Рішення

від 19.07.2018 по справі 925/248/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року Справа № 925/248/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від першого позивача - ОСОБА_1 - представник за довіреністю,

від другого позивача - ОСОБА_1 - представник за довіреністю,

від третього позивача - ОСОБА_1 - представник за довіреністю,

від четвертого позивача - ОСОБА_1 - представник за довіреністю,

від відповідача - ОСОБА_2 - адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом 1.товариства з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-11» ,

м. Черкаси;

2.товариства з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-12» ,

м. Черкаси;

3.товариства з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-13» ,

м. Черкаси;

4.товариства з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-14» ,

м. Черкаси

до публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» , м. Київ

про визнання права власності.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернулися з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-11» , товариство з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-12» , товариство з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-13» та товариство з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-14» до публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про:

- визнання права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-11» (код ЄДРПОУ 37105749) на частину будівлі літ. Д-5, розташованої за адресою: м. Черкаси, вул. Добровольського, 1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 129768871101), а саме: нежитлові приміщення підвалу №І, №ІІ, з № IV до №ХХХVІ, №ХХХVІІІ, №ХХХІХ, з №L до №LVІІІ, нежитлові приміщення першого поверху з №17 до №27, №29, №29а, з №30 до №35, №37, №37а, з №38 до №42, з №44 до №66, №71, №72;

- визнання права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-12» (код ЄДРПОУ 37105776) на частину будівлі літ. Д-5, розташованої за адресою: м. Черкаси, вул. Добровольського, 1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 129768871101), а саме: нежитлові приміщення другого поверху з №111 до №148, №144а, №147а;

- визнання права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-13» (код ЄДРПОУ 37105749) на частину будівлі літ. Д-5, розташованої за адресою: м. Черкаси, вул. Добровольського, 1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 129768871101), а саме: нежитлові приміщення третього поверху з №177 до №189, №178', №191, №193, №195, №196, з №198 до №202, №200', №202', з №204 до №206, з №290 до №299;

- визнання права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-14» (код ЄДРПОУ 37105713) на частину будівлі літ. Д-5, розташованої за адресою: м. Черкаси, вул. Добровольського, 1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 129768871101), а саме: нежитлові приміщення четвертого поверху №207, №208, №208', з №209 до №225, №214а, з №227 до №245.

Позов заявлено з підстав викладених в ст. ст. 16, 392 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 26 березня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26 квітня 2018 року.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 26 квітня 2018 року відкладено підготовче засідання на 24 травня 2018 року.

04 травня 2018 року від представника позивачів надійшла заява про зміну предмету позову, в якій позивачі, зокрема, просять суд визнати право власності товариства з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-11» (код ЄДРПОУ 37105749) на частину будівлі літ. Д-5, розташованої за адресою: м. Черкаси, вул. Добровольського, 1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 129768871101), а саме: нежитлові приміщення підвалу №І, №ІІ, з № IV до №ХХХVІ, №ХХХVІІІ, №ХХХІХ, з №L до №LVІІІ.

Решта позовних вимог залишилася без змін.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 24 травня 2018 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-11» , товариства з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-12» , товариства з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-13» та товариства з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-14» про зміну предмету позову від 27 квітня 2018 року б/н прийнято до розгляду. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 27 червня 2018 року.

27 червня 2018 року від відповідача до початку розгляду справи по суті надійшла заява про відвід судді.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 27 червня 2018 року питання про відвід судді Васяновича А.В. від розгляду справи №925/248/18 передано на розгляд іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, якого буде визначено у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Провадження у справі зупинено до вирішення питання про відвід судді Васяновича А.В.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 02 липня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про відвід судді Васяновича А.В. у справі №925/248/18.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 06 липня 2018 року провадження у справі №925/248/18 поновлено, розгляд справи по суті призначено на 19 липня 2018 року.

27 червня 2018 року від позивачів надійшло клопотання про вжиття заходів процесуального примусу до відповідача або його представника шляхом стягнення штрафу та винесення окремої ухвали про порушення адвокатом ОСОБА_2 вимог ч.ч.1, 2 ст. 43 ГПК України.

В обґрунтування заявленого клопотання позивач зазначав, що звернення відповідача з апеляційною скаргою на ухвалу суду від 26 березня 2018 року, яка не підлягає оскарженню та безпідставне заявлення відводу головуючому судді по даній справі може бути визнане зловживанням процесуальними правами, спрямованими на свідоме, невиправдане затягування судового процесу в даній справі.

