Справа № 125/1742/15-ц
Провадження № 2/127/1926/18
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 липня 2018 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого - судді - Ан О.В.,
за участю секретаря - Мельника А.В.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Барської міської ради, Приватного малого підприємства Квантрон , за участю третіх осіб - відділу Держгеокадастру у Барському районі Вінницької області, ФОП ОСОБА_6, Відділу житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Барської райдержадміністрації Вінницької області, Комунального підприємства Барське районне госпрозрахункове виробниче архітектурно-планувальне бюро про визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом та просила визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 18.10.2004 року, виданого на ім'я ОСОБА_2 на підставі рішення 13 сесії 4 скликання Барської міської ради від 16.06.2004 року. ОСОБА_4 вважала, що при оформленні вказаного документу були допущені грубі порушення щодо встановлення та закріплення меж земельної ділянки, а саме з нею не було погоджено та закріплено межі в протоколі погодження (встановлення) та закріплення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 2.03.2004 року. Так, біля прізвища ОСОБА_4 на вказаному акті стоїть невідомий підпис, який кардинально протилежний справжньому підпису позивача, зокрема тому, що міститься в її паспорті. Тому позивач вважає, що протокол погодження меж земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 є недійсним, оскільки на справді він не був підписаний позивачем, як суміжним землекористувачем. При виготовленні технічної документації із землеустрою на земельні ділянки позивача і відповідача не нанесені виконавцями робіт на кадастрових планах офортні зони ЛЕП-0.4 кв., що обмежує використання земельної ділянки. Позивач вважає, що при передачі відповідачу земельної ділянки Барська міська рада передала ОСОБА_2 частину земельної ділянки позивача. Так, рішенням Барської міської ради від 23.04.2002 року № 224 їй у користування виділено земельну ділянку розміром 5,0х6,0 м для будівництва гаражу. Рішенням 30 сесії 6 скликання Барської міської ради від 09.10.2012 року вказану земельну ділянку, що розташована за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0049 га для будівництва індивідуального гаража було передано позивачу у власність і видано державний акт про право власності на земельну ділянку НОМЕР_4 від 04.12.2012 року. В наслідок порушень земельного законодавства відповідачами стало неможливе проведення будівництва гаража, згідно будівельного паспорта в межах наданої земельної ділянки по лінії забудови і тому позивач не може використовувати власну земельну ділянку за цільовим призначенням. При цьому позивач також посилалась на положення абзацу 3 п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами України земельного законодавства при розгляді цивільних справ в частині збереження права власності чи користування при перерозподілі меж земельних ділянок в натурі.
26.10.2017 року представник позивача ОСОБА_1 в пакеті інших документів подала заяву про поновлення строку звернення до суду та вказала, що про своє порушене права позивач дізналася 24.07.2015 року.
Суд частково відмовив у прийняті документів, поданих представником позивача 17.11.2017 року, як не належних (ст. 58 ЦПК України в редакції 2004 року).
Суд відмовив 30.11.2017 року в задоволенні заяви позивача, 25.06.2018 року і 27.06.2018 року заяви представника позивача про відвід судді Ан О.В.
27.10.2017 року суд відмовив в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 про виклик в судове засідання експерта, оскільки питання, які, як вважала представник, необхідно поставити експерту (заява на 7 а.с. 4 т) викладені експертом у своєму висновку на 39-40 а.с. 3 т.)
2.02.2018 суд відмовив у прийнятті зави про збільшення позовних вимог від 12.12.2017 року, оскільки відповідно до положень ст. 31 ЦПК України в редакції 2004 року після початку розгляду справи по суті збільшення позовних вимог можливо лише числових вимірах, а позивач фактично висунув нові вимоги до співвідповідача - Барської міської ради. Згідно положень ст. 49 ЦПК України позивач може збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання, тоді як 27.10.2017 року суд фактично розглянув справу по суті.
Суд 13.07.2018 року відмовив в задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження по справі, оскільки представник позивача не довела таку необхідність (вимоги передбачені ст. 251 ЦПК України).
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15.02.2018 року позов було залишено без розгляду, оскільки представник позивача ОСОБА_1 належним чином була повідомлена про розгляд справи (рекомендоване повідомлення про вручення на 62 а.с 4 т.) та повторно (02.02.2018 року та 15.02.2018 року) не з'явилась в судове засідання (ст. 223 ЦПК України). Вказана ухвала була скасована постановою Апеляційного суду Вінницької області від 02.05.2018 року
21.03.2018 року суд задовольнив клопотання представника відповідача про скасування заходів забезпечення позову. Вказана ухвала була скасована постановою Апеляційного суду Вінницької області від 02.05.2018 року.
