Рішення

від 16.07.2018 по справі 805/2163/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2018 р. Справа№805/2163/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративний позов Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 12.12.2017, № НОМЕР_2 від 12.12.2017.

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 12.12.2017, № НОМЕР_2 від 12.12.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, з питання дотримання ним вимог податкового законодавства України. За результатами перевірки Податковим органом складено Акт перевірки від 24.11.2017 № 92/28-10-50-08-12/03337119, який отримано позивачем 19.12.2017. На підставі акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 12.12.2017 форми Р на суму донарахованих податкових зобов'язань в розмірі 1304296,25 грн. та № НОМЕР_2 від 12.12.2017 на суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 517088 грн. форми В4 .

Позивач вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, з огляду на що зауважує, що податкові-повідомлення рішення підлягають скасуванню.

Представник відповідача надав до суду заперечення, в яких зазначив, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням вимог частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи у письмовому провадженні.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.04.2018 відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого засідання на 25.04.2018.

25.04.2018 розгляд справи відкладено на 21.05.2018 для надання додаткових доказів.

21.05.2018 розгляд справи відкладено на 04.06.2018 для надання додаткових доказів.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.06.2018 продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів.

04.06.2018 розгляд справи відкладено на 03.07.2018 для надання додаткових доказів.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 16.07.2018.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» (далі - ОКП «Донецьктеплокомуненерго» ) - є юридичною особою, код ЄДРПОУ № 03337119, що підтверджено онлайн відомостями з безкоштовного запиту Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Матеріалами справи встановлено, що з 13.11.2017 по 17.11.2017 Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОКП «Донецьктеплокомуненерго» , з питання дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року, січень 2015, лютий 2015 року, березень-грудень 2015 року, січень 2016 року, травень 2016 року, лютий 2016 року, березень 2017 року, квітень 2017 року, травень 2017 року з урахуванням уточнюючих розрахунків по взаємовідносинах з ТОВ ДІПІ ЕЙР ГАЗ (код ЄДРПОУ № 36858311) за жовтень 2014 року, Підприємство Технопром - Трейд (код ЄДРПОУ № 30500150) за період жовтень-листопад 2014 року, ТОВ Культтовари+ (код ЄДРПОУ № 32011280) за грудень 2014 року, ТОВ ДОНТЕХЕКСПЕРТ (код ЄДРПОУ № 30701650) за грудень 2014 року, ТОВ Інтегрований енергетичний комплекс (код ЄДРПОУ № 37841204) за грудень 2014 року, ПП НВКП УКРТЕХСНАБ (код ЄДРПОУ № 25602250) за період грудень 2014 року, червень 2015 року, вересень 2016 року, ТОВ Стандартсервіс Центр (код ЄДРПОУ № 39452975) за березень 2015 року, ТОВ Азовспецбуд (код ЄДРПОУ № 36996317) за квітень 2015 року, ПП Донбас-Альфа (код ЄДРПОУ № 37112275) за червень 2015 року, ПП ОСОБА_1 СВВ-1 (код ЄДРПОУ № 34748755) за період травень 2016 року та лютий 2017 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт перевірки від 24.11.2017 № 92/28-10-50-08-12/03337119 ( далі - акт перевірки), який отримано позивачем 19.12.2017. (Т.1 а.с. 32-115)

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення: п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 1560525,21 грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем були винесені податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 12.12.2017 форми Р за яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 1304296,25 грн., з яких 1043437 грн. - за основним зобов'язанням та 260859,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 12.12.2017 форми В4 за яким зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 517088 грн. ( Т.1 а.с.116-118, 119-121)

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем направлено до Державної фіскальної служби України скаргу вих. 2063/6 від 04.01.2018.

