Рішення

від 18.07.2018 по справі 908/822/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/51/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2018 справа № 908/822/18

м. Запоріжжя

за позовом концерну «Міські теплові мережі» (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; поштова адреса: 69057, м. Запоріжжя, вулиця Адмірала Нахімова, 4)

до відповідача ОСОБА_1 обласної громадської організації інвалідів «Турбота» (69057, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України (40 Років Радянської України), буд. 92)

господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 обласної громадської організації інвалідів «Турбота» 1294,33 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію в період з жовтня 2014 року по грудень 2014 року, а також 103,69 грн. 3% річних та 937,68 грн. інфляційних втрат. При цьому позивач просив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 05.05.2018 позовну заяву концерну «Міські теплові мережі» залишено без руху, 22.05.2018 концерном «Міські теплові мережі» подано до суду заяву про усунення недоліків від 21.05.2018 № б/н.

Враховуючи, що всі недоліки позовної заяви, про які зазначено в ухвалі від 05.05.2018 у справі № 908/822/18 концерном «Міські теплові мережі» усунуто у встановлений строк, ухвалою суду від 23.05.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/822/18, справі присвоєно номер провадження 18/51/18, розгляд справи по суті призначено на 19.06.2018. Розгляд справи відкладався на 18.07.2018.

Представник позивача у судові засідання 19.06.2018 та 18.07.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Від позивача 18.07.2018 до суду надійшло клопотання про залучення документів до матеріалів справи: копії відповіді на лист Департаменту житлово-комунального господарства МКП Основаніє від 06.11.2015 № 14072/01 та акту державного виконавця від 15.12.2014, яке судом задоволено.

В обґрунтування позовних вимог позивачем у позовній заяві зазначено, що концерном МТМ та відповідачем на сьогодні не укладений договір купівлі-продажу теплової енергії, однак обов'язок оплати вартості спожитої теплової енергії виникає з положень ст.ст. 692, 712 ЦК України. Відсутність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії, обов'язковість укладення якого лежить і на споживачеві, і на теплопостачальній організації не виключає можливості стягнення з споживача на користь теплопостачальної організації вартості послуг з теплопостачання, оскільки між сторонами склалися фактичні договірні відносини. Об'єктом теплопостачання відповідач користувався з 30.10.2006 на підставі строкового договору № 1839/1 оренди нежитлового приміщення від 30.10.2006. Згідно з актом державного виконавця від 15.12.2014 відповідача виселено з нежитлового приміщення. Позивачем відпущено відповідачу теплову енергію за період жовтень-грудень 2014 року і її вартість складає 1294,33 грн., однак відповідач не виконав свої зобов'язання по сплаті за спожиту теплову енергію, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 1294,33 грн. Відповідно до ст. 625 ЦК України відповідачу позивачем нараховано 103,69 грн. 3% річних та 937,68 грн. інфляційних втрат. Посилаючись на приписи ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 232, 276 ГК України, Закон України «Про теплопостачання» , Правила користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198, позивач просив позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, вимоги суду не виконав.

Згідно ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. &?о;…&?м; Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. &l2;…&g3;

Копії ухвал суду у справі від 05.05.2018, 23.05.2018, що направлялись на адресу відповідача, повернуті відділенням зв'язку до господарського суду Запорізької області із зазначенням причини повернення за закінченням терміну зберігання , організація не знайдена . Судом перевірено адресу відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з'ясовано, що вона збігається із адресою, що вказана позивачем при поданні позову.

Зазначене свідчить, що судом вжиті всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляду справи.

Враховуючи належне повідомлення позивача та відповідача про розгляд справи, суд вирішив за доцільне розглянути справу за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю в судовому засіданні представників позивача та відповідача.