В запереченні проти позову ОСОБА_2 посилалась на відсутнє порушення прав позивача, яке підлягає судовому захисту. Так відповідач вказала, що право власності на земельну ділянку вона отримала 18.10.2004 року, тоді як позивач лише 04.12.2012 року, тому позивач безпідставно стверджує про порушення права позивача при видачі відповідачу державного акту на право власності на земельну ділянку. ОСОБА_2 зазначила про пропуск позивачем строку позовної давності, зокрема позовну заяву ОСОБА_4 подано у серпні 2015 року, тоді як державний акт ОСОБА_2 отримала 18.01.2012 року тому відповідач просила застосувати наслідки пропуску строку позовної давності
ПМП Квантрон подав заяву про розгляд справи у відсутності його представника, визнав, що при виготовленні технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель та ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_2 спеціалістами ПМП Квантрон не була врахована ЛЕП - 0.4 кВ, яка проходить через земельну ділянку, в наслідок чого на кадастровому плані не нанесено охоронну зону.
Барська міська рада просила розглядати справу у відсутності її представника, не заперечувала проти позову, зазначила, що із наявних матеріалів справи вбачається,що оскаржуваний державний акт на земельну ділянку виданий ОСОБА_2 порушує права власника ОСОБА_4 на користування земельною ділянкою наданою їй для індивідуального гаражного будівництва. Так, згідно рішення 22 сесії 6 скликання Барської міської ради від 30.05.2012 року ОСОБА_4 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_3 для індивідуального гаражного будівництва за рахунок земель житлової та громадської забудови. На підставі рішення 13 сесії 4 скликання Барської міської ради від 16.06.2004 року ОСОБА_2 було надано земельну ділянку у власність по АДРЕСА_4 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Барська міська рада просила не покладати на неї судові витрати.
Начальник відділу Держгеокадастру у Барському районі Вінницької області 11.12.2017 року повідомив про те, що відділ є філією Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області та вказав, що це є підставою для зміни судом вказаного відділу на юридичну особу. Проте вказана заміна відповідно до вимог ст. 53 ЦПК України в редакції 2017 року, введеного в дію з 15.12.2017 року, допускає заміну до закінчення підготовчого провадження, тоді як 27.10.2017 року суд фактично розглянув справу та дослідив всі письмові докази.
Директор КП Барське районне госпрозрахункове виробниче архітектурно-планове бюро як третя особа визнало позовні вимоги та не заперечувало проти їх задоволення. КП БРГАПБ дійшло до міркувань про те, що на земельній ділянці площею 0,0049 га ОСОБА_4 не може здійснити будівництво гаража з дотриманням ДБН зі сторони суміжної ділянки відповідачки ОСОБА_7 оскільки земельна ділянка була виділена по факту, б тобто після виділення земельної ділянки ОСОБА_4 При виділенні земельної ділянки ОСОБА_4 під будівництво гаража спеціалізованою організацією не було взято до уваги, що земельна ділянка має форму паралелепіпеда, лінію ЛЕП, що і призвело до судового спору.
В судовому засіданні представник позивача наполягала на задоволенні позову, посилалась на порушення прав позивача - неможливості використання належної їй земельної ділянки за призначенням, необхідності захисту права позивача. Представник вважала, що про порушене право позивач дізналась лише з початку будівництва гаража в 2015 році, тому вважала, що строки позовної давності позивачем не порушені. Згідно висновку експерта розмір земельної ділянки відповідачки більше ніж передбачено правоустановлюючими документами на 3 метри, підпис ОСОБА_4 в протоколі погодження меж при виділені відповідачці земельної ділки не належить позивачу і в зв'язку з цим відносно відповідачки розглядається кримінальна справа. Тому представник вважала з необхідне задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилався на відсутність порушень збоку відповідача, вказав, що рішення виконкому Барської міської ради від 23.04.2002 року не було реалізовано. Так належна комісія разом з позивачкою не вийшли на місце, не визначили межу наданої в користування ОСОБА_4 земельної ділянки, не встановила межові знаки, тобто не виконала дії передбачених п. 1.12-1.14. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженого наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.99 № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 р. за № 354/3647 редакції від 04.03.2002 року, що діяла на момент винесення 23.04.2002 року рішення виконавчого комітету Барської міської ради. Фактично земельну ділянку позивач отримала згідно рішення 22 сесії скликання Барської міської ради 30.05.2012 року та акту встановлення меж земельної ділянки від 21.06.2012 року, тобто через 8 років після отримання державного акту ОСОБА_2 Саме тому ОСОБА_2 та членам комісії при встановленні меж земельної ділянки 2.03.2004 року - ні з ким було погоджувати межі. Представник відповідача вважав, що позивач пропустила строк позовної давності звернення до суду, оскільки ОСОБА_2 отримала державний акт, який на разі оспорюється, 18.10.2004 року, позивач повинна була дізнатися про порушення свого права при наймі при встановленні меж земельної ділянки 21.06.2012 року.
