Постанова

від 30.10.2018 по справі 903/329/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2018 року Справа № 903/329/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В. , суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Дика А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 підприємства "Демидівський консервний завод" на рішення Господарського суду Волинської області від 23.07.2018р. у справі №903/329/18 (суддя Дем'як В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів", Київська обл., Бородянський район, смт. Пісківка

до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Демидівський консервний завод", Волинська обл., м.Луцьк

про стягнення 425141,47грн.

за участі представників сторін:

позивача - ОСОБА_2 - представник

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів» звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до ОСОБА_1 підприємства «Демидівський консервний завод» про стягнення 425141,47 грн. заборгованості, з них: 365000,00грн. - основний борг, 29678,27грн. - пені, 18250,00грн - штрафні санкції, 9076,47грн. - інфляційні, 3136,73грн. - процентів річних.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 23 липня 2018 року в справі №903/329/18 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів» до ОСОБА_1 підприємства «Демидівський консервний завод» про стягнення 425141,47 грн - задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Приватне підприємство "Демидівський консервний завод" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій, з підстав, висвітлених в ній, просить суд скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 23 липня 2018 року у справі № 903/329/18 в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права. А саме, судом першої інстанції розглянуто справу за відсутності представника ОСОБА_1 підприємства «Демидівський консервний завод» .

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2018р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 підприємства «Демидівський консервний завод» на рішення Господарського суду Волинської області від 23.07.2018р. у справі №903/329/18 прийнято до провадження колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Мельник О.В., суддя Грязнов В.В. та призначено розгляд скарги на 30.10.2018р.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2018р. про відкриття провадження у справі було отримано позивачем - 20.10.2018р., а відповідачем - 18.10.2018р., що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 120-121).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів» надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу вих. №2096 від 16.10.2018, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 23.07.2018 у справі №903/329/18 залишити без змін (а.с. 113-119).

Відповідач не забезпечив явку повноваженого представника в судове засідання 30.10.2018, хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку. Разом з тим надіслав на адресу суду клопотання вих. №54/18 від 25.10.2018 про відкладення розгляду справи. Розглянувши дане клопотання, заслухавши пояснення представника позивача суд вважає за необхідне його відхилити, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною 2 статті 202 цього Кодексу.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено наслідки неявки в судове засідання учасників справи.

Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними (частина 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, заявником клопотання не доведено, а судом не встановлено наявності обставин, які б унеможливлювали вирішення справи без його участі, судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження про день, час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання апелянта про відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

У відповідності до ст.ст. 222, 223 ГПК України, здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

В судовому засіданні 30.10.2018 представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в їх задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що 10.10.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пісківський завод скловиробів» та ОСОБА_1 підприємством «Демидівський консервний завод» укладено договір № 53 (далі договір), відповідно до умов договору продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити скляну банку (далі - товар), на умовах договору та відповідно специфікаціям, що є невід'ємною частиною договору (а.с. 11-14).

Відповідно до п. 3.1. договору, оплата товару, зазначеного в цьому договорі, проводиться на розрахунковий рахунок продавця, на умовах, обумовлених в кожній специфікації.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2017 року, а в частині виконання обов'язку щодо оплати поставленого товару, до його повного виконання (п. 8.1 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

На виконання умов договору сторонами було укладено 30.11.2017р. специфікацію №9 до договору №53 від 10.10.2016р. та 14.12.2017р. специфікацію №10 до договору №53 від 10.10.2016р. (а.с. 23-24).

Пунктом 5 вказаних специфікацій передбачено, що оплата товару, зазначеного у цих специфікаціях, проводиться на умовах відтермінування платежу до 30 календарних днів з дати відвантаження кожної партії товару, яка фіксується в видаткових документах.

Продавець передав у власність, а покупець отримав, згідно видаткових накладних: №7102 від 30.11.2017р. на суму 251264,00грн, №7450 від 15.12.2017р. на суму 230961,44грн., №7465 від 20.12.2017р. на суму 251264,00грн. товар на загальну суму 733489,44грн. (а.с. 25-27).