Судом 18.07.2018 постановлено рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено судом, відповідач є орендарем нежитлового приміщення - підвалу (літ. А-5) загальною площею 189,10 кв.м. по вул. 40 років Радянської України (Незалежної України), 92 в м. Запоріжжя згідно договору оренди № 1839/1, укладеного 30.10.2006 Управлінням житлового господарства ОСОБА_1 міської ради (орендодавець), КП «ВРЕЖО № 1» (балансоутримувач) та ОСОБА_1 обласної громадської організації інвалідів «Турбота» (орендар, відповідач у справі). Відповідно до п. 5.13 договору оренди орендар зобов'язався на протязі 30-ти календарних днів після укладення договору оренди нежитлового приміщення укласти та надати балансоутримувачу договори з постачальниками комунальних послуг (окремо з кожним з них).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг мають здійснюватися виключно на договірних засадах. При цьому, обов'язком споживача послуг є укладання договору на отримання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем або виробником на основі типового договору.

Як свідчать вивчені матеріли, відповідач ухилявся від укладення договору з теплопостачальною організацією - Концерном «Міські теплові мережі» . Спонукання до укладення ЗОГОІ «Турбота» договору було предметом судового розгляду у справі №7/362/08 господарського суду Запорізької області. Рішенням від 03.11.2008 у справі № 7/362/08 зобов'язано ЗОГОІ «Турбота» протягом 10 днів з дня вступу рішення в законну силу укласти з концерном «Міські теплові мережі» в особі філії концерну «Міські теплові мережі» Орджонікідзевського району м. Запоріжжя договір № 202990 від 01.07.2008 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді з додатками в редакції концерну «Міські теплові мережі» . Рішення господарського суду Запорізької області № 7/362/08 від 03.11.2008 не оскаржено відповідачем та набрало законної сили.

Сторонами зазначений договір не укладався, рішення суду не виконано. .

Рішенням господарського суду від 11.08.2014 у справі № 908/2232/14 від 11.08.2014 розірвано договір оренди № 1939 від 30.10.2006 та зобов'язано ОСОБА_1 обласну громадську організацію інвалідів «Турбота» звільнити нежитлове приміщення площею 189,10 кв. м, розташоване за адресою м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, буд. 92 шляхом виселення.

Згідно з актом державного виконавця від 15.12.2014 відповідача виселено з вказаного нежитлового приміщення.

З матеріалів справи вбачається, що концерн Міські теплові мережі відпустив відповідачу теплову енергію в період жовтень 2014 року - грудень 2014 року на суму 1294,33 грн., що підтверджується актами № 202990 приймання передачі теплової енергії від 31.10.2014, 30.11.2014, 31.12.2014 та актом № 202990/1 від 30.11.2015.

Відповідач свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати отриманої теплової енергії за період з жовтня 2014 року по 15 грудня 2015 року не здійснив, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 1294,33 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по оплаті теплової енергії, позивач надсилав на адресу відповідача претензії щодо погашення заборгованості за теплову енергію № 585/05-юр від 14.06.2016, № 1171/05-юр від 18.10.2016, № 1053/09 від 12.09.2017 за період жовтень 2014 року - 15 грудня 2014 року.

Матеріали справи не містять відповіді на вказані вимоги та доказів оплати заборгованості в розмірі 1294,33 грн.

Отже, борг відповідачем не сплачений, що, в свою чергу, стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" передбачено обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з частиною другою статті 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (надалі - Правила), якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобов'язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

Відповідно до пункту 3 Правил та статті 1 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» такі послуги, зокрема, з теплопостачання, можуть надаватися лише за врегульованими цінами/тарифами, визначеними органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» та ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що розмір плати за надані житлово-комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (відповідно до договорів та стандартів). Позивачем додано до справи розрахунок обсягів теплового навантаження приміщення відповідача, виконаний відповідно до діючих стандартів. Тарифи на теплоспоживання суб'єктів підприємницької діяльності затверджені органом місцевого самоврядування. Засіб обліку теплової енергії у приміщенні відповідача відсутній.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з жовтня 2014 року по 15 грудня 2014 року відповідачем фактично споживалась теплова енергія на потреби опалення нежитлового приміщення з розрахунку теплового навантаження 3170 ккал/час відповідно до розрахунку теплового навантаження (арк. с. 45) та акту обстеження від 03.03.2010 (арк. с. 46), складеного філією Концерну «Міські теплові мережі» , згідно якого нежитлове приміщення, орендоване відповідачем, не має окремої системи опалення та опалюється від централізованої системи опалення житлового будинку.

