Рішення

від 19.07.2018 по справі 820/4385/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

19.07.2018р. справа №820/4385/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденка А.В.,

за участі:

секретаря - Стрєлка О.В.,

представника позивача - Бреславець М.Г.,

представника відповідача - Зінченка В.І.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідра Плюс" до Державної фіскальної служби України про 1) визнання протиправним та скасування рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 17.04.2018 р. №652304/34015664 про відмову у реєстрації податкової накладної №186 від 23.10.2017 р.; 2) зобов'язання ДФС України зареєструвати податкову накладну №186 від 23.10.2017 р., виписану ТОВ фірма "Гідра плюс", у Єдиному реєстрі податкових накладних днем її фактичної подачі; 3) стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ДФС України судового збору у сумі 8.550,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3500,00 грн. , -

встановив:

Позивач, ТОВ Гідра Плюс , у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про 1) визнання протиправним та скасування рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 17.04.2018 р. №652304/34015664 про відмову у реєстрації податкової накладної №186 від 23.10.2017 р.; 2) зобов'язання ДФС України зареєструвати податкову накладну №186 від 23.10.2017 р., виписану ТОВ фірма "Гідра плюс", у Єдиному реєстрі податкових накладних днем її фактичної подачі.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що податкова накладна була оформлена правильно, виписана у зв'язку з настанням визначеної законом події. Всі необхідні пояснення з приводу обставин проведення господарської операції були надані контролюючому органу після зупинення реєстрації податкової накладної. Наголошував, що контролюючий орган не мав підстав для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

Відповідач, Державна фіскальна служба України з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що у даному випадку дискреційні за суттю та змістом повноваження контролюючого органу були реалізовані правильно, подані платником документи не доводили реальності господарської операції.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що 23.10.2017 р. платник склав податкову накладну за №186 на загальну суму - 65.435,30 грн. (у т.ч. ПДВ - 10.905,88 грн.)

21.12.2017 р. платник засобами телекомунікаційного зв'язку направив зазначену податкову накладну для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

21.12.2017 р. платник одержав повідомлення про зупинення реєстрації цієї податкової накладної. 10.04.2018 р. платник засобами телекомунікаційного зв'язку направив пояснення відносно обставин господарської операції, у межах якої була складена податкова накладна.

Рішенням владного суб'єкта від 17.04.2018 р. №652304/34015664 було відмовлено в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як з'ясовано судом, підставою для прийняття оскарженого рішення владний суб'єкт обрав ненадання платником податків первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування.

Перевіряючи відповідність закону оскарженого рішення, суд відзначає, що правовідносини з приводу реєстрації складених платником податків податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних унормовані, насамперед, приписами ст. 200-1 та ст.201 Податкового кодексу України, Порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних (затверджено постановою КМУ від 29.12.2010р. №1246 із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №1246), нормами Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість (затверджено постановою КМУ від 16.10.2014р. №569 із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №569), затвердженим постановою КМУ від 21.02.2018р. №117 Порядком зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі за текстом - Порядок зупинення реєстрації №117), затвердженим постановою КМУ від 21.02.2018р. №117 Порядком роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі за текстом - Порядок роботи комісій №117), затвердженим постановою КМУ від 21.02.2018р. №117 Порядком розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі за текстом - Порядок розгляду скарг №117).

Так, за загальним правилом п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У силу п. 201.10 ст. 201 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 21 Порядку зупинення реєстрації №117 визначено, що підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Незважаючи на відсутність такого правила в національному податковому законодавстві України, суд вважає, що рішення контролюючого органу як з приводу зупинення реєстрації податкової накладної, так і з приводу відмови в реєстрації податкової накладної повинно відповідати критерію юридичної визначеності як невід'ємної складової проголошеного ст. 8 Конституції України принципу верховенства права, задовольняти критерію недоторканності майна особи згідно з ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція), узгоджуватись із вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України.

Оцінивши приєднані до справи докази, суд відзначає, що спірна накладна від 23.10.2017 р. за №186 була виписана у межах договору підряду №0109/1-17 від 01.09.2017р. (предмет - монтаж кондиціонера) за подією - дата оформлення документа про передачу результатів робіт (а.с. 96).

Суд враховує, що пояснення з приводу усіх обставин виконання зобов'язань були подані платником лише до адміністративної скарги на рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної (а.с. 32).

З цих пояснень вбачається, що у штаті платника значаться дві особи, а саме: директор та інженер - теплоенергетик.

Послуги сторонніх фізичних осіб - громадян залучаються платником за цивільно-правовими угодами (а.с. 67-82).

Роботи з монтажу кондиціонера виконувались на об'єкті, котрий належить не замовнику, а третій сторонній юридичній особі.

Місцем знаходження юридичної особи, на об'єкті якої має бути проведено монтаж кондиціонеру є Харківська область, Харківський район, с. Докучаєвське, при тому, що замовник знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Грінченка, 4.

Однак, ці обставини ані поодинці, ані у сукупності з достатністю поза розумним сумнівом не спростовують існування у спірних правовідносинах об'єкту справляння ПДВ.

При цьому, відхиляючи доводи владного суб'єкта, суд не знаходить підстав для визнання повноважень контролюючого органу з реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних дискреційними, адже спосіб реалізації згаданого повноваження (шляхом прийняття рішення про реєстрацію або шляхом прийняття рішення про відмову в реєстрації) залежить не від розсуду владного суб'єкта, а від існування визначених законодавством обставин.

З огляду на приписи ст.ст. 185, 187 Податкового кодексу України такими обставинами можуть бути обґрунтовані сумніви (розумні припущення тощо) контролюючого органу відносно наявності у спірних правовідносинах об'єкта оподаткування податком на додану вартість, тобто реальний ризик виписування особою податкової накладної за відсутності визначеної кодексом першої події.

Проте, у спірних правовідносинах факт обґрунтованості такого сумніву не знайшов свого підтвердження у ході розгляду справи, що враховується судом як додаткова, самостійна та цілком достатня підстава для скасування спірних рішень контролюючого органу.

Системно проаналізувавши положення ч. 1 ст. 2 КАС України та ст.ст. 185, 187, 200, 201 Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах об'єктом судового захисту є не суб'єктивне право платника податків (оскільки має місце імперативно встановлений обов'язок здійснити реєстрацію податкової накладної), а саме інтерес платника на усунення створеної контролюючим органом перешкоди у виконанні обов'язку з реєстрації податкової накладної.

Спосіб захисту ущемленого інтересу платника податків на відсутність необґрунтованих перешкод у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у випадку прийняття контролюючим органом рішення про відмову в реєстрації податкової накладної положеннями чинного національного законодавства України не визначений.

Буквальне тлумачення змісту п. 201.1.16 ст. 201 Податкового кодексу України показує, що даною нормою охоплюється випадок зупинення реєстрації податкової накладної, а не випадок прийняття контролюючим органом рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Тому, визначаючись з приводу способів захисту інтересів платника у даному випадку, суд зазначає, що ущемлений інтерес платника податків на відсутність необґрунтованих перешкод у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, окрім визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної, може бути захищений у спосіб: 1) визнання права платника податків на реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних датою направлення засобами телекомунікаційного зв'язку (ч. 7 ст. 9 КАС України, п. 20.1.40 1 ст.20 Податкового кодексу України, ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України), 2) визнання податкової накладної зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних датою направлення засобами телекомунікаційного зв'язку (ч. 7 ст. 9 КАС України та абз. 13 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України), 3) покладення на контролюючий орган обов'язку зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних датою направлення засобами телекомунікаційного зв'язку (п. 20 Порядку №1246), 4) покладення на контролюючий орган обов'язку зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних датою набрання законної сили відповідним рішенням суду (п. 20 Порядку №1246), 5) покладення на контролюючий орган обов'язку вирішити питання про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оскільки обраний судом спосіб захисту права (інтересу) має бути одночасно і ефективним, і дієвим, і можливим до практичного виконання, а умови функціонування певної автоматизованої системи владного суб'єкта можуть не забезпечувати здатність проведення юридично значимих дій попередніми датами, то суд не вбачає за доцільне наперед визначати дату реєстрації спірних податкових накладних в Реєстрі податкових накладних.

Таким чином, у спірних правовідносинах з огляду на зміст заявлених вимог суд вважає за необхідне, усунувши перешкоду в реєстрації спірної податкової накладної/спірних податкових накладних у спосіб визнання протиправними та скасування рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної, обтяжити суб'єкта владних повноважень обов'язком вирішити питання з приводу реєстрації спірної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Наостанок, суд звертає увагу сторін по справі, що рішення суду у цій справі за жодних обставин не легітимізує господарської діяльності платника податків, не виключає можливості скоєння платником податків як податкових правопорушень, так і інших протиправних діянь, не обмежує повноважень відповідного тероргану ДФС України з приводу контролю за податковою дисципліною, позаяк предметом доказування у цьому спорі є виключно обставини наявності чи відсутності визначених законом підстав для нереєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Проведеним судовим розглядом встановлено факт порушення спірним рішенням охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин у галузі податкової справи, що є визначеною процесуальним законом підставою для визнання протиправним та скасування оскарженого правового акту індивідуальної дії та покладення на владного суб'єкта обов'язку вирішити питання з приводу реєстрації спірної податкової накладної.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.94 КАС України та Закону України Про судовий збір .

Розв'язуючи питання з приводу присудження витрат на правову допомогу, суд відзначає, що з огляду на положення ч.ч. 4 і 5 ст. 134 КАС України дана вимога задоволенню не підлягає, позаяк даний спір не є складним ані за предметом доказування, ані за обсягом доказів, а матеріали справи не містять детального опису робіт (наданих послуг).

Керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 17.04.2018 р. №652304/34015664 про відмову у реєстрації складеної Товариством з обмеженою відповідальністю Гідра Плюс (ідентифікаційний код - 34015664; місцезнаходження - 61044, Харківська область, м. Харків, вул. Боротьби, буд.6) податкової накладної №186 від 23.10.2017 р.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України у порядку абз. 2 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України вирішити питання про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних складеної Товариством з обмеженою відповідальністю Гідра Плюс (ідентифікаційний код - 34015664; місцезнаходження - 61044, Харківська область, м. Харків, вул. Боротьби, буд.6) податкової накладної №186 від 23.10.2017 р.

У решті вимог позов - залишити без задоволення.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Судове рішення у повному обсязі складено у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України 24 липня 2018 року.

Суддя Сліденко А.В.