Рішенням від 03.03.2018 № 7714/499-99-11-01-02-25 про результати розгляду скарги, ДФС України залишила податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби без змін, а скаргу позивача - без задоволення. (Т.1 а.с. 123-128)

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Вирішуючи питання щодо реальності господарських операцій ОКП «Донецьктеплокомуненерго» з іншими контрагентами, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що між ОКП «Донецьктеплокомуненерго» (Покупець) та ПП НВКП УКРТЕХСНАБ (Постачальник) укладено договори на поставку товару № 17/15 від 12.01.2015, № 17/15/2 від 12.01.2015, №39/15 від 25.05.2015, № 61/16 від 10.05.2016, відповідно до умов яких постачальник зобов'язується в порядку та на умовах договору, поставити покупцеві визначений у цих договорах товар. (Т.3 а.с.94-97, 101-104, 108-111).

Обставини реальності виконання господарських зобов'язань за правочином в частині виконання зобов'язань підтверджуються складеними та підписаними між ОКП «Донецьктеплокомуненерго» (Покупець) та ПП НВКП УКРТЕХСНАБ (Постачальник) специфікаціями до Договорів на поставку товару, накладними. З метою документального оформлення цієї угоди на адресу позивача були виписані податкові накладні. Перевезення товару оформлено товарно-транспортними накладними. (Т.2 а.с. 87-172, 173-250 Т.3 а.с. 1-93, 98-100, 105-107, 112-117, 122-124)

Зобов'язання по оплаті вартості придбаних послуг були виконані позивачем на підставі платіжних доручень. (Т.2 а.с.62-86)

Між ОКП «Донецьктеплокомуненерго» (Покупець) та ПП ОСОБА_1 СВВ-1 (Постачальник) укладено договори на поставку товару № 12/дз-17 від 14.02.2017, № 04/16 від 04.01.2016, відповідно до умов яких постачальник зобов'язується в порядку та на умовах договору, поставити покупцеві визначений у цих договорах товар у кількості та за цінами, згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною договору. (Т.3 а.с.166-169, 171-174).

Обставини реальності виконання господарських зобов'язань за правочином в частині виконання зобов'язань підтверджуються складеними та підписаними між ОКП «Донецьктеплокомуненерго» (Покупець) та ПП ОСОБА_1 СВВ-1 (Постачальник) специфікаціями до Договорів на поставку товару, видатковими накладними. З метою документального оформлення цієї угоди на адресу позивача були виписані податкові накладні. Перевезення товару оформлено товарно-транспортними накладними. (Т.3 а.с. 142-165, 170, 175-178)

Зобов'язання по оплаті вартості придбаних послуг були виконані позивачем на підставі платіжних доручень. (Т.3 а.с.130-141)

Між ОКП «Донецьктеплокомуненерго» (Зберігач) та ТОВ Азовспецбуд (Постачальник) укладено договір на поставку товару № 12/02/15 від 12.02.2015, відповідно до умов яких постачальник зобов'язується в порядку та на умовах договору, поставити покупцеві визначений у цих договорах товар у кількості та за цінами, згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною договору. (Т. 3 а.с. 211-214)

Між ОКП «Донецьктеплокомуненерго» (Покупець) та ТОВ Азовспецбуд (Поклажодавець) укладено договір відповідального зберігання № 15/0217 від 17.02.2015, та додаткову угоду № 1 до цього договору, відповідно до умов якого зберігач зобов'язується зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар поклажодавцеві у схоронності. (Т.3 а.с.205-206)

Обставини реальності виконання господарських зобов'язань за правочином в частині виконання зобов'язань підтверджуються складеними та підписаними між ОКП «Донецьктеплокомуненерго» (Покупець) та ТОВ Азовспецбуд (Поклажодавець) (Постачальник) специфікаціями до Договору на поставку товару № 12/02/15, актами приймання - передачі майна до договору відповідного зберігання майна № 15/0217 видатковими накладними. З метою документального оформлення цієї угоди на адресу позивача були виписані податкові накладні. Перевезення товару оформлено товарно-транспортними накладними. (Т.3 а.с. 195-204, 208-210, 215)