Представник позивачів в судовому засіданні подане клопотання підтримав та просив суд застосувати до відповідача заходи процесуального примусу.

Представник відповідача проти клопотання позивачів заперечував.

Заслухавши пояснення сторін та розглянувши клопотання позивачів, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, оскільки суд не вбачає підстав для застосування до відповідача заходів процесуального примусу, а також прийняття судом окремої ухвали.

При цьому судом було також враховано, що подання відповідачем апеляційної скарги на ухвалу суду від 26 березня 2018 року не стало перешкодою для подальшого здійснення судового розгляду справи, оскільки ухвалою суду від 25 червня 2018 року відповідну апеляційну скаргу було повернуто відповідачу на підставі п. 17.11) Перехідних положень ГПК України.

18 липня 2018 року від відповідача надійшла заява про зупинення провадження у справі до перегляду апеляційним судом Черкаської області рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 23 березня 2010 року по справі №2-1965/2010.

Представник відповідача в судовому засіданні подане клопотання підтримав.

Представник позивачів заперечував проти клопотання про зупинення провадження у справі.

Розглянувши клопотання відповідача судом враховано наступне:

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України).

Згідно ч. 3 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1 - 3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Тобто, виключні випадки зупинення провадження у справі, яка перебуває на стадії розгляду по суті врегульовано ч.3 ст.195 ГПК України.

Оскільки розгляд справи по суті розпочався з моменту оголошення головуючим судового засідання відкритим, тобто 27 червня 2018 року, що підтверджується протоколом судового засідання, а тому з урахуванням вищенаведеної норми процесуального закону, зупинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України на даній стадії судового процесу не допускається.

Таким чином суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Представник позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та зазначав, що приватне підприємство «Комфорт-К» отримало кредит у розмірі 1 200 000, 00 дол. США та не повернуло кредитні кошти, чим допустило порушення зобов'язань за кредитними договорами. Єдиними учасником (засновником) позивачів був ОСОБА_3

З урахуванням наявних записів в Реєстрі прав власності на нерухоме майно та Державному реєстрі іпотек про обтяження та арештів на іпотечне майно ОСОБА_3 розділив об'єкт на 4 частини і відповідно майно належить: підвал та 1 поверх - товариству з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-11» , 2 поверх - товариству з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-12» , 3 поверх - товариству з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-13» , 4 поверх - товариству з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-14» .

Приватне підприємство «Комфорт-К» на момент укладення іпотечних договорів з публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» було законним власником майна та не існувало жодних передумов, в тому числі судових рішень щодо недійсності правовстановлюючих документів.

Приватним підприємством «Комфорт-К» було дотримано порядок реєстрації та набуття у власність іпотечного майна. Частиною 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Станом на 03 березня 2016 року заборгованість за кредитним договором №11-07 від 30 січня 2007 року та за кредитним договором №18.1/07-КИ від 21 травня 2007 року становила 183 055 624 грн. 42 коп. В зв'язку з чим, відповідач зазначив, що основне зобов'язання за кредитною угодою не було виконано, та як наслідок ні основне, ні забезпечувальне зобов'язання не припинило своєї дії.

27 лютого 2014 року господарським судом Черкаської області зі справи №925/1428/13 визнано приватне підприємство «Комфорт-К» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. З реєстру вимог кредиторів вбачається, що вимоги банку є забезпеченими, предметом забезпечення є майно по вул. Добровольського,1 у м. Черкаси, відповідно до іпотечного договору №11/07-і від 31 січня 2007 року та іпотечного договору №18.1/07-ДИ1 від 21 травня 2007 року.

Згідно ч. 2 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.

У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (ч.1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» ).

Відповідач вказував, що з урахуванням ст. 35 вищевказаного Закону направив позивачам та приватному підприємству «Комфорт-К» листи -вимоги, в яких повідомив про підстави, розмір заборгованості, вимогу про погашення та повідомив про право банку після спливу 30-денного терміну на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

01 листопада 2016 року відповідач звернувся до приватного нотаріуса з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі якої 02 листопада 2016 року було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за банком.

Враховуючи, що майно вибуло від іпотекодавця (приватного підприємства «Комфорт-К» ), а тому погашення забезпечених вимог банку у справі про банкрутство №925/1428/13 є фактично неможливим, то відповідач здійснив захист своїх цивільних прав та інтересів єдиним можливим способом - позасудовим зверненням стягнення на предмет іпотеки.

