Рішення

від 25.07.2018 по справі 821/1021/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/1021/18 13 год. 00 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Кованій В.А.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БРУКЛІН ГРУПП" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Чорноморського регіонального Управління Укртрансбезпеки про скасування постанови про застосування аміністративно-господарського штрафу,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БРУКЛІН ГРУПП" (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті Чорноморського регіонального Управління Укртрансбезпеки (далі-відповідач), в якому просить скасувати постанову від 27.03.2018р. № 015455 про застосування аміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700,00 грн.

Ухвалою від 01.06.2018р. відкрите спрощене провадження у справі, судове засідання призначене на 15.06.2018р.

Судове засідання 15.06.2018р. не відбулось у зв'язку із знеструмленням мережі суду (акт № 1 від 15.06.2018р.), розгляд справи призначений на 17.07.2018р.

Ухвалою від 18.06.2018р. суд задовольнив клопотання позивача та вжив заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення штрафу з позивача на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження №56473926 від 25.05.2018р., яке відкрите на підставі постанови №015455 від 27.03.2018р.

Ухвалою від 17.07.2018р. розгляд справи відкладений за клопотанням відповідача до 25.07.2018р.

У судовому засіданні 25.07.2018р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірною постановою посадової особи Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 27.03.2018 року №015455 застосовано адміністративно-господарський штраф та стягнуто з ТОВ БРУКЛІН ГРУПП штраф у сумі 1700 грн. Підставою для застосування штрафу стало встановлено порушення з боку водія транспортного засобу МАН, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2, вимог пункту 6.1. Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 року №340, вимог пункту 3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 року №385 та вимог абзацу 3 ч. 1 ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт , а саме надання послуг з перевезення вантажів без оформлення протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, заповнених тахокарт у кількості, що передбачена ЄУТР. Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області у відповідь на адвокатський запит надано лист від 14.05.2018 року №483/31/2923-18, відповідно до змісту якого ТОВ БРУКЛІН ГРУПП перевізником визначено на підставі товарно-транспортної накладної №5090/01-02-18 від 01.02.2018 року. У зазначеній ТТН вказано, що автомобільним перевізником є ТОВ БРУКЛІН ГРУПП , разом з тим, перевезення вантажу за маршрутом: Київська область, Києво-святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова 1а - Одеська область, Лиманський район, селищна Рада Фонтанська, комплекс будівель та споруд №1 фактично здійснювалося фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_2), який був залучений позивачем як перевізник на підставі договору транспортного експедирування №тє-бг/см, укладеного 25.09.2017 року між ТОВ СПОРТМАСТЕР УКРАЇНА (замовник/вантажовідправник) і ТОВ БРУКЛІН ГРУПП (експедитор) та договору-заявки №01022018\1 від 01.02.2018 року, укладеного між ТОВ БРУКЛІН ГРУПП (Замовник) і ФОП ОСОБА_3 (Перевізник). Сторони останнього договору домовилися, що водій Перевізника (ОСОБА_2С.) є повноважним представником Перевізника з питань прийняття вантажу до перевезення, здійснення перевезення та передачі вантажу вантажоодержувачу. Листом від 26.03.2018 року №26-3/2 позивач повідомив Чорноморське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки про те, що останній, діючи як експедитор, відповідно до мети утворення, зареєстрованих видів діяльності та згідно вимог чинного цивільного законодавства України, уклав договір транспортного експедирування з ФОП ОСОБА_3 щодо перевезення вантажу, яке відбувалося 01.02.2018 року за вказаним маршрутом, а також зауважив, що у даному випадку ТОВ БРУКЛІН ГРУПП не є перевізником та не є суб'єктом відповідальності у разі відсутності перевізника (ФОП ОСОБА_3О.) або у водія (ОСОБА_2С.) протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. Крім того, позивач у своєму зверненні просив відкласти розгляд справи посилаючись на отримання копії акту №021659 від 01.02.2018 року на передодні дати розгляду (23.03.2018 о 15:11, наприкінці робочого дня) та низької, нечитабельної, якості, а також у зв'язку із тим, що уповноважений представник ТОВ БРУКЛІН ГРУПП немає змоги прибути до територіального органу Укртрансбезпеки на розгляд справи 27.03.2018 року, надав документи, що підтверджують поважність причин неприбуття. Незважаючи на повідомлення відповідачу вказаних обставин, він не прийняв їх до уваги, розгляд справи не відклав, прийняв спірну постанову про застосування до позивача штрафних санкцій. Позивач вважає, що у даному випадку він не є перевізником, тому не повинен нести відповідальність за недоліки, допущені водієм. Із вказаних підстав просив суд задовольнити позов.