Зобов'язання по оплаті вартості придбаних послуг були виконані позивачем на підставі платіжних доручень. (Т.3 а.с. 183-194)

Між ОКП «Донецьктеплокомуненерго» (Замовник) та ПП Донбас-Альфа (Виконавець) укладено договори № 1-23/04/15 від 23.04.2015, № 1-15/04/15 від 15.04.2015, № 1-23/03/15 від 23.03.2015, № 1-31/03/15 від 31.03.2015, відповідно до умов яких виконавець зобов'язується в порядку та на умовах договору, виконати комплекс відповідних робіт. (Т.4 а.с. 18-29).

Обставини реальності виконання господарських зобов'язань за правочином в частині виконання зобов'язань підтверджуються складеними та підписаними між ОКП «Донецьктеплокомуненерго» (Замовник) та ПП Донбас-Альфа (Виконавець) актами приймання виконаних будівельних робіт, підсумковими відомостями ресурсів, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат тощо. З метою документального оформлення цієї угоди на адресу позивача були виписані податкові накладні. (Т.3 а.с. 222-251 Т. 4 а.с. 2-17)

Зобов'язання по оплаті вартості придбаних послуг були виконані позивачем на підставі платіжних доручень. (Т.3 а.с.218-221)

З наданих до матеріалів справи доказів судом встановлено, що між ОКП «Донецьктеплокомуненерго» (Покупець) та ТОВ Стандартсервіс Центр (Постачальник) був укладений договір на поставку товару № ДГ-15 від 01.03.2015, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, поставити покупцеві визначений товар. (Т. 17 а.с. 15-18)

Обставини реальності виконання господарських зобов'язань за правочином в частині виконання зобов'язань підтверджуються складеними та підписаними між ОКП «Донецьктеплокомуненерго» та ТОВ Стандартсервіс Центр (Виконавець) сертифікатом на придбаний товар, видатковою накладною. З метою документального оформлення цієї угоди на адресу позивача була виписана податкова накладна. (Т.4 а.с. 35-37)

Зобов'язання по оплаті вартості придбаних послуг були виконані позивачем на підставі платіжних доручень. (Т.4 а.с.34)

Між ОКП «Донецьктеплокомуненерго» (Покупець) та Підприємством Технопром - Трейд (Продавець) укладено договір про закупівлю товару № 01/11/13 від 01.11.2013, та додаткову угоду до зазначеного договору від 01.01.2014. (Т.4 а.с. 87)

Обставини реальності виконання господарських зобов'язань за правочином в частині виконання зобов'язань підтверджуються складеними та підписаними між ОКП «Донецьктеплокомуненерго» (Покупець) та Підприємством Технопром - Трейд (Продавець) накладними, актами прийому - передачі товару. З метою документального оформлення цієї угоди на адресу позивача були виписані податкові накладні. Перевезення товару оформлено товарно-транспортними накладними. (Т.4 а.с. 57-86)

Зобов'язання по оплаті вартості придбаних послуг були виконані позивачем на підставі платіжних доручень. (Т.4 а.с.44-56, Т.17 а.с. 2-9)

Між ОКП «Донецьктеплокомуненерго» (Орендатор) та ТОВ ДІПІ ЕЙР ГАЗ (Орендодавець) укладено договір оренди № 15 від 23.12.2013, відповідно до умов якого орендодавець передає орендатору в тимчасове платне користування балони, моноблоки, інше обладнання для промислових газів, далі як майно, згідно специфікаціям даного договору, які є невід'ємною частиною цього договору. (Т.4 а.с. 112-114).

