Рішення

від 17.07.2018 по справі 295/4418/16-ц

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/4418/16-ц

Категорія 52

2/295/683/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2018 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

Головуючого - судді: Ведмідь Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Скришевської О.Р.,

учасників справи:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України, третя особа - Управління держпраці у Житомирській області про стягнення компенсації за невикористану відпустку та заборгованості по нарахованій допомозі з тимчасової втрати працездатності, -

ВСТАНОВИВ:

21 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, вимоги якого під час розгляду справи збільшував, та остаточно просив стягнути на його користь з ОСОБА_4 обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України 2 940,80 грн. компенсації за невикористану відпустку, 259,04 грн. допомоги, пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності та 39727,70 грн. за затримку кінцевого розрахунку при звільненні.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в період із 29.03.2004 року по 31.03.2009 року він працював директором ОСОБА_4 обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України. Підставою звільнення з даної посади було закінчення терміну контракту. Позивач зазначає, що на день звільнення з посади директора відповідач повинен був здійснити виплату за листом непрацездатності № 062196 за період з 25.02.2009 року по 10.03.2009 року в сумі 259,00 грн. та компенсацію за невикористану відпустку у загальній кількості 60 днів у сумі 2940,80 грн., однак відповідні виплати проведені не були, а тому вважає, що станом на теперішній час існує заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі.

Заочним рішенням Богунського районного суду м Житомира від 23.05.2016 року позов було задоволено, стягнуто з ОСОБА_4 обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт ДТП Україна на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку в сумі 2940,80 грн. та допомогу пов'язану з втратою тимчасової непрацездатності у розмірі 259,04 грн. без врахування обов'язкових податків, зборів та платежів, стягнуто із ОСОБА_4 обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт ДТП Україна в дохід держави судовий збір в сумі 551, 20 грн. (а.с. 34-36, т. 1).

05.07.2016 року на виконання вказаного заочного рішення суду було видано виконавчий лист. Постановою державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби м. Житомир Головного територіального управляння юстиції у Житомирській області від 22.09.2016 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 295/4418/16-ц від 05.07.2016 року про стягнення з ОСОБА_4 обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт ДТП Україна на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку в сумі 2940,80 грн. та допомогу пов'язану з втратою тимчасової непрацездатності у розмірі 259,04 грн. без врахування обов'язкових податків, зборів та платежів закінчено у зв'язку із стягненням боргу із арештованих рахунків боржника у повному обсязі та перерахуванням боргу стягувачу платіжним дорученням № 3695 від 22.09.2016 року (а.с. 46).

16.12.2016 року відповідач ОСОБА_5 обласне спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України звернулося до Богунського районного суду м. Житомира із заявою про перегляд заочного рішення. (а.с. 50-52, т. 1)

Ухвалою Богунського районного суду м Житомира від 09.02.2017 року заяву про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 23.05.2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України, третя особа - Управління держпраці у Житомирській області про стягнення компенсації за невикористану відпустку та заборгованості по нарахованій допомозі з тимчасової втрати працездатності, скасовано та призначено справу до судового розгляду (а.с. 80-81, т. 1).

В подальшому, 30.05.2017 року позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 39727,70 грн. компенсацію за затримку кінцевого розрахунку при звільненні відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати та Закону України Про індексацію грошових доходів населення (а.с. 188-189, т. 1).

28.07.2017 року в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України - ОСОБА_3 надав письмове клопотання про закриття провадження по справі, оскільки є рішення, яке набрало законної сили у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав (а.с. 224-242, т. 1).

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 28.07.2017 року провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України, третя особа - Управління держпраці у Житомирській області про стягнення компенсації за невикористану відпустку та заборгованості по нарахованій допомозі з тимчасової втрати працездатності, закрито (а.с. 247-248, т. 1).

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 30.08.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Богунського районного суду міста Житомира від 28 липня 2017 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 41, т. 2)

Ухвалою Богунського районного суду м Житомира від 07.09.2017 року справу прийнято в провадження Богунського районного суд м. Житомира та ухвалою суду від 29.12.2017 року призначено судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 51, 74-75 том 2).

