Ухвала

від 24.07.2018 по справі 922/1811/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

24.07.2018Справа № 922/1811/18 Суддя Мудрий С.М., розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Човник Леоніда Шалімовича про видачу судового наказу про стягнення заборгованості

з товариства з обмеженою відповідальністю УПД

у розмірі 21 766,44 грн. авансу по рахунку-фактурі №СФ/18-000217 від 12.02.2018р.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Човник Леонід Шалімович звернувся до господарського суду Харківської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю УПД авансу у розмірі 21 766,44 грн. у тому числі ПДВ у сумі 3633,74 грн. та судового збору у розмірі 176,20 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.07.2018 року заяву ФОП Човника Л.Ш. про видачу судового наказу про стягнення з ТОВ УПД авансу у розмірі 21 766,44 грн. у тому числі ПДВ у сумі 3633,74 грн., передано за підсудністю до господарського суду м. Києва.

Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу, суд дійшов висновку про відмову у його видачі з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу приписів ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 148 ГПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі , якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч.2 ст.148 Господарського процесуального кодексу України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Згідно з ч.3 статті 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються:

1) документ, що підтверджує сплату судового збору;

2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника;

3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі , за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;

4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Як встановлено судом, в обґрунтування поданої заяви фізична особа-підприємець Човник Леонід Шалімович зазначає, що договірні стосунки з товариством з обмеженою відповідальністю УПД були оформлені згідно з ч.1 ст. 181 ГПК України у спрощений спосіб, а саме 12.02.2018 року отримав в електронній формі від боржника рахунок-фактуру №СФ/18-000217 на суму 30 736,44 грн., який оплачено частково в розмірі 21 766,44 грн., що підтверджується платіжним дорученням №04 від 13.02.2018 року.

Тобто, у поданій до суду заяві заявник посилається на рахунок-фактуру №СФ/18-000217 на суму 30 736,44 грн. та платіжне доручення №04 від 13.02.2018 року в розмірі 21 766,44 грн.

Проте, суд зазначає, що такі вимоги заявника не можуть бути розглянуті судом в порядку наказного провадження, оскільки між сторонами не укладався договір , а під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті .

За приписами ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

Таким чином, оскільки заявником не дотримано вимог ч.1 ст.148 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку щодо відмови у видачі судового наказу.

При цьому, відповідно до положення ч.2 ст.151 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається.

Разом з тим, за приписами ч.2 ст.153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 148, 150, 152, 153, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити фізичній особі-підприємцю Човник Леоніду Шалімовичу у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю УПД авансу у розмірі 21 766,44 грн.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку у строки, встановлені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України

Суддя С.М. Мудрий