Обставини реальності виконання господарських зобов'язань за правочином в частині виконання зобов'язань підтверджуються складеними та підписаними між ОКП Донецьктеплокомуненерго» (Орендатор) та ТОВ ДІПІ ЕЙР ГАЗ (Орендодавець) видатковими накладними, актами виконання робіт, актами здачі-прийняття робіт. З метою документального оформлення цієї угоди на адресу позивача були виписані податкові накладні. (Т.4 а.с. 95-111, 115-116)

Зобов'язання по оплаті вартості придбаних послуг були виконані позивачем на підставі платіжних доручень. (Т.4 а.с.91-93 Т. 17 а.с. 10-13)

Між ОКП «Донецьктеплокомуненерго» (Покупець) та ТОВ Інтегрований енергетичний комплекс (Постачальник) укладено договір на закупівлю товару № 03/09/2013 від 03.09.2013, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах договору, поставити покупцеві визначений у цих договорах товар у кількості та за цінами, згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною договору. (Т.5 а.с. 244-247).

Обставини реальності виконання господарських зобов'язань за правочином в частині виконання зобов'язань підтверджуються складеними та підписаними між ОКП «Донецьктеплокомуненерго» (Покупець) та ТОВ Інтегрований енергетичний комплекс (Постачальник) видатковими накладними, актами передачі відвантаженої продукції. З метою документального оформлення цієї угоди на адресу позивача були виписані податкові накладні. Перевезення товару оформлено товарно-транспортними накладними. (Т.4 а.с. 206-250 Т.5 а.с. 1-243)

Зобов'язання по оплаті вартості придбаних послуг були виконані позивачем на підставі платіжних доручень. (Т.4 а.с.129-205)

Між ОКП «Донецьктеплокомуненерго» (Покупець) та ТОВ Культтовари+ (Постачальник) укладено договір постачання № 01/10 від 01.10.2014, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати товар, що належить йому на праві власності, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити його на умовах, викладених в цьому договорі. (Т.6 а.с. 27-28).

Обставини реальності виконання господарських зобов'язань за правочином в частині виконання зобов'язань підтверджуються тим, що з метою документального оформлення цієї угоди на адресу позивача були виписані податкові накладні. Перевезення товару оформлено товарно-транспортними накладними. (Т.6 а.с. 8-26)

Зобов'язання по оплаті вартості придбаних послуг були виконані позивачем на підставі платіжних доручень. (Т.6 а.с.1-7)

Крім того, в матеріалах справи міститься лист Слідчого управління Головного Управління МВС України в Донецькій області від 03.07.2015 № 4/4614 про те, що за фактом захоплення майна підприємства ОКП «Донецьктеплокомуненерго» Дебальцеветепломережа , слідчим підрозділом Артемівського МВГУМВС України в Донецькій області внесено відомості до ЄРДР № 12015050150001594 за ознаками складу злочину передбаченого ст. 341 Кримінального кодексу України. ( Т. 6 а.с. 51)

Щодо підтвердження подальшого використання товарів для здійснення господарської діяльності, позивачем надані до матеріалів справи докази взаємовідносин з ВО Краматорськміжрайтепломережа , ВО Дзержинськтепломережа , Волновахаміжрайтепломережа , ВО Краснолиманська тепломережа , Костянтинівкатепломережа , ВО Святогірське багатогалузеве комунальне господарство , ВО Димитровтепломережа , ВО Слов'янськтепломережа тощо. (Т. 6 а.с. 56- 250, Т. 7 а.с. 1-247, Т.8 а.с 1-249, Т. 9 а.с. 1-250, Т. 10 а.с. 1-250, Т. 11 а.с. 1-250, Т. 12 а.с. 1-250, Т. 13 а.с. 1-250, Т. 14 а.с. 1-250, Т. 15 а.с. 1-250, Т. 16 а.с 1-189)

На підставі дослідження встановлених по справі обставин та наданих сторонами документів, судом встановлено, що укладені позивачем договори (правочини) відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.п. 14.1.56 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно п.п. 135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

Відповідно до п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Тобто, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

За п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість суд повинен з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно із п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом - є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 № 375/11/14-14 зазначено універсальний принцип розгляду податкових спорів, а саме: перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Подібні правила судам варто застосовувати не лише щодо спірних рішень контролюючих органів, а також і при здійсненні оцінки належності первинних документів, податкових накладних, документів податкової звітності, що подається платниками податків.

