Постанова

від 19.06.2007 по справі 9/443-06-11329

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/443-06-11329

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"19" червня 2007 р. Справа № 9/443-06-11329

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Журавльова О.О.,

суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання Бритавська Ю.С.    

за участю представників сторін:

від позивача  не з'явився

від відповідача Лисецька О.О. за довіреністю від 15.06.2007р. №343;

                            Боднар В.В. за довіреністю від 15.06.2007р. №342

розглянувши у відкритому судовому засіданні  апеляційну скаргу Татарбунарської міської ради  

на рішення господарського суду Одеської області  від  04 квітня 2007 року   

у справі №9/443-06-11329

за позовом  Відкритого акціонерного товариства „Дунайводбуд-18”

до відповідача  Татарбунарської міської ради  

про визнання права власності, -  

В С Т А Н О В И В:

          ВАТ „Дунайводбуд-18” поданий позов до РВ ФДМУ по Одеській області про визнання за ВАТ „Дунайводбуд-18” права власності на гуртожиток на 100 місць, розташований за адресою: м. Татарбунари, вул. Робоча,15 та гуртожиток на 115 місць, розташований за адресою: м. Татарбунари, вул. Робоча,9 (вх.№13825 від 27.10.2006р.).

          В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірне майно, яке  збудоване позивачем та знаходиться на його балансі, незаконно не увійшло до його статутного фонду, оскільки в силу вимог  п.15 Положення про корпоратизацію підприємств, затвердженого постановою КМУ України від 05.07.1993р., з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви підприємства, структурного підрозділу (одиниці) переходять до відкритого акціонерного товариства. Акціонерне товариство стає правонаступником прав і обов'язків корпоратизованого підприємства.

          В процесі розгляду справи господарський суд Одеської області на підставі клопотання позивача та керуючись вимогами ст.24 ГПК Україні здійснив  заміну відповідача РВ ФДМУ по Одеській області на належного відповідача Татарбунарську міську раду, про що 15.01.2007р. виніс відповідну ухвалу.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 04.04.2007р. у справі №9/443-06-11329 (суддя Бакланова Н.В.) позов   ВАТ „Дунайводбуд-18” задоволений.

          Приймаючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач у встановленому законом порядку набув права власності на нерухоме майно, а саме на гуртожиток на 100 місць, розташований за адресою: м. Татарбунари, вул. Робоча,15 та гуртожиток на 115 місць, розташований за адресою: м. Татарбунари, вул. Робоча,9, і згідно чинного законодавства за ним повинно бути визнано право власності на це майно. Такого висновку суд першої інстанції дійшов з огляду на те, що об'єкти соціально-культурного і комунально-побутового призначення, які не підлягали обов'язковій передачі до комунальної власності, тільки у разі відмови трудових колективів підприємств, що приватизуються, від приватизації цих об'єктів, передавались до комунальної власності за згодою відповідних органів державної виконавчої влади. Трудовий колектив ПМК 18 не відмовлявся від спірних об'єктів, а оскільки вони входили в план приватизації підприємства, як це зазначено в таблиці №4 –характеристика об'єктів соціально –побутового призначення, вважав, що вони увійшли до статутного фонду акціонерного товариства. На момент приватизації та створення ВАТ „Дунайводбуд-18” не було обов'язку щодо передачі гуртожитків до комунальної власності, а тому вони залишились у власності акціонерного товариства.  

          Відповідач із судовим рішенням  не згодний, в апеляційній скарзі просить її скасувати і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, з посиланням при цьому на те, що суд першої інстанції не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не надав належної оцінки доказам та неправильно визначив правовідносини, які склалися між сторонами, а також не застосував закон, який підлягав застосуванню.

          Так, відповідач вважає помилковим висновок суду  першої інстанції про те, що позивач не знав про не включення до статутного фонду спірних гуртожитків, оскільки протокол спільного засідання профкому та правління ВАТ  „Дунайводбуд-18” та лист РВ ФДМУ по Одеській області від 01.08.2003р. за №1/3505 з додатком до нього свідчать про обізнаність позивача з тим, що спірні гуртожитки не увійшли до його статутного фонду.

          Відповідач вважає, що факт знаходження гуртожитків збудованих за рахунок державних коштів і не переданих до статутного фонду підприємства під час приватизації на балансі позивача не є підставою для визнання за ним права власності на ці гуртожитки. Окрім того, відповідач посилається на те, що із 24 квартир житлового будинку, який розташований за адресою: м. Татарбунари, вул. Робоча,9, 23 квартири приватизовані, тобто, при вирішенні справи про визнання права власності судом першої інстанції фактично розглянуто питання про власність третіх осіб, які не залучені до участі у справі.  Такі посилання відповідач обґрунтовує наданою до апеляційної скарги довідкою КП „Татарбунарське БТІ”.

