Рішення

від 16.07.2018 по справі 911/3733/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2018 р. м. Київ Справа № 911/3733/16

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНДОМ І"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНД ПЛЮС",

за участі третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітронет",

про стягнення коштів

та за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітронет"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНДОМ І"

та до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНД ПЛЮС"

про визнання недійсним п. 2.10 ст. 2 договору купівлі-продажу майнових прав № 001/01 від 22.01.2015 р. та про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав № 001/01 від 22.01.2015 р. в цілому

Секретар судового засідання: Мамчур А.О.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідач 1 за позовом третьої особи): Рожкова Н.В. (довіреність № 22 від 16.03.2018 р.);

від відповідача за первісним позовом (відповідач 2 за позовом третьої особи): Школьний В.В. (ордер КВ № 002667 від 30.05.2017 р.);

від третьої особи за первісним позовом (позивач за позовом третьої особи): Корнієнко Р.О. (довіреність № 4/17 від 03.04.2017 р.).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕНДОМ І" (далі - ТОВ "РЕНДОМ І", позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНД ПЛЮС" (далі - ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС", відповідач) про зобов'язання вчинити дії та стягнення 1732946,39 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на порушення відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу майнових прав № 001/01 від 22.01.2015 р. в частині передачі майнових прав на нерухомість у встановлений договором строк.

Рішенням господарського суду Київської області від 30.01.2017 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНДОМ І" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНД ПЛЮС" були задоволені частково, зобов'язано ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС" передати по акту прийому-передачі у власність ТОВ "РЕНДОМ І" майнові права на нерухомість загальною площею 561,60 кв.м., за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська 2М з наступними характеристиками: апартаменти №VIIIA - 1, основна проектна площа 19,6 кв.м., нежитлова проектна площа 3,1 кв.м., загальна проектна площа 22,7 кв.м., поверх 8; апартаменти №VIIIA - 2, основна проектна площа 19,9 кв.м., нежитлова проектна площа 3,1 кв.м., загальна проектна площа 23,0 кв.м., поверх 8; апартаменти №VIIIA - 3, основна проектна площа 19,9 кв.м., нежитлова проектна площа 3,1 кв.м., загальна проектна площа 23,0 кв.м., поверх 8; апартаменти №VIIIA - 4-5, основна проектна площа 44,1 кв.м., нежитлова проектна площа 3,1 кв.м., загальна проектна площа 42,7 кв.м., поверх 8; апартаменти №VIIIA - 6-7, основна проектна площа 56,3 кв.м., нежитлова проектна площа 3,1 кв.м., загальна проектна площа 60,9 кв.м., поверх 8; апартаменти №VIIIA - 8-9, основна проектна площа 66,4 кв.м., нежитлова проектна площа 3,6 кв.м., загальна проектна площа 70,0 кв.м., поверх 8; апартаменти №VIIIA - 10-11, основна проектна площа 43,7 кв.м., нежитлова проектна площа 3,6 кв.м., загальна проектна площа 47,3 кв.м., поверх 8; апартаменти №VIIIA - 12, основна проектна площа 19,6 кв.м., нежитлова проектна площа 3,0 кв.м., загальна проектна площа 22,6 кв.м., поверх 8; апартаменти №VIIIA - 13, основна прое22,6 23,0 кв.м., поверх 8; апартаменти №VIIIA - 14, основна проектна площа 19,6 кв.м., нежитлова проектна площа 3,0 кв.м., загальна проектна площа 22,6 кв.м., поверх 8; апартаменти №VIIIA - 15, основна проектна площа 19,6 кв.м., нежитлова проектна площа 3,0 кв.м., загальна проектна площа 22,6 кв.м., поверх 8; апартаменти №VIIIA - 16, основна проектна площа 19,6 кв.м., нежитлова проектна площа 3,0 кв.м., загальна проектна площа 22,6 кв.м., поверх 8; апартаменти №VIIIA - 17, основна проектна площа 19,6 кв.м., нежитлова проектна площа 3,0 кв.м., загальна проектна площа 22,6 кв.м., поверх 8; апартаменти №VIIIA - 18, основна проектна площа 34,0 кв.м., нежитлова проектна площа 3,1 кв.м., загальна проектна площа 37,1 кв.м., поверх 8; апартаменти №VIIIA - 19, основна проектна площа 34,0 кв.м., нежитлова проектна площа 3,1 кв.м., загальна проектна площа 37,1 кв.м., поверх 8; апартаменти №VIIIA - 20, основна проектна площа 31,3 кв.м., нежитлова проектна площа 3,1 кв.м., загальна проектна площа 34,4 кв.м., поверх 8; апартаменти №VIIIA - 21, основна проектна площа 20,2 кв.м., нежитлова проектна площа 3,1 кв.м., загальна проектна площа 34,4 кв.м., поверх 8, та стягнуто з ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНДОМ І" 768189,62 грн. пені, 219585,60 грн. штрафу, 16194,63 грн. в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 р. рішення господарського суду Київської області від 30.01.2017 р. було залишене без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2017 р. рішення господарського суду Київської області від 30.01.2017 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 р. було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями справу № 911/3733/16 було передано для розгляду судді Бабкіній В.М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.10.2017 р. було прийнято справу № 911/3733/16 до провадження та зобов'язано учасників процесу надати суду письмові пояснення щодо вказівок, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 12.10.2017 р. про направлення справи на новий розгляд.