Враховуючи наведені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Факт виконання укладених позивачем договорів, фактичне транспортування, передання, прийняття, оплата товару підтверджується відповідними договорами, актами приймання-передачі, податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, якими позивач підтверджує факт отримання придбаних товарів, які долучені позивачем до матеріалів справи і досліджені судом.

Суд зазначає, що відповідачем не заперечується наявність в ході перевірки зазначених документів.

З огляду на наведене, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем надано всі необхідні документи, які у повному обсязі підтверджують як придбання позивачем товарів та їх подальше використання для здійснення господарської діяльності, так і виконання позивачем умов укладених договорів підряду і отримання результатів виконаних робіт, що є належним підтвердженням реальності проведених позивачем господарських операцій та свідчить про обґрунтованість формування ним податкового кредиту та валових витрат за даними взаємовідносинами з контрагентами.

Виходячи зі змісту вказаних вище документів в їх сукупності, судом вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , і в розумінні цього Закону є первинними, тобто такими, що підтверджують здійснення господарських операцій з постачання товарів та виконання робіт, фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Суд зазначає, що принцип індивідуальної відповідальності платників податків, вказує на те, що відповідальність за можливі порушення податкового законодавства повинна нести особа, що їх вчинила, в свою чергу добросовісний контрагент не повинен відповідати за правопорушення, яке він не здійснював.

Як вбачається з матеріалів справи, дії позивача та його контрагентів, вчинені на виконання укладених договорів, направлені саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою правочинів відповідного виду.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» ).

Підтвердженням того, що платника ПДВ не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, а також того, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати, слугує Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 р., заява №6689/03).

Платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуалізації відповідальності (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

Тому, суд в даному випадку враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14.03.2018 у справі №804/8834/16, в якій зокрема зазначено, що за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Частиною 1 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, не знаходились в стані припинення та були зареєстровані у якості платників податку на додану вартість.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагентів позивача, які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до витрат та податкового кредиту відповідачем не надані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

При цьому суд зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість рівно як і формування витрат по господарських операціях, порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку через те, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету - це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В матеріалах справи відсутні і докази того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності та обережності, рівно як і про те, що йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди. Навпаки, представником позивача у ході судового розгляду справи надано ґрунтовні пояснення про укладення позивачем договорів з контрагентами.

Зазначені обставини залишились не спростованими відповідачем в ході судового розгляду справи.

Суд наголошує і на тому, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

У відповідності до роз'яснень Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

До матеріалів справи відповідачем не надано доказів про причетність позивача, із посиланням на його первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, до ланцюгів постачання.

Крім того, податковий орган не навів жодних доказів на підтвердження того, що під час перевірки ним встановлено обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з контрагентами (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені укладеними договорами. Навпаки, позивачем документально доведено належне виконання зобов'язань щодо отримання від контрагентів товарів/робіт та їх оплати.

Суд критично ставиться до висновку відповідача про неможливість підтвердження реальності господарських операцій з постачання контрагентами товарів позивачу у зв'язку з неналежним заповненням товарно-транспортних накладних, з огляду на те, що відповідачем, в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено доказів, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються лише на даних актів перевірок щодо спірних контрагентів, а також їх контрагентів по ланцюгу постачання, та жодним чином не стосуються аналізу змісту та наслідків господарських операцій, здійснених позивачем із контрагентами, які мали місце у перевіряємих відповідачем періодах.

При цьому згідно Закону України «Про автомобільний транспорт» та наказу Міністерства транспорту України (від 14.10.1997 №363) «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» , обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія. Позивач же до зазначених категорій суб'єктів господарювання не відноситься.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України (№363 від 14.10.1997), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п.п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та дорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, а тому наявність або відсутність товарно-транспортних накладних та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.

