Рішення

від 18.07.2018 по справі 910/4479/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2018Справа № 910/4479/18 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кострижівський комбінат будівельних матеріалів (59410, Чернівецька обл., Заставнівський район, селище міського типу Кострижівка, ВУЛ. ЗАВОДСЬКА, будинок 15) до проТовариства з обмеженою відповідальністю Цемгіпс Трейд (04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 21) стягнення заборгованості у розмірі 1 502 011,85 грн. Представники:

від Позивача: Блажієвська Л.В. (адвокат);

від Відповідача: Спіцин С.С. (представник за довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю Кострижівський комбінат будівельних матеріалів (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Цемгіпс Трейд (надалі також - Відповідач ) про стягнення заборгованості у розмірі 1 502 011,85 грн.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що у період з 09.12.2017 року по 18.12.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Кострижівський комбінат будівельних матеріалів поставило Товариству з обмеженою відповідальністю Цемгіпс Трейд товар на загальну суму 1 474 500 грн. 15 коп., що підтверджується видатковими накладними, проте Відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання з оплати отриманого товару. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Цемгіпс Трейд перед Позивачем становить 1 445 252 грн. 17 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем своїх зобов'язань, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Цемгіпс Трейд 3% річних у розмірі 11 783 грн. 45 коп. та інфляційні у розмірі 44 976 грн. 23 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.04.2018 року відкрито провадження у справі № 910/4479/18, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.05.2018 року.

02.05.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли письмові заперечення проти позову.

08.05.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли письмові заперечення проти позову.

08.05.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшла відповідь на заперечення на повідомлення про застосування оперативно - господарської санкції.

10.05.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив.

В судове засідання 16.05.2018 року з'явились представники Сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, надати Відповідачу строк до 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 06.06.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Кострижівський комбінат будівельник матеріалів" про забезпечення позову по справі №910/4479/18 та додані до неї документи повернуто Заявнику.

25.05.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

05.06.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли додаткові письмові пояснення.

06.06.2018 року підготовче судове засідання не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Чинчин О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2018 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання призначено на 04.07.2018 року.

14.06.2018 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшла заява про розгляд справи в режимі відеоконференцїі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 року визнано явку Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемгіпс Трейд" у судові засідання по справі №910/4479/18 обов'язковою. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемгіпс Трейд" про розгляд справи №910/4479/18 в режимі відеоконференцїі від 14.06.2018 року відмовлено.

В судове засідання 04.07.2018 року з'явились представники Сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2018 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.07.2018 року.

В судовому засіданні 18 липня 2018 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 18 липня 2018 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, підписано вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю Кострижівський комбінат будівельних матеріалів поставило Товариству з обмеженою відповідальністю Цемгіпс Трейд товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними №1583/4 від 09.12.2017 року на суму 472 630 грн. 71 коп., №1586 від 11.12.2017 року на суму 105 219 грн. 48 коп., №1593 від 11.12.2017 року на суму 98 937 грн. 72 коп., №1599 від 11.12.2017 року на суму 208 533 грн. 36 коп., №1505/3 від 14.12.2017 року на суму 100 516 грн. 08 коп., №1643/9 від 18.12.2017 року на суму 488 663 грн. 24 коп., а загалом на суму в розмірі 1 474 500 грн. 59 коп. (т.1 а.с.12-17)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що у видаткових накладних та рахунках на оплату міститься помилкове посилання на договір поставки №ТД-221/Ц від 29.05.2017 р. Відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання з оплати отриманого товару. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Цемгіпс Трейд перед Позивачем становить 1 445 252 грн. 17 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем своїх зобов'язань, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Цемгіпс Трейд 3% річних у розмірі 11 783 грн. 45 коп. та інфляційні у розмірі 44 976 грн. 23 коп.