09.11.2017 р. до господарського суду Київської області ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС" було подано пояснення б/н від 09.11.2017 р., відповідно до яких відповідач зазначив наступне.

06.10.2014 р. було укладено договір № КБ-0610 генерального підряду на капітальне будівництво між ТОВ ЛЕНД ПЛЮС (замовник) та ТОВ Вітронет (генеральний підрядник), згідно якого генеральний підрядник зобов'язався виконати для замовника комплекс робіт та послуг по будівництву об'єкта, а саме - офісного оздоровчо-готельного комплексу за адресою: м. Вишневе, вул. Київська, 2-М, Києво-Святошинського р-ну Київської області. 22.01.2015 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 001/01 купівлі-продажу майнових прав (договір) наступної нерухомості: приміщення, які планувалось побудувати як невід'ємну частину в офісному оздоровчо-готельному комплексі за адресою: вул. Київська, 2-М, м. Вишневе, Києво-Святошинський район. Київської області. Із змісту даного договору вбачається, що на момент укладення договору № 001/01 від 22.01.2015 р., як нерухомість, так і сам об'єкт збудовані не були.

Водночас відповідач зазначив, що під час складення договору № 001/01 від 22.01.2015 р. в п. 2.2 було допущено помилку (описку) щодо посилання на договір генерального підряду № БР 0909 від 09.09.2014 р., хоча посилання на генерального підрядника (ТОВ Вітронет ) - правильне. Тобто, в п. 2.2 договору № 001/01 від 22.01.2015 р. купівлі-продажу майнових прав слід було б виправити помилку та зазначити чинний договір генерального підряду на капітальне будівництво № КБ-0610 від 06.10.2014 р.

Враховуючи вказану помилку в п. 2.2 договору № 001/01 від 22.01.2015 р. купівлі-продажу майнових прав, сторони визначили залежність виконання даного договору від виконання умов договору генерального підряду на капітальне будівництво № КБ-0610 від 06.10.2014 р., а також, враховуючи пов'язані з виконанням договору підряду ризики, передбачили в п. 2.10 договору № 001/01 від 22.01.2015 р. саме орієнтовний , а не точний термін здачі об'єкта в експлуатацію. Тобто, згідно умов договору № 001/01 від 22.01.2015 р., генеральний підрядник будівництва (ТОВ Вітронет ) офісного оздоровчо-готельного комплексу зобов'язаний був би закінчити будівництво даного об'єкта в орієнтовний термін, передбачений п. 2.10 договору, та передати його відповідачу.