При цьому, чинним законодавством України передбачено обов'язковість товарно-транспортної накладної лише у випадку надання послуг з перевезення.

Разом з тим, в матеріалах справи містяться товарно-транспортні накладні, інші документи (акти приймання, договори контрагентів із суб'єктами господарювання - перевізниками товарів, тощо), які підтверджують товарність господарських операцій позивача із контрагентами та факт постачання товарів від контрагентів до вантажоодержувачів.

Наведений висновок узгоджується і з практикою Верховного суду, зокрема у постановах від 21.03.2018 (№ К/9901/3992/18) у справі № 808/2140/13-а, від 21.03.2018 (№ К/9901/2538/18) у справі № 816/338/14, від 20.03.2018 (№ К/9901/1403/18) у справі № 805/6021/13-а, від 20.03.2018 (№ К/9901/1424/18) у справі від 805/10886/13-а.

За п. 3 ч. 1 ст. 3 та ст. 6 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання мають право укладати будь-які договори, які не заборонені законодавством, у тому числі і залучати фізичних осіб до виконання робіт, надання послуг на підставі цивільно-правових договорів. При цьому діючим законодавством України не встановлено обов'язку суб'єктів господарювання мати у власності необхідні для постачання продукції матеріальні ресурси, так, як і не встановлено кількісний склад працівників, необхідний для виконання робіт з реконструкції покрівлі.

Відповідно до п. 2.6. Наказу державного комітету статистики № 286 від 28.09.2005 «Про затвердження Інструкції із статистики кількості працівників» , не включаються до облікового складу працівники, які не перебувають у штаті даного підприємства. До них належать такі працівники: залучені до виконання робіт за договорами цивільно-правового характеру, включаючи договір підряду; прийняті для виконання разових спеціальних робіт: наприклад, консультації лікарів у медичних закладах, ремонтні роботи тощо; прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств; та ін.

Крім того, відсутність у контрагентів платника податків офіційно залучених достатніх матеріальних, трудових чи будь - яких інших ресурсів не має своїм наслідком недійсність укладених платником податків із таким контрагентом правочинів чи слугувати належним доказом наявності у вказаних суб'єктів господарювання такої мети як порушення інтересів держави у сфері оподаткування, адже не спростовує можливості залучення працівників та обладнання на договірній основі, а тому і не впливає на дійсність господарських операцій.

Відповідачем не надано жодних доказів, якими б була підтверджена відсутність у контрагентів позивача договорів, укладених з іншими контрагентами про оренду автотранспортних засобів, залучення працівників, перевезення товару.

Разом з тим, презумпція добросовісності платника податків, яка, з одного боку, передбачає надання правового захисту платникам, які у повному обсязі виконують свої обов'язки з правильного нарахування, утримання та перерахування до бюджету законно встановлених податків, а також з дотримання необхідних умов для використання права на податкову вигоду, з іншого боку передбачає покладення на контролюючий орган тягаря доказування наявності складу податкового правопорушення у діях (бездіяльності) платника податків, який у протилежному випадку вважається добросовісним (зазначена позиція підтверджується ухвалою ВАСУ від 15.09.2015 у справі № К/800/17974/14).

Приймаючи наведене до уваги, з огляду на підтвердження позивачем проявлення заходів належної обачності при обранні контрагентів, спираючись на той факт, що чинне податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється постачання продукції контрагентом платника податків, суд відхиляє вказані висновки відповідача щодо нереальності господарських операцій.