Цивільний кодекс встановлює дотримання дійсності правочину саме в момент його вчинення і не ставить у залежність від будь-яких обставин, які можуть виникати у майбутньому, зокрема, як-то зміна сторони у зобов'язанні.

Обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Також відповідач вказував, що на даний час кредитні договори є дійсними, а позивачі звертались до суду з позовами про визнання недійсними та такими, що припинились договорів іпотеки (справи №925/197/16, №925/921/16, №925/928/16), проте у всіх судових провадженнях позивачам було відмовлено у задоволенні позовів.

Також відповідач зазначав, що на момент укладення іпотечних договорів приватне підприємство «Комфорт-К» було власником нерухомого майна переданого в іпотеку (жодних судових спорів чи рішень не існувало); права та законні інтереси позивачів на момент укладення кредитних та іпотечних договорів не були і не могли бути порушеними; моментом переходу права власності є набуття особою правомочностей, які складають зміст суб'єктного права власності.

Щодо посилань позивачів на Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції від 02 листопада 2016 року відповідач зазначив наступне: 01 листопада 2016 року (19:12:51) - подано заяву про державну реєстрацію речових прав. 02 листопада 2016 року (15:36:17) - прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

Відповідно до п.9 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

Крім того, реєстрація може проводитись у різні строки (2 години, 24 години, 7 діб), проте за основу береться дата і час реєстрації заяви, а не прийняття рішення.

Тому Закон №1666-19 про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності на дану реєстраційну дію не поширюється, так як набрав законної сили 02 листопада 2016 року.

До моменту набрання законної сили рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 березня 2010 року по справі №2-1965/2010 р. ОСОБА_3 не мав права власності на нерухоме майно, а перехід права власності відбувся в момент переходу до набувача відповідного об'єкта правомочностей, що складають зміст суб'єктивного права власності.

Враховуючи вищенаведене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні, яке відбулося 19 липня 2018 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/248/18.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:

Як вбачається із матеріалів справи, та було встановлено господарським судом під час розгляду даного спору, 22 січня 2007 року між громадянином ОСОБА_3 та приватним підприємством «Комфорт-К» було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення.

За умовами вказаного договору ОСОБА_3 передав, а приватне підприємство «Комфорт-К» прийняло у власність нежитлові приміщення літ. Д-5, загальною площею 4 678 кв.м., зокрема: приміщення підвалу загальною площею 974,5 кв.м., приміщення першого поверху загальною площею 958,5 кв.м., приміщення другого поверху загальною площею 838,2 кв.м., приміщення третього поверху загальною площею 943,8 кв.м., приміщення четвертого поверху загальною площею 963 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Черкаси, вул. Добровольського, 1 та були спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4

31 січня 2007 між АКБ «Мрія» , правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» (іпотекодержатель) та приватним підприємством «Комфорт-К» (іпотекодавець) укладено іпотечний договір №11/07-і, за умовами якого зазначене нерухоме майно передано в іпотеку для забезпечення виконання у повному обсязі зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, пені, штрафних санкцій, платежів та збитків, розмір, термін, а також умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором №11-07 і будь-якими додатковими угодами до нього, укладеним 30 січня 2007 року між АКБ «Мрія» та приватним підприємством «Комфорт-К» .

21 травня 2007 року між відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» в особі Черкаської філії, правонаступником якого є відповідач (іпотекодержатель) і приватним підприємством «Комфорт-К» (іпотекодавець) укладено іпотечний договір №18.1/07-ДИ1, за умовами якого в іпотеку повторно передано зазначене майно для забезпечення виконання у повному обсязі зобов'язань з повернення кредиту, плати за користування ним, комісій, пені, інших платежів, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором від 21 травня 2007 року №18.1/07-КИ та будь-якими додатковими угодами до нього.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 березня 2010 року у справі №2-1965/2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 12 вересня 2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 грудня 2012 року, визнано недійсним договір купівлі-продажу зазначених нежитлових будівель, укладений 22 січня 2007 року між ОСОБА_3 і приватним підприємством «Комфорт-К» . Застосовано двосторонню реституцію та зобов'язано приватне підприємство «Комфорт-К» повернути ОСОБА_3 спірні нежитлові приміщення. Стягнуто із зазначеної особи на користь приватного підприємства «Комфорт-К» сплачені за це майно кошти.

