Постанова

від 25.07.2018 по справі 812/1128/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 року справа №812/1128/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Сухарька М.Г., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року у справі № 812/1128/18 (головуючий суддя І інстанції - Чиркін С.М.), складене в повному обсязі 18 червня 2018 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області, за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства Новоайдарське СКП про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, -

ВСТАНОВИВ:

18 квітня 2018 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Комунального підприємства Новоайдарське СКП про стягнення з підприємства на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарську санкцію за 2017 рік у сумі 23 783,33 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період на 17 квітня 2018 року у розмірі 13,29 грн. (разом 23 796,63 грн.) (а.с. 4-6).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року у задоволені адміністративного позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено (а.с. 100-103).

Не погодившись з судовим рішенням, Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року у справі № 812/1128/18 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відділенням зазначено, що нормами чинного законодавства України щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю на відповідача покладено обов'язок щодо забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Тобто, роботодавець не звільняється від обов'язку сплачувати штрафні санкції до відділення Фонду на підставі ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні (в редакції Закону України № 2249-19 від 19 грудня 2017 року, яким, зокрема, змінено назву зазначеного Закону), оскільки зазначена норма не ставить відповідний обов'язок підприємства у залежність від будь-яких обставин, з яких особа з інвалідністю не працює на підприємстві (а.с. 109-110).

В апеляційній скарзі апелянт просив суд розглянути її за його відсутності (а.с. 110).

20 липня 2018 року від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача (а.с. 125).

23 липня 2018 року від відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника підприємства.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Комунальне підприємство Новоайдарське СКП (код ЄДРПОУ 33484802) є юридичною особою, зареєстроване 01 липня 2005 року (а.с. 85), перебуває на обліку в Луганському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Згідно інформації за показниками звіту форми № 10-ПІ від 06 лютого 2018 року у Комунальному підприємстві Новоайдарське СКП за 2017 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 15 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 0 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в України - 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників складає 713,5 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 47 566,67 грн., суму адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів складає 47 566,67 грн. (а.с. 13).

На підставі даних поданого відповідачем звіту форми № 10-ПІ позивачем зроблено висновок про невиконання відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2017 році, за що відповідачу нараховано адміністративно-господарську санкцію в сумі 23 783,33 грн. та пеня у розмірі 13,29 грн., про що зазначено листі відділення фонду від 14 лютого 2018 року № 03-10/164 (а.с. 17) та в розрахунку суми позову (а.с. 19).

Спірним питанням даної справи є правомірність дій позивача щодо нарахування відповідачу суму адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

При прийнятті спірного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що не супроводжується обов'язком пошуку осіб з інвалідністю для працевлаштування на створені ним робочі місця. Такий обов'язок покладено на органи працевлаштування, перелічені в ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні .

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21 березня 1991 року № 875-12 Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні (далі - Закон № 875), в редакції Закону України № 2249-19 від 19 грудня 2017 року.

Відповідно до ст. 20 Закону № 875 Фонду соціального захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю.

Статтею 18 Закону № 875 передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, з урахуванням причин інвалідності, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875 рішення про визнання особи з інвалідністю безробітним і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону № 875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Як вбачається з ст. 20 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 01 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до п. 1.3 Порядку подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України 05.12.2016 № 1476), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 988/23520, роботодавці подають інформацію до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

Згідно п. 1.5 зазначеного Порядку Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи відповідачем своєчасно подано до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік, в якому підприємством зазначено середньооблікову кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні - 1 особа.

01 березня 2018 року Луганським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів було направлено запит до Новоайдарського районного центру зайнятості населення про надання інформації про вільні робочі місця (вакансії) у Комунальному підприємстві Новоайдарське СКП , на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, а також про випадки відмови відповідачем у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, які направлялися центром зайнятості протягом 2017 року та про здійснення відповідачем замовлення до Новоайдарського районного центру зайнятості на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю у разі відсутності фахівців з потрібними професіями серед зареєстрованих у державній службі зайнятості осіб з інвалідністю (а.с. 14).

