Постанова

від 17.07.2018 по справі 826/14017/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14017/17 Суддя суду першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Літвіної Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Технобуд , Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року, що прийняте о 12 год. 05 хв. у місті Києві (повний текст складений 30.04.2018), у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Технобуд до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства Київблагоустрій про визнання протиправним та скасування доручення, визнання дій протиправними, стягнення матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати доручення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №004-9476 від 21.09.2015 в частині нежитлового будинку, який належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Технобуд та знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1;

- визнати протиправними дії Комунального підприємства Київблагоустрій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з демонтажу та знесення нежитлового будинку, який належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Технобуд та знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1;

- стягнути з Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Технобуд матеріальну шкоду у розмірі 320 122,29 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасоване доручення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №004-9476 від 21.09.2015 в частині споруди, яка належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Технобуд та знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Департамент міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване доручення є правомірним.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу відповідача просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість її доводів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) винесено доручення №004-9476 від 21.09.2015, згідно з яким доручено вжити заходи шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою, зокрема, споруди, розташованої за адресою АДРЕСА_1, належного фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 (припис від 21.06.2010 №102622).

Згідно з наявною у матеріалах справи копією акту демонтажу №03-642/13К від 30.10.2017, Товариством з обмеженою відповідальністю Вістекс-Компані на підставі припису від 21.06.2010 №102622 та доручення Департаменту проведено демонтаж майна, розміщеного за адресою АДРЕСА_1.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було порушено процедуру винесення оскаржуваного доручення, з огляду на відсутність належним чином повідомленого позивача, як власника спірної споруди, про майбутній її демонтаж із зазначенням його законодавчо мотивованих підстав.

Також суд зазначив, що Комунальним підприємством Київблагоустрій у межах спірних правовідносин прав та охоронюваних законом інтересів позивача не порушено, оскільки саме Товариством з обмеженою відповідальністю Вістекс-Компані , а не Комунальним підприємством Київблагоустрій , проведено демонтаж спірного майна. З огляду на це, суд не задовільнив також і вимогу про стягнення коштів з Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яка є похідною від вимог, у задоволенні яких було відмовлено.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до статті 1 Закону України Про благоустрій населених пунктів від 06.09.2005 № 2807-IV (далі - Закон № 2807-IV) благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля; заходи з благоустрою населених пунктів - роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об'єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої, пунктів 1, 9 частини другої статті 10 Закону № 2807-IV до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб'єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб).

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить: забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів.

Частиною першою статті 34 Закону № 2807-IV передбачено, що правила благоустрою території населеного пункту (далі - Правила) - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.

Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування.

Правила благоустрою міста Києва затверджено рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051 (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин; далі - Правила).

Відповідно до пункту 13.2.3 Правил, самовільно встановлені (розміщені) малі архітектурні форми та тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив'язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, підлягають демонтажу власником об'єкта (особою, яка здійснила встановлення (розміщення) об'єкта) за власні кошти у строки, визначені в приписі Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

У разі якщо власник малої архітектурної форми або тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (особа, яка здійснила встановлення (розміщення) об'єкта) не провів демонтажу відповідно до абзацу першого цього пункту, демонтаж об'єкта здійснюється в порядку, встановленому пунктом 13.3 цих Правил.

Пунктами 13.3.1, 13.3.2 Правил передбачено, що у разі виявлення самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, в т. ч. тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив'язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, самовільно розміщених (встановлених) засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі (автомагазини, автокафе, автокав'ярні, авторозвозки, автоцистерни, лавки-автопричепи, візки, спеціальне технологічне обладнання (низькотемпературні лотки-прилавки) тощо) (далі - засоби пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі), об'єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі (на розміщення яких відсутні оформлені в установленому порядку документи) уповноважені особи Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), структурних підрозділів з питань контролю за благоустроєм районних в місті Києві державних адміністрацій, комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київблагоустрій" (далі - КП "Київблагоустрій) вносять припис його власнику (користувачу або особі, яка здійснила розміщення (встановлення)) з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, демонтажу (переміщення) засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі із зазначенням строку демонтажу (переміщення) відповідно до абзаців другого і третього цього підпункту.

Малі архітектурні форми, тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності мають бути демонтовані протягом трьох днів з моменту отримання припису, крім тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, відсутніх в матеріалах єдиної цифрової топографічної основи території міста Києва, демонтаж яких має бути здійснений протягом одного дня з моменту отримання припису.

Протягом зазначеного у приписі строку власник (користувач або особа, яка здійснила розміщення (встановлення)) зобов'язаний за власний рахунок здійснити демонтаж самовільно розміщеної (встановленої) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, демонтаж (переміщення) засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та провести відновлення порушеного благоустрою на місці їх розміщення (встановлення).

У разі якщо власники (користувачі або особи, які здійснили розміщення (встановлення)) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі не здійснили демонтаж в строки, зазначені в приписі, Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районні в місті Києві державні адміністрації вживають заходів щодо демонтажу самовільно розміщеної (встановленої) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, а Департамент промисловості та розвитку підприємництва - щодо демонтажу об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі на підставі рішень, зазначених у підпункті 13.3.3 пункту 13.3 цих Правил, за кошти міського бюджету або з інших джерел, не заборонених законодавством, з наступним відшкодуванням усіх витрат згідно з абзацом 3 цього підпункту.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вправі вживати дії щодо демонтажу малої архітектурної форми чи тимчасової споруди виключно у тому випадку, якщо власник такої малої архітектурної форми чи тимчасової споруди не здійснив самостійно демонтаж в строки, зазначені у направленому йому приписі.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, що спірна споруда - нежилий будинок - виробничий, загальною площею 26,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належала на праві приватної власності договору ТОВ Технобуд на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 08.07.2014, що укладений з ТОВ Бонап .