Відповідачем було повернуто частину продукції відповідно до видаткової накладної на повернення постачальнику №1 від 23.02.2018р. на суму 154624,00грн. та частково сплачено вартість товару на суму 213865,44грн. (а.с. 28-29).

Відповідач взяті на себе зобов'язання в частині проведення з позивачем розрахунків по оплаті поставленого товару (у порядку та строки, визначені вище) виконував неналежним чином, що в свою чергу призвело до виникнення боргу.

Позивач звернувся до відповідача з претензією вих. №12/03 від 12 березня 2018 року про погашення простроченої заборгованості в строк до 15.03.2018р. в сумі 423000,00грн. (а.с. 30-32).

Відповідач 27.03.2018р. вих. №8 направив позивачу відповідь на претензію, згідно якої відповідач визнав частково суму боргу, а саме в сумі 393000,00 грн. та зобов'язався здійснити оплату простроченої заборгованості в термін до 10 квітня 2018 року (а.с. 33).

Позивач, з метою захисту своїх прав та законних інтересів 16.05.2018 року звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 365000,00 грн. боргу, 29678,27грн. - пені, 18250,00грн - штрафних санкцій, 9076,47грн. - інфляційних, 3136,73грн. - процентів річних.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статтей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач, на виконання умов договору поставки та специфікацій до договору, поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 733489,44грн. В свою чергу відповідач частково повернув позивачу товар на загальну суму 154624,00грн., що підтверджується видатковою накладною на повернення товару постачальнику № 1 від 23.02.2018р. Разом з тим, в порушення умов договору за решту прийнятого товару відповідач з позивачем розрахувався частково в загальному розмірі 213865,44 грн. що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та акту звірки взаємних розрахунків станом за період з 01.10.2016р. по 02.05.2018р. (а.с.25-29).

Отже, враховуючи те, що відповідач не виконав в повному обсязі зобов'язання по оплаті поставленого товару, на час розгляду справи відповідачем не надано доказів сплати повної вартості отриманого товару, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення 365000,00грн. основного боргу підтвердженні належними доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 29678,27грн. - пені, 18250,00грн - штрафних санкцій, 9076,47грн. - інфляційних, 3136,73грн. - процентів річних, апеляційний суд зазначає наступне.

За приписами ч.1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

У відповідності до ст.ст. 610, 611 та ч.1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.2. договору, у разі порушення термінів оплати товару, більше ніж 15 календарних днів, передбачених договором, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, від прострочення суми оплати за кожен день прострочення платежу.

Згідно п. 5.3 договору передбачено, що у випадку затримки оплати більше ніж 30 календарних днів, покупець сплачує продавцю також штраф в розмірі 5% від суми заборгованості.

Враховуючи викладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми пені та штрафу, суд апеляційної інстанції вважає його правомірним, тому погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 29678,27грн. пені, 18250,00грн. штрафу (а.с. 5).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім основного богу, позивач також заявив до стягнення з відповідача на підставі ст.625 ЦК України 9076,47грн. - інфляційних, 3136,73грн. - процентів річних (а.с. 6).

Вирішуючи спір в цій частині, колегія суддів приймає до уваги, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тому, втрати внаслідок інфляційних процесів апеляційний суд розцінює як суму знецінення грошових коштів за прострочення грошового зобов'язання за певний період і ці втрати є невід'ємною складовою суми основного боргу.

Таким чином, перевіривши здійснений розрахунок заявленої позивачем до стягнення суми інфляційних втрат та процентів річних, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що правомірним є стягнення з відповідача 9076,47грн. - інфляційних, 3136,73грн. - процентів річних.