03 червня 2010 року громадянином ОСОБА_3 передано частину нежитлової будівлі літ. Д-5, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Добровольського, 1, а саме:

- приміщення підвалу загальною площею 974,50 м 2 та приміщення першого поверху загальною площею 958,50 м 2 , як внесок до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-11» ;

- приміщення другого поверху з №111 до №148, №144а, №147а - до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-12» ;

- приміщення третього поверху з №177 до №189, №178', №191, №193, №195, №196, з №198 до №202, №200', №202', з №204 до №206, з №290 до №299 - до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-13» ;

- приміщення четвертого поверху №207, №208, №208', з №209 до №225, №214а, з №227 до №245 - до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-14» .

07 липня 2010 року на виконання рішень Виконавчого комітету Черкаської міської ради від 06 липня 2010 року позивачам було видано свідоцтва про право власності на спірне нерухоме майно.

У подальшому публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-11» , товариства з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-12» , товариства з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-13» , товариства з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-14» , приватного підприємства «Комфорт-К» , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Черкаська міська рада, комунальне підприємство «Черкаське обласне об'єднання бюро технічної інвентаризації» та ОСОБА_3, про визнання незаконним набуття товариством з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-11» права власності на нежитлові приміщення будівлі Д-5, за адресою: м. Черкаси, вул. Добровольського, 1, а саме: приміщення підвалу №І, №ІІ, з № ІV до №XXXVI, №XXXVIII, №XXXIX, з №L до №LVIII, приміщення першого поверху з №17 до №27, №29, №29а, з №30 до №35, №37, №37а, з №38 до №42, з №44 до №66, №71, №72; товариством з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-12» , а саме: приміщення другого поверху з №111 до №148, №144а, №147а; товариством з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-13» , а саме: приміщення третього поверху з №177 до №189, №178/, №191, №193, №195, №196, з №198 до №202, №200/, №202/, з №204 до №206, з №290 до №299; товариством з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-14» , а саме: приміщення четвертого поверху №207, №208, №208', з №209 до №225, №214а, з №227 до №245, та скасування рішень Виконавчого комітету Черкаської міської ради від 06 липня 2010 року №1045, від 06 липня 2010 року №1046, від 06 липня 2010 року №1047, від 06 липня 2010 року № 1048 (справа № 08/5026/1759/2011).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 23 січня 2012 року у справі №08/5026/1759/2011, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29 квітня 2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 09 грудня 2013 року, у задоволенні позовних вимог банку відмовлено повністю.

Доказів того, що банк звертався до суду з позовом про оскарження правочину, яким 03 червня 2010 року громадянином ОСОБА_3 було передано спірні приміщення до статутного фонду товариств (позивачів) матеріали справи не містять.

09 серпня 2013 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію за:

- товариством з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-11» права власності на нежитлові приміщення підвалу №І, №ІІ, з № IV до №ХХХVІ, №ХХХVІІІ, №ХХХІХ, з №L до №LVІІІ, нежитлові приміщення першого поверху з №17 до №27, №29, №29а, з №30 до №35, №37, №37а, з №38 до №42, з №44 до №66, №71, №72;

- товариством з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-12» нежитлових приміщень другого поверху з №111 до №148, №144а, №147а;

- товариством з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-13» - нежитлових приміщень третього поверху з №177 до №189, №178', №191, №193, №195, №196, з №198 до №202, №200', №202', з №204 до №206, з №290 до №299;

- товариством з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-14» - нежитлових приміщень четвертого поверху №207, №208, №208', з №209 до №225, №214а, з №227 до №245.

Водночас, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 01 листопада 2016 року приватний нотаріус ОСОБА_5 вніс до цього реєстру запис про право власності на спірне нерухоме майно за ПАТ «ВТБ Банк» (запис №17234873) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 листопада 2016 року, індексний № 32179920, підставою виникнення у публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» права власності на спірне нерухоме майно зазначено іпотечний договір від 21 травня 2007 року № 18.1/07-ДИ1, іпотечний договір від 31 січня 2007 року №11/07-і, вимоги про усунення порушення, кредитні договори, висновок про вартість об'єкта оцінки.

Того ж дня, до реєстру внесено відомості про припинення права власності позивачів на спірне нерухоме майно.