Позивачем неодноразово (07.02.2018 р. за вих. №50, 15.03.2018 р. за вих. №98) було надіслано на адресу Відповідача претензії з вимогами погасити заборгованість у розмірі 1445252 грн. 17 коп., що підтверджується копіями фіскальних чеків від 07.02.2018 р., 15.03.2018 р., описів вкладення у цінний лист від 07.02.2018 р., 15.03.2018 р., рекомендованого повідомлення про вручення 09.02.2018 р. (т.1 а.с.24-33) У відповідь на претензію №1 за вих. №50 від 07.02.2018 р. Відповідач зазначив про існування наявної заборгованості, проте відсутні грошові кошти для її погашення. (т.1 а.с.34-35)

В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач зазначав, що 27.12.2016 року між Сторонами укладено договір про спільне просування товарів на ринок №МД-159, за яким Відповідачем застосовано до Позивача оперативно - господарську санкцію, передбачену п.4.10 Договору на загальну суму 4469592 грн. 55 коп., тільки після скасування якої дає право на звернення до суду з вказаним позовом. Крім того, заборгованість Позивача перед Відповідачем за Договором №МД-159 від 27.12.2016 р. становить 4018412 грн. 11 коп. Також Відповідачем здійснено оплату за отриманий товар за період з 08.12.2017 р. по 25.01.2018 р. у розмірі 2338000 грн. 00 коп., розмір переплати становить 545448 грн. 97 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Кострижівський комбінат будівельних матеріалів підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Відповідно до приписів ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Кострижівський комбінат будівельних матеріалів поставило Товариству з обмеженою відповідальністю Цемгіпс Трейд товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними №1583/4 від 09.12.2017 року на суму 472 630 грн. 71 коп., №1586 від 11.12.2017 року на суму 105 219 грн. 48 коп., №1593 від 11.12.2017 року на суму 98 937 грн. 72 коп., №1599 від 11.12.2017 року на суму 208 533 грн. 36 коп., №1505/3 від 14.12.2017 року на суму 100 516 грн. 08 коп., №1643/9 від 18.12.2017 року на суму 488 663 грн. 24 коп., а загалом на суму в розмірі 1 474 500 грн. 59 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (т.1 а.с.12-17)

Суд звертає увагу, що у вказаних видаткових накладних міститься посилання на договір поставки №ТД-221/Ц від 29.05.2017 р. Однак, в матеріалах справи відсутній такий договір, підписаний між уповноваженими представниками Сторін та скріплений печатками. Більше того, відсутня будь - яка переписка між сторонами з приводу можливого укладення вказаного договору.

За таких підстав, Суд приходить до висновку, що між сторонами склалися фактичні правовідносини з поставки товару шляхом підписання видаткових накладних, що відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки правочин між сторонами може бути укладений в будь-який спосіб і сторони вільні у виборі форми правочину.

При цьому, Суд зазначає, що Відповідачем також не заперечувався факт здійснення поставки, оформленої у спрощеній спосіб, що підтверджується відповіддю на претензію за вих. №3 від 19.02.2018 року (т.1 а.с.34-35), а тому відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.

Відповідно до інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права зазначено, що при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що, за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено іншого строку оплати. Отже, обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст.692 ЦК) виникає з моменту його прийняття.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 року по справі №925/1332/13.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою. (п.1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Позивачем неодноразово (07.02.2018 р. за вих. №50, 15.03.2018 р. за вих. №98) було надіслано на адресу Відповідача претензії з вимогами погасити заборгованість у розмірі 1445252 грн. 17 коп., що підтверджується копіями фіскальних чеків від 07.02.2018 р., 15.03.2018 р., описів вкладення у цінний лист від 07.02.2018 р., 15.03.2018 р., рекомендованого повідомлення про вручення 09.02.2018 р. (т.1 а.с.24-33) У відповідь на претензію №1 за вих. №50 від 07.02.2018 р. Відповідач зазначив про існування наявної заборгованості, проте відсутні грошові кошти для її погашення. (т.1 а.с.34-35)