Представники відповідача Барської міської ради ОСОБА_9 з'явилась до суду один раз, пояснень не надавала.
Інші відповідачі та треті особи повідомлялись про день, час та місце розгляду справи, своїх представників до суду не направляли, про поважні причини неявки до суду не повідомляли.
Суд дослідив матеріали цивільної справи та надав їм відповідну оцінку.
Так, рішенням виконавчого комітету Барської міської ради № 244 від 23.04.2002 року про припинення права користування земельною ділянкою ОСОБА_10 та надання земельної ділянки ОСОБА_4 ( на 15 а.с. 1 т. ), - припинено право користування земельною ділянкою в АДРЕСА_5, яка була виділена їй для будівництва гаража розміром 6.0х6.0 м , виділена земельна ділянка ОСОБА_4 розміром 5.0х6.0 м. ОСОБА_4. зобов'язано до початку будівництва оформити всю необхідну документацію у відділі містобудування.
Оцінюючи вказаний документ, суд приймає до уваги те, що з 1 січня 2002 року набрав чинності ЗК України ( нова редакція), згідно якого не передбачено право сільських, селищних, міських рад на передачу своїх повноважень щодо надання, передачі або вилучення земельних ділянок виконавчим органам цих рад (cт. 9 ЗК України 1990 року, ст. 26, 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. 116, 118 ЗК України, правова позиція ВСУ у справі №372/3402/14-ц).
Про те, суд приймає до уваги ч. 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , а саме, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Оскільки вказане рішення не було в судовому порядку визнано не законним, суд приймає його як належний доказ виділу ОСОБА_4 в користування земельної ділянки площею 0,0049 га з цільовим призначенням для будівництва індивідуального гаража. Про те зазначає, що рішення Барської міської ради про виділ земельної ділянки у її користування , на яке посилається позивач в матеріалах справи відсутнє.
Суду не надано доказів виконання п. 11 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", доведення вказаного рішення до відома населення.
Суду не надано правовстановлюючих документів на виділену ОСОБА_4 земельну ділянку, які складаються після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією відповідно до п. 1.13, 1.14 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженого наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.99 № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 р. за № 354/3647 редакції від 04.03.2002 року, що діяла на момент винесення 23.04.2002 року рішення виконавчого комітету Барської міської ради.
Суду не надано документів що свідчать про право ОСОБА_4 користування земельною ділянкою зокрема договорів, укладення яких передбачено п.1.3, 1.5, 1.7 вказаної вище Інструкції.
Так, згідно п. 1.3 Інструкції, право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) оформляється договором за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.93 N 197 ( 197-93-п ), а право оренди землі - договором згідно із Законом України Про оренду землі ( 161-14 ). ( Пункт 1.3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Держкомзему № 27 ( z0181-00 ) від 29.02.2000 ).
Відомості про оплату за користування земельною ділянкою позивачем суду не надано.
Згідно ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , що вступив в дію з 01.01.2005 року державній реєстрації підлягало право на забудову земельної ділянки (суперфіцій). Про те позивач та її представник не надали суду доказів про реєстрацію отриманого позивачем права.
Отже, рішення про надання позивачу права на користування земельною ділянкою приймалось, про те жодних дій для реалізації цього права позивачем та відповідними посадовими особами Браської міської ради для реалізації цього права і доведення до відома населення здійснено не було. Тому суд критично відноситься до тверджень представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про відсутність порушеного права у позивача.
Рішенням 22 сесії 6 скликання Барської міської ради від 30.05.2012 року ОСОБА_4 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,0050 га в АДРЕСА_1 для індивідуального гаражного будівництва за рахунок земель житлової та громадської забудови (на 16 а. с. т. 1) .
Рішенням 30 сесії 6 скликання Барської міської ради від 09.10.2012 року було скасовано попереднє рішення та затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0049 га по АДРЕСА_6 для індивідуального гаражного будівництва, передано безкоштовно ОСОБА_4 у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,0049 га по АДРЕСА_6 для індивідуального гаражного будівництва за рахунок земель житлової та громадської забудови міста (на 17 а.с. 1 т).
Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 від 04.12.2012 року про право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0049 га, яка розташована АДРЕСА_7 (на а 18 а.с. 1 т.), яка згідно плану межує від А до Б з землями ОСОБА_11- згідно плану 7.01, Б-В- з землями загального користування АДРЕСА_8, від В до А з землями ОСОБА_2 7.05 та 7.06.
Згідно акту встановлення меж земельної ділянки від 21.06.2012 року ( на 26 а.с. 1т.) ОСОБА_4 на виконання рішення 22 сесії 6 скликання Барської міської ради від 30.05.2012 року в присутності представника Барської міської ради ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_11 складено цей акт, що в натурі (на місцевості) проведено встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_4, яка знаходиться АДРЕСА_9. Межі земельної ділянки закріплені межовими знаками встановленого зразку в кількості 4 шт. і проходять по існуючій межі. Межові знаки передані на зберігання ОСОБА_4
Доказів порушення встановлених актом від 21.06.2012 року меж, порушення межових знаків в подальшому, тощо, позивач та її представник суду не надали.