При цьому, підставою для демонтажу споруди, розташованої за адресою АДРЕСА_1, слугував припис від 21.06.2010 №102622, адресований фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4, як власнику такої споруди. Проте, будь-яких відомостей про направлення ТОВ Технобуд припису про з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу матеріали справи не містять.

На переконання колегії суддів, направлення припису іншій особі, попередньому власнику чи користувачу відповідної споруди, не є належним виконанням вимог пункту 13.3.1 Правил та не породжує у Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) права вживати дії щодо демонтажу такої споруди у відповідності до пункту 13.3.2 Правил.

Окрім того, колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до пункту 13.3.3 Правил рішення про демонтаж самовільно розміщеної (встановленої) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі приймається Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районними в місті Києві державними адміністраціями, Департаментом промисловості та розвитку підприємництва (щодо об'єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі).

Проте, відомостей про прийняття будь-яких рішень про демонтаж спірної споруди матеріали справи не містять, а тому вжиття відповідачем дій щодо її демонтажу шляхом видачі відповідного доручення не може бути визнане судом обґрунтованим.

Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що зазначений порядок демонтажу стосується виключно малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до розділу 1 Правил тимчасова споруда - це споруда функціонального (в тому числі для здійснення підприємницької діяльності), декоративно-технологічного призначення, в тому числі мала архітектурна форма, яка виготовляється з полегшених збірних конструкцій та встановлюється без улаштування заглибленого фундаменту тощо.

Згідно пунктів 1.3, 2.1. Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244

Тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Підставою для розміщення ТС є паспорт прив'язки ТС.

Будь-яких доказів того, що демонтована споруда була виготовлена з полегшених конструкцій без улаштування фундаменту відповідачем надано не було. При цьому, фотоматеріали та документи, які наявні в матеріалах справи свідчать про протилежне (споруда мала бетонний фундамент, стіни виготовлені з цегли, зовні облицьованої керамічною плиткою, цегельні перегородки, бетонна монолітна стеля, цементна підлога; т. 2 а.с. 39). З наявних у матеріалах справи документів також вбачається, що спірна споруда визначена як нежилий будинок (т. 2 а.с. 37)

При цьому, самого лише посилання відповідача на те, що спірній споруді не присвоювалося поштова адреса недостатньо для її визнання тимчасовою спорудою у розумінні статті 1 Закону № 2807-IV та для цілей застосування порядку демонтажу згідно пункту 13 Правил.

Доводи відповідача про те, що позивач не довів виконання вимог припису від 21.06.2010 №102622 судом відхиляються, оскільки позивач не є особою, якій припис був адресований, а отже він не мав його виконувати. Посилання відповідача про те, що позивачем не надано доказів права власності та/або користування земельною ділянкою, на якій була розміщена споруда судом також відхиляються, оскільки вказані обставини не стосуються предмету доказування у даній справі.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адмінстративного судочинства України (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції підтримує висновок суду першої інстанції про те, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, у даному випадку, є визнання протиправним та скасування доручення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №004-9476 від 21.09.2015 в частині споруди, яка належить на праві власності позивачу.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Комунального підприємства Київблагоустрій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з демонтажу та знесення спірного нежитлового будинку, то колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема зі змісту акту демонтажу №03-642/13К від 30.10.2017 вбачається, що демонтаж спірного майна було здійснено не КП Київблагоустрій , а ТОВ Вістекс-Компані , до якого позивачем не заявлялося вимог у даній справі. Крім того, зазначене підприємство яке не було залучено судом першої інстанції до участі у даній справі, а суд апеляційної інстанції не має повноважень на вчинення таких дій.

З огляду на викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що вимоги, заявлені до КП Київблагоустрій не можуть бути задоволені, оскільки безпосередньо цим підприємством дій щодо демонтажу майна позивача не вживалося. Укладення КП Київблагоустрій договору з ТОВ Вістекс-Компані , яким і здійснювався демонтаж, не свідчить про вчинення КП Київблагоустрій оскаржуваних дій та не може бути розцінено як підстава для задоволення позову в цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

За змістом статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1173 ЦК передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

З пункту 5 постанови пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди № 6 від 27.03.1992 вбачається, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Таким чином для вирішення питання про відшкодування матеріальної шкоди необхідно встановити: наявність шкоди, протиправність дій відповідача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача. Кожна із цих складових є обов'язковою умовою для відшкодування завданої шкоди. При цьому, враховуючи специфіку адміністративних правовідносин, відповідно до 1173 ЦК вина органу місцевого самоврядування як обов'язкова підстава матеріальної відповідальності виключається.

Позивачем у даній справі були заявлені вимоги про стягнення матеріальної шкоди, пов'язаної із демонтажем його майна та упущеною вигодою.

Не перевіряючи обґрунтованість заявленого до відшкодування розміру шкоди, колегія суддів звертає увагу на те, що наразі відсутні підстави для висновку про протиправність дій та наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діями, що стали причиною збитків.

Так, причиною збитків, пов'язаних із демонтажем майна позивача та упущеною вигодою є власне дії щодо демонтажу цього майна. При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що підставою для вчинення дій щодо демонтажу цього майна слугувало оскаржуване доручення відповідача. Тобто таке не є безпосередньою підставою завдання збитків, так як є виключно підставою для вчинення відповідними особами дій щодо демонтажу, які власне і може бути розцінено як безпосередня причина збитків.

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, оскільки у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій КП Київблагоустрій щодо демонтажу спірного майна відмолено, то і підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди відсутні.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки гуртуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення позову.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Технобуд , Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Літвіна

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 23.07.2018.