14.03.2018 року в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України - ОСОБА_3 надав письмове клопотання про застосування строків позовної давності, мотивуючи його тим, що ОСОБА_1 пропустив тримісячний строк позовної давності, який встановлений ст. 233 КЗпП України для звернення до суду за вирішенням трудового спору, оскільки про порушення свого права він дізнався ще у 2013 році, а тому з цих підстав просив відмовити у задоволені позову (а.с. 92-93, том 2).

18.04.2018 року представником позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні подано заяву про витребування у відповідача доказів, а саме докази нарахування та виплати (завірені копії та оригінали) платіжних доручень, розрахункових відомостей ОСОБА_1 грошової компенсації за 60 днів невикористаної відпустки відповідно до наказу № 12-к від 26.03.2009 року, яка умотивовано тим, що на неодноразові звернення до відповідача із заявами про надання таких документів відповіді не отримано (а.с. 106, т.2).

Протокольною ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 18.04.2018 року клопотання про витребування доказів задоволено, витребувано у відповідача довідку щодо виплати позивачу грошової компенсації за 60 днів невикористаної відпустки: 30 днів за період роботи з 29.03.2007 року по 28.03.2008 року та 30 днів за період роботи з 29.03.2008 року по 28.03.2009 року (а.с. 114-116, т. 2).

05.06.2018 року у судовому засіданні представником відповідача на виконання протокольної ухвали суду від 18.04.2018 року було надано документи: копію наказу в.о. директора ОСОБА_4 обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України ОСОБА_6 № 30-К від 30.03.2009 року про звільнення ОСОБА_1, копію наказу голови Добровільного пожежного товариства України ОСОБА_7 № 24-к від 07.05.2009 року про внесення змін до наказу № 12-к від 26.03.2009 року, копію аналізу рахунка по субконто: 661 співробітника ОСОБА_1, оборотно-сальдову відомість по рахунку № 661 співробітника ОСОБА_1, копію службової записки директора ОСОБА_4 обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України ОСОБА_6 голові Добровільного пожежного товариства України ОСОБА_7 від 07.07.2011 року № 135 (а.с. 122-126, т.2).

Також, у судовому засіданні 05.06.2017 року представником позивача ОСОБА_2 подано заперечення на заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності, у якому вона вказала, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже працівник може визначити остаточний обсяг свої вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Також у заперечені представник позивача вказала, що оскільки компенсація за невикористану відпустку та заборгованість з тимчасової втрати працездатності входить до фонду заробітної плати, то будь які строки позовної давності не застосовуються (а.с. 127-128, т. 2).

В судовому засідання позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог та письмових заяв, долучених до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, оскільки відповідачем не було порушено вимоги трудового законодавства, так як допомога по тимчасовій втраті працездатності була нарахована, однак своєчасно ОСОБА_1 не отримана, про що складно акт від 22.02.2010 року та кошти у сумі 259,04 грн. були здані в банк, що підтверджується видатковим касовим ордером від 22.02.2010 року, що встановлено постановою ОСОБА_4 окружного адміністративного суду № 806/3796/13-а від 10.10.2013 року, яка набрала законної сили, Також представник відповідача зазначав, що термін невикористаної відпуски тривалістю 30 календарних днів за період роботи з 29.03.2007 року по 28.03.2008 року та 30 днів за період роботи з 29.03.2008 року по 28.03.2009 року у наказі Добровільного пожежного товариства України № 12-к від 26.03.2009 року вказано помилково, оскільки тривалість невикористаної відпуски становить 21 календарний день за період роботи з 01.10.2007 року по 31.03.2009 року. Наразі, в результаті проведеної перевірки, підприємством встановлена навіть переплата позивачу по заробітній платі.

Представник третьої особи - Управління держпраці у Житомирській області в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що з 29.03.2004 року ОСОБА_1 призначений виконуючим обов'язки директора ОСОБА_4 обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України.

06.05.2004 року ОСОБА_1 призначений за контрактом на посаду директора ОСОБА_4 обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України.

31.03.2009 року ОСОБА_1 на підставі наказу Добровільного пожежного товариства України №12-к від 26.03.2009 року звільнений з посади директора ОСОБА_4 обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України у зв'язку із закінченням терміну дії контракту, згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України. (а.с. 10, 16-18).

