Постанова

від 17.07.2018 по справі 451/1549/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 451/1549/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Мулявка О.В.

Провадження № 22-ц/783/5167/17 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

Категорія: 23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Шандри М.М.

суддів: Левика Я.А., Струс Л.Б.

секретаря: Бадівської О.О.

за участю: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Приват-Агро-Львів на рішення Радехівського районного суду Львівської області від 03 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Приват-Агро-Львів про відшкодування грошового боргу за неналежне виконання умов договору,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 року до суду із позовом звернувся ОСОБА_2, відповідно до вимог якого просив стягнути із ТзОВ Приват-Агро-Львів борг за неналежне виконання умов договору в розмірі 5000 гривень. В обґрунтування позову посилався на обставини, що у травні 2016 року він отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, що відповідно до договору №300 від 04.01.2012 року перебувала в оренді в ТзОВ Приват-Агро-Львів . У червні цього ж року він звернувся до керівництва орендаря із вимогою доплатити частину коштів орендної плати, оскільки такі не нараховані відповідачем із-за не проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки у відповідність до закону. Представник ТзОВ Приват-Агро-Львів повідомив, що у найближчий час усі вимоги будуть задоволені і запропонував йому укласти договір оренди успадкованої земельної ділянки, на що він і погодився. Однак, після підписання договору оренди землі, його попередні вимоги відповідач не задоволив. Навівши у позовній заяві відповідний розрахунок, ОСОБА_2 вважає, що відповідач зобов'язаний йому відшкодувати борг у розмірі 5000 гривень. У подальшому в ході розгляду справи, надавши заяву про збільшення вимог, позивач просив про стягнення із відповідача 5450 гривень (а.с.90).

Оскаржуваним рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 03 липня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю Приват-Агро-Львів на користь ОСОБА_2 1215 гривень 89 копійок грошового боргу.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Приват-Агро-Львів на користь ОСОБА_2 640 гривень понесених ним судових витрат.

Рішення суду оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю Приват-Агро-Львів .

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а саме щодо розміру сплаченої ТзОВ Приват-Агро-Львів орендної плати за 2015 рік, оскільки за користування земельною ділянкою у 2015 році ОСОБА_3 нарахована і виплачена орендна плата в повному обсязі; щодо обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексу інфляції та з приводу нарахування пені. Крім цього, вказує на неправильний розрахунок судових витрат. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Зважаючи на положення п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів , п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ Апеляційний суд Львівської області здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі. Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

У судовому засіданні ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечив, додатково пояснив, що просить стягнути суму боргу виключно за 2015 рік. Виходячи з нормативної грошової оцінки належної йому земельної ділянки площею 1,3412 га станом на 01.01.2015 року - 21780,02 грн., з урахуванням індексів інфляції за період з січня 2015 року по червень 2015 року - 35,8 % та отримання ОСОБА_3 у серпні 2015 року орендної плати в розмірі 908,50 грн. заборгованість перед ним складає 1515 грн. Однак він погоджується з рішенням суду про стягнення на його користь 1215,89 грн. грошового боргу, просить рішення суду залишити без змін.

Представник ТзОВ Приват-Агро-Львів в судове засідання не з'явився, подав заяву про здійснення розгляду справи за відсутності апелянта, в попередньому судовому засідання апеляційну скаргу підтримав, покликаючись на доводи, викладені у скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам не повністю відповідає.

За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, а до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Судом установлено, що після смерті ОСОБА_3, яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на земельну ділянку площею 1,3412 га, що розташована на території Оглядівської сільської ради Радехівського району та, яка була предметом договору оренди №300 від 04.01.2012 року (а.с.5-6), набув, як спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 - позивач у справі (а.с.2-3,7,9).

Згідно вимог ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до договору оренди землі №300 від 04.01.2012 року ОСОБА_3 (спадкодавець) передав в оренду ТзОВ Приват-Агро-Львів земельну ділянку площею 1,2412 га на строк 10 років, на умовах, викладених у такому правочині (а.с.5-6).

У контексті ч.1 ст.15 Закону України Про оренду землі №161-XIV від 06.10.1998 року, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форму платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; тощо.

Згідно зі ст.21 Закону №161-XIV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з п.п.6,7 Договору № 300, орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік і обчислення розміру такої (орендної плати) здійснюється з урахуванням індексів інфляції (а.с.5).

Відповідно до інформації, викладеної відділом Держгеокадастру у Радехівському районі за №8-1316-03-193/2-17 від 24.01.2017 року, нормативно грошова оцінка земельної ділянки, вказаної у Договорі №300 станом на 01.01.2015 року становить 27204,61 грн. (а.с.54).

З урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки орендну плату у 2015 році відповідачем визначено у розмірі 1088,40 грн. (а.с. 184).

Доводи апеляційної скарги про те, що при обчисленні орендної плати не підлягає врахуванню індекс інфляції, оскільки такий враховано у коефіцієнті індексації нормативної грошової оцінки землі, який застосовувався орендарем при обчисленні та внесенні орендної плати, не обґрунтовані, з огляду на те, що обчислення розміру орендної плати за землю з урахуванням індексів інфляції передбачено п. 7 Договору оренди.

Відповідно до змісту статей 629 та 526 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами і зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з тим, районний суд при визначенні розміру орендної плати виходив з індексів інфляції за 2015 рік - 143,35%, не врахувавши, що виплата ОСОБА_3 у розмірі 908,50 грн. була здійснена у серпні 2015 року.

Згідно інформації Державної служби статистики України індекс інфляції за період січень-червень 2015 року становив 35,8 %.

Таким чином, орендна плата за використання земельної ділянки ОСОБА_3 повинна була бути розрахована орендарем із урахуванням індексу інфляції та повинна була становити 1477,50 грн. (1088,40 х 35,8 %= 1477,50). З утриманням обов'язкові платежів до виплати підлягало 1233,70 грн. (1477,50- 243,80 грн. = 1233,70 грн.).

Згідно даних, що знайшли відображення у відомості на виплату грошей №177, ОСОБА_3 отримав орендну плату за використання земельної ділянки у 2015 році в розмірі 908,50 грн (а.с.66), відтак недоплаченою є орендна плата в сумі 325, 20 грн. (1233,70 - 908,50= 325,20).

Пунктом 11 Договору №300 сторони передбачили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 1% за кожний день прострочки платежу (а.с.5). Позивач просить стягнути пеню за 366 днів, з огляду на положення ч.2 ст. 258 ЦК України, якою передбачено,що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Тому загальний розмір пені, нарахований на недоплачену суму орендної плати, становить 1190 грн (325,20 х366х1%= 1190 грн).

Враховуючи наведене, розмір заборгованості відповідача становить 1515 грн (325,20 грн + 1190 грн = 1515 грн). Суд першої інстанції прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1215,89 грн. Позивач рішення суду не оскаржує, тому колегія суддів підстав для зміни рішення в цій частині не вбачає.

Доводи апеляційної скарги щодо невірного розподілу судового збору заслуговують на увагу з таких мотивів.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК 2004 року стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено 551,20 грн. судового збору (а.с.1).

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути судових збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - 134,05 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Приват-Агро-Львів задовольнити частково.

Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 03 липня 2017 року змінити в частині стягнення судового збору у розмірі 640 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Приват-Агро-Львів на користь ОСОБА_2 134 грн. 05 коп. судового збору.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 24.07.2018р.

Головуючий

Судді: