Рішення

від 26.07.2018 по справі 815/2271/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2271/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Куща М.О.,

представника позивача: Чернишова І.Є.

представника відповідача: Монастирський Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження позовну заяву Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 до Одеської міської ради, Департаменту освіти та науки Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Одеської загальноосвітньої школи № 39 I-III ступенів Одеської міської ради Одеської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку., -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 до Одеської міської ради, Департаменту освіти та науки Одеської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Одеської загальноосвітньої школи № 39 I-III ступенів Одеської міської ради Одеської області, в якій останній просить:

визнати протиправною бездіяльність Одеської міської ради та Департаменту освіти та науки Одеської міської ради відносно невжиття заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій знаходиться Одеська загальноосвітня школа № 39 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області;

зобов'язати Одеську міську раду та Департамент освіти та науки Одеської міської ради вчинити дії щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій знаходиться Одеська загальноосвітня школа № 39 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області.

Ухвалою від 14.05.2018 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження.

21.05.2018 року (вх. № 14150/18) представником відповідача - Одеської міської ради до канцелярії суду подано заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 22.05.2018 року Одеським окружним адміністративним судом розгляд справи продовжено в порядку загального позовного провадження.

11.06.2018 року (вх. № ЕП/3302/18) представником відповідача - Одеської міської ради до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.

11.06.2018 року (вх. № ЕП/3303/18) представником відповідача - Одеської міської ради до канцелярії суду подано клопотання про закриття провадження у справі.

12.06.2018 року (вх. № 16533/18) представником відповідача - Одеської міської ради до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.

12.06.2018 року (вх. № 16539/18) представником відповідача - Одеської міської ради до канцелярії суду подано клопотання про закриття провадження у справі.

14.06.2018 року (вх. № 16748/18) представником позивача о канцелярії суду подано відповідь на відзив.

20.06.2018 року (вх. № 17432/18) представником відповідача - Одеської міської ради до канцелярії суду подано письмові заперечення.

Ухвалою від 21.06.2018 року Одеським окружним адміністративним судом у задоволенні клопотання представника відповідача - Одеської міської ради про закриття провадження у справі відмовлено.

05.07.2018 року (вх. № 19209/18) представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Одеської загальноосвітньої школи № 39 I-III ступенів Одеської міської ради подано до канцелярії суду заяву про залучення письмових доказів до матеріалів справи.

Ухвалою від 05.07.2018 року Одеським окружним адміністративним судом було закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 18.07.2018р. о 09 год. 40 хв.

16.07.2018 року (вх. № 20383/18) представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Одеської загальноосвітньої школи № 39 I-III ступенів Одеської міської ради подано до канцелярії суду заяву про залучення до матеріалів письмових доказів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в порушення вимог земельного законодавства та положень Закону України Про освіту правовстановлюючі документи на земельну ділянку, яку використовує навчальний заклад не оформлено, державну реєстрацію права постійного користування не проведено. Відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку під загальноосвітньою школою № 39 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області, на думку прокуратури, створює передумови для зловживань щодо розпорядження нею, ризики для нормального функціонування закладу та навчального процесу, що може призвести до негативних наслідків та порушення прав дітей, що свідчить про допущену бездіяльність з боку засновника навчального закладу - Одеської міської ради, а також з боку Департаменту освіти і науки Одеської міської ради.

Відповідачем - Одеською міською радою в обґрунтування правової позиції зазначено, що у даному випадку відсутнє порушення інтересів держави, з метою захисту яких заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 звернувся до суду з позовом, враховуючи, що захист інтересів держави завжди має похідний характер від встановлення судом самого факту їх порушення. Позивачем не зазначено конкретного факту порушення інтересу держави, не вказано в чому полягає такий державний інтерес та які загальнодержавні дії або програми покладені в основу такого інтересу. Також відповідачем зазначено про відсутність протиправної бездіяльності Одеської міської ради стосовно невжиття заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів, оскільки жодними нормами чинного законодавства не передбачено строку, протягом якого Одеською міською радою мають бути вжиті заходи щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій знаходиться Одеська загальноосвітня школа № 39 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області, як і сам обов'язок щодо вчинення зазначених дій. Також відповідач звернув увагу, що вчинення Одеською міською радою заходів з оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яка знаходиться під вказаним навчальним закладом свідчить про подвійну природу повноважень Одеської міської ради як засновника навчального закладу та як органу, уповноваженого на здійснення розпорядження земельними ділянками комунальної власності. Відповідач вважає, що вимоги про зобов'язання його вчинити дії щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій знаходиться Одеська загальноосвітня школа № 39 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області свідчать про втручання прокуратури у виключну компетенцію органу місцевого самоврядування та у вільний розсуд місцевої ради, яка реалізує правомочності власника майна територіальної громади щодо управління ним.