Відповідно до листа Новоайдарського районного центру зайнятості від 12 березня 2018 № 21/06-356 від Комунального підприємства Новоайдарське СКП щомісячно протягом 2017 року надходила інформація про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю за формою № 3-ПН на посаду прибиральника службових приміщень. Випадків відмови роботодавцем у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, які направлялися Новоайдарським районним центром зайнятості, не було. Також повідомлено, що за професією прибиральника професійне навчання в державній службі зайнятості не проводиться (а.с. 16).

Листом Новоайдарського районного центру зайнятості від 03 травня 2018 року № 21/06-606 на запит Луганського окружного адміністративного суду підтверджено щомісячне протягом 2017 року надходження інформації щодо наявності вільних робочих місць для осіб з інвалідністю за формою № 3-ПН, а саме: 30 січня 2017 року, 28 лютого 2017 року, 30 березня 2017 року, 28 квітня 2017 року, 31 травня 2017 року, 29 червня 2018 року, 28 липня 2017 року, 29 серпня 2017 року, 27 вересня 2017 року, 27 жовтня 2017 року, 28 листопада 2018 року, 29 грудня 2018 року. Також повідомлено про запропонування даної вакансії всім особам з інвалідністю, які перебувають на обліку у Новоайдарському районному центрі зайнятості, але безробітні відмовлялись через стан здоров'я (а.с. 28-52).

Листом Новоайдарського районного центру зайнятості від 17 травня 2018 року № 21/06-645 підтверджено отримання центром зайнятості інформації про отримання звітності ф.3-ПН Інформація про попит на робочу силу(вакансії) , на яке можливе працевлаштування осіб з інвалідністю від Комунального підприємства Новоайдарське СКП в 2017 році: 30 січня 2017 року, 28 лютого 2017 року, 30 березня 2017 року, 28 квітня 2017 року, 31 травня 2017 року, 29 червня 2018 року, 28 липня 2017 року, 29 серпня 2017 року, 27 вересня 2017 року, 27 жовтня 2017 року, 28 листопада 2018 року, 29 грудня 2018 року (а.с. 83).

Листом Комунального підприємства Новоайдарське СКП № 27 від 16 лютого 2018 року (на лист № 03-10/164 від 14 лютого 2018 року) повідомлено Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів про те, що підприємством створено і залишається робоче місце (прибиральниці) для працевлаштування осіб з інвалідністю та що відповідно до ст. 18-1 Закону України № 875-ХІІ пошук роботи для працевлаштування осіб з інвалідністю здійснює державна служба зайнятості (а.с. 84).

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо вжиття підприємством протягом 2017 року заходів щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю та їх працевлаштування шляхом звітування до центру зайнятості про наявність вакансій для осіб з інвалідністю, розміщення відповідних оголошень про наявність вакансій для осіб з інвалідністю та участі у ярмарках вакансій для осіб з інвалідністю.

Відповідно до ч. 8 ст. 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

З огляду на викладене та виходячи з наданих доказів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем забезпечена певна кількість місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у своєму штаті, як того потребує законодавство.

У зв'язку з тим, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості осіб з інвалідністю для працевлаштування, що нівелює доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі.

Суд апеляційної інстанції вважає, що заявлені до стягнення санкції є адміністративно-господарськими, відтак на них розповсюджуються загальні засади відповідальності учасників господарських відносин, визначені у статтях 216-218, 238, 241 Господарського кодексу України, системний аналіз яких посвідчує підставу сплати за наявності складу правопорушення, склад якого у межах спірних правовідносин позивачем не доведений.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом із тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

При цьому, суд зазначає, що відповідач не зобов'язаний займатися пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування на створені ним робочі місця. Такий обов'язок покладено на органи працевлаштування, перелічені в ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні .

Враховуючи те, що нормами чинного законодавства на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що не супроводжується обов'язком пошуку осіб з інвалідністю для працевлаштування на створені ним робочі місця, з огляду на виконання відповідачем його обов'язку, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо неправомірності заявленого позову щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції переглянув рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 червня 2018 року у справі № 812/1128/18 за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства Новоайдарське СКП про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення нормативу створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 липня 2018 року.

Судді Т.Г.Арабей

І.В. Геращенко

М.Г. Сухарьок