Рішення

від 19.07.2018 по справі 904/1814/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2018м. ДніпроСправа № 904/1814/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д.,

за участю секретаря судового засідання Качур Н.О.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Комунального виробничого підприємства Кам'янської міської ради "Міськводоканал", м. Кам'янське Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Спец", м. Кам'янське Дніпропетровської області

про стягнення 397000,00 грн

у присутності представників:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №06-06/09-994 від 26.06.2018, представник;

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

02.05.2018 Комунальне виробниче підприємство Кам'янської міської ради "Міськводоканал" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Спец" (далі - відповідач), у якій виклало вимоги про стягнення проведеної оплати за послуги у сумі 397000,00 грн із посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору №РП-11-16 на надання послуг, укладеного між сторонами 05.12.2016.

Ухвалою від 05.05.2018 суд прийняв справу до свого провадження за правилами загального позовного провадження, встановленими Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), з повідомленням сторін та призначив її розгляд у засіданні на 31.05.2018.

Ухвалою суду від 31.05.2018 підготовче судове засідання було відкладене до 21.06.2018.

На підставі ч. 1 ст. 185 ГПК України суд ухвалою від 21.06.2018 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 05.07.2018.

Ухвалою суду від 04.07.2018 розгляд справи, призначений на 05.07.2018, перенесено на 19.07.2018, про що сторін повідомлено телефонограмами на підставі ч. 6 ст. 120 ГПК України.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою; якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Від відповідача на адресу господарського суду повернулися конверти з ухвалами суду з відмітками поштового відділення "за закінченням встановленого строку зберігання".

Пунктом 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи той факт, що відповідач зареєстрований у встановленому законом порядку за адресою, на яку судом завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958, було направлено ухвали, то суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд цієї справи.

Положеннями ч. 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Тож, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

05.12.2016 між Комунальним виробничим підприємством Кам'янської міської ради "Міськводоканал" (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Спец" (далі - виконавець, відповідач) був укладений договір на надання послуг №РП-11-16 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого в порядку та на умовах визначених цим договором замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги з розробки та впровадження програмного забезпечення в філіях та відокремлених підрозділах замовника:

- Послуги щодо проектування та розробляння у сфері інформаційних технологій ДК 016-2010 - 62.01.1 (ДК 021:2015 72262000-9 - Послуги з розробки програмного забезпечення);

- Послуги з розробки програмного забезпечення для фінансового і управлінського аналізу та бухгалтерського, оперативного, виробничого та складського обліків, далі "Послуги, згідно з Калькуляцією" (додаток №1), що є невід'ємною частиною цього договору, а замовник зобов'язується прийняти надані послуги та здійснити оплату виконавцю в порядку та строки передбачені цим договором.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що вартість послуг (ціна договору) визначається згідно з калькуляцією (додаток №1) і становить 408333,33 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 81666,67 грн, разом ціна договору становить 490000,00грн з ПДВ.

05.12.2016 сторони узгодили та затвердили калькуляцію/специфікацію до договору (додаток №1), в якій визначили етапи розробки і впровадження програмного забезпечення та їх вартість, а також технічні вимоги на впровадження розбору програмного забезпечення (додаток №2).

Згідно з п. 3.2 договору замовник перераховує виконавцю аванс у розмірі 30% від ціни договору, визначеної пунктом 3.1 даного договору, протягом 5 банківських днів після підписання сторонами договору, 70% від ціни договору, визначеної пунктом 3.1 даного договору, замовник сплачує виконавцю протягом 3 банківських днів після підписання сторонами акту наданих послуг.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору строк надання послуг протягом строку дії договору; початок надання послуг - день підписання договору.

Пунктом 4.3 договору обумовлено, що передача виконавцем та прийняття результатів наданих послуг здійснюється шляхом підписання сторонами акту наданих послуг.