В обґрунтування позову позивачі зазначили, що будучи фактичними власниками майна, яке установлено за результатами розгляду цивільної справи №2-1965/2010, не мають можливості для реалізації своїх правомочностей через наявність перешкод і претензій з боку третіх осіб, тому вимушені обрати єдиний оптимальний спосіб захисту порушеного права за таких обставин - звернення із позовом у порядку 392 ЦК України про визнання права власності на належне їм майно.

За змістом частини 1 статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна якщо, зокрема, нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності.

Приватне підприємство «Комфорт-К» набуло право власності на спірне нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 22 січня 2007 року. У подальшому це майно було внесено в іпотеку під забезпечення кредиту, наданого публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» .

Однак, як зазначалося вище, договір купівлі-продажу майна від 22 січня 2007 року визнано недійсним у судовому порядку за результатами розгляду цивільної справи № 2-1965/2010, а 07 липня 2010 року позивачі отримали свідоцтва про право власності на спірне нерухоме майно (а.с.22-25).

Таким чином, позивачі є власниками зазначеного спірного нерухомого майна, а факт внесення 01 листопада 2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом ОСОБА_5 відомостей про припинення права власності товариства з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-11» , товариства з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-12» , товариства з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-13» та товариства з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-14» та запису про право власності на спірне нерухоме майно за публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме іпотечних договорів від 21 травня 2007 року №18.1/07-ДИ1 та від 31 січня 2007 року №11/07-і, свідчить про порушення прав позивачів як власників майна.

Отже, якщо особа вважає себе власником майна, проте не може реалізувати своє право власності через здійснення перешкод або невизнання такого права іншими особами, чи у зв'язку з втратою документа, який засвідчує її право власності, вона вправі звернутися із позовом про визнання права власності у порядку статті 392 ЦК України.

При цьому, застосовуючи положення статті 328 ЦК України, суди мають установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому цією статтею. Зазначена норма не породжує, а лише підтверджує наявне у позивачів право власності на момент звернення з позовом.

Оскільки позивачі набули право власності на предмет спору на підставі чинних правочинів від 03 червня 2010 року і рішень Виконавчого комітету Черкаської міської ради від 06 липня 2010 року за №№1045-1047, якими надано дозвіл на оформлення прав власності на зазначені приміщення і які прийнято за результатами розгляду цивільної справи №2-1965/2010, суд дійшов висновку про правомірність набуття позивачами зазначених приміщень у власність.

При цьому, слід зазначити, що позивачі не є набувачами спірного майна у контексті вимог статті 23 Закону України «Про іпотеку» .

Зокрема, відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи , у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Проте наведені положення не підлягають застосуванню до спірних правовідносин з огляду на те, що як встановлено рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 березня 2010 року, переходу права власності на предмет іпотеки за згодою сторін у розумінні вимог зазначеної статті не відбулося, а було відновлено у порядку віндикаційного позову право власності на майно за ОСОБА_3

Позивачі набули право власності на нерухоме майно не від іпотекодавця - приватного підприємства «Комфорт-К» .

При цьому судом враховано відповідний правовий висновок, що наведений в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року з аналогічного спору зі справи № 925/1121/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-11» до публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство «Комфорт-К» про визнання права власності на частину будівлі.

У статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» наведено визначення державної реєстрації як офіційного визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, тому ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації не можна.

Доводи відповідача стосовно того, що станом на момент укладання іпотечних договорів приватне підприємства «Комфорт-К» був власником нерухомого майна є помилковим, оскільки відповідно до ст. 236 ЦК України недійсний правочин є недійсним з моменту його вчинення.

Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, в іпотеку банку було передано майно не власником, тобто чуже майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було спростовано належними та допустимими доказами доводи позивачів щодо правомірності набуття права власності на нерухоме майно.

Водночас, відповідач не визнає права позивачів.

Таким чином, враховуючи положення статей 328, 392 ЦК України, статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , статей 5, 23, 37 Закону України «Про іпотеку» , позов про визнання права власності на частину будівлі є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Під час розгляду справи сторони не заявляли клопотань про залучення до розгляду даної справи приватного підприємства «Комфорт-К» .

Також суд з власної ініціативи не вбачав підстав для залучення вказаного підприємства до розгляду даного спору в якості третьої особи, оскільки відповідно до чинного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 березня 2010 року у справі №2-1965/2010 договір купівлі-продажу нерухомого майна визнано недійсним.

Тобто, приватне підприємство «Комфорт-К» станом на момент розгляду даного спору втратило право власності на майно, що є предметом розгляду господарської справи.

