Постанова

від 20.02.2019 по справі 910/5371/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 910/5371/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Міщенко І.С., Мачульський Г.М.

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 (суддя Ковтун С.А.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2018 (головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Разіна Т.І. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант"

до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Летара"

про розірвання договору поруки № 4Л14385И/П від 08.11.2016,

За участю представників сторін:

позивача - Рогачова А.К. -адвокат

відповідача - Герасименко М.В. -адвокат,

третьої особи - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. Товариство з обмеженою відповідальністю (далі, позивач) Лекс Грант звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку (далі, відповідач або ПАТ КБ Приватбанк ) про розірвання договору поруки №4Л14385И/П від 08.11.2016.

2. Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що відповідачем істотно порушені взяті на себе за Договором поруки №4Л14385И/П від 08.11.2016 зобов'язання, внаслідок чого виникли підстави для розірвання зазначеного Договору.

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2018 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Летара .

4. Відповідач заперечував проти позову та просив суд відмовити у його задоволенні. При цьому вказував, що позивач не надав доказів виконання ним умов договору поруки в повному обсязі; перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язанні, у випадку виконання забезпеченого порукою зобов'язання, відбувається в силу закону (ст. 512 ЦК України), що свідчить про відсутність обставин неможливості реалізації позивачем своїх прав; позивач не звертався до відповідача з пропозиціями про розірвання договору поруки; очікування позивача досягнення позитивного господарського результату суперечать правовій природі договору поруки, яка є способом забезпечення виконання основного зобов'язання, а не отримання поручителем прибутку.

ІІ. Короткий зміст судових рішень

5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2018, у справі №910/5371/18 у позові відмовлено.

ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

6. 26.12.2018 (згідно із кур'єрською службою доставки) Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2018 у справі № 910/5371/18 до Касаційного господарського суду.

7. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2019 року у справі № 910/5371/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Міщенко І.С.

8. 24.01.2019 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження по справі та призначення до розгляду на 20.02.2019, повідомлено учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги та визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 13.02.2019.

9. В судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача. Представник позивача просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати судові рішення, прийняти нове, яким в повному обсязі задовольнити його позовні вимоги. Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, судові рішення залишити без змін. Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду касаційної скарги.

ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

10. У касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення, прийняти нове, яким в повному обсязі задовольнити його позовні вимоги.

11. Вказує на те, що суди проігнорували той факт, що відповідач прийняв виконання зобов'язань позивачем за договором поруки у повному обсязі, не звертався до позивача, як поручителя, та до боржника з вимогою виконати зобов'язання за кредитними договорами.

Вважає, що позивач виконав зобов'язання боржника за договором поруки в повному обсязі, а відповідач прийняв виконання зобов'язання.

Крім того, зазначає про те, що відповідач фактично позбавив позивача можливості скористатися своїм правом як кредитора по стягненню коштів з боржника.

Зазначає, що судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме, ст.ст.512, 517, 556, 614, 651 ЦК України, ст.188 ГК України.

12. Від позивача та третьої особи відзиви на касаційну скаргу не надійшли.

V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

13. 08.11.2016 публічне акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк (кредитор) та товариство з обмеженою відповідальністю Лекс грант (поручитель) уклали договір поруки 4Л14385И/П (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю ЛЕТАРА (боржником) своїх зобов'язань за кредитним договором від 24.12.2014 № 4Л14385И, а саме: з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитних договорів.

У випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору (п. 4 Договору поруки).

До поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за Кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за Кредитним договором у частині виконаного зобов'язання (пункт 8 Договору поруки).

Відповідно до пункту 10 Договору поруки кредитор зобов'язаний у випадку виконання поручителем обов'язку боржника за кредитними договорами передати поручителю впродовж 5 (п'яти) робочих днів банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Пунктом 14 Договору передбачено, що його дострокове розірвання здійснюється за письмовою згодою сторін.

Договір поруки вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками і діє до повного виконання зобов'язань за цим договором (пункт 11 Договору поруки).

Договір укладено/підписано із використання електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ Приватбанк в порядку, передбаченому Законом України Про електронні документи та електронний документообіг та Законом України Про електронний цифровий підпис , а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 01.04.2016, укладеної сторонами (пункт 17 Договору поруки).

14. Звертаючись з даним позовом до суду позивач посилався на те, що згідно з платіжним дорученням №78 від 09.11.2016 виконав зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Летара (боржника за Кредитним договором №4Л14385И від 24.12.2015) перед відповідачем з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 98 473 281,15 грн., у зв'язку з чим за умовами пункту 10 договору поруки відповідач повинен був передати позивачу належним чином завірені копії документів, які підтверджують обов'язки боржника за вказаним кредитним договором, але не виконав свої зобов'язання. Окрім того, позивач зазначає, що своєчасне отримання документів дозволило б використати свої права кредитора, отримати кошти від реалізації свого права кредитора та направити їх на сплату кредиту та відсотків, податків, зборів та інше. Позивач, не отримавши необхідні документи для стягнення грошових коштів з боржника, не маючи можливість використовувати правочини, які забезпечували виконання зобов'язань з боку боржника, втратив зацікавленість в подальшому виконанні договору поруки та зазнав значних збитків, тому просив суд розірвати Договір поруки.

VІ. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій

15. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено того, що невиконання відповідачем зобов'язань з передання копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами, значною мірою позбавило товариство того, на що воно розраховувало при укладенні договору.

VІІ. Позиція Верховного Суду

16. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.

17. Спір по справі стосується розірвання договору у зв'язку з істотним, на думку позивача, порушенням відповідачем умов договору (ненаданням належним чином завірених копій документів на підтвердження обов'язків боржника за кредитним договором та документів, які забезпечували виконання зобов'язань боржником).

18. Згідно з статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

19. За змістом частин 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 554 цього Кодексу у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з приписами частин 1, 2 статті 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання, а кредитор після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини першої статті 512 ЦК України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

20. Аналогічна позиція узгоджена сторонами у п. 8 договору поруки.

21. Отже, перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язанні після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки закону, будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно.

22. Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно з статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

23. Тобто, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Таким чином, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

24. Господарськими судами встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що позивач звертався до відповідача з вимогою про надання документів, передбачених договором поруки, або докази наявності вини відповідача у ненаданні вказаних документів, що в свою чергу свідчить про недоведеність істотного порушення умов договору поруки відповідачем.

25. Водночас, предметом заявленого позову є розірвання договору поруки, укладеного між сторонами спору у зв'язку з істотним порушенням відповідачем умов договору.

26. Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів урегульовано главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів визначено главою 20 Господарського кодексу України.

За змістом статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч. 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сторони у спірному договорі обумовили, що дострокове розірвання цього договору здійснюється за їх письмовою згодою.

27. За змістом статі 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України).

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, установлених зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні з'ясувати не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

28. Господарські суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини та зібрані у справі докази, надавши оцінку умовам спірного договору та врахувавши положення законодавства, які регулюють порядок розірвання договору за рішенням суду за ініціативою однієї зі сторін, не встановили обставин, які передбачали б можливість розірвання договору поруки від 08.11.2016 з підстав, заявлених у позові, та свідчили б про істотність порушення відповідачем умов договору (у розумінні положень частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України).

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що невиконання відповідачем зобов'язань, визначених у пункті 10 Договору поруки, є істотним порушенням, внаслідок якого позивач зазнав значних збитків.

29. Крім того, суди встановили, що наявності складових елементів правопорушення, з якими законодавство пов'язує виникнення збитків (протиправна поведінка, розмір збитків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками, вина), позивачем також не доведено.

30. Враховуючи наведені положення законодавства і обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі власної оцінки доказів, та зважаючи, що позивач належними доказами не довів наявності підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору поруки з заявлених ним мотивів, суд касаційної інстанції вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позову про розірвання договору поруки.

31. Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 05.07.2018 у справі №910/20312/17, від 07.08.2018 у справі №910/22259/17, від 28.08.2018 у справі №910/20809/17, від 29.08.2018, у справі №910/20898/17, від 02.10.2018 у справах №910/19394/17 та №910/21033/17, від 10.10.2018 у справі №910/21862/17, від 11.10.2018 у справі №910/21208/17.

32. Крім того, колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне додати наступне.

Суттю поруки, як способу забезпечення виконання основного зобов'язання, є те, що в разі невиконання зобов'язання боржником обов'язок по його виконанню додатково покладається, крім боржника, на особу, яка добровільно погодилася на це, ставши поручителем такого боржника.

Отже, перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язанні у випадку виконання ним забезпеченого порукою зобов'язання та право на отримання від попереднього кредитора, відповідно до вищевказаних умов договору, належним чином посвідчених копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором, не є суттю, предметом та метою поруки, а отже тим, на що, в першу чергу, розраховував поручитель, укладаючи вказаний договір, а фактично похідним результатом, наслідком реалізації суті та мети поруки.

При цьому, у разі невиконання відповідачем умов договору поруки, як вірно вказали суди попередніх інстанцій, позивач не позбавлений права звернутись з позовом до суду про зобов'язання виконати відповідні умови договору.

33. Посилання скаржника на те, що судом першої інстанції було порушено право позивача на повний, всебічний та об'єктивний розгляд справи, оскільки безпідставно відмовлено у задоволенні його клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 09.07.2018, обґрунтовано не прийняті апеляційним судом до уваги, оскільки представник позивача у заяві про відкладення (том 1, а.с. 82) не довів поважності причин його неявки у судове засідання (до клопотання не додано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у ньому обставин). У зазначеному клопотанні представником позивача також не доведено факту неможливості заміни його іншим представником чи обставин, які унеможливлюють розгляд справи у його відсутності.

34. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів та висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність фактів, наведених позивачем, вимоги до касаційного суду здійснити переоцінку доказів по справі та встановити по новому фактичні обставини справи, визнавши доведеність скаржником фактів, покладених ним в основу позову та касаційної скарги.

Разом з тим, суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Згідно з ч.1 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтованих та переконливих доводів щодо неправильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими.

VІІІ. Висновки Верховного Суду

35. Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення ."

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

36. На підставі викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант" без задоволення, а судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані.

37. У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає ухвалені судові рішення в силі, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс Грант" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2018 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2018 у справі № 910/5371/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді І. Міщенко

Г. Мачульський