          Також відповідач посилається на те, що при діючих і не оспорених рішеннях РВ ФДМУ про передачу до комунальної власності спірних гуртожитків, а також рішення ради про прийняття спірних гуртожитків до комунальної власності, не скасовуючи ці рішення, суд ухвалив рішення про визнання права власності на гуртожитки ще за одним власником –позивачем.  

          Окрім того, відповідач посилається на те, що позовна заява ґрунтується на безпідставному не включенні до статутного фонду підприємства спірних гуртожитків, а однією із сторін у цьому спорі є суб'єкт владних повноважень,  а тому справа належить до адміністративної юрисдикції.

          У судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи, що викладені в апеляційній скарзі і просили скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

          Позивач про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, але у судове засідання не з'явився, а надав до суду клопотання від 19.06.2007р. за вх.№1556-Д1 про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату, яке відхилено апеляційним господарським судом.  

Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників відповідача, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги,  з наступних мотивів:

Матеріалами справи встановлено, що позивач у справі –ВАТ „Дунайводбуд-18” створено на підставі наказу РВ ФДМУ від 18.01.1996р. №46 шляхом перетворення Татарбунарської ПМК -18 –структурного підрозділу ДП „Дунайводбуд” у Відкрите акціонерне товариство, засновником якого  є РВ ФДМУ по Одеській області (а.с.6).

При цьому, у наказі РВ ФДМУ по Одеській області зазначено, що він виданий на виконання плану приватизації ПМК-18 структурного підрозділу ДП „Дунайводбуд”, затвердженого розпорядженням начальника регіонального відділення ФДМУ по Одеській області.

Витяг з плану приватизації ПМК-18 структурного підрозділу ДП „Дунайводбуд”, затверджений начальником регіонального відділення ФДМУ по Одеській області 29.11.95р. свідчить, що по-перше, способом  приватизації  ПМК-18 структурного підрозділу ДП „Дунайводбуд” є такий спосіб, як продаж акцій.  По-друге, що вартість об'єкту приватизації як цілісного майнового комплексу становить 35100000000 крб.  По-третє, в перелік  10-ти об'єктів соціально-побутового призначення об'єкту приватизації входять в тому числі і гуртожитки, а саме, гуртожиток на 100 місць, розташований за адресою м. Татарбунари, вул. Робоча,12; гуртожиток на 115 місць, розташований за адресою м. Татарбунари, вул. Робоча,3; гуртожиток, розташований за адресою Татарбунарський район, с. Білолісся. Балансова вартість зазначених гуртожитків становить 13697891 тис. крб., а залишкова вартість –10988578 тис. крб.

Разом з тим, з плану приватизації ПМК-18 структурного підрозділу ДП „Дунайводбуд” випливає, що із вартості цілісного майнового комплексу виключений житловий фонд балансовою вартістю 136977890 тис. крб. і залишковою вартістю 10989000 тис. крб., який перебуває на балансі підприємства і може бути приватизованим відповідно до Закону України „Про приватизацію житлового фонду”.   

Таким чином, згідно з планом приватизації, спірні гуртожитки на 100 і 115 місць виключені із вартості цілісного майнового комплексу об'єкта приватизації в процесі створення ВАТ „Дунайводбуд-18”.  

Положеннями Порядку перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні товариства, затвердженого Постановою КМУ від 07.12.1992р. №686, який діяв  на момент прийняття рішення РВ ФДМУ по Одеській області (наказ від 18.01.1996р.), передбачена процедура перетворення державних підприємств у відкриті акціонерні товариства.

Так, відповідно до вимог п.2 зазначеного Порядку,  рішення про перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство приймається державним органом приватизації на підставі плану приватизації цього підприємства в 10-денний строк з дня його затвердження. План приватизації розробляється і затверджується відповідно до чинного законодавства.

Наказом ФДМУ №476 від 10.11.92р. затверджено також Положення про план приватизації, розділом  ІІ якого встановлений порядок розробки і затвердження плану приватизації. При цьому, в силу вимог п.6 розділу ІІ зазначеного Положення,  рішення про затвердження плану може бути оскаржено в 10-денний строк після його затвердження до Фонду державного майна України, Верховної Ради Республіки Крим та місцевих органів ради народних депутатів.

