Рішення

від 09.07.2018 по справі 910/5371/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.07.2018Справа № 910/5371/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., дослідивши матеріали господарської справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Лекс Грант

до публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, товариство з обмеженою відповідальністю ЛЕТАРА

про розірвання договору поруки 4Л14385И/П від 08.11.2016,

Представники:

від позивача не прибули

від відповідача Опанасик В.В. (за дов.)

від третьої особи не прибули

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Лекс грант звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку (далі - ПАТ КБ) Приватбанк про розірвання договору поруки 4Л14385И/П від 08.11.2016.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх обов'язків за договором поруки № 4Л14385И/П від 08.11.2016 щодо передачі позивачу документів, які підтверджують обов'язки боржника - товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕТАРА , за кредитним договором від 24.12.2014 № 4Л14385И. Обґрунтовуючи наявність такого обов'язку у відповідача позивач посилається на те, що він, як поручитель за договором поруки 4Л14385И/П від 08.11.2016, укладеним з відповідачем, виконав зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕТАРА щодо погашення заборгованості за кредитним договором від 24.12.2014 № 4Л14385И. Невиконання відповідачем цього обов'язку, на думку позивача, є істотним порушенням договору поруки 4Л14385И/П від 08.11.2016, що є підставою для розірвання договору.

03.05.2018 суд відкрив провадження у справі, залучив до участі у справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, товариство з обмеженою відповідальністю ЛЕТАРА та постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Одночасно з позовної заяви позивач подав клопотання про витребування у відповідача таких документів:

- документи, що підтверджують акредитацію Центру Сертифікації Ключів ПАТ КБ Приватбанк ;

- рішення центрального засвідчувального органу про акредитацію Центру Сертифікації Ключів ПАТ КБ Приватбанк ;

- свідоцтво про акредитацію Центру Сертифікації Ключів ПАТ КБ Приватбанк ;

- витяг з реєстру суб'єктів, які надають послуги, пов'язані з електронним цифровим підписом щодо АЦСК ПАТ КБ Приватбанк ;

- дані про статус посилених сертифікатів ПАТ КБ Приватбанк та ТОВ Лекс грант (чинний, блокований, скасований);

- посилений сертифікат ключа ПАТ КБ Приватбанк ;

- угоду про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 01.04.2016, укладену між ПАТ КБ Приватбанк та ТОВ Лекс грант ;

- роздруківку підтвердження підписання договору поруки №4Л14385И/П, укладеного 08.11.2016 між ПАТ КБ Приватбанк (код ЄДРПОУ 14360570) та ТОВ Лекс грант (код ЄДРПОУ 39738448) електронним цифровим підписом;

- виписку з банківського рахунку TOB Лекс Грант №26005050018976 по виконанню зобов'язань TOB ЛЕТАРА (код ЄДРПОУ 38299909) за кредитним договором № 4Л14385И від 24.12.2014 перед ПАТ КБ Приватбанк , а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 98 473 281,15 грн. відповідно платіжного доручення № 78;

- виписку з банківського рахунку отримувача ПАТ КБ Приватбанк №29092829012102 щодо отримання платежів TOB Лекс грант у сумі 98 473 281,15 грн. відповідно платіжного доручення № 78;

- доказів передачі (акт приймання-передачі) ПАТ КБ Приватбанк до ТОВ Лекс грант документів (договорів тощо), що підтверджують зобов'язання ТОВ ЛЕТАРА (код ЄДРПОУ 38299909) за наступним кредитним договором №4Л14385И від 24.12.2014;

- кредитний договір TOB ЛЕТАРА (код ЄДРПОУ 38299909) № 4Л14385И від 24.12.2014;

- договори, які були укладенні в забезпечення виконання вказаного кредитного договору.

Суд відхилив клопотання, оскільки позивач не навів обставин, які можуть підтвердити ці докази, або аргументи, які вони можуть спростувати.