Представник позивача прибув у судове засідання, підтримав позовні вимоги у повному обсязі із підстав, викладених у позові.

Відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, у судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив.

Судом встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки отримав ухвалу суду 20.07.2018р.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, суд розглянув справу у відсутність відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Між позивачем ТОВ БРУКЛІН ГРУПП (Експедитор) та ТОВ СПОРТМАСТЕР УКРАЇНА (Клієнт) укладений договір транспортного експедирування № №тє-бг/см, від 25.09.2017 року.

Відповідно до п. 2.1 Договору Клієнт доручає, а Експедитор бере на себе зобов'язання за плату і за рахунок Клієнта надати послуги по організації перевезення вантажів Клієнта автомобільним транспортом внутрішнього сполучення за визначеним клієнтом маршрутом, укладати від свого імені договори перевезення вантажів клієнта.

Для виконання даного договору та організації перевезення вантажів ТОВ СПОРТМАСТЕР УКРАЇНА , позивач залучив перевізника ФОП ОСОБА_3, із яким уклав договір-заявку №01022018\1 від 01.02.2018 року.

Сторони цього договору домовилися про наступні умови договору: маршрут перевезення - ОСОБА_3 - Одеса (2), найменування вантажу - побутова техніка, адреса завантаження - Гостомель, адреса розвантаження - 1) просп.. Небесної Сотні, 2/1, 2) одеська обл., Лиманський р-н, с/рада Фонтанська, виконавцем є водій ОСОБА_2, для перевезення використовується автомобіль НОМЕР_3, НОМЕР_4. Сторони домовились, що водій Перевізника (ОСОБА_2С.) є повноважним представником Перевізника з питань прийняття вантажу до перевезення, здійснення перевезення та передачі вантажу вантажоодержувачу.

Для перевезення вантажу вантажовідправником складена товарно-транспортна накладна №5090/01-02-18 від 01.02.2018 року. У зазначеній ТТН вказано, що перевезення здійснювалось автомобілем НОМЕР_3, НОМЕР_4, автомобільний перевізник ТОВ БРУКЛІН ГРУПП , водій ОСОБА_2, замовник, вантажовідправник та вантажоодержувач ТОВ СПОРТМАСТЕР УКРАЇНА , пункт навантаження Київська область, Києво-святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова 1а, пункт розвантаження - Одеська область, Лиманський район, селищна Рада Фонтанська, комплекс будівель та споруд №1.

При перевірці додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, Управлінням Укртрансбезпекн у Черкаській області складений акт №021659 від 01.02.2018 року.

Даним актом встановлено порушення з боку водія транспортного засобу МАН, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2, вимог пункту 6.1. Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 року №340, вимог пункту 3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 року №385 та вимог абзацу 3 ч. 1 ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт , а саме надання послуг з перевезення вантажів без оформлення протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, заповнених тахокарт у кількості, що передбачена ЄУТР. Водієм ОСОБА_2 у розділі акту Пояснення водія про причини порушень зазначено: Протокола проверки тахографа нет .

23.03.2018р. позивач отримав зазначений акт та запрошення прибути у Чорноморське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки для розгляду справи про порушення на 27.03.2018р.

Листом від 26.03.2018 року №26-3/2 позивач повідомив Чорноморське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки про те, що останній, діючи як експедитор, відповідно до мети утворення, зареєстрованих видів діяльності та згідно вимог чинного цивільного законодавства України, уклав договір транспортного експедирування з ФОП ОСОБА_3 щодо перевезення вантажу, яке відбувалося 01.02.2018 року за вказаним маршрутом, а також зауважив, що у даному випадку ТОВ БРУКЛІН ГРУПП не є перевізником та не є суб'єктом відповідальності у разі відсутності перевізника (ФОП ОСОБА_3О.) або у водія (ОСОБА_2С.) протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. Крім того, позивач у своєму зверненні просив відкласти розгляд справи посилаючись на отримання копії акту №021659 від 01.02.2018 року на передодні дати розгляду (23.03.2018 о 15:11, наприкінці робочого дня) та низької, нечитабельної, якості, а також у зв'язку із тим, що уповноважений представник ТОВ БРУКЛІН ГРУПП немає змоги прибути до територіального органу Укртрансбезпеки на розгляд справи 27.03.2018 року, надав документи, що підтверджують поважність причин неприбуття.