За таких підстав, Суд приходить до висновку, що Позивач довів суду належними засобами доказування факт виникнення між сторонами фактичних взаємовідносин з поставки товару, оформлених у спрощений спосіб, факт поставки Відповідачу, його прийняття без заперечень та зауважень Відповідачем та направлення йому вимоги про здійснення оплати, яку останній не виконав належним чином в строк, передбачений вимогами чинного законодавства України, а тому у Відповідача виникло зустрічне зобов'язання по оплаті за отриманий товар відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з довідки №055-05/2423 від 14.05.2018 року, виданої Публічним акціонерним товариством Державний ощадний банк України , на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Кострижівський комбінат будівельних матеріалів за період з 01.01.2017 року по 11.05.2018 року сума надходжень від контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю Цемгіпс Трейд складає 81938231 грн. 59 коп. (т.1 а.с.233)

Відповідно до виписок по рахунку Позивача за період з 01.01.2017 року по 11.05.2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю Цемгіпс Трейд здійснювалась оплата за отриманий товар, а саме: за період з 17.01.2017 року по 21.09.2017 року у призначенні платежу зазначено: сплата за цемент зг. дог. №ТД-158 від 27.12.2016р. , а за період з 22.09.2017 року по 25.01.2018 року - сплата за цемент зг.дог. №ТД-221/Ц від 29.05.2017 р. (т.1 а.с.234-251)

Однак, враховуючи те, що Судом встановлено, що між сторонами вказаний договір укладений не був, Позивачем здійснювалось зарахування сплаченої Відповідачем суми за період з 22.09.2017 року по 25.01.2018 року на погашення заборгованості, яка виникла внаслідок укладення договору поставки у спрощеній спосіб.

Суд зазначає, що між сторонами склалися фактичні правовідносини з поставки товару шляхом підписання видаткових накладних раніше періоду, що визначений Позивачем у даній справі, однак, враховуючи те, що предметом позову є стягнення заборгованості, яка виникла на підставі видаткових накладних №1583/4 від 09.12.2017 року, №1586 від 11.12.2017 року, №1593 від 11.12.2017 року, №1599 від 11.12.2017 року, №1505/3 від 14.12.2017 року, №1643/9 від 18.12.2017 року, Судом не досліджуються інші правовідносини сторін.

Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача щодо здійснення оплати за отриманий товар за період з 08.12.2017 р. по 25.01.2018 року на загальну суму в розмірі 2338000 грн. 00 коп., оскільки Позивачем зараховувались отримані грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за раніше отриманий товар на підставі видаткових накладних, що передували тим, що визначені в якості підстави позову. Більше того, Суд звертає увагу, що у відповіді на претензію за вих. №3 від 19.02.2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю Цемгіпс Трейд визнано наявність заборгованості у розмірі 1 445 257 грн. 17 коп. саме за видатковими накладними №1583/4 від 09.12.2017 року, №1586 від 11.12.2017 року, №1593 від 11.12.2017 року, №1599 від 11.12.2017 року, №1505/3 від 14.12.2017 року, №1643/9 від 18.12.2017 року. Проте, у відповіді Відповідачем невірно зазначено номер накладної за 14.12.2017 року, а саме замість №1505/3 зазначено №1605/3. У зв'язку з тим, що в матеріалах справи відсутня та Відповідачем не надана видаткова накладна №1605/3 від 14.12.2017 р., Суд приходить до висновку, що йде мова саме про видаткову накладну №1505/3 від 14.12.2017 року. Таким чином, Відповідач своїми конклюдентними діями підтвердив факт наявності заборгованості за спірними видатковими накладними у розмірі 1 445 252 грн. 17 коп., яка заявлена Позивачем у даній справі.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Цемгіпс Трейд перед Товариством з обмеженою відповідальністю Кострижівський комбінат будівельних матеріалів становить 1 445 252 грн. 17 коп.

В матеріалах справи наявні рахунки на оплату №1583/4 від 05.12.2017 р., №1586 від 06.12.2017 р., №1593 від 07.12.2017 р., №1599 від 08.12.2017 р., №1605/3 від 11.12.2017 р., №1643/9 від 15.12.2017 р., однак відсутні докази направлення й отримання Відповідачем й Суд не приймає їх до уваги. (т.1 а.с.18-23)