У судовому засіданні представник прокуратури позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, в тому числі, посилаючись на обставини, зазначені в адміністративному позові (а.с. 5-15), відповіді на відзив (а.с. 138-143).

Представник відповідача - Одеської міської ради в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, в тому числі, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву від 12.06.2018р. (вх. №16533) (а.с. 97-108), запереченнях.

Відповідач - Департамент освіти та науки Одеської міської ради та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Одеська загальноосвітня школа № 39 I-III ступенів Одеської міської ради Одеської області до судового засідання явку представника не забезпечили, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином та завчасно.

За приписами ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

Згідно положень Законом України Про прокуратуру від 14.10.2014 № 1697-VII представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч.1 ст.23). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч.3 ст.23).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 Одеському окружному адміністративному суду.

Одеська загальноосвітня школа № 39 I-III ступенів Одеської міської ради Одеської області є юричною особою (код ЄДРПОУ 22446535), здійснює роботу за адресою: 65125, м. Одеса, вул. Успенська, 20. Видами діяльності є: 85.20 Початкова освіта, 85.31 Загальна середня освіта.

Вказаний освітній заклад є комунальною установою, а його засновником, відповідно до витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є Одеська міська рада.

Відповідно до Статуту Одеської загальноосвітньої школи № 39 I-III ступенів Одеської міської ради Одеської області, затвердженого наказом рішенням Одеської міської ради від 07 грудня 2016 року №1413-VII, Одеська загальноосвітня школа № 39 I-III ступенів Одеської міської ради Одеської області є комунальним бюджетним загальноосвітнім навчальним закладом, заснованим на власності територіальної громади міста Одеси (а.с. 28-43).

Згідно п.1.7 Статуту засновником закладу є Одеська міська рада, органом управління освітою є Департаменту освіти та науки Одеської міської ради.

Згідно з інформацією КУ Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси , площа земельної ділянки, на якій розташовані приміщення Одеської загальноосвітньої школи № 39 I-III ступенів Одеської міської ради Одеської області становить 2116,0 кв.м (площа зазначена орієнтовно) (а.с. 25).

01.02.2018р. (вих. № 1259/18) на виконання листа Одеської місцевої прокуратури № 3 від 24.01.2018р. № 16-762-18вих. щодо додержання вимог законодавства під час використання та розпорядження землями освітніх закладів було надано відповідь (а.с. 24-26).

03.03.2108р. (вх. №2476-18вх) до Одеської місцевої прокуратури № 3 надійшла інформація від Одеської загальноосвітньої школи № 39 I-III ступенів Одеської міської ради Одеської області, в якій зазначено, що на виконання рішення Одеської міської ради № 4229-VI, № 4230-VI, № 4231-VI від 17.12.2013р. Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування надано лист щодо виготовлення технічного паспорта на будівлю школи, замовлення розробки проекту землеустрою для відведення земельної ділянки та забезпечення фінансування заходів, пов'язаних з цими роботами. Листом КУ Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Приморського району м. Одеси проінформовано що на 2018 р. планується надання фінансування на проведення технічної інвентаризації та виготовлення технічної документації на будівлю Одеської ЗОШ № 39 (вул. Успенська 20). При виділенні цільового фінансування роботи буде виконано (а.с. 27).

Заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 3, вважаючи що у даному випадку відбувається порушення матеріальних та інших інтересів держави, звернувся до суду з адміністративними позовом.

Правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи загальної середньої освіти, що сприяє вільному розвитку людської особистості, формує цінності правового демократичного суспільства в Україні визначає Закон України Про загальну середню освіту № 651-XIV від 13 травня 1999 року.