Слід зазначити, що з аналізу положень Правил, зокрема пункту 44, вбачається, що термін "споживач" застосовується в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію без договору або в обсягах теплового навантаження, необумовленого договором на теплопостачання.

Частиною шостою статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

При цьому відсутність підписаного сторонами договору про постачання теплової енергії не звільняє ОСОБА_1 обласну громадську організацію інвалідів «Турбота» від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Також судом встановлено, що факт відпуску теплової енергії у спірне приміщення підтверджується, зокрема, рішенням виконкому ОСОБА_1 міської ради від 21.10.2014 № 389 Про початок опалювального сезону 2014-2015 років у м. Запоріжжі та від 10.04.2015 № 154 Про закінчення опалювального сезону 2014-2015 років у м. Запоріжжі .

Система опалення приміщення відповідача є невід'ємною складовою централізованої системи теплопостачання всього будинку вул. 40 років Радянської України (Незалежної України), 92 в м. Запоріжжі, яка приєднана до теплових мереж концерну МТМ .

Відповідно до частин першої, другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

У постанові Верховного Суду України від 18.11.2015 у справі № 6-582цс15 зазначено, що позов про стягнення вартості теплової енергії підлягає задоволенню, якщо підтверджено, що між сторонами склалися фактичні договірні відносини.

Враховуючи те, що, в даному випадку, між сторонами протягом жовтня 2014 року - 15 грудня 2014 року склалися фактичні договірні відносини щодо постачання та споживання теплової енергії, енергопостачальною організацією належними доказами підтверджено розмір фактично спожитої теплової енергії, яка постачалась у нежитлове приміщення за адресою м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України (Незалежної України), 92, яким користувався відповідач у зазначений період, суд дійшов висновку, що позов про стягнення вартості спожитої теплової енергії підлягає задоволенню на підставі частин першої, другої статті 11 ЦК України та пункту 1 частини першої статті 174 ГК України.

Висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 922/2790/17.

Отже, позовні вимоги про стягнення із відповідача 1294,33 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію в період з жовтня 2014 року по 15 грудня 2014 року обґрунтовані та задовольняються судом.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості спожитої теплової енергії позивач, посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України, просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 103,69 грн. за період з 20.11.2014 по 31.08.2017 та 937,68 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2014 року по липень 2017 року (включно).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних судом перевірено та визнано виконаним вірно. Суд визнав вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 103,69 грн. за період з 20.11.2014 по 31.08.2017 включно такими, що підлягають задоволенню.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат суд визнав виконаними невірно, через допущені помилки при округлені сукупного індексу інфляції, однак вимогу про стягнення 937,68 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2014 р. по липень 2017 р. суд задовольняє, оскільки за умови належного розрахунку інфляційних втрат за період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання така сума є більшою ніж заявлено позивачем (937,76 грн.).

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

В даному випадку, відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості суду не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному об'ємі.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача повністю.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 обласної громадської організації інвалідів «Турбота» (69057, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України (40 Років Радянської України), буд. 92, ідентифікаційний код 33528509) на користь концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, буд. Гвардійський, 137, ідентифікаційний код 32121458, поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26039302042813 у Філії - ОСОБА_1 обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» , МФО 313957) 1294,33 грн. (одну тисячу двісті дев'яносто чотири грн. 33 коп.) заборгованості, 103,69 грн. (сто три грн. 69 коп.) 3% річних та 937,68 грн. (дев'ятсот тридцять сім грн. 68 коп.) інфляційних втрат. Видати наказ.

3. Стягнути з ОСОБА_1 обласної громадської організації інвалідів «Турбота» (69057, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України (40 Років Радянської України), буд. 92, ідентифікаційний код 33528509) на користь концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, буд. Гвардійський, 137, ідентифікаційний код 32121458, поточний рахунок № 26007301001951 у Філії - ОСОБА_1 обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» , МФО 313957) 1762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 23.07.2018.

Суддя В.В. Носівець