Наведена правова позиція підтверджена судовою практикою Вищого адміністративного суду України, зокрема, в постанові від 03.04.2013 р. по справі № К/9991/32753/12, ухвалах від 18.06.2014 р. № К/9991/50633/12, від 11.06.2014 р. № К/800/47664/13, від 03.08.2015 р. № К/800/12277/13, від 30.07.2015 р. № К/9991/11391/12, від 30.07.2015р. № К/9991/38572/12 та від 30.07.2015р. № К/9991/39230/12, від 29.07.2015р. № К/800/17166/14, від 22.07.2015р. № К/800/61315/13, від 24.05.2017 по справі № К/800/24191/16.

Суд не приймає до уваги і зауваження відповідача про надання позивачем до перевірки сертифікатів (паспортів) якості продукції, закупівля якої здійснена позивачем у контрагентів, як підставу визнання таких господарських операції нереальними з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, у зв'язку з чим сертифікат відповідності та паспорти якості не є документами первинного бухгалтерського обліку.

Відповідно до змісту Закону України Про технічні регламенти та оцінку відповідності (від 15.01.2015 р. № 124-VIII), сертифікат якості (сертифікат відповідності) - це документ, що підтверджує відповідність виробленого товару (продукції) вимогам, які висуваються до якості такого товару (продукції).

Тобто, такі документи не створюють наслідків в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, а отже не можуть і підтвердити факт здійснення господарських операцій, через що їх ненадання до перевірки жодним чином не впливає на право формування платником податків податкового кредиту.

При цьому в матеріалах містяться, зокрема сертифікати якості на продукцію, яка закуповувалась позивачем у контрагентів.

З огляду на наведене, висновки податкового органу про відсутність по окремих операціях постачання паспортів якості та сертифікатів відповідності товару, через ненадання їх позивачем до перевірки - є безпідставними, оскільки вказані документи стосуються виключно підтвердження якості товару вимогам національних чи міжнародних стандартів якості.

Наведений висновок узгоджується і з практикою Верховного суду, зокрема у постанові від 16.01.2018 у справі № 820/4648/13-а.

Щодо використання відповідачем інформаційних баз даних для постановлення висновків відносно позивача, суд виходить з того, що інформаційні бази даних не є належними доказами підтвердження реальності господарських операцій, за результатами яких сформовані валові витрати та податковий кредит.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в матеріалах справи наявні докази того, що операції по придбанню позивачем товарів, робіт та послуг у контрагентів є реальними, фактично відбулися, придбані товари використані вантажоодержувачами в їх господарській діяльності.

Отже, оскільки позивачем доведено дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, а також надано всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне виконання умов укладених договорів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської діяльності, направленої на отримання прибутку, позивачем правомірно сформовано податковий кредит на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентами.

Відповідно до ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно положень ст. 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На думку суду, відповідачем, всупереч вимогам ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено правомірності прийнятих податкових-повідомлень рішень, в той час докази, якими позивач обґрунтовував свої вимоги - є законними, допустимими, обґрунтованими та такими, що відповідають дійсним обставинам справи.

З огляду на викладене, позовні вимоги ОКП «Донецьктеплокомуненерго» підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджується платіжними дорученнями № 5105 та № 5106 від 22.03.2018, позивач за подання адміністративного позову сплатив у загальному розмірі 27320,76 грн. (Т.1 а.с. 3, 4)

Отже, суд повертає позивачу судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби у розмірі 27320,76 грн.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 2, 9, 90, 139, 243-244, 246, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 12.12.2017, № НОМЕР_2 від 12.12.2017 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № НОМЕР_1 від 12.12.2017, форми Р на суму 1304296,25 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби НОМЕР_2 від 12.12.2017, форми В4 на суму 517088,00 грн.

Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 40980123, 61052, Донецька область, м. Харків, вул. Благовіщенська, 30) на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (код ЄДРПОУ 03337119, 84304, Донецька область, м. Краматорськ, пров. Земляний, б.2) суму судових витрат у розмірі 27320 (двадцять сім тисяч триста двадцять) гривень 76 копійок.

Повний текст рішення складається відповідно до ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Голошивець І.О.