Відповідно до ст. 38 Закону України Про загальну середню освіту заклад загальної середньої освіти, зокрема, створює науково-методичну і матеріально-технічну бази для організації та здійснення освітнього процесу.

Згідно зі ст.44 Закону України Про загальну середню освіту матеріально-технічна база закладів загальної середньої освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно закладів загальної середньої освіти належить їм на правах, визначених законодавством України.

Вимоги до матеріально-технічної бази закладів загальної середньої освіти визначаються відповідними будівельними і санітарно-гігієнічними нормами і правилами, а також типовими переліками обов'язкового навчального та іншого обладнання (в тому числі корекційного), навчально-методичних та навчально-наочних посібників, підручників, художньої та іншої літератури.

Закон України Про освіту № 2145-VIII від 05 вересня 2017 року регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.

Частиною 1 ст. 80 Закону України Про освіту визначено, що до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать, зокрема, нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо.

Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Частиною 2 ст. 80 Закону України Про освіту визначено, що порядок, умови та форми набуття закладами освіти прав на землю визначаються Земельним кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до підпункту а ч. 2 ст. 92 ЗК України права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Зі змісту ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та керуються у своїй у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, кабінету Міністрів України. Статтею 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ст. 32 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження щодо управління закладами освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Статтею 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачені повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері регулювання земельних відносин, а саме: власні - 1) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; та делеговані - 1) здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, 8) підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; 9) організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; 10) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.

Приписами п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Статтею 12 ЗК України визначені повноваження сільських, селищних міських рад у галузі земельних відносин, до яких віднесено розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності та інші.

За правилами ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч.2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із ч. 3 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (частина 6статті 123 ЗК України).

Відповідно достатті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ст. 126 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст.3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 № 1952-VI (далі - Закон № 1952) державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Згідно з ч. 3 ст.3 Закону № 1952 права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст.86 ЗК України у комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Отже, земельна ділянка, розташована під навчальним закладом - Одеської загальноосвітньої школи № 39 I-III ступенів Одеської міської ради Одеської області є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 26.09.2013 року № 358 Про закріплення за комунальними навчальними закладами, засновниками яких є Одеська міська рада, права користування об'єктами нежитлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Одеси на праві оперативного управління за Одеською загальноосвітньою школою № 39 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області закріплено право користування об'єктом нежитлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Одеси - нежила будівля, розташована за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 20, на праві оперативного управління.

Рішенням Одеської міської ради № 4230-VI від 17.12.2013р. Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування шкільним навчальним закладам у місті Одесі надано дозвіл шкільним навчальним закладам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування в м. Одесі, зокрема Одеській загальноосвітній школі № 39 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 20, цільове призначення : для експлуатації та обслуговування будівель і споруд Одеської загальноосвітньої школи № 39 I-III ступенів Одеської міської ради Одеської області (а.с. 110-111).

Відповідно до інформації, наданої департаментом фінансів Одеської міської ради листом від 04.06.2018 року № 08-15/221/979 , згідно бюджетного запиту на 2018 рік, представленого головним розпорядником бюджетних коштів - департаментом освіти та науки Одеської міської ради, на оплату із виготовлення проектної документації із землеустрою та оформлення речових прав на земельні ділянки загальноосвітніх закладів м. Одеси передбачені бюджетні призначення в сумі 1627000 грн. за кодом ТПКВКМБ/ТКВКБМС 1000 Освіта (а.с. 109).

Разом з тим, міською цільовою програмою розвитку освіти м. Одеси на 2017-2019 роки, затвердженою рішенням Одеської міської ради від 14.06.2017 року №2136-VII, передбачено фінансування на проведення заходів із закріплення за закладами освіти права користування земельними ділянками у розмірі 19000000 грн. (п. 1.2 Додатку 2 до програми) (а.с. 113-124).

Тобто, як підтверджують матеріали справи та представник відповідача, останнім вчиняються дії щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку під навчальним закладом - Одеською загальноосвітньою школою № 39 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області, зокрема, надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою; вжито заходів щодо забезпечення бюджетними коштами на оплату землевпорядних робіт шляхом затвердження відповідних видатків у місцевому бюджеті, та фінансування цільової міської програми.