Земельній ділянці, виділеній ОСОБА_4 присвоєно кадастровий номер НОМЕР_5 (кадастровий план на 27 а.с. 1 т.)
Згідно будівельного паспорту (на 28-46 ас. 1 т.) на земельній ділянці розмірами 5.0х6.0 площею 0,0049 га проектувалась будівля гаража розмірами 4600х5600 про початок виконання будівельних робіт повідомила інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області (повідомлення на 46 а.с. 1т.)
20.07.2013 року ОСОБА_2 повідомила Міського голову Барської міської ради про порушення ОСОБА_4 меж земельної ділянки: видаленні межові знаки - колики, встановлені комісією 21.06.2012 року, - та просила зупинити будівництво (копія заяви на 47 а.с.1 т.).
Актом комісії по розгляду заяви ОСОБА_2 (на 53 а.с. 1 т.) ОСОБА_2 було рекомендовано звернутися до відповідної організації, яка має ліцензію чи сертифікат на проведення землевпорядних робіт по відновленню меж земельної ділянки в натурі, ОСОБА_4 - призупинити будівництво гаража до вирішення питання по суті.
Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_6 від 18.10.2004 року ОСОБА_2 належить земельна ділянка розміром 0,1000 га, яка розташована по АДРЕСА_10. Межі земельної ділянки: АБ землі ОСОБА_13 - 3.07, 6.89, 4.53; Б_В землі ОСОБА_18.15, 7.15; В-Г землі загального користування ( АДРЕСА_11 землі ОСОБА_2 26.75; Д-Е землі ОСОБА_19 21.13, 0.61; Є-Ж землі ОСОБА_4 22.77, 7.06, 7.05. (на 48 а.с. 1 т.)
Згідно протоколу погодження (встановлення) та закріплення меж земельної ділянки від 29.03.2004 року (на 49 а.с. 1 т.) , ОСОБА_14 - представником ПМП Квантрон в присутності представника Барської міської ради ОСОБА_12 та ОСОБА_2 складено протокол про те, що в натурі на місцевості) проведено погодження ( встановлення) меж земельної ділянки ОСОБА_2, що знаходиться га території АДРЕСА_12 Межі земельної ділянки закріплені металевими і з\б стовпчиками в кількості 19 шт. На зворотній стороні вказаного акта є підписи суміжних землекористувачів в тому числі проти прізвища ОСОБА_4.
Рішенням 10 сесії 4 скликання Барської міської ради від 25.12.2003 року про передачу земельних ділянок громадянам м. Бар (на 203 а.с. 1 т.) безкоштовно у власність ОСОБА_2 передано земельну ділянку площею 1417 кв.м в тому числі 0,10 га для будівництва та обслуговування будинку та господарчих споруд 0.0417 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_13
Згідно висновку (на 203 а.с. 1 т.) Барського районного відділу земельних ресурсів на земельній ділянці, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_14 обмеження і сервітути не встановлені.
Згідно висновку (на 204 а.с. 1 т.) Барським районним відділом архітектури і містобудування за адресою АДРЕСА_14 в межах присадибної ділянки обмежень не встановлено.
ПМП Квантрон проведено експлікацію угідь, складено кадастровий план земельної ділянки ОСОБА_2 в АДРЕСА_5 та зазначено кадастровий номер (на 206 а.с. 1 т).
Згідно виписки з рішення 13 (позачергової) сесії 4 скликання від 16.06.2004 року (на затверджено виготовлення матеріалів по видачі Державного акту на право власності на землю ОСОБА_2, внесено часткову зміну до рішення 10 сесії 4 скликання Барської міської ради в пункті площа земельної ділянки переданої у приватну власність та зміни земельно-кадастрових документів у відповідності до фактичних розмірів, визначених у натурі технічною документацією. Видати ОСОБА_2 акт на право власності на землю в розмірах фактичного землевідведення загальною площею 0,1087 га в тому числі для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарчих споруд 0,1000 га, для ведення особистого селянського господарства 0,0087 га.
Згідно висновку комплексної судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи (на 32- 42 а.с. т. 1) здійснити будівництво гаража розміром 5х6 м на земельній ділянці площею 0,0049 га в АДРЕСА_15 ,що належить ОСОБА_4 на підставі державного акту серії НОМЕР_7 виданого 04.12.2012 року Барською міською радою з дотримання ДБН України не вбачається за можливе; фактичний порядок користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою АДРЕСА_14 і належить ОСОБА_2 на підставі державного акту серії НОМЕР_6, виданий 18.10.2004 року Барською міською радою Вінницької області не відповідає розташуванню, межам та площі, що визначена правовстановлюючими документами та становить площу, більшу на 0,003 га - 3 кв.м. В зв'язку з виявленими невідповідностями в координатах земельних ділянок визначених під час оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки кадастровий номер НОМЕР_8, що являються об'єктами досліджень, експертом не представляється за можливе встановити за рахунок чого відбулися невідповідності фактичного порядку користування земельної ділянки, належної ОСОБА_2, розташованої в АДРЕСА_15 розташуванню і межам визначеним правовстановлюючими документами на земельну ділянку.
