Постанова

від 27.11.2018 по справі 809/852/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 рокуЛьвів№ 857/1135/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Кузьмича С.М. та Сапіги В.П.,

з участю секретаря судового засідання - Луців І.І.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - Ємчук А.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Західтехногазінвест на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.07.2018р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Західтехногазінвест до Управління Держпраці в Івано-Франківській обл. про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафів уповноваженими посадовими особами (суддя суду І інстанції: Тимощук О.Л.; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 11 год. 49 хв. 17.07.2018р. м.Івано-Франківськ; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 23.07.2018р.),-

В С Т А Н О В И В:

17.05.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ Західтехногазінвест (позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати наступні постанови Управління Держпраці в Івано-Франківській обл. (відповідач) про накладення штрафів уповноваженими посадовими особами:

№ ІФ 637/351/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС від 03.05.2018р., згідно якої на позивача накладено штраф в розмірі 186150 грн.;

№ ІФ 637/351/АВ/П/ПТ/МГ-2ФС від 03.05.2018р., згідно якої на позивача накладено штраф в розмірі 3723 грн.;

а також стягнути з відповідача на користь сплачений судовий збір (а.с.5-13).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.07.2018р. в задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.126-133).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ТзОВ Західтехногазінвест , який у поданій апеляційній скарзі, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.139-146).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що за результатами інспекційного відвідування до позивача застосовані заходи фінансової відповідальності за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці. Разом з тим, нормами Кодексу законів про працю /КЗпП/ України та ст.12 Закону України Про оплату праці не визначено, що нарахування і виплата індексації заробітної плати є мінімальними державними гарантіями в оплаті праці; водночас, приписами Закону України Про індексацію грошових доходів населення , Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв. постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р., ст.33 Закону України Про оплату праці не передбачено положень про те, що за ненарахування і невиплату індексації заробітної плати настає відповідальність, передбачена абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Окрім цього, у зв'язку із виконання позивачем припису відповідача № ІФ637/АВ/П від 16.04.2018р. і своєчасним повідомлення про це Управління Держпраці в Івано-Франківській обл., останнє не вправі в силу приписів ч.11 ст.7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та п.п.27-29 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затв. постановою КМ України № 295 від 26.04.2017р., вживати заходи реагування до позивача.

Водночас, під час судового розгляду судом не досліджені представлені позивачем докази, не надано правової оцінки позиції апелянта про те, що індексація є складовою заробітної плати, а тому її невиплата повинна кваліфікуватися як неповна та/чи несвоєчасна виплата заробітної плати, за що передбачена відповідальність абз.3 ч.2 ст.265 КЗпП України. Також судом надано перевагу підзаконному акту - Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затв. постановою КМ України № 295 від 26.04.2017р., при цьому не застосував норми акта вищої юридичної сили - ч.11 ст.7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу про проведення інспекційного відвідування № 434-Д від 10.04.2018р. та направлення № 04-13/15-10/2322 від 10.04.2018р. відповідачем Управлінням Держпраці в Івано-Франківській обл. в особі інспектора праці Кульчицького Т.Д. (службове посвідчення № 351) проведено 16.04.2018р. інспекційне відвідування позивача ТзОВ Західтехногазінвест (а.с.89, 90).

За результатами вказаного відвідування відповідачем складено Акт № ІФ637/351/АВ від 16.04.2018р. (а.с.91-95), відповідно до якого виявлені наступні порушення позивачем законодавства про працю:

1) у наданих для перевірки табелях обліку використання робочого часу працівників позивача за жовтень 2017 року не відображена кількість відпрацьованих найманими працівниками надурочних годин, тобто до табелів обліку робочого часу вносяться недостовірні відомості, що свідчить про порушення вимог ч.2 ст.30 Закону України Про оплату праці ;

2) таким працівникам позивача як ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 робота в надурочний час не оплачувалася в подвійному розмірі, враховуючи те, що на основі табеля обліку використання робочого часу за жовтень 2017 року встановлено, що вищевказані працівники в жовтні 2017 року при місячній тривалості робочого часу 167 годин відпрацювали протягом місяця 168 годин. Наведене свідчить про порушення позивачем вимог ст.106 КЗпП України;

3) індексація заробітної плати за червень 2017 року помічникам бурильника ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 не нараховувалася та не виплачувалась, чим порушено приписи ч.6 ст.95 КЗпП України та ст.33 Закону України Про оплату праці ;

4) заробітна плата працівникам позивача за першу половину січня 2018 року виплачена 17.01.2018р. (згідно відомості № 121 від 17.01.2018р.), а заробітна плата за другу половину січня 2018 року виплачена 07.02.2018р. (згідно відомості № 124 від 07.02.2018р.), що свідчить про недотримання позивачем вимог ч.ч.1 і 2 ст.115 КЗпП України та ч.1 ст.24 Закону України Про оплату праці ;

5) при звільненні з роботи помічників бурильника ОСОБА_21 та ОСОБА_10 згідно з наказами №№ 229, 230 від 30.11.2017р. виплату всіх сум, що належали від підприємства, проведено не в день звільнення, а 07.12.2017р. (згідно відомості № 114 від 07.12.2017р. на виплату розрахункових коштів), чим не дотримано вимог ст.116 КЗпП України;

6) помічників бурильника ОСОБА_21 та ОСОБА_10 звільнено з роботи 30.11.2017р., а розрахунок з ними проведено 07.12.2017р. (згідно відомості № 114 від 07.12.2017р. на виплату розрахункових коштів), при цьому станом на день проведення перевірки, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку їм не нараховано та не виплачено, що суперечить вимогам ч.1 ст.117 КЗпП України.

На підставі вищезазначеного Акта та описаних в ньому порушень відповідачем складено припис № ІФ637/351/АВ/П від 16.04.2018р. (а.с.96-98), яким зобов'язано позивача усунути зазначені порушення у строк до 26.04.2018р.

Водночас, відповідачем прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ІФ637/351/АВ/П/ПТ/МГ від 20.04.2018р. (а.с.101) та повідомлено позивача про те, що розгляд справи відбудеться 03.05.2018р. Додатково відповідачем направлено на адресу позивача повідомлення про виклик на розгляд справи про накладення штрафу № 04-13/15-10/2787 від 25.04.2018р. (а.с.102).

На адресу відповідача 25.04.2018р. надійшов лист позивача від 25.04.2018р. про виконання припису (а.с.99-100). Позивач вказав, що надурочні години працівники позивача не працюють, тому вказаної інформації табель обліку робочого часу за жовтень 2017 року не містив. Однак, згідно з вимогами припису, бухгалтерією позивача було перероблено табель і додано колонку про надурочні години, де зазначено 0 відпрацьованих надурочно годин. Пунктом 2 припису визначено порушення в жовтні 2017 року щодо невиплати працівникам позивача грошової суми за роботу в надурочні години, такий висновок зроблено на підставі табеля обліку робочого часу за жовтень 2017 року, де під датою 13.10.2017р. було зроблено механічну помилку і проставлено 8-годинний робочий день, хоча працівники мали скорочений (передсвятковий) робочий день і відпрацювали 7 годин і не мали надурочних годин роботи, вказану помилку виправлено. Окрім цього, позивач ствердив, що ним здійснювався перерахунок індексації відповідно до діючого законодавства, оскільки помічники бурильника у кількості 5 осіб, прізвища яких зазначено у приписі, є новоприйнятими працівниками на новостворені посади, підвищення тарифної ставки станом на червень 2017 року за цими новоствореними посадами не проводилось, тому у підприємства не було законних підстав для проведення такої індексації. Крім цього, виплата заробітної плати на підприємстві проводиться вчасно, як правило кожних 07 та 22 числа місяця, а враховуючи велику кількість вихідних днів у січні місяці виплату заробітної плати за першу половину січня було проведено 17.01.2018р., що не суперечить вимогам чинного законодавства. Також, позивач зауважив, що несвоєчасна виплата усіх сум, що належать працівнику при звільнені відбулась не з вини підприємства, оскільки працівники у визначений час для отримання розрахунку не з'явились. Враховуючи вищевикладене, позивач вважає припис опрацьованим і виконаним відповідно до вимог діючого законодавства.

На підставі Акту № 434-Д від 10.04.2018р. інспекційного відвідування, враховуючи сукупність виявлених порушень вимог законодавства про працю, відповідачем винесено наступні постанови про накладення штрафів уповноваженими посадовими особами:

№ ІФ 637/351/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС від 03.05.2018р., згідно якої на позивача на підставі абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України накладено штраф в розмірі 186150 грн. за порушення вимог ст.33 Закону України Про оплату праці , ч.6 ст.95 КЗпП України (а.с.14-15);

№ ІФ 637/351/АВ/П/ПТ/МГ-2ФС від 03.05.2018р., згідно якої на позивача на підставі абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП України накладено штраф в розмірі 3723 грн. за порушення вимог ч.1 ст.24, ч.2 ст.30 Закону України Про оплату праці , ст.106, ч.ч.1 і 2 ст.115, ст.116, ч.1 ст.117 КЗпП України (а.с.16-17).

При вирішенні наведеного спору колегія суддів виходить з наступного.

Розглядувані правовідносини регулюються нормами Закону України№ 108/95-ВР від 24.03.1995р. Про оплату праці , Закону України № 2017-ІІІ від 05.10.2000р. Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії , Закону України № 1282-ХІІ від 03.07.1991р. Про індексацію грошових доходів населення , Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р., Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затв.постановою КМ України № 295 від 26.04.2017р., Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затв. постановою КМ України № 509 від 17.07.2013р., Положення про Управління Держпраці в Івано-Франківській обл., затв. наказом Державної служби України з питань праці № 8 від 04.02.2016р. (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Згідно ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затв. постановою КМ України № 295 від 26.04.2017р.

Згідно п.2 цього Порядку державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (п.19 вказаного Порядку).

Відповідно до п.23 зазначеного Порядку припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Частиною 2 ст.30 Закону України Про оплату праці встановлено, що роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. Приписами ч.1 ст.106 КЗпП України передбачено, що за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

Згідно ч.ч.1 і 2 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата та у разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Аналогічна норма міститься в ч.1 ст.24 Закону України Про оплату праці .

Згідно із приписами ст.ст.116, 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За порушення позивачем вищенаведених норм трудового законодавства, на підставі абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП України, відповідачем винесено оскаржувану постанову № ІФ637/351/АВ/П/ПТ/МГ-2ФС від 03.05.2018р.

Неправомірність винесення такої постанови позивачем обґрунтовано фактом своєчасного виконання вимог припису № ІФ637/351/АВ/П від 16.04.2018р., що в силу приписів ч.11 ст.7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та п.28 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затв. постановою КМ України № 295 від 26.04.2017р., позбавляло можливості застосовувати заходи реагування до нього і не надавало відповідачу повноважень для притягнення його до відповідальності.

Так, відповідно до ч.11 ст.7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб'єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.

Також пунктом 28 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затв. постановою КМ України № 295 від 26.04.2017р., передбачено, що у разі виконання припису в установлений строк заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Між тим, згідно із приписами ч.ч.4, 5 ст.2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм, колегія суддів приходить до висновку про те, що всі інші норми Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності не поширюються на відносини, які виникають під час здійснення заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, в тому числі і положення п.11 ст.7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Водночас, відповідно до п.29 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затв. постановою КМ України № 295 від 26.04.2017р., заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Зазначені у постанові № ІФ637/351/АВ/П/ПТ/МГ-2ФС від 03.05.2018р. порушення позивачем вимог КЗпП України свідчать саме про несвоєчасну (з порушенням встановлених строків) виплату заробітної плати.

Враховуючи, що позивачем порушено вимоги по виплаті заробітної плати два рази на місяць у встановлений законом проміжок часу, виплата усіх належних сум при звільненні тощо, факт усунення зазначених порушень не є підставою для незастосування заходів щодо притягнення позивача до відповідальності. Крім цього, порушення встановлених строків виплати заробітної плати не підлягає усуненню, оскільки є завершеним в момент допущення такого порушення.

