставин, на переконання позивача, оскаржувані постанови про накладення штрафу є безпідставними, незаконними та підлягають скасуванню.

Позивачем, разом із позовною заявою, 17.05.2018 подано до суду заяву про забезпечення позову, згідно зі змістом якої, позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії постанов відповідача №ІФ637/351/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС та №ІФ637/351/АВ/П/ПТ/МГ-2ФС на час розгляду Івано-Франківським окружним адміністративним судом даної справи (а.с.60-62). Необхідність вжиття зазначених заходів позивач обґрунтував тим, що зважаючи на існуючу реальну загрозу майну та коштам позивача, яка може виникнути при пред'явленні до виконання оскаржуваних постанов відповідачем, поновлення оспорюваних прав та інтересів може бути значно ускладнено відповідними діями відповідача, а відтак, єдиним способом захисту прав позивача від можливих істотних ускладнень під час розгляду даної справи судом є саме здійснення заходів забезпечення позову, про які просить позивач.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено. Дана ухвала суду мотивована тим, що позивач, обгрунтовуючи своє клопотання існуванням об'єктивної загрози звернення до примусового виконання оскаржуваних постанов, не надав суду жодного доказу щодо існування реальних намірів чи фактичного звернення постанов до примусового виконання. Підстави забезпечення позову не можуть ґрунтуватися на ймовірних припущеннях і повинні підтверджуватись належними та допустимими доказами, відтак, вищевказана заява позивача є передчасною та не підлягає задоволенню (а.с.65-66).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.05.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до правил, встановлених статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) та призначено судовий розгляд на 18.06.2018 о 10:00 год. (а.с.1-2)

Відповідач у судове засідання 18.06.2018 не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.73). У зв'язку із витребуванням додаткових доказів суд оголосив перерву у судовому розгляді до 09.07.2018 10:00 год. (а.с.78).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 22.06.2018 (а.с.83-90). Відповідно до змісту останнього, відповідач проти задоволення позовної заяви заперечив та спростовуючи доводи позивача стосовно твердження про новостворені посади та новоприйнятих працівників зауважив, що у штатному розписі позивача вже існувала посада помічника бурильника, а тому не можна вважати створенням нових посад розширення штатного розпису підприємства. Додатково відповідач зазначив, що індексація заробітної плати відноситься як до мінімальних соціальних гарантій, так і до мінімальних державних гарантій оплати праці, а твердження позивача щодо неповноти опису порушення законодавства про працю в акті інспекційного відвідування не може бути підставою для скасування постанови. Водночас, згідно тверджень відповідача, виявлені порушення позивачем законодавства про працю тією чи іншою мірою стосуються гарантованого працівникам права на отримання належної їм заробітної плати, а відтак, застосуванню підлягають приписи пункту 29 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю від 26.04.2017 №295. Враховуючи наведене, відповідач вважає заявлений позов необгрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

09.07.2018 у судовому розгляді судом повторно оголошено перерву, у зв'язку із витребуванням додаткових доказів та призначено наступне судове засідання на 17.07.2018 о 10:00 год. (а.с.110).

На адресу суду 16.07.2018 надійшли додаткові пояснення позивача, згідно з якими, позивач вказав, що невиплата чи несвоєчасна виплата індексації заробітної плати працівникам, як складової заробітної плати є фактично неповною та/чи несвоєчасною виплатою заробітної плати, та повторно зауважив, що статтею 12 Закону України "Про оплату праці", на яку посилається позивач у позовній заяві чітко визначено які гарантії в оплаті праці є мінімальними державними гарантіями, і до таких нарахування та виплата індексації заробітної плати не належить..

У судовому засіданні 17.07.2018 представником позивача та представником відповідача надано суду додаткові письмові докази.

Представник відповідача, у судових засіданнях, вимоги, заявлені у позовній заяві, а також висновки, зазначені у додаткових поясненнях до позову підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити. Натомість, представник відповідача позов заперечила з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, просила у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши в сукупності позовну заяву, додаткові пояснення до позовної заяви, відзив, а також інші письмові докази, наявні у матеріалах даної адміністративної справи, судом встановлено нижчевикладені обставини.