У відповідності до п. 5.3 договору виконавець зобов'язаний надати замовнику послуги на умовах, в порядку та строки, визначені цим договором (п. 5.3.1); при неможливості у передбачений цим договором термін надати послуги з незалежних від виконавця обставин, негайно повідомити про це замовника шляхом надсилання факсу або електронного листа уповноваженим представникам замовника (п. 5.3.2).

У разі ненадання виконавцем послуг протягом строку дії даного договору, замовник має право вимагати від виконавця повернення сплаченого авансу в семиденний строк з дати отримання вимоги (пп. 5.2.2 п. 5.2 договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом одного року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 8.1 договору).

На виконання умов договору позивач, на підставі виставлених відповідачем рахунків №5 від 05.12.2016 на суму 147000,00 грн та №6 від 27.12.2016 на суму 343000,00 грн, перерахував відповідачу частину вартості передбачених договором послуг у сумі 397000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученням №4751 від 19.12.2016 на суму 147000,00 грн, №4827 від 04.01.2017 на суму 25000,00 грн, №4934 від 13.01.2017 на суму 85000,00 грн, №4835 від 27.01.2017 на суму 140000,00 грн.

Однак, відповідач, у порушення взятих на себе зобов'язань, визначених договором послуг із розробки та впровадження програмного забезпечення в філіях та відокремлених підрозділах замовника не надав, чим порушив умови договору.

З метою досудового врегулювання спору позивач 18.01.2018 звернувся до відповідача з претензією-вимогою про відмову в порядку ч. 2 ст. 220 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України від прийняття послуг за договором у зв'язку з втратою інтересу щодо виконання відповідачем обов'язку в натурі та про повернення попередньої оплати, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Наявні обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Відповідач позов не спростував та не оспорив.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову повністю з таких підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною першою статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір є договором підряду, оскільки предмет даного договору становлять дії, спрямовані на виготовлення речі чи виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові, а саме із розробки виконавцем програмного забезпечення та його впровадження в філіалах та відокремлених підрозділах замовника. У той час як послуга, відповідно до положень ст. 901 ЦК України, споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності. Оскільки програмне забезпечення є об'єктом цивільних прав, який не споживається у процесі виконання відповідачем договору, укладеного із позивачем, то до правовідносин сторін слід застосовувати положення ЦК України про підряд.

Частиною першою статті 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Положеннями ч. 2 ст. 849 ЦК України передбачено, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (ч.ч. 1 та 2 ст. 612 ЦК України).

Стаття 220 ГК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив попередню оплату за визначені договором роботи (послуги), натомість відповідач не приступив до їх виконання та на вимогу замовника не повернув перераховані грошові кошти за виконання цих робіт (послуг), чим порушив умови договору та чинного законодавства.

Питання відповідальності замовника та виконавця у випадку попередньої оплати вартості підрядних робіт не врегульовано чинним законодавством, а відтак, положеннями ч. 1 ст. 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Тож, відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З обставин справи вбачається, що відповідач протягом строку дії договору (до 05.12.2017) не виконував роботи (послуги) на замовлення позивача та грошові кошти на користь позивача у відповідності до умов пп. 5.2.2 договору не повернув.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні свого обов'язку щодо виконання робіт (послуг) із розробки програмного забезпечення та його впровадження, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (ч. 1 ст. 614 ЦК України).

Згідно зі ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Приписами ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Норми ст. 1212 ЦК України, на які посилається позивач, у даному випадку застосуванню не підлягають, оскільки сплачена позивачем сума попередньої оплати за договором у розмірі 397000,00 грн не є майном, яке набуте або збережене відповідачем без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у сумі 5955,00 грн покладаються на відповідача, як на сторону, з вини якої виник спір.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Спец" (51911, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Республіканська, буд. 9А, оф. 39; ідентифікаційний код 39909342) на користь Комунального виробничого підприємства Кам'янської міської ради "Міськводоканал" (51931, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Широка, буд. 16; ідентифікаційний код 33855098) попередню оплату у сумі 397000,00 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 5955,00 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні проголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 25.07.2018.

Суддя В.Д. Воронько