Відповідач зазначив, що як на дату укладення договору, так і на даний час відповідач не набув майнових прав на вказані приміщення (апартаменти в секції VIIIА - згідно додатку № 1 договору) як на нерухомість згідно умов договору, оскільки даних майнових прав на нерухомість не існувало на дату укладення договору, та майнові права на дану нерухомість не виникли і на даний час, оскільки будівництво не завершене (не закінчено будівництво об'єкта нерухомості, не введено його в експлуатацію), а отже у відповідача не було, і не існує на даний час можливості передати позивачу майнові права на вказані приміщення нерухомості за договором № 001/01 від 22.01.2015 р. купівлі-продажу майнових прав. Окрім того, сторонами договору було погоджено (п. 2.10 ст. 2 договору) запланований (орієнтовний) термін здачі акту в експлуатацію: до 01 квітня 2016 року. Як випливає з змісту ст.ст. 251, 252 ЦК України, термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. В той же час, із змісту п. 2.10 договору вбачається, що сторонами не було визначено точну календарну дату, або вказівку на подію, яка має неминуче настати, оскільки було визначено орієнтовний термін здачі об'єкта в експлуатацію та підключення об'єкта до комунікацій, тобто до 01 квітня 2016 року. Отже, на переконання ТОВ ЛЕНД ПЛЮС , початок орієнтовного терміну здачі в експлуатацію розпочався з дня підписання договору і не закінчився 01.04.2016 р., оскільки цей строк був орієнтовним, у зв'язку з чим позивач необгрунтовано та безпідставно застосував до відповідача передбачену п. 6.7 договору відповідальність, оскільки відповідач не міг порушити передбачений п. 2.10 договору орієнтовний термін здачі об'єкта в експлуатацію в силу невизначеності такого терміну в часі.

13.11.2017 р. до господарського суду Київської області ТОВ "РЕНДОМ І" було подано пояснення № 57 від 13.11.2017 р. (вх. № 23865/17 від 13.11.2017 р.), відповідно до яких позивач зазначив наступне.

Відповідно до п. 4.1 договору вартість майнових прав на нерухомість визначена в додатку № 2 до договору, згідно якого вартість майнових прав становить 4391712,00 грн. Позивач оплатив 100% вартості майнових прав, що підтверджується платіжними дорученнями та довідками про оплату майнових прав, копії яких долучено до матеріалів справи. Щодо законності та правомірності застосування до відповідача відповідальності у вигляді штрафу, передбаченого п. 6.7 договору, то відповідно до ч. 2 ст. 252 ЦК України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Таким чином, у п. 2.10 договору № 001/01 від 22.01.2015 р. термін сторонами було визначено в часі календарною датою. А саме - запланований (орієнтовний) термін здачі об'єкта в експлуатацію до 01.04.2016 р. Відтак, запланований (орієнтовний) термін здачі об'єкта в експлуатацію - до 01.04.2016 р., означає, що відповідач мав ввести об'єкт в експлуатацію до 01.04.2016 р., але в жодному випадку не пізніше. Проте, відповідач не виконав взяте на себе зобов'язання, зокрема, не забезпечив здачу об'єкту в експлуатацію у запланований договором термін. Пунктом 12.1 договору передбачено, що ніякі відмови, зміни або доповнення до цього договору або будь-які угоди, пов'язані з цим договором, не будуть відповідати дійсності до тих пір, поки вони не будуть складені у письмовій формі і належним чином підписані сторонами, а пунктом 12.2 договору передбачено, що будь-які зміни і доповнення до цього договору, виконані відповідно до вимог п. 12.1, складають невід'ємну частину цього договору. Враховуючи зміст п. 12.1 та п. 12.2 договору, сторонами договору не було передбачено право відповідача в односторонньому порядку самостійно визначати та змінювати запланований (орієнтовний) термін здачі об'єкта в експлуатацію. Жодних пропозицій від відповідача щодо встановлення іншого запланованого (орієнтовного) терміну здачі об'єкта в експлуатацію позивачу не надходило. Так само між сторонами не було укладено жодної додаткової угоди про зміну запланованого (орієнтовного) терміну здачі об'єкта в експлуатацію.