Відповідно до наказу про проведення інспекційного відвідування від 10.04.2018 №434-Д (а.с.89) та направлення від 10.04.2018 №04-13/15-10/2322 (а.с.90) відповідачем, 16.04.2018, проведено інспекційне відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю - позивача. В результаті здійсненої перевірки відповідачем складено акт №ІФ637/351/АВ (а.с.91-95). Відповідно до вказаного акта, виявлено такі порушення позивачем законодавства про працю:

1) у наданих для перевірки табелях обліку використання робочого часу працівників позивача за жовтень 2017 року не відображена кількість відпрацьованих найманими працівниками надурочних годин, тобто до табелів обліку робочого часу вносяться недостовірні відомості, що свідчить про порушення вимог частини 2 статті 30 Закону України "Про оплату праці" ;

2) працівникам позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 робота в надурочний час не оплачувалася в подвійному розмірі, враховуючи те, що на основі табеля обліку використання робочого часу за жовтень 2017 року встановлено, що вищевказані працівники в жовтні 2017 року при місячній тривалості робочого часу 167 годин відпрацювали протягом місяця 168 годин. Наведене свідчить про порушення позивачем вимог статті 106 Кодексу законів про працю України ;

3) індексація заробітної плати за червень 2017 року помічникам бурильника ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 не нараховувалася та не виплачувалась, чим порушено приписи частини 6 статті 95 Кодексу законів про працю України та статті 33 Закону України "Про оплату праці";

4) заробітна плата працівникам позивача за першу половину січня 2018 року виплачена 17.01.2018 (згідно з відомістю №121 від 17.01.2018), а заробітна плата за другу половину січня 2018 року виплачена 07.02.2018 (згідно з відомістю №124 від 07.02.2018), що свідчить про недотримання позивачем вимог частин 1, 2 статті 115 Кодексу законів про працю України, а також, частини 1 статті 24 Закону України "Про оплату праці";

5) при звільненні з роботи помічників бурильника ОСОБА_18 та ОСОБА_7 згідно з наказами від 30.11.2017 №№229, 230, виплату всіх сум, що належали від підприємства, проведено не в день звільнення, а 07.12.2017 (згідно з відомістю на виплату розрахункових коштів від 07.12.2017 №114). Вказане свідчить про порушення положень статті 116 Кодексу законів про працю України;

6) помічників бурильника ОСОБА_18 та ОСОБА_7 звільнено з роботи 30.11.2017, а розрахунок з ними проведено 07.12.2017 (згідно з відомістю на виплату розрахункових коштів від 07.12.2017 №114), однак, станом на день проведення перевірки, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку їм не нараховано та не виплачено, що суперечить вимогам частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України.

На підставі вищезазначеного акта та описаних в ньому порушень відповідачем складено припис від 16.04.2018 №ІФ637/351/АВ/П (а.с.96-98), яким зобов'язано позивача усунути зазначені порушення у строк до 26.04.2018.

Відповідачем прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу від 20.04.2018 №ІФ637/351/АВ/П/ПТ/МГ (а.с.101) та повідомлено позивача про те, що розгляд справи відбудеться 03.05.2018. Додатково відповідачем направлено на адресу позивача повідомлення про виклик на розгляд справи про накладення штрафу від 25.04.2018 №04-13/15-10/2787 (а.с.102).

На адресу відповідача 25.04.2018 надійшов лист позивача від 25.04.2018 про виконання припису (а.с.99-100). Позивач вказав, що надурочні години працівники позивача не працюють, тому вказаної інформації табель обліку робочого часу за жовтень 2017 року не містив. Однак, згідно з вимогами припису, бухгалтерією позивача було перероблено табель і додано колонку про надурочні години, де зазначено 0 відпрацьованих надурочно годин. У листі позивач зазначив, що пунктом 2 припису визначено порушення в жовтні 2017 року щодо невиплати працівникам позивача грошової суми за роботу в надурочні години, такий висновок зроблено на підставі табеля обліку робочого часу за жовтень 2017 року, де під датою 13.10.2017 було зроблено механічну помилку і проставлено 8-годинний робочий день, хоча працівники мали скорочений (передсвятковий) робочий день і відпрацювали 7 годин і не мали надурочних годин роботи, вказану помилку виправлено. Окрім цього, позивач ствердив, що ним здійснювався перерахунок індексації відповідно до діючого законодавства, оскільки помічники бурильника у кількості 5 осіб, прізвища яких зазначено у приписі є новоприйнятими працівниками на новостворені посади, підвищення тарифної ставки станом на червень 2017 року за цими новоствореними посадами не проводилось, тому у підприємства не було законних підстав для проведення такої індексації. Крім цього, відповідач вказав, що виплата заробітної плати на підприємстві проводиться вчасно, як правило кожних 07 та 22 числа місяця, а враховуючи велику кількість вихідних днів у січні місяці виплату заробітної плати за першу половину січня було проведено 17.01.2018, що не суперечить вимогам чинного законодавства. Також, позивач зауважив, що несвоєчасна виплата усіх сум, що належать працівнику при звільнені відбулась не з вини підприємства, оскільки працівники у визначений час для отримання розрахунку не з'явились. Враховуючи вищевикладене позивач вважає припис опрацьованим і виконаним відповідно до вимог діючого законодавства.

На підставі акту інспекційного відвідування від 10.04.2018 №434-Д, враховуючи сукупність виявлених порушень вимог законодавства про працю, відповідачем винесено постанови про накладення штрафу від 03.05.2018 №№ІФ637/351/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС, ІФ637/351/АВ/П/ПТ/МГ-2ФС в розмірі 186 150 грн. та3 723 грн.

На переконання позивача вказані постанови є протиправними та такими що підлягають скасуванню, відтак, з метою захисту свого порушеного права позивач звернувся із позовною заявою до суду.

При розгляді та вирішенні даної справи суд керується Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, та враховує приписи законів, а також підзаконних нормативно-правових актів у відповідних редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, а саме, Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР, Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III, Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295, Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. № 509, Положення про Управління Держпраці в Івано-Франківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 04.02.2016 №8.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Главою XVIII Кодексу законів про працю України (надалі, також - КЗпП України) врегульовано здійснення нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю. Так, статтею 259 Кодексу передбачено, що Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Наказом Державної служби України з питань праці від 04.02.2016 №8 затверджено Положення про Управління Держпраці в Івано-Франківській області, відповідно до якого, здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб є одним з основних завдань Управління.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (надалі, також - Порядок №295).

Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення, що передбачено пунктом 19 Порядку.

Відповідно до пункту 23 Порядку №295, припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Пунктом 27 Порядку №295 передбачено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про оплату праці" (надалі, також - ОСОБА_16 №108/95-ВР), роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. Приписами частини першої статті 106 КЗпП України передбачено, що за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

В частинах 1, 2 статті 115 КЗпП України зазначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата та у разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Аналогічна норма міститься в частині 1 статті 24 Закону №108/95-ВР.

Згідно із приписами статтей 116 та 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку,

За порушення позивачем вищенаведених норм трудового законодавства, у відповідності до абзацу 8 частини 2 статті 265 КЗпП України, відповідачем винесено оскаржувану постанову №ІФ637/351/АВ/П/ПТ/МГ-2ФС.

Доводи, наведені у позовній заяві, позивач обгрунтовував фактом виконання, у передбачений строк, вимог припису №ІФ637/351/АВ/П, що не надавало відповідачу повноважень для притягнення позивача до відповідальності, згідно з приписами пункту 28 Порядку №295.

Суд не погоджується із наведеним висновком позивача, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 29 Порядку №295, заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності, серед іншого, за несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Зазначені у постанові №ІФ637/351/АВ/П/ПТ/МГ-2ФС порушення позивачем вимог КЗпП України свідчать саме про несвоєчасну (з порушенням встановлених строків) виплату заробітної плати. Враховуючи, що позивачем порушено вимоги по виплаті заробітної плати два рази на місяць у встановлений законом проміжок часу, виплата усіх належних сум при звільненні тощо, факт усунення зазначених порушень не є підставою для незастосування заходів щодо притягнення позивача до відповідальності. Крім цього, на переконання суду, порушення встановлених строків виплати заробітної плати не підлягає усуненню, оскільки є завершеним в момент допущення такого порушення.

Такий висновок узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, висвітленою у постанові від 22.03.2018 по справі №697/2073/17.

Окрім цього, з огляду на те, що абзацами 2-7 частини 2 статті 265 КЗпП України не передбачено відповідальність за визначені у постанові №ІФ637/351/АВ/П/ПТ/МГ-2ФС порушення, відповідачем вірно застосовано приписи абзацу 8 частини 2 вказаної статті, згідно з яким, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлено розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня - 3 723 грн.

Отже, з огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача стосовно винесення постанови №ІФ637/351/АВ/П/ПТ/МГ-2ФС від 03.05.2018 про накладення штрафу в розмірі 3 723 (три тисячі сімсот двадцять три) гривні 00 копійок. Натомість, доводи позивача, що вказують на протиправність зазначеної постанови суд вважає безпідставними, а позовну вимогу про визнання цієї постанови протиправною та її скасування такою, що не підлягає задоволенню.