Водночас, відповідно до ч.2 ст.51 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи, обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред'явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред'явленого цією третьою особою до такої сторони.

Також слід зазначити, що відповідно до п.3 ч. 3 ст.320 ГПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Позивачі просили суд вирішити питання про розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що позивачами було сплачено по 4 000 грн. 00 коп. за проведення оцінки майна з метою визначення вартості спірного нерухомого майна.

В матеріалах справи містяться копії висновків оцінки майна.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

З висновків оцінки майна вбачається, що функція оцінки - для прийняття рішення щодо сплати судового збору.

Тобто, дані витрати було понесено позивачами у зв'язку з необхідністю вчинення дій необхідних для звернення до суду з даним позовом.

Оскільки позивачами було понесено судові витрати з метою встановлення вартості спірного майна для визначення розміру судового збору при зверненні до суду, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачів по 4 000 грн. 00 коп. витрат пов'язаних з підготовкою до розгляду справи.

При цьому судом також враховано, що від відповідача до суду не надходило будь-яких клопотань про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати право власності товариства з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-11» (вул. Добровольського, 1, м. Черкаси, ідентифікаційний код 37105802) на частину будівлі літ. Д-5, розташованої за адресою: м. Черкаси, вул. Добровольського, 1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 129768871101), а саме: нежитлові приміщення підвалу №І, №ІІ, з № IV до №ХХХVІ, №ХХХVІІІ, №ХХХІХ, з №L до №LVІІІ.

3. Визнати право власності товариства з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-12» (вул. Добровольського, 1, м. Черкаси, ідентифікаційний код 37105776) на частину будівлі літ. Д-5, розташованої за адресою: м. Черкаси, вул. Добровольського, 1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 129768871101), а саме: нежитлові приміщення другого поверху з №111 до №148, №144а, №147а.

4. Визнати право власності товариства з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-13» (вул. Добровольського, 1, м. Черкаси, ідентифікаційний код 37105749) на частину будівлі літ. Д-5, розташованої за адресою: м. Черкаси, вул. Добровольського, 1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 129768871101), а саме: нежитлові приміщення третього поверху з №177 до №189, №178', №191, №193, №195, №196, з №198 до №202, №200', №202', з №204 до №206, з №290 до №299.

5. Визнати право власності товариства з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-14» (вул. Добровольського, 1, м. Черкаси, ідентифікаційний код 37105713) на частину будівлі літ. Д-5, розташованої за адресою: м. Черкаси, вул. Добровольського, 1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 129768871101), а саме: нежитлові приміщення четвертого поверху №207, №208, №208', з №209 до №225, №214а, з №227 до №245.

6. Стягнути з публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» , ОСОБА_6Шевченка/вул. Пушкінська,8/26, м. Київ, ідентифікаційний код 14359319 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-11» , вул. Добровольського, 1, м. Черкаси, ідентифікаційний код 37105802 - 21 003 грн. 75 коп. витрат на сплату судового збору та 4 000 грн. 00 коп. витрат пов'язаних з підготовкою до розгляду справи.

7. Стягнути з публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» , ОСОБА_6Шевченка/вул. Пушкінська,8/26, м. Київ, ідентифікаційний код 14359319 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-12» , вул. Добровольського, 1, м. Черкаси, ідентифікаційний код 37105776 - 33 606 грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору та 4 000 грн. 00 коп. витрат пов'язаних з підготовкою до розгляду справи.

8. Стягнути з публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» , ОСОБА_6Шевченка/вул. Пушкінська,8/26, м. Київ, ідентифікаційний код 14359319 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-13» , вул. Добровольського, 1, м. Черкаси, ідентифікаційний код 37105749 - 29 403 грн. 75 коп. витрат на сплату судового збору та 4 000 грн. 00 коп. витрат пов'язаних з підготовкою до розгляду справи.

9. Стягнути з публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» , ОСОБА_6Шевченка/вул. Пушкінська,8/26, м. Київ, ідентифікаційний код 14359319 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Добролюкс-14» , вул. Добровольського, 1, м. Черкаси, ідентифікаційний код 37105713 - 25 204 грн. 50 коп. витрат на сплату судового збору та 4 000 грн. 00 коп. витрат пов'язаних з підготовкою до розгляду справи.

Видати відповідні накази після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 25 липня 2018 року.

Суддя А.В. Васянович