Отже судом встановлено, що позивач, отримавши 04.12.2012 року право власності на земельну ділянку площею 0,0049 га, не може використати її за цільовим призначенням для будівництва гаража розміром 4.0х6.0 м. Тому суд відхиляє заперечення відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 про відсутність у позивача порушеного права. Так, згідно ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Тому не можливість користування на цільовим призначенням є порушенням права власності.
Суд приймає до уваги позицію позивача та її представника, що про порушення свого права позивач дізналась в 2015 році при проведенні будівельних робіт, коли актом комісії виконкомом Барської міської ради за заявою ОСОБА_2 її було зобов язано призупинити будівництво гаража за адресою АДРЕСА_16 ( акт на 53 а.с. 1т).10.08.2015 року позивач звернулась до суду з позовом. Тому суд відхиляє посилання відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 про пропуск позивачем строку позовної давності звернення до суду та вважає, що необхідності в поновленні цього строку немає.
Суд вважає, що між сторонами виникли правові відносини, що стосуються отримання права користування земельною ділянкою, його закріплення, отримання права власності на земельну ділянку, права власності, усунення перешкод в реалізації свого права, захисту права власності.
Згідно ст. 413 ЦК України, власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій).
Так Барська міська рада могла надати у користування позивачу земельну дділянку для забудови.
Згідно ст. 102-1 ЗК України, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.
Договори користування земельною ділянкою площею 0,0049 га по АДРЕСА_17
Згідно статті 414 ЦК України, власник земельної ділянки, наданої для забудови, має право на одержання плати за користування нею.
Суду не надано доказів укладення договору між Барською міською радою та ОСОБА_4 про право на користування земельною ділянкою 0,0049 га по АДРЕСА_18 та визначення розміру плати за користування нею. Суд зазначає, що рішенням виконавчого комітету Барської міської ради № 244 від 23.04.2002 року право безоплатного користування земельною ділянкою ОСОБА_4 не надавалось.
Стаття 4 ЗУ Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об'єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
Згідно статті 5 вказаного закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Позивач не надала доказів реєстрації свого права на користування земельною ділянкою 0,0049 га по АДРЕСА_6 в м. Барі в 2005-2012 роках.
Згідно Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженого наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.99 N 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 р. за N 354/3647 редакції від 04.03.2002 року, п 2.3. - межі земельних ділянок, що передаються або надаються у власність чи у користування, відновлюються або переносяться в натуру (на місцевість) за наявними планово-картографічними матеріалами. Крайні поворотні точки кожної межі закріплюються довгостроковими межовими знаками встановленого зразка, крім випадків збігу вказаних поворотних точок меж з твердими точками на місцевості. (Пункт 2.3 із змінами, внесеними згідно з Наказом Держкомзему N 27 ( z0181-00 ) від 29.02.2000 року.
Згідно п 1.14 Інструкції, довгострокові межові знаки передаються на зберігання власнику або користувачу земельної ділянки, про що складається відповідний акт. Акт складається у трьох примірниках, підписується власником або користувачем земельної ділянки, виконавцем робіт і представником районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів Держкомзему України. Один примірник додається до технічної документації зі складання відповідного державного акта, другий - передається виконавцю робіт, третій - видається разом з державним актом на землю власнику або користувачу земельної ділянки. Власник або користувач земельної ділянки попереджається про відповідальність за порушення чи знищення вказаних знаків.
Згідно п. 2.4 вказаної вище Інструкції, перенесення в натуру (на місцевість) або відновлення всіх поворотних точок меж земельної ділянки здійснюється геодезичними методами з прив'язкою не менше двох характерних закріплених поворотних точок до пунктів державної геодезичної мережі або до твердих точок на місцевості. Здійснюється кадастрова зйомка земельної ділянки з наступним вирахуванням координат поворотних точок меж (у державній або умовній системі координат) і площі ділянки. За результатами виконаних робіт складається кадастровий план земельної ділянки. ( Пункт 2.4 в редакції Наказу Держкомзему N 27 (z0181-00 ) від 29.02.2000 )
Позивач не надала суду акт про відновлення меж земельної ділянки, відомостей про складення кадастрового плану виділеної їй у користування 23.04.2002 року земельної ділянки для будівництва гаражу.
Тому суд відхиляє посилання позивача на положення абзацу 3 п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами України земельного законодавства при розгляді цивільних справ в частині збереження права власності чи користування при перерозподілі меж земельних ділянок в натурі.
За вказаних обставин суд вважає, що позивач не надала доказів реалізації свого права на користування земельною ділянкою для будівництва гаражу, наданого рішенням виконкому Барської міської ради 23.04.2002 року. Хоч це і не позбавляє позивача права користування вказаною земельною ділянкою у цей період, про те суд зазначає, що позивач не надала доказів доведення до відома ОСОБА_2 29.03.2004 року, що суміжним користувачем земельної ділянки по АДРЕСА_19 є ОСОБА_4 Тому суд вважає, що діями відповідача ОСОБА_2 права позивача порушені не були.
Суд вбачає порушення прав позивача в діях представника Барської міської ради, оскільки вказана особа, як посадова особа Барської міської ради, повинна була знати про всі рішення Барської міської ради щодо надання земельних ділянок у власність чи користування.
Згідно ст. 373 ЦК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
ОСОБА_2 18.04.2004 року та ОСОБА_4 04.12.2012 року у визначений законом спосіб отримали державні акти на право власності на земельні ділянки. При цьому суд зазначає, що актом встановлення та закріплення меж земельної ділянки від 21.06.2012 року будь-яких порушень та наявності спору між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 встановлено не було (на 26 а.с. 1 т.).
І ОСОБА_4 і ОСОБА_2 отримала право володіти, користуватися та розпоряджатися належними їм земельними ділянками. Їх права є рівними, жодних переваг одна перед іншою вони не мають.
Згідно інформації висновку комплексної судової земельно-технічної експертизи (плани-схеми на 45-46 а.с. 2 т) земельна ділянка ОСОБА_2 не заходить в межі земельної ділянки позивача ОСОБА_4 Проте збудувати на належній їй земельній ділянці гараж з обраними нею розмірами з дотриманням норм ДБН ОСОБА_4 не може.
За вказаних обставин суд вважає, що позивач обрала не належний спосіб захисту свого права - шляхом визнання державного акту серії НОМЕР_9 на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку розміром 0,1000 га, оскільки цей спосіб захисту права порушує право ОСОБА_2 на мирне володіння своєю власністю, передбачене ст. 1 протоколу 1 до Конвенції прав людини та основоположних свобод, покладає на ОСОБА_2, непропорційний для сторін тягаря відповідальності лише на відповідача ОСОБА_2
Втручання держави в права, які можуть бути обмежені, є порушенням, якщо вони не є необхідними в демократичному суспільстві. Дивись справа Zehentner проти Австрії заява №20082/02 від 1 липня 2009 року Такі порушення прав повинні, відповідати нагальній суспільній необхідності, зокрема бути співрозмірними з переслідуваною легітимно метою .
Єдиною необхідністю, що може виправдати втручання держави у передбачені Конвенцією права є мета, що виходить з демократичного суспільства. Посилаючись на критерії необхідності в демократичному суспільстві Європейський суд надає особливого значення плюралізму, толерантності та широкому погляду на речі. В такому контексті Європейський суд встановив, що хоча в деяких випадках індивідуальні інтереси мають підкорятися груповим, демократія не означає, що погляди більшості завжди мають превалювати. Так в своїх рішеннях, зокрема Савіни проти України заява № 39948/06 від 1 грудня 2008 року, Європейський суд вирішує чи було втручання необхідним в демократичному суспільстві через оцінку в контексті всієї справи загалом, чи були мотиви, наведені державою, відповідними і достатніми чи був відповідний процес при прийняття рішення справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів.
Принцип пропорційності - наріжний камінь всієї Конвенції. Через цю вимогу Європейський суд оцінює чи мало місце порушення прав, які не є абсолютними. Принцип пропорційності вимагає, щоб використані засоби були належними для досягнення легітимної мети ( Bartik проти Російської Федерації заява № 55565/00 від 21 грудня 200 року); що засіб, який застосовуються що до обмеження, має бути найменш обтяжливим для права особи (Saint - Paul Luksembourg S.A. проти Люксембургу заява № 26419/10 від 18 квітні 2013 року), використані засоби повинні бути пропорційним очікуваним наслідкам, тобто тягар, який несе особа не може бути надмірним по відношенню до вигоди, яку отримує протилежний інтерес (Масхадов проти Російської Федерації № 18071/05 від 06 червня 2013 року). Суд приймає до уваги те, що Європейський суд вдається до оцінки того, чи здійснив тест на пропорційність втручання національний суд вирішуючи відповідну справу, а в разі якщо з рішення національних судів не вбачатиметься, що національний суд розглядав втручання з цієї точки зору, - з великим ступенем вірогідності буде констатовано порушення положень Конвенції ( Савіни проти України заява № 39948/06 від 1 грудня 2008 року). При цьому вимога застосування цього принципу безпосередньо передбачена в діючій редакції ЦПК України. Так відповідно до ст.. 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. п.