Стосовно доводів позивача щодо неправомірності винесеної відповідачем постанови №ІФ637/351/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС від 03.05.2018 про накладення штрафу у розмірі 186 150 грн. суд зазначає таке.

Згідно із Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III (надалі, також - ОСОБА_16 №2017-III), а саме, абзацу 3 статті 1, державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Відповідно до статтей 95 КЗпП України та 3 Закону №108/95-ВР, мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Водночас, відповідно до статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (надалі, також - ОСОБА_16 №1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону №1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначено Порядком проведення індексації грошових доходів населення (надалі, також - Порядок №1078). Пунктом 2 даного Порядку встановлено, що індексації підлягає, серед іншого, оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Разом з цим, відповідно до частини 2 статті 3-1 Закону №108/95-ВР при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров'я, за роботу в нічний та надурочний час, роз'їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що до розміру мінімальної заробітної плати мають враховуватись всі інші складові заробітної плати, які не перелічені в частині 2 статті 3-1 вищевказаного Закону, у тому числі і сума індексації.

Відтак, індексація грошових доходів населення є невід'ємною частиною мінімальної заробітної плати, яка у свою чергу є державною мінімальною та державною соціальною гарантією, що відповідає приписам статті 95 КЗпП України та статті 3 Закону №108/95-ВР.

Така позиція суду відповідає правовому висновку, зазначеному у рішенні Верховного Суду від 12.04.2018 по справі №816/2325/16.

Окрім вказаного, суд не погоджується із доводами позивача стосовно тверджень про новостворені посади та новоприйнятих працівників і з цього приводу зазначає таке.

Поняття посади слід охарактеризувати як визначену структурою і штатним розписом первинну структурну одиницю, на яку покладено встановлене коло повноважень.

Так, згідно тверджень позивача, численними змінами до штатних розписів створювалися нові посади та працевлаштовувались нові працівники. Однак, до внесення зазначених змін, у штатному розписі товариства було передбачено посаду помічника бурильника із встановленою заробітною платою в розмірі 3 200 грн.

Наведене свідчить про те, що позивачем створювались не нові посади, а нові робочі місця.

Так, згідно із пунктом 12 частини 1 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" нове робоче місце - робоче місце, яке створене, серед іншого, у зв'язку із збільшенням штатної чисельності працівників за умови відсутності скорочення (зменшення) середньомісячної чисельності за попередні 12 місяців.

Водночас, Міністерством соціальної політики України у листі від 28.04.2016 р. № 201/10/137-16 надано роз'яснення щодо індексації заробітної плати. Відповідно до змісту вказаного листа, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. В контексті розглянутого звернення, у вказаному листі Міністерство зазначило: "для працівника, який працює з лютого 2014 року, обчислення індексу споживчих цін має здійснюватись з місяця підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулося у квітні 2012 року, то для визначення суми індексації такому працівнику з грудня 2015 року має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з травня 2012 року. У випадку, коли працівнику, який працює з грудня 2013 року, у вересні 2015 року підвищено посадовий оклад, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації має здійснюватись з жовтня 2015 року".

Враховуючи те, що останнє підняття посадового окладу помічників бурильника відбулося в січні 2017 року, а нові працівники, на зазначену посаду прийняті у травні 2017 року, суд погоджується із висновками відповідача, наведеними у відзиві на позовну заяву стосовно необхідності індексування заробітної плати новим працівникам з червня 2017 року, згідно з вимогами Порядку №1078.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, відповідачем правомірно прийнято оскаржувану постанову №ІФ637/351/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС від 03.05.2018, застосувавши при цьому приписи абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України, згідно з якими, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Враховуючи те, що порушення законодавства про працю, виявлені відповідачем та зазначені у вказаній постанові стосуються п'яти нових працівників позивача, відповідачем вірно розраховано суму штрафу, що підлягає сплаті - 186 150 (сто вісімдесят шість тисяч сто п'ятдесят) гривень 00 копійок (3 723*10*5).

Відтак, системний аналіз усіх наведених правових положень дозволяє суду дійти висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення позовної заяви. Натомість, на переконання суду, доводи відповідача у повній мірі спростовують твердження позивача та відповідають приписам чинного законодавства.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Західтехногазінвест", адреса: вул. Шота Руставелі, буд. 1, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 39441303;

Відповідач - Управління Держпраці в Івано-Франківській області, адреса: вул. Незалежності, буд. 67, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 39784625.

Суддя /підпис/ ОСОБА_19

Рішення складене в повному обсязі 23 липня 2018 р.