05.04.2018 року Відповідач надіслав на адресу Позивача повідомлення за вих. №15 від 03.04.2018 року про застосування оперативно - господарської санкції, як порушника взятих на себе зобов'язань по Договору №МД-159 про спільне просування товарів на ринок, передбачену п.4.10 Договору, на загальну суму 4 446 9592 грн. 55 коп., що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист від 05.04.2018 р., копією фіскального чеку від 05.04.2018 р., копією рекомендованого повідомленням про вручення поштового відправлення 11.04.2018 р. (т.1 а.с.53-55)

23.04.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Кострижівський комбінат будівельних матеріалів надіслало Відповідачу заперечення за вих. №144 від 23.04.2018 року на повідомлення про застосування оперативно - господарської санкції, в якому зазначило, що договором не передбачено застосування оперативно - господарської санкції, Позивачем не було допущено жодних порушень по виконанню взятих на себе зобов'язань по договору і підстави для застосування санкцій відсутні, що підтверджується копіями описів вкладення у цінний лист від 23.04.2018 р., копіями фіскальних чеків від 23.04.2018 р., роздруківкою з офіційного веб-сайту Укрпошти за відстеженням поштового відправлення. (т.1 а.с.204- 209)

Відповідно до ст. 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.

Згідно зі ст. 236 Господарського кодексу України у господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій: 1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною; відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони; відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;

2) відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо);

3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;

4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання.

Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Частинами 1, 2 статті 237 Господарського кодексу України визначено, що підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства України, Суд зазначає, що підставою застосування оперативно-господарських санкцій є порушення господарського договірного зобов'язання. Таким чином, оперативно-господарські санкції застосовуються виключно у договірних господарських відносинах. Оперативно-господарські санкції застосовуються суб'єктом господарювання - стороною договірного зобов'язання до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин. Їх зміст полягає у здійсненні управненою особою односторонніх дій щодо зміни чи припинення договірного зобов'язання у зв'язку із порушенням обов'язків з боку контрагента. Правовою підставою застосування оперативно-господарських санкцій є господарський договір. В ньому сторони визначають склад господарського правопорушення та порядок застосування конкретних оперативно-господарських санкцій.

В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач зазначав, що ним застосована до Позивача оперативно-господарська санкція за порушення умов Договору №МД-159 про спільне просування товарів на ринок від 27.12.2016 року, передбачена п.4.10 договору. (т.1 а.с. 63-64)

Так, п.4.10 Договору №МД-159 про спільне просування товарів на ринок від 27.12.2016 року визначено, що Сторони розуміють, що даний договір діє паралельно із іншими договорами між Сторонами приходять до згоди, що суми, нараховані відповідно до чинного договору в першу чергу йдуть на погашення заборгованості Виконавця по іншим договорам в такому порядку: суми штрафів, що нараховані за чинним або іншими договорами; суми пені, що нараховані за чинним або іншим договорами; вартість партій товару, що поставлена раніше і є не оплаченою за будь яким договором між сторонами; попередня оплата за товар.

Суд звертає увагу, що у п.4.10 Договору №МД-159 про спільне просування товарів на ринок від 27.12.2016 року Сторонами не визначено види господарських правопорушень, їх склад, порядок застосування конкретних оперативно-господарських санкцій, їх види, а тому доводи Відповідача щодо застосування до Позивача оперативно-господарської санкції за порушення умов Договору №МД-159 про спільне просування товарів на ринок від 27.12.2016 року на підставі п.4.10 договору є необґрунтованими.

Більше того, Суд зазначає, що факт порушення або неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Кострижівський комбінат будівельних матеріалів умов як Договору №МД-159 про спільне просування товарів на ринок від 27.12.2016 року, так і Договору поставки №ТД-158 від 27.12.2016 року не є предметом розгляду у даній справі та жодним чином не впливає на суть правовідносин сторін, які виникли на підставі договору поставки, укладеного у спрощеній спосіб. Також Товариство з обмеженою відповідальністю Цемгіпс Трейд має право звернутися до суду з відповідним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Кострижівський комбінат будівельник матеріалів , в межах розгляду якої судом буде встановлено факт належного чи неналежного виконання останнім умов вищезазначених договорів.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Цемгіпс Трейд перед Товариством з обмеженою відповідальністю Кострижівський комбінат будівельних матеріалів становить 1 445 252 грн. 17 коп.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю Кострижівський комбінат будівельних матеріалів в розмірі 1 445 252 грн. 17 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату поставленого й прийнятого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 1 445 252 грн. 17 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 10.12.2017 р. по 22.03.2018 р. у розмірі 11 783 грн. 45 коп. та інфляційні у розмірі 44 976 грн. 23 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за загальний період прострочки з 10.12.2017 р. по 22.03.2018 р. у розмірі 11 783 грн. 45 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача. Так, при здійсненні нарахування 3% річних Позивачем часткова оплата за отриманий товар була зарахована в рахунок погашення заборгованості за накладною №1643/9 від 18.12.2017 р., в той час як часткова оплата зараховується в рахунок погашення заборгованості, яка виникла раніше, тобто за накладною №1583/4 від 09.12.2017 р. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 3% річних за загальний період прострочки з 10.12.2017 р. по 22.03.2018 р. у розмірі 11 764 грн. 54 коп.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов язання в зв язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних за загальний період прострочки з 10.12.2017 р. по 22.03.2018 р. у розмірі 44 976 грн. 23 коп. підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю Цемгіпс Трейд на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кострижівський комбінат будівельних матеріалів підлягає стягненню заборгованість у розмірі 1 445 252 грн. 17 коп., 3% річних у розмірі 11 764 грн. 54 коп. та інфляційні у розмірі 44 976 грн. 23 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем також заявлено про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Цемгіпс Трейд витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 500 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру . Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.02.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Кострижівський комбінат будівельних матеріалів (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Магістр консалтинг (Виконавець) було укладено Договір про надання юридичних послуг №06/02/18, за змістом якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надавати Замовнику оплатні юридичні послуги при розгляді Господарським судом міста Києва господарської справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Кострижівський комбінат будівельних матеріалів про стягнення грошових коштів за поставлений товар на суму 1445252,17 грн., що включає: ознайомлення з матеріалами справи, збір доказів, підготовку претензії; підготовку позовної заяви та інших документів необхідних для розгляду справи; представництво інтересів Замовника у суді першої інстанції; надання юридичних консультацій протягом розгляду справи; за необхідності надання довідок та роз'яснень з правових питань; підготовку усіх процесуальних документів по справі; розробку стратегії та тактики ведення судової справи; отримання та передання Замовнику рішення суду першої інстанції по даній справі. (т.1 а.с.38-39)

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат Позивачем було подано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2925/10 Блажієвської Л.В., посвідчення адвоката №2925/10 від 22.09.2005 р., а також платіжне доручення №2200 від 06.04.2018 року на суму 10 500 грн. 00 коп. на підтвердження здійснення ним витрат на професійну правничу допомогу. Проте, до матеріалів справи не було подано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Судом встановлено, що позовна заява від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Кострижівський комбінат будівельник матеріалів підписана представником Блажієвською Л.В., остання також приймала участь у судових засіданнях 16.05.2018 р., 04.07.2018 р., 18.07.2018 р. у справі №910/4479/18.

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, участь адвоката у судових засіданнях, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а відтак позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню у розмірі 5 000 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Кострижівський комбінат будівельних матеріалів - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Цемгіпс Трейд (04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 21, Ідентифікаційний код юридичної особи 40412789) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кострижівський комбінат будівельних матеріалів (59410, Чернівецька обл., Заставнівський район, селище міського типу Кострижівка, ВУЛ. ЗАВОДСЬКА, будинок 15, Ідентифікаційний код юридичної особи 33108815) заборгованість у розмірі 1 445 252 (один мільйон чотириста сорок п'ять тисяч двісті п'ятдесят дві) грн. 17 (сімнадцять) коп., 3% річних у розмірі 11 764 (одинадцять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 54 (п'ятдесят чотири) коп., інфляційні у розмірі 44 976 (сорок чотири тисячі дев'ятсот сімдесят шість) грн. 23 (двадцять три) коп., судовий збір у розмірі 22 529 (двадцять дві тисячі п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 89 (вісімдесят дев'ять) коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 25 липня 2018 року.

Суддя О.В. Чинчин