Конкуруючими інтересами у цій справі є інтереси позивача в можливості побудувати гараж на належній їй земельній ділянці і можливість отримати ще декілька метрів землі для цього і інтереси відповідача - в можливості мати у власності земельну ділянку, де розташований її будинок. Вказані інтереси не є пропорційними та рівними.
Суд приймає те, що позивач може у інший спосіб, менш обтяжливо для відповідача ОСОБА_7, захистити своє право - зокрема вирішивши питання про встановлення сервітуту, визначення права користування чужою земельною ділянкою для забудови, оскільки для відповідача, 76 річної жінки, втрата права власності буде мати більш тяжкі наслідки.
Обраний позивачем спосіб захисту права - шляхом визнання державного акту серії НОМЕР_9 на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку розміром 0,1000 га, порушує право ОСОБА_2 на мирне володіння своєю власністю, передбачене ст. 1 протоколу 1 до Конвенції прав людини та основоположних свобод, покладає на ОСОБА_2 непосильний тягар порушень вимог законодавства, які допустили посадові особи місцевого самоврядування та особи, які отримали державні ліцензії на право виконання землевпорядних робіт.
Суд не може покласти на відповідача тягар порушення позивачем і відповідними посадовими особами Барської міської ради вимог п. 1.13 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженого Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.99 N 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 р. за N 354/3647 ( в редакції , що діяла на момент виготовлення технічної документації ОСОБА_2.), - розробку технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою здійснюють суб'єкти господарювання, які отримали ліцензії на провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних робіт, або територіальні органи земельних ресурсів.
Тому суд не може покласти на відповідача ОСОБА_2 тягар відповідальності складених ПП Квантрон документів, зокрема складеного представником ПМП Квантрон ОСОБА_15 в присутності представника Барської міської ради ОСОБА_12 за участю ОСОБА_2 протоколу погодження (встановлення) та закріплення меж земельної ділянки від 29.09.2004 року при встановленні меж земельної ділянки, яка передавалась у власність ОСОБА_2 (на 197- 210 а.с. 1 т. протокол на 205 а.с. 1 т.), оскільки Приватне мале підприємство Квантрон (на 197 а.с. 1 т.) мало ліцензію на виконання землевпорядних робіт № 419748 від 10.10.2002 року, ліцензія на виконання землевпорядних робіт № 399340 від 10.09.2002 року, виданих згідно (ст. 14 Закону України Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність редакції, що діяла на той час, Відповідно до статей 6 та 9 Закону України Про ліцензування певних видів господарської діяльності ( 1775-14 ), постанови Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 N 1698 ( 1698-2000-п) Про затвердження переліку органів ліцензування ).
Суд не може покласти на відповідача ОСОБА_2 тягар відповідальності за ддії інших посадових осіб, оскільки висновком Барського відділу земельних ресурсів Вінницького обласного управління земельних ресурсів від 20.01.2004 року № 64 відзначено, що на земельну ділянку, яка виділялась їй у власність були відсутні обмеження і сервітути (на 203 а.с. 1 т), висновком Барського районного відділу архітектури і містобудування 20.01.2004 року № 62 було визначено, що на земельну ділянку АДРЕСА_20 не встановлено обмеження і сервітути ( на 204 а.с. т. 1).
Суд не може покласти на відповідача ОСОБА_2 тягар відповідальності допущених порушень при виготовленні відповідними органами технічної документації із землеустрою на земельні ділянки даних охорони зони ЛЕП-0.4 кВ на кадастрові плани виконавцями даних робіт. Так фізична особа-підприємець ОСОБА_6 при виготовленні технічної документації із землеустрою,щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для індивідуального гаражного будівництва ОСОБА_4 мав ліцензію на виготовлення землевпорядних робіт НОМЕР_10 від 16.09.2011 року на підставі Ліцензійних умов провадження господарської діяльності щодо проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт, затверджених Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 05.08.2009 N 423 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 серпня 2009 р. за N 821/16837 (що діяли на час виготовлення технічної документації) ( на 20 а.с. т. 1) .
Суд не вправі покласти на відповідача ОСОБА_2 тягар відповідальності несвоєчасних дій позивача, зокрема, несвоєчасного і належного оформлення відповідних документів після отримання рішення виконкому Барської міської ради 23.04.2002 року в тому числі передбаченого п. 1.13 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженого Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.99 N 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 р. за N 354/3647 (в редакції , що діяла на момент винесення рішення ) - встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом роздержавлення і приватизації земель цього сільськогосподарського підприємства; укладення договору тимчасового користування земельною ділянкою, передбаченого п. 1,3 вказаної Інструкції, оплати за користування землею.
