Постанова

від 18.07.2018 по справі 902/886/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 року Справа № 902/886/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Розізнана І.В. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Максютинська Д.В

за участю представників сторін:

позивача: представник не з'явився.

відповідача: ОСОБА_1 - член правління.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" на ухвалу господарського суду Вінницької області, від 21.05.18р. суддею Матвійчуком В.В., повний текст складено 24.05.2018р. у справі № 902/886/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 метизних виробів", м.Макіївка Донецької області

до Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону"

про стягнення 11 626 485,35 грн заборгованості згідно договорів поставки

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 метизних виробів" (надалі - Позивач) звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" (надалі - Відповідач) про стягнення 11 626 485,35 грн заборгованості згідно договорів поставки.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 26.10.2017 року у справі №902/886/17 позов товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 метизних виробів" задоволено у повному обсязі. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 метизних виробів" 11626485,35 грн. боргу, 797796,20 грн. 3% річних, 4440021,30 грн. інфляційних втрат, 1088411,50 грн. пені та 240000,00 грн. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

14.11.2017 року на виконання вказаного рішення було видано відповідний наказ та направлено на адресу стягувача.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.02.2018 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" задоволено частково. Рішення господарського суду Вінницької області від 26.10.2017 року у справі №902/886/17 в частині стягнення пені змінено.

Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 метизних виробів" 544205,75 грн. пені. В решті в частині стягнення пені - відмовлено.

08.05.2018 року Приватне акціонерне товариство "Гніванський завод спецзалізобетону" звернувся до господарського суду Вінницької області з заявою (№615/02 від 07.05.2018р.) про відстрочення виконання рішення господарського суду Вінницької області від 26.10.2017р., зі змінами внесеними постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.02.2018р. у справі № 902/886/17 на один рік.

В заяві, заявник просить суд скасувати арешти майна та грошових коштів, накладені постановами старшого державного виконавця відділу примусового виконання Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій обласіт ОСОБА_2 від11.12.2017 року та 05.03.2018 рокуВП №55353419.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 21.05.2018 року (а.с.88-93) відмовлено у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" про відстрочення виконання рішення суду у справі № 902/886/17.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що наведені в заяві Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" обставини не засвідчують неможливості або ускладнення виконання рішення суду в даній справі і не є винятковим.

При цьому суд звертає увагу на те, що за змістом ст. 331 ГПК України скрутний фанансовий стан відповідача не є підставою для відстрочення виконання рішення суду.

Вимоги Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" про зняття арешту з майна та грошових коштів боржника також залишено без задоволення з урахуванням того, що на теперішній час, у суду відсутні підстави для зняття арешту з майна та грошових коштів боржника, накладеного в межах провадження з примусового виконання рішення по справі.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, Приватне акціонерне товариство "Гніванський завод спецзалізобетону" звернулося з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду (а.с.101-119), в якій просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Вінницької області, скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 21.05.2018 року у справі № 902/886/17 та постановити нову ухвалу, якою задовільнити заяву Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" про відстрочення виконання рішення господарського суду Вінницької області від 26.10.2017року на один рік та скасувати арешт майна і грошових коштів, що накладені постановами старшого державного виконавця Відділу примусового виконання Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 11.12.2017 року від 05.03.2018 року ВП № 55353419.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначав, що висновки, які покладені судом в основу оскаржуваної ухвали, в порушення ст.ст. 74-79 Господарського процесуального кодексу України, не підтверджені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а також не відповідають дійсним обставинам справи.

В порушення ст. 86 Господарського процесуального кодексу України судом не надано належної оцінки доказам, що надані Приватним акціонерним товариством "Гніванський завод спецзалізобетону" на підтвердження необхідності відстрочення виконання рішення суду.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 902/886/17 у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. (а.с.97).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.06.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" на ухвалу господарського суду Вінницької області, від 21.05.18р. та призначено до розгляду на "18" липня 2018 р. о 10:00 год. у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 2. (а.с. 99-100).

04.07.2018 на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу та клопотання від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 метизних виробів", про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.165-178).

Ухвалою суду від 04.07.2018р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 метизних виробів", м.Макіївка Донецької області про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №902/886/17 задоволено та доручено Київському апеляційному господарському суду (04116, м.Київ, вул. Шолуденка, б.1) проведення судового засідання по справі №902/886/17 яке призначене на "18" липня 2018 року об 10:00 год в режимі відеоконференції (а.с 179-180).

16.07.2018р. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 метизних виробів" в якому просить суд відкласти розгляд справи. В обґрунтування клопотання зазначає про те, що представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 метизних виробів" - адвокат ОСОБА_3 повинна брати участь у справі № 910/1904/18, яка розглядається господарським судом м. Києва, та яка призначена до розгляду на 18.07.2018 о 12:00 годині. З урахуванням наведеного, позивач не має змоги забезпечити явку свого представника до судового засідання Рівненського апеляційного господарського суду 18.07.2018 з розгляду справи № 902/886/17 та просить відкласти її розгляд на іншу дату. До клопотання додано копію ухвали господарського суду м. Києва від 04.07.2018 та копія довіреності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 метизних виробів". (а.с.183-189).

До початку розгляду апеляційної скарги розпорядженням керівника апарату від 18.07.2018р. року у зв'язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі № 902/886/17 -ОСОБА_4 та судді-члена колегії - ОСОБА_5 відповідно до п.8.2. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, зі змінами, затвердженими рішеннями зборів суддів Рівненського апеляційного господарського суду від 26.03.2018 року, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 902/886/17.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 9902/886/17у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Мельник О.В., суддя Розізнана І.В.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.07.2016 розгляд апеляційної скарги у справі №902/886/17 призначено колегією суддів у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Мельник О.В., суддя Розізнана І.В.

В судовому засіданні 18.07.2018р. представник відповідача не заперечив щодо розгляду апеляційної скарги за відсутності представника позивача. Підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, надав пояснення та просив її вимоги задоволити та скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 21 травня 2018 року у справі №902/886/17.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 11 статті 270 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки в судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням , коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Розглянувши заявлене позивачем клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, суд встановив наступне.

При цьому апеляційний господарський суд враховує строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду та те, що ухвала про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду отримана позивачем 02.07.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Отже, позивач був своєчасно та належним чином повідомлений про час та місце судового засідання та мав об'єктивну можливість у разі потреби забезпечити явку іншого представника до судового засідання.

Крім того, п. 6 резолютивної частини ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 29.06.2018 до відома сторін доведено, що явка повноважних представників сторін в судове засідання визначалася - на розсуд сторін, а тому не є обов'язковою.

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (« Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» ) від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України» ).

У зв"язку з наведеним, колегія суддів не вважає поважними причини неявки позивача, відтак, клопотання представника позивача про відкладення розгляду апеляційної скарги підлягає відхиленню як необґрунтоване, його задоволення призведене до безпідставного затягування розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи наявність апеляційної скарги відповідача, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника позивача, оскільки він не скористався своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України

Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши вимоги апеляційної скарги, дослідивши надані в її обґрунтування докази та доводи, переглянувши оскаржувану ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги з урахуванням наступного.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов'язковим до виконання.

Відповідно до статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору;стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відстрочка виконання судового рішення можлива лише у виняткових випадках, за наявності доказів, що встановлюють обставини, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення. Винятковість таких обставин встановлюється судом в кожному конкретному випадку.

Надання відстрочки виконання рішення є правом господарського суду. Закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки.

Отже, з наведеного суд приходить до висновку, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення в судовому порядку з об'єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Обґрунтовуючи наявність підстав для відстрочення виконання рішення по справі, відповідач посилався на те, що перебуває у скрутному матеріальному становищі, існує реальна загроза банкрутства, відсутні кошти на рахунках і майно, на яке можливо було б звернути стягнення, до того ж слідчим відділом Управління Служби безпеки України у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №2201802000000001. В межах проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №2201802000000001 Вінницьким міським судом Вінницької області 16.04.2018р. у справі №127/8037/18 винесено ухвалу, якою накладено арешт на рахунки ПрАТ "Гніванський завод СЗБ" шляхом заборони здійснення будь-яких операцій щодо перерахування на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 метизних виробів" та підприємств, що розташовані на непідконтрольних територіях Донецької та Луганської областей.

Одночасно, заявником наголошено на наявності 436 955, 40 грн. великої дебіторської заборгованості та 82 177 000, 00 грн. кредиторської заборгованості. Крім того, вказаним учасником судового процесу наголошено на тому, що внаслідок накладення в межах виконавчого провадження арешту на майно боржника фактично обмежуються діяльність останнього, що як наслідок, спричиняє неможливість виконання судового рішення. До того ж, заявник звертає увагу на значний розмір заборгованості Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" перед працівниками по заробітній платі та іншими обов'язковими платежами, а також на той факт, що позивач не має пріорітету для першочергового задоволення його вимог, такі вимоги у випадку банкрутства зявника можуть бути задоволені у значно меншому розмірі, ніж при виконанні рішення суду у добровільному порядку.

Проте, слід зауважити, що наведені заявником обставини є лише посиланнями про наявність несприятливих факторів у погашенні заборгованості, а ніяким чином не вказують на неможливість та наявність ускладнень у виконанні судового рішення по справі.

Доказів на підтвердження обставин реальної загрози банкрутства заявником не надано.

Апелянтом не зазначено обставин і відповідно не надано суду доказів на підтвердження обставин що унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення. Наведені скаржником доводи щодо тяжкого фінансового стану, відсутності коштів - не можуть бути виключними обставинами, які б були підставою для відстрочення виплати боргу, оскільки такі обставини виникли внаслідок власної діяльності відповідача, а не внаслідок незалежних від нього обставин.

Крім того, посилання відповідача щодо наявності заборгованості за договорами не є виключною обставиною, що вказує на ускладнення чи неможливість Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" виконати судове рішення по справі.

Разом з тим, апелянтом було долучено документи до матеріалів апеляційної скарги вх. № 741/02, а саме копія договору поставки №ЦУП-04/0131/18 від 07.06.2018р.; копія договору поставки №ЦУП-04/0132/18 від 07.06.2018р.; копія фінансової моделі Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" на 2018-2020 роки (реальні об'єми на 2018 рік); копія обгрунтування до фінансової моделі Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" на 2018-2020 роки та прогноз ліквідності Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" на 2018-2020 роки, у яких скаржник вказує на те, що при відстроченні виконання рішення господарського суду Вінницької області у справі № 902/886/ 17 відповідач завдяки господарській діяльності зможе сплатити заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 метизних виробів".

Як вбачається з матеріалів справи Приватне акціонерне товариство "Гніванський завод спецзалізобетону" звернулося до суду з заявою про відстрочення виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 26.10.2017 - 07.05.2018р. вх. №615/02, а договори поставки №ЦУП-04/0131/18 та №ЦУП-04/0132/18 укладені 07.06.2018 року, а тому, колегія суддів звертає увагу скаржника, що його посилання на надані договори поставки №ЦУП-04/0131/18 від 07.06.2018р.; №ЦУП-04/0132/18 від 07.06.2018р., не можуть бути прийнято судом апеляційної інстанції, оскільки про вказані підстави не було заявлено Відповідачем під час звернення з даною заявою до місцевого господарського суду.

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

А відтак долучені до апеляційної скарги договори не були предметом дослідження судом першої інстанції як докази, тому й не можуть бути взяті до уваги при апеляційному перегляді.

З огляду на вищевикладене, доводи та посилання відповідача, не є винятковими та достатніми у розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України для надання відстрочення виконання рішення, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 р. у справі Шмалько проти України вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 р. у справі Горнсбі проти Греції ).

Законом України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності достатніх підстав для задоволення заяви Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" про відстрочення виконання судового рішення по справі.

Що стосується вимоги Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" про зняття арешту з майна та грошових коштів боржника.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно із статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" порядок та підстави зняття майна з арешту. Зокрема, зазначено, що виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини 1 статті 34 цього Закону.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Водночас заявник не надав суду доказів наявності підстав, визначених законом, для зняття арешту з майна та грошових коштів боржника, накладеного в межах провадження з примусового виконання рішення по справі, а тому у суду відсутні підстави для задоволення заяви в частині вимоги Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" про зняття арешту з майна та грошових коштів боржника.

Обгрунтування апеляційної скарги тими обставинами, що слідчим відділом Управління Служби безпеки України у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №2201802000000001, в межах якого Вінницьким міським судом Вінницької області 16.04.2018р. у справі №127/8037/18 винесено ухвалу, якою накладено арешт на рахунки ПрАТ "Гніванський завод СЗБ" шляхом заборони здійснення будь-яких операцій щодо перерахування на рахунки ТОВ "ОСОБА_2 метизних виробів" та підприємств, що розташовані на непідконтрольних територіях Донецької та Луганської областей, суд вважає неспроможним, оскільки дані обставини не є підставою для відстрочення виконання судового рішення, натомість є окремою підставою для перебування рахунків заявника під арештом.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що висновки, викладені в ухвалі Господарського суду Вінницької області від 21.05.2018 у справі 902/886/17, ґрунтуються на чинному законодавстві та зроблені при належному повному та об'єктивному дослідженні обставин справи. Судова колегія не вбачає правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника спростовуються матеріалами справи, документально не підтверджені, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду.

Враховуючи положення статті 129 ГПК України та зважаючи на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати у вигляді судового збору, який сплачений апелянтом за звернення з апеляційною скаргою, відшкодуванню не підлягають та покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст.269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" від 06.06.18р. - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Вінницької області від 21 травня 2018 року у справі №902/886/17 - залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду в порядку, визначеному ст. ст.287-291 ГПК України.

Справу №902/886/17 повернути господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "24" липня 2018 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.