З вказаного наказу слідує, що ОСОБА_1 підлягає виплата грошової компенсації за 60 днів невикористаної відпустки: 30 днів за період роботи з 29.03.2007 року по 28.03.2008 року та 30 днів за період роботи з 29.03.2008 року по 28.03.2009 року.

Статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов'язки, в рівній мірі кореспондується обов'язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Відповідно до ст. 47 Кодексу Законів про працю України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно з частиною першою статті 116 Кодексу Законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 року №95, прийнятої Генеральною конференцією Міжнародної організації праці, яка застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата, заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Частиною п'ятою статті 97 Кодексу Законів про працю України встановлено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Частиною шостою статті 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Отже, держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про відпустки" , у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Статтею 2 Закону України "Про відпустки" передбачено, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про відпустки" щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам (частина дванадцята статті 10 Закону України "Про відпустки" ).

Порядок обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки врегульовано Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 .

Пунктом 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 , обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадяться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Абзацом першим п. 7 розділу IV вказаного вище Порядку передбачено, що нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначає Закон України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 23.09.1999р. № 1105-XIV.

Виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності - це передбаченні чинним законодавством, передусім Конституцією України та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", специфічні гарантовані соціальною державою Україною відносини із застрахованими особами щодо реалізації громадянами права на соціальний захист, яке, серед іншого, включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

Так, стаття 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначає соціальне страхування як систему прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.

Об'єктом соціального страхування є страховий випадок (нещасний випадок на виробництві, професійне захворювання, тимчасова втрата працездатності), із настанням яких у застрахованих осіб виникає право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 18 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування , страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.

Статтею 19 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено, що право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

За страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, серед іншого, надається такий вид матеріального забезпечення, як допомога по тимчасовій непрацездатності (ст. 20 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування )

За змістом ст. 22 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування , виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності здійснюється Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Абзац другий частини другої ст. 22 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає, що оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як зазначено позивачем у позові, на момент звільнення ОСОБА_1 з ОСОБА_4 обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України, позивачу не було виплачено 2940,60 грн. компенсації за 60 днів невикористаної відпустки та 259,04 грн. допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.

Зазначене також підтверджується актами перевірок додержання суб'єктами господарювання - ОСОБА_4 обласним спеціалізованим ремонтно-будівельним підприємством протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які складені Управлінням держпраці у Житомирській області Державної служби України з питань праці № 06-03-028/0182 від 21.02.2014 року (а.с. 164-166, т. 1), № 06-03-034/0133 від 12.03.2016 року (а.с. 169-170, т. 1).

Отже судом встановлено, що відповідачем при звільненні ОСОБА_1 будо допущено порушення вимоги ст. 47 та 116 КЗпП України та своєчасно з ним не було проведено розрахунок з виплати компенсації за невикористану відпустку та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Судом взято до уваги той факт, що спірні суми були стягнуті з відповідача у рамках виконавчого провадження з примусового виконання заочного рішення Богунського районного суду м Житомира від 23.05.2016 року, однак вказане рішення було скасовано ухвалою Богунського районного суду м Житомира від 09.02.2017 року, тому в даному судовому провадженні, суд встановлює порушення трудових прав позивача та вирішує питання щодо права позивача на отримання спірних сум коштів, тому факт стягнення з відповідача коштів у даному випадку не може бути підставою для відмови у задоволені позову.