Суд не вправі покласти на відповідача ОСОБА_2 тягар відповідальності за дії позивача ОСОБА_4, представника ФОП ОСОБА_6 - ОСОБА_8 і представника Барської міської ради ОСОБА_12 при складенні акту встановлення і закріплення меж земельної ділянки від 21.06.2012 року, коли будь-яких порушень з боку ОСОБА_2 та неможливості використання за цільовим призначенням земельної ділянки, що передавалась ОСОБА_4 у власність, встановлено не було.
Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Позивач не надала доказів того, що саме діями відповідача ОСОБА_2 завдано шкоду її правам, свободам чи інтересам суспільства. Тому підстав для позбавляння відповідача закріпленого в Конституції України права шляхом визання державного акту на право вланості на земельну ділянку суд не вбачає.
Згідно ст. 140 Земельного кодексу України, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Тому припинення права власності на земельну ділянку в спосіб, яким позивач бажає захистити своє права законодавством не передбачене.
Отже, суд вважає, що позивач обрала не належний спосіб захисту свого права. Суд вважає, що належним способом захистку прав позивача на користування належною їй земельною ділянкою за цільовим призначенням є вирішення питання про встановлення земельного сервітуту або права користування чужою земельною ділянкою для забудови, передбачених главами 16, 16-1 ЗК України.
Тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування державного акту про права власності на земельну ділянку ОСОБА_2 належить відмовити.
При винесенні рішення належить скасувати заходи забезпечення позову, застосовані на підставі Ухвали судді Барського районного суду Вінницької області від 11.08.2015 року : арешт , заборону вчиняти дії.
Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати належить залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст. 1 Протоколу 1 Конвенції захисту прав людини та основоположних свобод, ст. 41 Конституції України, 413, 373 ЦК України, ст. 3, 102-1, 140 ЗК України, ст. 26, 33, 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. 4, 5 Закону України Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженого наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.99 N 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 р. за N 354/3647 редакції від 04.03.2002, ст.ст. 3-13, 19, 23, 31, 76-81, 258, 263-267, 273 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Барської міської ради, Приватного малого підприємства Квантрон , за участю третіх осіб - відділу Держгеокадастру у Барському районі Вінницької області, ФОП ОСОБА_6, Відділу житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Барської райдержадміністрації Вінницької області, Комунального підприємства Барське районне госпрозрахункове виробниче архітектурно-планувальне бюро про визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку - відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані на підставі ухвали судді Барського районного суду Вінницької області від 11.08.2015 року, а саме: арешт на земельну ділянку площею 0,100 га із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані по АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 на підставі державного акту серії НОМЕР_6 видного 18.10.2004 року Барською міською радою Вінницької області; заборона ОСОБА_2 вчиняти дії по відчуженню земельної ділянки площею 0,100 га із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані по АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 на підставі державного акту серії НОМЕР_6 виданого 18.10.2004 року Барською міською радою Вінницької області з метою забезпечення позову, а також заборона проведення реєстраційних дій реєстраційною службою Барського районного управління юстиції у Вінницькій області щодо земельної ділянки площею 0,100 га із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані по АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 на підставі державного акту серії НОМЕР_6 виданого 18.10.2004 року Барською міською радою Вінницької області.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення згідно ст. 352, 354 ЦПК України може бути оскаржено в Апеляційному суді Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту винесення поданням апеляційної скарги.
Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 23.07.2018 року.
Позивач: ОСОБА_16, паспорт серії НОМЕР_11, ІПН НОМЕР_1, зареєстрована за адресою АДРЕСА_21
Відповідачі:ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_12, ІПН НОМЕР_2, мешкає за адресою АДРЕСА_22
Барська міська рада, адреса: вул. Героїв Майдану, 6, м. Бар, Вінницької області, код ЄДРПОУ 04051017, електронна адреса згідно офіційного сайту http://bar-city.com.ua/miska-rada/golova.html.
Приватне мале підприємство Квантрон , адреса: вул. Героїв Майдану, 1а м. Бар, Вінницької області, ЄДРПОУ 20111523 МФО 302689 р/р 26006055315422 ВФ КБ ПриватБанк .
Треті особи: Відділ Держеокадастру у Барському районі Вінницької області, адреса: вул. Героїв Майдану , 6 м. Бар, Вінницької області.
ФОП ОСОБА_6, адреса: АДРЕСА_23
Відділ житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Барської райдержадміністрації, адреса: майдан Святого Миколая, 18, м. Бар, Вінницької області.
Комунальне підприємство Барське районне госпрозрахункове виробниче архітектурно-планове бюро , адреса: к. 303 майдан Святого Миколая, 18, м. Бар, Вінницької області.
Головуючий суддя О.В. Ан
Суд | Вінницький міський суд Вінницької області |
Дата ухвалення рішення | 20.07.2018 |
Оприлюднено | 25.07.2018 |
Номер документу | 75454625 |
Судочинство | Цивільне |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні