Рішення

від 23.07.2018 по справі 903/329/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 липня 2018 р. Справа № 903/329/18

Суддя господарського суду Волинської області Дем'як В.М., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М. П., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Пісківський завод скловиробів”, Київська область, Бородянський район, смт. Пісківка

до відповідача: Приватного підприємства “Демидівський консервний завод”, Волинська область, м. Луцьк

про стягнення 425141,47грн.

за участю представників-учасників справи:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

Встановив: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Пісківський завод скловиробів” звернувся до господарського суду з позовом до Приватного підприємства “Демидівський консервний завод” про стягнення 425141,47 грн. заборгованості, з них: 365000,00грн. - основний борг, 29678,27грн. - пені, 18250,00грн - штрафні санкції, 9076,47грн. - інфляційні, 3136,73грн. - процентів річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення Приватним підприємством “Демидівський консервний завод” умов договору за №53 від 10.10.2016р.

Ухвалою суду від 09.07.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.07.2018р. на 12год. 20хв.

Представник позивача через відділ документального забезпечення та контролю подав заяву за вх.№01-55/7682/18 від 23.07.2018р. про розгляд справи без його участі.

У визначений судом день та час відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, подав клопотання вх. № 01-55/7671/18 від 23.07.2018р. про відкладення розгляду справи, в зв'язку з участю в іншому судовому засіданні.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, ухвалив відхилити останнє у зв'язку з необґрунтованістю.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Ухвалою суду від 09.07.2018р. явка сторін обов'язковою не визнавалась, сторони не були позбавлені права на направлення в судове засідання інших повноважних представників, направлення пояснень та витребуваних доказів поштою.

Також відповідач не скористався наданим йому Господарським процесуальним кодексом України правом на подання відзиву (заперечень) на позовну заяву з обгрунтовуючими документами.

Враховуючи те, що неявка сторін не перешкоджає розгляду справи, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору, також відповідач не скористався наданим йому Господарським процесуальним кодексом України правом на подання відзиву (заперечень) на позовну заяву з обгрунтовуючими документами.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Проаналізувавши подані позивачем на обґрунтування позовних вимог докази, беручи до уваги те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду даної справи по суті, господарський суд вважає за можливе в даному судовому засіданні розглянути справу за відсутності представників сторін та відзиву відповідача, за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

10.10.2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю “Пісківський завод скловиробів” та приватним підприємством “Демидівський консервний завод” укладено договір № 53 (далі договір), відповідно до умов договору продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити скляну банку (далі - товар), на умовах договору та відповідно специфікаціям, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.1. договору, оплата товару, зазначеного в цьому договорі, проводиться на розрахунковий рахунок продавця, на умовах, обумовлених в кожній специфікації.

Між сторонами було укладено специфікацію № 9 від 30.11.2017р. та специфікацію № 10 від 14.12.2017р.

Пунктом 5 специфікації передбачено, що оплата товару, зазначеного у цій специфікації, проводиться на умовах відтермінування платежу до 30 календарних днів з дати відвантаження кожної партії товару, яка фіксується в видаткових документах.

Продавець передав у власність, а покупець отримав, згідно видаткових накладних: № 7102 від 30.11.2017р. на суму 251264,00грн, № 7450 від 15.12.2017р. на суму 230961,44грн., № 7465 від 20.12.2017р. на суму 251264,00грн. товар на загальну суму 733489,44грн.

Відповідачем було повернуто частину продукції відповідно до видаткової накладної на повернення постачальнику № 1 від 23.02.2018р. на суму 154624,00грн. та частково сплачено вартість товару на суму 213865,44грн.

Відповідач взяті на себе зобов'язання в частині проведення з позивачем розрахунків по оплаті поставленого товару (у порядку та строки, визначені вище) виконував неналежним чином, що в свою чергу, призвело до виникнення боргу.

На час розгляду справи у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість за договором в сумі 365000,00грн.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 144 Господарського кодексу України (далі - ГК України), майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України та статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Беручи до уваги підписання сторонами договору, отримання відповідачем на його виконання послуг, не проведення при цьому розрахунку за них, господарський суд дійшов висновку про підставність та обґрунтованість пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення 365000,00грн. - основного боргу та вважає за необхідне позовні вимоги в даній частині задоволити.

Щодо стягнення з відповідача 29678,27грн. - пені та 18250,00грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.2. договору, у разі порушення термінів оплати товару, більше ніж 15 календарних днів, передбачених договором, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, від прострочення суми оплати за кожен день прострочення платежу.

Згідно п. 5.3 договору передбачено, що у випадку затримки оплати більше ніж 30 календарних днів, покупець сплачує продавцю також штраф в розмірі 5% від суми заборгованості.

Згідно із ст.ст. 230 - 232 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності із ст.ст. 610, 611, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

За прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті послуг, відповідачу, згідно розрахунків позивача, нараховано 29678,27грн. пені, 18250,00грн. штрафу, яка є підставною та підлягає до стягнення.

Судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Щодо стягнення 3136,73грн. - 3 % річних, 9076,47грн інфляції суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За прострочення виконання грошових зобов'язань відповідачу, згідно перевірених розрахунків позивача, нараховано 3136,73грн. - 3 % річних, 9076,47грн - інфляції, які є підставними та підлягають до стягнення.

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підлягає до задоволення.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України слід покласти на нього.

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 509, 526, 527, 530, 599, 610 Цивільного кодексу України, ст.ст. 144, 173-175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 74, 86, 123, 126, 129, 237-238, 239, 240-241, 331 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Демидівський консервний завод”, (Волинська область, м. Луцьк, вул. Карбишева 1, код ЄДРПОУ 36541208) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Пісківський завод скловиробів”, (Київська область, Бородянський район, смт. Пісківка, вул. Тетерівська 1, код ЄДРПОУ 33894121) 365000,00 грн. - основний борг, 29678,27грн. - пені, 18250,00 грн - штрафні санкції, 9076,47грн. - інфляційні, 3136, 73 грн. - процентів річних, 6377,15грн. витрат по оплаті судового збору.          

          Повний текст рішення

          складено 24.07.2018

          Суддя                                                                      В. М. Дем`як