Відповідач позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що:

- позивач не надав доказів виконання ним умов договору поруки в повному обсязі;

- перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язанні, у випадку виконання забезпеченого порукою зобов'язання, відбувається в силу закону (ст. 512 ЦК України), що свідчить про відсутність обставин неможливості реалізації позивачем своїх прав;

- позивач не звертався до відповідача з пропозиціями про розірвання договору поруки;

- очікування позивача досягнення позитивного господарського результату суперечать правовій природі договору поруки, яка є способом забезпечення виконання основного зобов'язання, а не отримання поручителем прибутку.

Позивач прибуття в судове засідання 09.07.2018 свого представника не забезпечив, подавши клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з виробничим відрядженням представника.

Суд відхилив клопотання позивача, оскільки позивач є юридичною особою, яка має можливість забезпечити явку в судове засідання іншого представника.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 202 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

08.11.2016 публічне акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк (кредитор) та товариство з обмеженою відповідальністю Лекс грант (поручитель) уклали договір поруки 4Л14385И/П (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю ЛЕТАРА (боржником) своїх зобов'язань за кредитним договором від 24.12.2014 № 4Л14385И, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитних договорів.

У випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору (п. 4 Договору поруки).

За п. 8 Договору поруки до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 10 Договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитними договорами передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

У розумінні закону (ст. 553 Цивільного кодексу України) порукою є правовідношення, в якому поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Встановлюється порука виключно у договірному порядку.

Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 2 ст. 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпеченого порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Таким чином, сутність поруки як одного із видів забезпечення зобов'язання полягає в тому, що кредитор в особі поручителя отримує додаткового боржника, до якого може пред'явити вимогу у обсязі всіх невиконаних боржником зобов'язань.

Оскільки порука є договірним зобов'язанням, стосовно якого передбачено обов'язкове дотримання письмової форми (ч. 1 ст. 547 ЦК України), моментом укладення такого договору є досягнення згоди з усіх істотних умов, внаслідок якого у сторін виникають взаємні права та обов'язки.

Виконання поручителем свого обов'язку перед кредитором за боржника наділяє його правами вимоги до останнього. Дане право є майновим правом, яке може бути захищено способами, визначеними ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України. Для підтвердження цього права закон покладає на кредитора обов'язок вручення поручителю документів, які підтверджують обов'язок боржника (ч. 1 ст. 556 України).

Виходячи з загального правила незмінності договору, частиною 1 статті 651 ЦК України передбачена можливість зміни або розірвання договору лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Керуючись цим же правилом, законодавець допустив можливість розірвання договору за рішенням суду виключно за наявності вагомих причин, які ним у частині 2 статті 651 ЦК України кваліфіковані як істотне порушення договору. В розумінні цієї норми істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою розбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, не будь-яке порушення договору є підставою для його розірвання за рішенням суду, а тільки таке, яке свідчить про неможливість досягнення стороною цілі договору. З огляду на це, підлягають встановленню правова природа договору поруки та мета (матеріально-правовий результат), яку сторони переслідують при його укладенні.

Як зазначено судом вище, сутність поруки як одного із видів забезпечення зобов'язання полягає в тому, що кредитор в особі поручителя отримує додаткового боржника, до якого може пред'явити вимогу у обсязі всіх невиконаних боржником зобов'язань. Виконання поручителем свого обов'язку перед кредитором за боржника наділяє його правами вимоги до останнього. За приписами п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України, це є однією з підстав заміни кредитора у зобов'язанні.

Таким чином, виконання поручителем свого обов'язку перед кредитором за боржника є тим юридичним фактом, з яким закон пов'язує виникнення цивільних прав та обов'язків між поручителем, як новим кредитором, та боржником (ст. 11 ЦК України). Виникнення цих цивільних прав та обов'язків не обумовлено настанням такої обставини, як вручення поручителю документів. А тому відсутні правові підстави вважати, що невиконання кредитором обов'язку передати документи є істотним порушенням договору, внаслідок якого сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 202, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Лекс грант до публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк про розірвання договору поруки № 4Т14381И/П від 08.11.2016.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана в порядку, передбаченому підпунктом 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 25.07.2018.

Суддя С. А. Ковтун