Рішення

від 23.07.2018 по справі 712/1354/18

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Провадження 2/712/864/18

Справа № 712/1354/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2018 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді - ПИРОЖЕНКО С.А.

при секретарі - ТІТОВА О.І.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) до ОСОБА_2 (проживає за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка 150, кв. 45) про стягнення коштів за договором позики ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення коштів за договором позики, посилаючись на те, що 06 квітня 2015 року згідно письмової розписки надав відповідачу у позику грошові кошти в сумі 4 000 долари США. Вказані кошти відповідач зобов'язався повернути до 25 травня 2015 року. Крім того, згідно письмової розписки від 12 червня 2015 року він надав відповідачу у позику грошові кошти в сумі 20 000 доларів США. Вказані кошти відповідач зобов'язався повернути до 22 серпня 2015 року.

При цьому, відповідно до наданих розписок відповідач взяв на себе зобов'язання, у разі не повернення у встановлений в розписках строк отриманих коштів, передати позивачу у власність легковий автомобіль марки Lexsus LX 460L, державний номер НОМЕР_1, який на той час був зареєстрований за відповідачем.

Однак відповідач свої зобов'язання вчасно не виконав і передавати йому у власність зазначений в розписках автомобіль відмовився. Крім того, він систематично, посилаючись на тимчасові фінансові проблеми підприємства (ТОВ ЧК-Імператор ), керівником якого він являється, просив відтермінувати повернення коштів.

15 червня 2017 року відповідач звернувся до нього з проханням, що йому для того, щоб запустити виробництво по переробці соняшникового насіння в олію необхідно ще 12 375 доларів США, а через місяць роботи лінії з переробки він зможе повернути і дані 12 375 доларів США і попередній борг в розмірі 24 000 долари США, разом 36 375 долари США.

Тому згідно розписки від 15 червня 2017 року він додаткову надав відповідачу в борг 12 375 доларів США, які зобов'язався повернути до 15 липня 2017 року.

Проте відповідач в добровільному порядку борг на протязі тривалого часу не повертає. Неодноразові нагадування про необхідність повернення коштів результату не дали.

Тому просить стягнути з відповідача на його користь загальну суму позики в розмірі 36 375 доларів США та 3% річних, що складає 1 914 долари США, а всього 38 289 долари США, що за офіційним курсом НБУ на момент складення заяви становить 1 051 415 грн.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач до судового засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Попередньо подав до суду відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що з липня 2015 року на протязі 14 місяців щомісячно віддавав позивачу по 1 200 доларів США, однак письмових розписок ОСОБА_1 йому не надавав, а наголошував, що при повному розрахунку за договором позики від 12 червня 2015 року поверне оригінал розписки. В подальшому у нього виникли фінансові труднощі. Тому не зміг вчасно повернути борг. Грошових коштів в сумі 12 375 доларів США від позивача він не отримував, а розписку про їх отримання написав під тиском позивача, шляхом погроз та застосування фізичного насильства. Тому просив у задоволенні позову відмовити.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства.

Як встановлено в судовому засіданні, 06 квітня 2015 року згідно письмової розписки позивач надав відповідачу у позику грошові кошти в сумі 4 000 долари США. Вказані кошти відповідач зобов'язався повернути до 22 травня. Крім того, згідно письмової розписки від 12 червня 2015 року позивач надав відповідачу у позику грошові кошти в сумі 20 000 доларів США. Вказані кошти відповідач зобов'язався повернути до 22 серпня 2015 року.

При цьому, відповідно до наданих розписок відповідач взяв на себе зобов'язання, у разі не повернення у встановлений в розписках строк отриманих коштів, передати позивачу у власність легковий автомобіль марки Lexsus LX 460L, державний номер НОМЕР_1, який на той час був зареєстрований за відповідачем.

Згідно розписки від 15 червня 2017 року позивач додатково надав відповідачу в борг 12 375 доларів США, які останній зобов'язався повернути до 15 липня 2017 року.

Проте відповідач свої зобов'язання щодо повернення коштів не виконав.

Посилання відповідача у своєму відзиві на позовну заяву на ту обставину, що він частково повертав борг, а також те, що грошових коштів в сумі 12 375 доларів США згідно розписки від 15 червня 2017 року він не отримував, оскільки вона була написана під тиском позивача, суд оцінює критично.

Відповідач особисто до судового засідання не з'явилася. Пояснень стосовно факту часткового виконання боргових зобов'язань згідно розписок та передачі коштів, а також інших істотних обставин, які б ідентифікували факт повернення боргу, суду не надав. Так само не надано доказів факту вчинення позивачем тиску шляхом погроз та застосування фізичного насильства над відповідачем. Таким чином, вказані факти не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Натомість, позивачем надано до суду письмові пояснення свідка ОСОБА_3, посвідчені приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу від 07 травня 2018 року, якими підтверджено факт отримання відповідачем від позивача грошових коштів 06 квітня 2015 року, 12 червня 2015 року та 15 червня 2017 року в сумі 4 000 доларів США, 20 000 доларів США та 12 375 доларів США відповідно, котрі передавалися безпосередньо у його присутності. Крім того, підтверджено факт того, що розписки були написані відповідачем власноруч без жодного стороннього тиску.

Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України - за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей, того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, двостороннім оплатним або безоплатним правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

У правовому висновку про застосування ст.ст. 1046 , 1047 ЦК України , який міститься в постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України, вказано, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 18 вересня 2013 року за наслідками розгляду цивільної справи № 6-63цс13.

Отже, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Для правильного застосування вищевказаних положень законодавства слід встановити реальну природу правовідносин між сторонами, факт укладення договору позики із зазначенням істотних умов для такого виду правовідносин, на виконання якого було видано борговий документ, що підтверджує фактичну передачу коштів, а також встановити інші обставини зокрема щодо виконання договору позики позичальником.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Наявність у позивача оригіналів розписок згідно з положенням ч.3 ст.545 ЦК України свідчать про неповернення боргу відповідачем, тому є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача сум позики за вказаними договорами позики.

Виходячи з цього, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення боргу на загальну суму 36 375 доларів США, що еквівалентно станом на день подачі позову - 08 лютого 2018 року, за офіційним курсом НБУ (27,46 грн. за 1 долар США) - 998 857 грн. є цілком обґрунтованими на законі та умовами договорів позики від 06 квітня 2015 року, 12 червня 2015 року та 15 червня 2017 року, а тому підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, 3% річних від простроченої суми становить: по першій розписці - за період з 22 червня 2015 року по 07 лютого 2018 року складає 310 доларів; по другій розписці - за період з 22 серпня 2018 року по 22 лютого 2018 року складає 1 450 доларів США, по третій розписці - за період з 15 серпня 2017 року по 22 лютого 2018 року становить 154 долари США, а всього 1 914 долари США, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати в сумі 8 810 грн.

Керуючись ст.ст.12,13,259,263-265,268, 280-282 ЦПК України ЦПК України, ст.ст. 526, 625, 629, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, проживає за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка 150, кв. 45, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_3, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, грошові кошти за договором позики в сумі 36 375 доларів США, що еквівалентно станом на день подачі позову - 08 лютого 2018 року, за офіційним курсом НБУ (27,46 грн. за 1 долар США) - 998 857 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, проживає за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка 150, кв. 45, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_3, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, відсотки у розмірі 3% річних у сумі 1 914 долари США, що еквівалентно станом на день подачі позову - 08 лютого 2018 року, за офіційним курсом НБУ (27,46 грн. за 1 долар США) - 52 558 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, проживає за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка 150, кв. 45 до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 8 810 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

Повний текст судового рішення складено 03 серпня 2018 року.