Постановою посадової особи Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 27.03.2018 року №015455 застосовано адміністративно - господарський штраф та стягнуто з ТОВ БРУКЛІН ГРУПП штраф у сумі 1700 грн.

Не погодившись із застосованим штрафом, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірній постанові, суд застосовує наступні положення законодавства.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначаються Законом України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 року №2344-111 (далі - Закон № 2344-ІІІ).

У відповідності до статті 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Укртрансбезпека, відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті. Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (п. 8 Положення).

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначається Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року №1567 (далі по тексту - Порядок №1567).

У відповідності до пункту 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону №2344-111 документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Приписами статті 48 Закону №2344-111 визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, законодавство зобов'язує автомобільного перевізника та водія під час здійснення своїх функцій мати при собі документи, на підставі яких здійснюється перевезення.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 ст. 60 Закону №2344-Ш, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, з наведених норм чинного законодавства, на підставі яких позивача притягнуто до відповідальності, вбачається, що адміністративно-господарські штрафи застосовуються виключно до автомобільних перевізників.

За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону №2344-111, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (ст. 33 Закону №2344-111).

Відповідно до ст. ст. 908, 909 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Статтею 50 Закону №2344-ІІІ передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається згідно цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Фактичні обставини справи свідчать про те, що перевізником, який здійснював перевезення вантажу на транспортному засобі МАН, реєстраційний номер НОМЕР_1 без наявності відповідних документів на час проведення перевірки (01.02.2018) був саме ФОП ОСОБА_3, водієм перевізника - ОСОБА_2, що підтверджується заявкою на перевезення вантажу №010220184 від 01.02.2018 року, товарно-транспортною накладною №5090/01-02-18 від 01.02.2018 року та актом №021659 від 01.02.2018 року.

З акту №021659 від 01.02.2018 року вбачається, що транспортний засіб МАН, реєстраційний номер НОМЕР_1 належить ОСОБА_4 (23.12.2015 припинено підприємницьку діяльність ФОП). Водій ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, який здійснює підприємницьку діяльність за зареєстрованим основним видом діяльності код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

З вищенаведеного слідує, що ТОВ БРУКЛ1Н ГРУПП у спірних правовідносинах не є перевізником у розумінні Закону України Про автомобільний транспорт , оскільки фактично з метою перевезення вантажу транспортний засіб МАН, реєстраційний номер НОМЕР_1 використовувався залученим на підставі договору перевізником ФОП ОСОБА_3, водій якого ОСОБА_2, не мав оформлених протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу та заповнених тахокарт у кількості, що передбачена ЄУТР.

З огляду на положення ст. 60 Закону №2344-111, якою відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладено виключно на автомобільного перевізника та за вищенаведених обставин, підстави для застосування до позивач адміністративно-господарського штрафу, відсутні.

Також суд відмічає наступне.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 77 КАС України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які б спростовували твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення та фактично визнав позовні вимоги.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню в частині скасування постанови відповідача постанову №015455 від 27.03.2018р.

Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Щодо розміру заявлених позивачем до стягнення витрат на правову допомогу, суд відмічає наступне.

Позивач просив стягнути із відповідача витрати на правову допомогу у сумі 8640, грн., що складаються із витрат на вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням 7360, 0 грн. (11,5 год х 640 грн.) та представництво інтересів у суді 1280 грн. (1 год х 1280 грн.).

Розглянувши надані суду докази на обґрунтування понесених витрат, суд приходить до висновку про зменшення заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, з огляду на наступне.

Згідно положень ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Аналогічна позиція викладена Верховним судом в постанові від 03.05.2018р. у справі №372/1010/16-ц.

Відповідно до ч.5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд відмічає, що дана справа не є складною, розглянута у одному судовому засіданні, позивачем не обгрунтовано значення справи для сторони, в тому числі вплив вирішення справи на репутацію сторони або публічний інтерес до справи.

Також суд звертає увагу на неспівмірність понесених витрат на правову допомогу із ціною позову. Так при оскарженні постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700,0 грн., позивач просить відшкодувати йому судовий збір у сумі 1762,0 грн. та витрати на правову допомогу адвоката у сумі 8640,0 грн.

За таких обставин із урахуванням викладеного, суд вважає, що співмірною сумою витрат на правову допомогу належить визнати 1700 грн. (у межах ціни позову).

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 194, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд, -

вирішив :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову №015455 від 27.03.2018р., якою до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРУКЛІН ГРУПП" застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 1700,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БРУКЛІН ГРУПП" (код ЄДРПОУ 40453579) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1762,00 грн. та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 1700,00 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 25 липня 2018 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 3.7.2