Представник відповідача вказував, що термін невикористаної відпуски тривалістю 30 календарних днів за період роботи з 29.03.2007 року по 28.03.2008 року та 30 днів за період роботи з 29.03.2008 року по 28.03.2009 року у наказі Добровільного пожежного товариства України № 12-к від 26.03.2009 року вказано помилково, оскільки тривалість невикористаної відпуски становить 21 календарний день за період роботи з 01.10.2007 року по 31.03.2009 року, що підтверджується наказом ОСОБА_4 обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт №30-К від 30.03.2009 року про звільнення ОСОБА_1 та наказом Добровільного пожежного товариства України 24-к від 07.05.2009 р. про зміни до наказу № 12-к від 26.03.2009 року про звільнення ОСОБА_1, однак суд критично відноситься до такого твердження, оскільки термін невикористаної відпустки тривалістю 60 календарних днів підтверджений також вищевказаними актами перевірки, крім того, доказів щодо відпрацьованих днів роботи позивача, обліку його відпусток, кількість відпрацьованих календарних місяців роботи, можливих додаткових відпусток стороною відповідача не надано, своїм процесуальним правом щодо надання доказів на підтвердження своїх заперечень відповідач не скористався.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 39727,70 грн. компенсації за затримку кінцевого розрахунку при звільненні відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати та Закону України Про індексацію грошових доходів населення , суд зазначає наступне.

Статтею 34 Закону України Про оплату праці передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно з статтею 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати , компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед яких, крім іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).

Частиною 1 статті 24 Закону України Про відпустки передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Згідно із підпунктом б пункту 4 Постанови Кабінету міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08 лютого 1995 року № 100 компенсація за невикористану відпустку є одноразовою виплатою.

Також, слід зазначити, що оплата роботодавцем перших п'яти днів тимчасової непрацездатності працівника не тотожна поняттю "заробітна плата", тобто по своїй природі не є тією винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, а є гарантованою державою соціальною допомогою, матеріальним забезпеченням застрахованої особи яка передбачена закріпленим у Конституції правом громадян на соціальний захист, здійснювати часткову виплату якої роботодавець зобов'язаний в силу Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у часині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, оскільки компенсація заробітної плати за час хвороби та компенсація за невикористану відпустку не є доходами щодо яких може бути застосовано Закон України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати , оскільки такі виплати носять разовий характер.

На цих самих підставах до спірних правовідносин також не підлягає застосуванню Закон України Про індексацію грошових доходів населення від 03.07.1991р. № 1282-XII.

Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові у справі № справа № 235/1962/16-ц від 05.07.2018 року.

Щодо заяви представника відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності відповідно до ст. 233 КЗпП України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 вказується, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Схожий висновок було зроблено і Верховним Судом України, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі №6-331цс17 в якому вказано, що "в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат".

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

За правилами ст. 81 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач не скористався процесуальним правом подати відзив, а тому суд позбавлений можливості врахувати інші докази ніж ті, які наявні в матеріалах справи.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, оцінюючи належність та допустимість кожного доказу, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України, третя особа - Управління держпраці у Житомирській області про стягнення компенсації за невикористану відпустку та заборгованості по нарахованій допомозі з тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд присуджує до стягнення з відповідача на користь держави судові витрати по сплаті судового збору у сумі 551,20 грн., відповідно до ставок судового збору, які діяли на момент пред'явлення позову, від сплати якого було звільнено позивача.

Виходячи з наведеного, керуючись Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати , Законом України Про оплату праці , Законом України Про відпуски , Законом України Про індексацію грошових доходів населення , Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", ст.ст. 6, 7, 10-13 , 18 , 76-81 , 89 , 258 , 259 , 263-265 , 268, 273, 274, 279, 352-353 ЦПК України , суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України, третя особа - Управління держпраці у Житомирській області про стягнення компенсації за невикористану відпустку та заборгованості по нарахованій допомозі з тимчасової втрати працездатності - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі: 2940,80 грн. - компенсації за невикористані щорічні відпустки та 259,40 грн. - допомоги, пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України у дохід держави судовий збір в сумі 551,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково в строки визначені ст. 354 ЦПК України до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 ч. 1 Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Богунський районний суд м. Житомира.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1).

Відповідач: ОСОБА_5 обласне спеціалізоване ремонтно-будівельне підприємство протипожежних робіт Добровільного пожежного товариства України (місце знаходження: м. Житомир, вул. Героїв Пожежних, 67-а, код ЄДРПОУ 00182886)

Третя особа: Управління держпраці у Житомирській області (місце знаходження: м. Житомир, вул. Шевченка, 18-а, код ЄДРПОУ 39790560).

Повне судове рішення складено 20.07.2018 року.

Суддя Н.В. Ведмідь