Рішення

від 19.07.2018 по справі 816/2147/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року м. ПолтаваСправа №816/2147/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Клочка К.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Крутько О.В.

представника позивача - Крамаренко О.П.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Редакція міської газети "Громадська думка" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В:

21 червня 2018 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Комунального підприємства "Редакція міської газети "Громадська думка" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що середньооблікова чисельність інвалідів, які працювали у відповідача у 2017 році, менша установленої нормативом відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", а саме, не працевлаштовано 1 особу, тому до 16 квітня 2018 року відповідач повинен був згідно статті 20 Закону самостійно сплатити фінансово-господарські санкції у розмірі 39866,67 грн. Оскільки відповідачем сума фінансово-господарської санкції не сплачена, на суму заборгованості було нараховано пеню у розмірі 1530,88 грн /а.с. 5-6/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 червня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі /а.с. 2-3/.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, надіслав суду клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника /а.с. 43/.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначав, що на виконання вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" у 2017 році КП "Редакція міської газети "Громадська думка" було розраховано, виділено та створено робоче місце для інваліда у кількості 1 робочого місця (4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік). Інформацію щодо вакантних робочих місць для інвалідів було подано до органів державної служби зайнятості, а саме, направлено звіти про наявність вільних робочих місць за формою 3-ПН до Горішньоплавнівського міського центру зайнятості. Разом з тим, державною службою зайнятості інваліди не направлялися, безпосередньо до відповідача інваліди з метою працевлаштування також не зверталися. З огляду на викладене, відповідач вважає, що КП "Редакція міської газети "Громадська думка" вжито усіх передбачених чинним законодавством заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів, тому до нього не повинна застосовуватись відповідальність, передбачена статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" /а.с. 17/.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно із звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік (форма №10-ПІ, реєстраційний номер 53/102/185), поданим КП "Редакція міської газети "Громадська думка" 16.02.2018 вх. №1995 Полтавському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за 2017 рік становила 9 осіб, фонд оплати праці штатних працівників - 717,6 тис. грн, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 79733,00 грн /а.с. 7/.

Беручи до уваги дані звіту, позивачем розраховано суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, виходячи із кількості незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів (1 особа), - 39866,67 грн /а.с. 8/.

З огляду на прострочення відповідачем терміну оплати адміністративно-господарських санкцій на 64 дні (з 17.04.2018 по 19.06.2018) позивачем нараховано пеню у сумі 1530,88 грн /а.с. 8/.

Надаючи оцінку обґрунтованості позовної вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені із відповідача, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Отже, чинним законодавством України передбачено гарантії соціального захисту інвалідів шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця інваліда та покладення на підприємства обов'язку забезпечувати для інвалідів належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань, але без встановлення для підприємств жодних обмежень щодо обов'язку працевлаштування інвалідів.

Згідно із частинами першою та другою статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів /частина перша/.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк /частина друга/.

Відповідно до частини четвертої цієї статті адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Суд враховує, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Згідно із частинами першою та другою статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання /частина перша/

Учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення /частина друга/.

Із аналізу наведених норм суд приходить до висновку, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця, що передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення, і підлягають застосуванню у разі, якщо суб'єкт господарювання не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною третьою статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що протягом 2017 року середньооблікова кількість штатних працівників відповідача становила 9 осіб норматив створення робочих місць для інвалідів становив 1 особу, на які було працевлаштовано 0 осіб.

Разом з тим, відповідачем на адресу Горішньоплавнівського міського центру зайнятості протягом 2017 року було направлено звіти про наявність вільних робочих місць за формою 3-ПН для працевлаштування інвалідів, що підтверджується листом Горішньоплавнівської міської філії Полтавського обласного центру зайнятості від 25.04.2018 №03-10/226 /а.с. 12/ та листом від 11.07.2018 №03-10/360 /а.с. 42/, а також, копіями звітів форми 3-ПН /а.с. 20-41/. Разом з тим, у 2017 році інваліди не виявили бажання працевлаштуватись у відповідача та не направлялися для працевлаштування центром зайнятості.

Також, пунктом 3 наказу від 30.12.2016 №27-К "Про внесення змін до штатного розпису редакції газети "Громадська думка" відповідачем введено до штатного розпису посаду кореспондента для працевлаштування інваліда /а.с. 18, 19/.

Таким чином, відповідач інформував службу зайнятості про створення робочих місць для інвалідів, вживав інших заходів для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Докази того, що будь-яким органом працевлаштування інвалідів направлялися відповідачу протягом 2017 року інваліди для працевлаштування чи інваліди самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування, і що відповідач відмовив у прийнятті інвалідів на роботу, у матеріалах справи відсутні.

З аналізу норм Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" вбачається, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця, натомість вимагає від нього вжиття заходів для працевлаштування інвалідів, визначених у статті 18 Закону.

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, при цьому враховує, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

З огляду на те, що судом встановлено, що відповідач вживав усіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, а саме, створив робочі місця для працевлаштування інвалідів /а.с. 18, 19/, надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів /а.с. 20-41/, звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування /а.с. 7/, застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць є необґрунтованим.

Отже позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задоволенню не підлягають.

Підстави для розподілу судового збору відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Зигіна, 1, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 37802029) до Комунального підприємства "Редакція міської газети "Громадська думка" (вул. Миру, 24, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39800, ідентифікаційний код 22528405) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються у відповідності до пункту 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року).

Повне рішення складено 24 липня 2018 року

Суддя К.І. Клочко