Постанова

від 23.07.2018 по справі 814/1837/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/1837/17

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Джабурія О.В.

суддів: Осіпова Ю.В. Бойка А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.02.2018р. по справі № 814/1837/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікахім" до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.08.2017р. № 0022351201,

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми Н від 11.08.2017 року № 0022351201, яким до ТОВ Нікахім за затримку реєстрації податкових накладних застосовано штраф у розмірі 30% суми ПДВ у сумі 278 634,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що право проведення перевірки реєстрації податкових накладних в межах камеральної перевірки було надано контролюючим органам тільки 01.01.2017 року, тому підстав для проведення камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкової накладної не було. Прострочено у реєстрації 30 днів, а не 31 день, тому відповідачем невірно застосовано штраф в сумі 30%. Накладна не була зареєстрована у січні 2016 року не з вини позивача, а тому застосувати санкції у разі відсутності вини позивача неможливо.

Відповідач заперечував проти позову та просив у задоволенні позову відмовити, оскільки податкова накладна від 24.12.2015 року була зареєстрована тільки 08.02.2016 року, тому за прострочення реєстрації податкової накладної на 31 день правомірно застосовано штраф в сумі 30%.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю Нікахім до Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення частково на суму 185756,20 грн. В решті позову відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Нікахім (вул. Херсонське шосе, 100, кв. 206, м. Миколаїв, 54028, ідентифікаційний код 38312919) несплачену суму судового збору у сумі 1393,17 грн. (одна тисяча триста дев'яносто три гривні 17 коп.) до Державного бюджету України на рахунок 31217206784002, отримувач коштів ГУ ДКСУ у м. Миколаєві (м. Миколаїв) 22030101, код отримувача 37992781, банк отримувача ГУ ДКСУ у Миколаївській області, код банку отримувача 826013, код класифікації доходів бюджету 22030101. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) судовий збір у сумі 2786,34 грн. (дві тисячі сімсот вісімдесят шість гривень 34 коп.) до Державного бюджету України на рахунок 31217206784002, отримувач коштів ГУ ДКСУ у м. Миколаєві (м. Миколаїв) 22030101, код отримувача 37992781, банк отримувача ГУ ДКСУ у Миколаївській області, код банку отримувача 826013, код класифікації доходів бюджету 22030101.

На вказане рішення Головне управління ДФС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року в частині визначення суми штрафних санкцій в розмірі 185 756, 20 грн., а в іншій частині залишити без змін. Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову ТОВ Нікахім повністю. Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що вказане рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно до вимог п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Як вбачається з Акту від 06.07.2017№ 907/14-29-12-01-06/38312919 про результати камеральної перевірки ТОВ Нікахім , останнім було порушено терміни реєстрації податкової накладної за грудень 2015 року, що підлягають наданню покупцю-платнику податку на додану вартість, в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме податкова накладна № 3 від 24.12.2015 зареєстрована в ЄРПН 08.02.2016, що складає не 15 днів для реєстрації податкової накладної, а 31 день. Результатами перевірки встановлено, що на порушення п.201.10 ст.201 ПК України ТОВ несвоєчасно зареєстровано податкова накладна в ЄРПН.

За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.08.2017 № 0022351201 про застосування штрафу в сумі 278 634,30грн. за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених ст.201 ПК України.

При цьому, позивачем був укладений договір про визнання електронних документів від 22.10.2015 №2, але у зв'язку із недійсністю сертифіката договір було розірвано.

Як зазначає позивач у додаткових поясненнях, внаслідок технічних проблем із оформленням сертифікатів ключів та їх фіксації з боку відповідача, позивач був позбавлений об'єктивної можливості своєчасно зареєструвати податкову накладну.

Позивач повторно уклав договір про визнання електронних документів від 22.01.2016 № 140120161(зареєстрований податковим органом 22.01.2016 о 13:05).

Так, 22.01.2016 о 13:06, 13:08, 13:11, 13:12, 13:17 год. позивач намагався зареєструвати податкову накладну від 24.12.2015 № 3, але причиною неприйняття податкової накладної стало розірвання договору про визнання електронної звітності, у зв'язку із недійсним сертифікатом директора.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.

Згідно до умов договору від 22.01.2016 про визнання електронних документів договір набирає чинності з моменту його підписання. Орган ДФС відповідно до умов договору зобов'язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді Платника у термін, визначений законодавством (п.3.1 Договору).

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відповідно до ст.109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

Умовами договору про визнання електронних документів (п. 2) передбачено, що подання платником податків податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку до органів ДФС здійснюється відповідно до Законів України Про електронні документи та електронний документообіг та Про електронний цифровий підпис , Постанов Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 680 Про затвердження Порядку засвідчення наявності електронного документа (електронних даних) на певний момент часу , від 28.10.2004 р. № 1452 Про затвердження Порядку застосування електронного цифрового підпису органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної форми власності , та Інструкції з підготовки і подання податкових документів засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 р. №233, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.04.2008 р. за №320/15011.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що не реєстрація відповідачем податкової накладної від 24.12.2015, при наявності нового чинного договору від 22.01.2016, та не зазначення у квитанціях № 1 інших підставі для відмови у реєстрації податкової накладної, є протиправною.

Судом першої інстанції було вірно визначено, що 22.01.2016 року податкова накладна від 24.12.2015 № 3 повинна була бути зареєстрована відповідачем, а тому прострочення реєстрації податкової накладної складає не 31 день, а 14 днів.

Тобто, штраф, відповідно до ст.120.1 ПК України, повинен бути не 30%, а 10 % від суми податку на додану вартість, зазначеної у таких податкових накладних, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 11.08.2017 року на суму 92 878,10 грн. (що складає 10 % від суми податку на додану вартість) є правомірним.

Також, позивачем не заперечувався той факт, що ним не було здійснено реєстрацію у передбачений ст.201.1 ПК України 15-дений строк до 08.01.2016, проте він вважає податкове повідомлення-рішення протиправним, оскільки відповідач у 2017 році не міг проводити камеральну перевірку з приводу несвоєчасності реєстрації податкової накладної за грудень 2015, оскільки таке право було надано контролюючим органам тільки з 01.01.2017, що порушує принцип правової визначеності.

Разом з тим, апелянт вказує, що п.76.3 ст.76 ПК України визначено, що камеральна перевірка, зокрема з питань своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН, проводиться з урахуванням строків давності, передбачених ст.102 Кодексу.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що оскільки Податковим Кодексом України (стаття 120-1) (в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин ) була передбачена відповідальність платника податків за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в ЄРПН.

При цьому позивач не заперечує, що він зареєстрував податкову накладну у порушення 15 днів передбачених Податковим Кодексом України, тому порушення принципу правової визначеності не було допущено відповідачем.

Враховуючи викладені обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність часткового скасування повідомлення-рішення від 11.08.2017 № 0022351201 - на суму 185 756,20 грн.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач (апелянт), який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя Джабурія О.В. Судді Осіпов Ю.В. Бойко А.В.