Між тим, як вище встановлено апеляційним господарським судом, рішення начальника РВ ФДМУ по Одеській області від 28.11.1995р., яким  затверджений план приватизації  ПМК-18 структурного підрозділу ДП „Дунайводбуд” не оскаржувалося позивачем, а отже, і  питання правомірності чи неправомірності виключення із вартості цілісного майнового комплексу об'єкту приватизації спірних гуртожитків не може бути предметом дослідження у даній справі.

Більш того, у матеріалах справи наявний Перелік нерухомого майна, переданого у власність ВАТ „Дунайводбуд-18” від 01.08.2003р., який наданий  РВ ФДМУ по Одеській області на запит  ВАТ „Дунайводбуд-18”.

Згідно з цим Переліком, РВ ФДМУ по Одеській області при створенні ВАТ „Дунайводбуд-18” передало до статутного фонду останнього 45 об'єктів нерухомості. При цьому, до складу цих об'єктів не входять гуртожитки на 100 та  115 місць, які є предметом позовних вимог ВАТ „Дунайводбуд-18”.  

В силу вимог п.п.1.2., 2.2. Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 24.05.2002р. №906, що діяв на момент надання РВ ФДМУ по Одеській області Переліку нерухомого майна, переданого у власність ВАТ „Дунайводбуд-18” ( 01.08.2003р.), цей Перелік видається  органом  приватизації на вимогу відкритого акціонерного товариства, створеного у процесі приватизації (перетвореного з державного підприємства або орендного) у випадку підтвердження права власності на нерухоме майно, що передане державними органами приватизації до статутного фонду відкритого акціонерного товариства, перетвореного з державного підприємства або створеного в процесі приватизації.

Разом з тим, із наявної у матеріалах справи  довідки РВ ФДМУ по Одеській області від 07.07.2006р. №1/3895 випливає, що спірні гуртожитки на момент приватизації не увійшли до статутного фонду ВАТ „Дунайводбуд-18”, але залишилися на балансі ВАТ та є державною власністю.

Той факт, що спірні гуртожитки не увійшли до статутного фонду позивача при його створенні, свідчить і наявний у матеріалах справи Статут ВАТ „Дунайводбуд-18”, затверджений в новій редакції загальними зборами акціонерів ВАТ „Дунайводбуд-18” 22.08.2005р.  Відповідно до п.4.1. цього Статуту, статутний капітал позивача становить 351000 грн., що відповідає вартості об'єкта приватизації (35100000000 крб.) на момент створення ВАТ „Дунайводбуд-18”.

Таким чином матеріалами справи встановлено, що з моменту створення  ВАТ „Дунайводбуд-18”   і до моменту звернення останнього до суду з позовом про визнання права власності, спірні гуртожитки не були включені до статутного фонду позивача, знаходилися на балансі останнього і належали до державної форми власності, а в силу вимог ст.12 Закону України „Про господарські товариства”, який  діяв на момент створення ВАТ „Дунайводбуд-18”, а також вимог ст.85 ГК України, який набув чинності 01.01.2004р., господарське товариство є власником майна, переданого йому засновником і учасником у власність.

Разом з тим, матеріалами справи встановлено,  що в процесі розгляду справи за позовом ВАТ „Дунайводбуд-18” до РВ ФДМУ по Одеській області про визнання права власності на гуртожитки, Татарбунарською міською радою прийнято рішення від 26.12.2006р. №101-V „Про надання згоди на передачу з державної власності у комунальну власність територіальної громади міста Татарбунари двох гуртожитків в м. Татарбунари по вул. Робоча,15 (на 100 місць) та вул. Робоча,9 (на 115 місць)”, що в свою чергу стало підставою для заміни відповідача у справі РВ ФДМУ по Одеській області  належним відповідачем –Татарбунарською міською радою.

Втім, відповідно до ч.1 ст.392 ЦК України, положеннями  якої  обґрунтований позов ВАТ „Дунайводбуд-18”  про визнання права власності, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, виходячи з вимог вищенаведеної статті ЦК України, позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю сумнівів або претензій з боку третіх осіб.  

Але, з огляду на встановлені обставини справи щодо державної форми власності спірних гуртожитків, які знаходяться на балансі позивача і в процесі створення не увійшли до статутного фонду останнього, а також вимоги Положення про управління державним майном, яке не увійшло до  статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України 19.05.99 №908/68, згідно з яким, управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів   господарських   товариств  у  процесі  приватизації,  але перебуває  на  їх  балансі,  полягає  у  виборі  та   забезпеченні уповноваженим  органом  (державні  органи приватизації) способу та умов подальшого використання майна у межах  чинного  законодавства, апеляційний господарський суд вважає, що саме РВ ФДМУ по Одеській області є органом, який здійснював управління спірними гуртожитками до моменту прийняття Татарбунарською міською радою рішення від 26.12.2006р. №101-V „Про надання згоди на передачу з державної власності у комунальну власність територіальної громади міста Татарбунари двох гуртожитків в м. Татарбунари по вул. Робоча,15 (на 100 місць) та вул. Робоча,9 (на 115 місць)”.

Тобто, саме РВ ФДМУ по Одеській області є органом, чиї права та інтереси може порушувати зазначене рішення Татарбунарської міської ради, яке до того ж на момент розгляду справи є чинними і не оскаржувалося у встановленому законом порядку.

В силу вимог ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів відповідно до п.1 ч.2 ст.16 ЦК України.  

Частиною 1 ст.1 ГПК України також передбачено, що підприємства,  установи,  організації, інші юридичні особи (у тому  числі  іноземні),  громадяни,  які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули   статусу   суб'єкта  підприємницької  діяльності  (далі  - підприємства  та   організації),   мають   право   звертатися   до господарського    суду   згідно   з   встановленою   підвідомчістю господарських справ за захистом своїх  порушених  або  оспорюваних прав   і  охоронюваних  законом  інтересів,  а  також  для  вжиття передбачених  цим  Кодексом  заходів,  спрямованих  на запобігання правопорушенням. У випадках,  передбачених законодавчими  актами  України,  до господарського  суду мають право також звертатися державні та інші органи,   фізичні   особи,  що  не  є  суб'єктами  підприємницької діяльності.

Оскільки прийняте Татарбунарською міською радою рішення „Про надання згоди на передачу з державної власності у комунальну власність територіальної громади міста Татарбунари двох гуртожитків в м. Татарбунари по вул. Робоча,15 (на 100 місць) та вул. Робоча,9 (на 115 місць)” не порушує права та охоронювані законом інтереси позивача у справі, то останній не є особою, яка має суб'єктивне право або охоронюваний законом інтерес, на захист якого поданий позов.

При цьому,  відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших, встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов'язаних осіб. Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом (в інтересах якої звернулись з позовом), суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Таким чином, висновки, викладені в оскаржуваному судовому рішенні не відповідають обставинам справи, що відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.104 ГПК України є підставою для його скасування і відповідно до вимог п.2 ст.103 ГПК України прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ВАТ „Дунайводбуд-18”.  

Посилання позивача  не те, що спірні гуртожитки неправомірно не передані до його статутного фонду відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки по-перше, рішення начальника РВ ФДМУ по Одеській області від 28.11.1995р. про затвердження плану приватизації  ПМК-18 структурного підрозділу ДП „Дунайводбуд” не оскаржувалося ВАТ „Дунайводбуд-18”, а згідно з цим планом  приватизації, із вартості цілісного майнового комплексу виключені спірні гуртожитки, які перебувають на балансі підприємства і можуть бути приватизовані відповідно до Закону України „Про приватизацію житлового фонду”.

Також апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що саме позивачем побудовані та введені в експлуатацію спірні гуртожитки, оскільки згідно з наявним у матеріалах справи актом робочої комісії про прийом закінченого будівництвом спорудження від 29.09.1980р., будівництво гуртожитку на 115 місць здійснювалося Будівельно монтажним управлінням -18 тресту „Дунайводбуд”, а як вище встановлено апеляційним господарським судом позивач у справі створений шляхом  перетворення Татарбунарської Пересувної механізованої колони-18  структурного підрозділу ДП „Дунайводбуд”, тобто зовсім іншою особою. Дані щодо будівництва позивачем гуртожитку на 110 місць у матеріалах справи взагалі відсутні.

Клопотання позивача про відкладення розгляду апеляційної скарги відхилено апеляційним господарським судом, оскільки це клопотання не підтверджено документальними доказами, зокрема документом, який підтверджує знаходження представника позивача Коваль Н.М. у відпустці, а в силу вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  Більш того, довіреність, що видана  позивачем №24 від 31.08.2006р. свідчить, що уповноваженими представниками позивача є не лише Коваль Н.М., а й Марченко К.Б., якій також надане право представляти інтереси позивача у всіх судових інстанціях з усіма правами, наданими законодавством сторонам, в тому числі і правом надання відзиву на апеляційну скаргу. Тим більш, в силу вимог ч.2 ст.96 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.    

Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Татарбунарської міської ради  задовольнити.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 04 квітня 2007 року у справі №9/443-06-11329 скасувати.

3.У задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства „Дунайводбуд-18” відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя

О.О. Журавльов

Судді

В.М. Тофан

М.В. Михайлов