Щодо доводів, наведених скаржником в апеляційній скарзі, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права, а саме, судом першої інстанції розглянуто справу за відсутності представника ОСОБА_1 підприємства «Демидівський консервний завод» колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 23 травня 2018 року відкрито провадження у справі №903/329/18, даною ухвалою повідомлено учасників справи про підготовче засідання; визначено, що явка представників сторін у судове засідання 18.06.2018р. не є обов'язковою; запропоновано відповідачу у строк до 08.06.2018 року подати суду письмовий відзив (заперечення) на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення, якщо такі докази не надані позивачем; в разі ненадання відповідачем у встановлений судом строк без поважних причин відзиву, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвала Господарського суду Волинської області від 23 травня 2018 року, згідно поштового повідомлення №4302305507637 про вручення рекомендованої кореспонденції, була вручена відповідачу 29.05.2018р. (а.с.58).

Відповідач - Приватне підприємство "Демидівський консервний завод" вимог ухвали не виконав (не надав у визначений судом строк відзиву), однак надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у в'язку із неможливістю забезпечити в судове засідання явку повноважного представника.

Господарським судом Волинської області взято до уваги клопотання відповідача і ухвалою від 18.06.2018р. - розгляд справи відкладено на 09.07.2018р.; повторно зобов'язано відповідача у строк до 02.07.2018р. подати суду відзив на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення, якщо такі докази не надані позивачем; роз'яснено, що в разі ненадання відповідачем у встановлений судом строк без поважних причин відзиву, суд вирішує справу за наявними матеріалами та про те, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач у визначений судом день та час уповноваженого представника в судове засідання не направив, про причину неявки представника суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (згідно поштового повідомлення №4302305553183 про вручення рекомендованої кореспонденції ухвалу вручено відповідачу 25.06.2018р., а.с.64).

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 09.07.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу №903/329/18 на 23.07.2018р. до судового розгляду по суті. Ухвалу вручено відповідачу 12.07.2018р. згідно поштового повідомлення №4302305553183 про вручення рекомендованої кореспонденції (а.с.69).

Згідно матеріалів справи у визначений судом день та час відповідач вкотре уповноваженого представника в судове засідання не направив, подав клопотання вх. № 01-55/7671/18 від 23.07.2018р. про відкладення розгляду справи, в зв'язку з участю в іншому судовому засіданні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, тому суд правомірно, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, ухвалив відхилити останнє у зв'язку з необґрунтованістю.

Окрім того, ухвалою суду від 09.07.2018 явка сторін обов'язковою не визнавалась, відповідач не був позбавлений права направити в судове засідання інших повноважних представників, надіслати до суду пояснення чи витребувані докази засобами поштового зв'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Як вбачається із вищевказаного, Приватне підприємство "Демидівський консервний завод" неодноразово своїм процесуальним правом, наданим нормами Господарського процесуального кодексу України не скористався, разом з тим в порушення вимог суду відзиву на позовну заяву не надавав, жодного разу в судове засідання повноваженого представника не направив, хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку.

Колегія суддів не може погодитися з твердженнями відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, що господарським судом першої інстанції порушено норми процесуального права - розглянуто справу за відсутності представника ОСОБА_1 підприємства «Демидівський консервний завод» , оскільки судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, вжито всіх допустимих заходів для їх участі у судовому процесі - тобто, створені всі умови для реалізації відповідачем його процесуальних прав, унормованих процесуальним законом.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, є безпідставними та документально необґрунтованими, спростовуються вище встановленим та на переконання колегії суддів апеляційного суду не доводять помилковість прийнятого місцевим господарським судом рішення, а тому не можуть прийматись до уваги та бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Твердження скаржника про порушення судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, повно і всебічно дослідив матеріали справи, надав вірну юридичну оцінку обставинам справи та наданим доказам, порушень норм матеріального і процесуального права не допустив, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду та задоволення апеляційної скарги відсутні.

У зв'язку з вищевикладеним апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 підприємства "Демидівський консервний завод" на рішення Господарського суду Волинської області від 23.07.2018р. у справі №903/329/18 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "31" жовтня 2018 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.