В даному випадку важливим є той факт, що Одеська загальноосвітня школа № 39 I-III ступенів Одеської міської ради Одеської області, як особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, повинна звернутись з клопотанням про надання дозволу на його розроблення, що і було зроблено та рішенням Одеської міської ради № 4230-VI від 17.12.2013р. надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Отримавши зазначений дозвіл, Одеська загальноосвітня школа № 39 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області з урахуванням приписів ст. 123 ЗК України, має можливість виготовлення проектної документації із землеустрою, погодити її у встановленому ЗК України порядку та подати до міської ради на затвердження. Відповідно без такого звернення до відповідача, здійснити оформлення прав на земельну ділянку відповідачем є неможливим, що обґрунтовує безпідставність позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Одеської міської ради та Департаменту освіти та науки Одеської міської ради відносно невжиття заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій знаходиться Одеська загальноосвітня школа № 39 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість, оскільки будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Державні органи, що не впроваджують або не дотримуються власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення ЄСПЛ у справі Rysovskyy проти України, 29979/04, п.71).

Доводи прокуратури щодо недотримання відповідачами вимог розпорядження Кабінету Міністрів України №802-р від 17.10.2012р. є необґрунтованими, з огляду на те, що останнім зобов'язано вчинити певні дії центральні органи виконавчої влади, у підпорядкуванні яких перебувають дошкільні, загальноосвітні навчальні заклади, а не органи місцевого самоврядування, якими є відповідачі.

17 жовтня 2012 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №802-р "Про здійснення протягом 2012 і 2013 років заходів, пов'язаних з проведенням землевпорядних робіт, оформленням правовстановлюючих документів на земельні ділянки, на яких розміщені дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади", яким зобов'язано центральні органи виконавчої влади, у підпорядкуванні яких перебувають дошкільні, загальноосвітні навчальні заклади, здійснити протягом 2012 і 2013 років заходи, пов'язані з проведенням землевпорядних робіт, оформленням правовстановлюючих документів на земельні ділянки, на яких розміщені дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади. Державне агентство земельних ресурсів та його територіальні органи повинні забезпечити проведення землевпорядних робіт і оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, на яких розміщені дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади, в установленому законодавством порядку.

Позивачем з урахуванням ч.1 ст. 172 КАС України в позовній заяві об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Суд зазначає, що позовна вимога про зобов'язання вчинити певні дії є похідною від вимог про визнання протиправними дій чи бездіяльності, рішень владного суб'єкта та, як спосіб захисту порушеного права, застосовується судом у разі невиконання суб'єктом владних повноважень, покладених на нього обов'язків.

Тому вирішуючи питання стосовно позовних вимог щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, перш за все, слід дослідити питання наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності владного суб'єкта.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності Одеської міської ради та Департаменту освіти та науки Одеської міської ради відносно невжиття заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій знаходиться Одеська загальноосвітня школа № 39 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради Одеської області, відсутні підстави для задоволення похідних вимог про зобов'язання вчинити певні дії.

Крім того, суд зазначає, що згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Доцільно відзначити, що здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

Акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Крім того, суд вважає за необхідне врахувати, що за приписами ч.2 ст. 327 ЦК України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно ст. 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу. Повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними. Вони не можуть скасовуватися чи обмежуватися іншим, центральним або регіональним органом, якщо це не передбачене законом.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1ст. 2 КАС України).

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги прокурора не підлягають задоволенню. Доводи прокурора не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 (місцезнаходження: 65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6; код ЄДРПОУ 03528552) до Одеської міської ради (місцезнаходження: 65004, м. Одеса, площа Думська, 1; код ЄДРПОУ 25697691), Департаменту освіти та науки Одеської міської ради (місцезнаходження: 65039, м. Одеса, вул. Канатна, 134; код ЄДРПОУ 02145398), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Одеської загальноосвітньої школи № 39 I-III ступенів Одеської міської ради Одеської області (місцезнаходження: 65125, м. Одеса, вул. Успенська, 20; код ЄДРПОУ 22446535) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.07.2018 р.

Суддя О.М. Тарасишина

.