Звідси, висновки суду першої інстанції про те, що виконання позивачем вимог припису у встановлений законодавством строк не є підставою для звільнення ТзОВ Західтехногазінвест від штрафних санкцій, ґрунтуються на вимогах закону.

Підставою для накладення штрафу відповідно до ст.265 КЗпП України є виявлені факти порушення вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, незалежно від їх подальшого усунення.

Окрім цього, з огляду на те, що абз.2-7 ч.2 ст.265 КЗпП України не передбачено відповідальності за визначені у постанові № ІФ637/351/АВ/П/ПТ/МГ-2ФС від 03.05.2018р. порушення, відповідачем вірно застосовано приписи абз.8 ч.2 вказаної статті, згідно з яким, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Таким чином, відповідачем правомірно на підставі вимог абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП України притягнуто позивача до відповідальності за допущені порушення норм законодавства про працю згідно постанови № ІФ637/351/АВ/П/ПТ/МГ-2ФС від 03.05.2018р. та накладено штраф в розмірі 3723 грн.

Згідно абз.3 ст.1 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії державні соціальні гарантії - це встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Відповідно до ст.95 КЗпП України та ст.3 Закону України Про оплату праці мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Згідно з ст.1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 цього Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затв постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р.

Пунктом 2 цього Порядку передбачено, що індексації підлягає, серед іншого, оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Разом з цим, відповідно до ч.2 ст.3-1 Закону України Про оплату праці при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров'я, за роботу в нічний та надурочний час, роз'їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що до розміру мінімальної заробітної плати повинні враховуватись всі інші складові заробітної плати, які не перелічені в частині 2 ст.3-1 вказаного Закону, у тому числі і сума індексації.

Відтак, індексація грошових доходів населення є невід'ємною частиною мінімальної заробітної плати, яка, у свою чергу, є державною мінімальною та державною соціальною гарантією, що відповідає приписам ст.95 КЗпП України та ст.3 Закону України Про оплату праці .

В частині доводів позивача про новостворені посади та новоприйнятих працівників слід підкреслити, що під поняттям посада слід розуміти визначену структурою і штатним розписом первинну структурну одиницю, на яку покладено встановлене коло повноважень.

Так, згідно тверджень позивача, численними змінами до штатних розписів створювалися нові посади та працевлаштовувались нові працівники. Однак, до внесення зазначених змін, у штатному розписі товариства було передбачено посаду помічника бурильника із встановленою заробітною платою в розмірі 3200 грн.

Наведене свідчить про те, що позивачем створювались не нові посади, а нові робочі місця.

Згідно із п.12 ч.1 ст.1 Закону України Про зайнятість населення нове робоче місце - це робоче місце, яке створене, серед іншого, у зв'язку із збільшенням штатної чисельності працівників за умови відсутності скорочення (зменшення) середньомісячної чисельності за попередні 12 місяців.

Міністерством соціальної політики України у листі № 201/10/137-16 від 28.04.2016р. надано роз'яснення щодо індексації заробітної плати. Зокрема, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Враховуючи те, що останнє підняття посадового окладу помічників бурильника відбулося в січні 2017 року, а нові працівники на зазначену посаду прийняті у травні 2017 року, тому виникає необхідність індексування заробітної плати новим працівникам з червня 2017 року згідно з вимогами Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затв постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003р.

Таким чином, відповідачем правомірно прийнято оскаржувану постанову № ІФ637/351/АВ/П/ПТ/МГ-1ФС від 03.05.2018р., застосувавши при цьому приписи абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України, згідно з якими, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом по аналогічній категорії справ, зокрема, в постанові Касаційного адміністративного суду від 22.03.2018р. у справі № 697/2073/17, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, згідно яких доводи позивача відхилені.

Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими відповідач обґрунтував наявність порушень позивачем законодавства про працю, а відтак покладених в основу оскаржуваних постанов про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що заявлені позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.

Згідно ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарги належить покласти на апелянта ТзОВ Західтехногазінвест .

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Західтехногазінвест на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.07.2018р. в адміністративній справі № 809/852/18 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Товариство з обмеженою відповідальністю Західтехногазінвест .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді С. М. Кузьмич В. П. Сапіга Дата складення повного судового рішення: 28.11.2018р.