21.11.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява № 60 від 20.11.2017 р. (вх. № 24647/17 від 21.11.2017 р.) про уточнення позовних вимог (збільшення позовних вимог), за змістом якої позивач просить суд задовольнити позовні вимоги, стягнути з відповідача 770294,25 грн. пені, 219585,60 грн. штрафу, 439171,20 грн. інфляційних втрат, 68523,65 грн. 3% річних та судові витрати покласти на відповідача. Окрім того, за змістом заяви позивач вважає за необхідне відмовитись від позовної вимоги про зобов'язання відповідача передати у власність позивача майнові права на нерухомість.

27.11.2017 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив б/н від 27.11.2017 р. (вх. № 25023/17 від 27.11.2017 р.) на заяву про збільшення позовних вимог, за змістом якої відповідач проти позову та проти заяви про збільшення позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позову.

08.12.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява № 63 від 01.12.2017 р. (вх. № 26246/17 від 08.12.2017 р.) про уточнення змісту позовних вимог в прохальній частині, за змістом якої позивач просить суд стягнути з відповідача 770294,25 грн. пені, 439171,20 грн. штрафу, 439171,20 грн. інфляційних втрат, 68523,65 грн. 3 % річних, 401390,44 грн. процентів за користування коштами та стягнути витрати по сплаті судового збору.

13.12.2017 р. до господарського суду Київської області від третьої особи ТОВ Вітронет надійшли пояснення б/н від 13.12.2017 р. (вх. № 26766/17 від 13.12.2017 р.) щодо вказівок, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 12.10.2017 р. про направлення справи на новий розгляд, відповідно до яких третя особа зазначила наступне.

06.10.2014 р. було укладено договір № КБ-0610 генерального підряду на капітальне будівництво між ТОВ ЛЕНД ПЛЮС (замовник) та (генеральний підрядник), згідно якого генеральний підрядник зобов'язався виконати для замовника комплекс робіт та послуг по будівництву об'єкта, а саме - офісного оздоровчо-готельного комплексу за адресою: вул. Київська 2-М, м. Вишневе, Києво-Святошинського р-ну Київської області. Таким чином, саме ТОВ Вітронет є виконавцем (генпідрядником) робіт по будівництву об'єкта, а ТОВ ЛЕНД ПЛЮС є лише замовником будівництва. У свою чергу, 22.01.2015 р. ТОВ ЛЕНД ПЛЮС уклало із ТОВ РЕНДОМ 1 договір № 001/01 купівлі-продажу майнових прав. При укладенні вищевказаного договору № 001/01 купівлі-продажу майнових прав як позивач, так і відповідач безумовно були обізнані про наявність договору генерального підряду на капітальне будівництво № КБ-0610 від 06.10.2014 р. та врахували пов'язані з його виконанням ризики, передбачивши в п. 2.10 договору № 001/01 від 22.01.2015 р. саме орієнтовний, а не остаточний запланований термін здачі об'єкта в експлуатацію. Тобто, виконання (реалізація умов) договору № 001/01 від 22.01.2015 р. купівлі-продажу майнових прав безпосередньо залежить від виконання генеральним підрядником ТОВ Вітронет своїх обов'язків з будівництва об'єкта за договором № КБ-0610 генерального підряду на капітальне будівництво від 06.10.2014 р.

TOB Вітронет погоджується з відповідачем щодо необґрунтованості та безпідставності застосування позивачем штрафних санкцій згідно з п. 6.7 договору № 001/01 від 22.01.2015 р., оскільки відповідач не міг порушити передбачений п. 2.10 даного договору орієнтовний термін здачі об'єкта в експлуатацію через невизначеність такого терміну в часі. Крім того, позивачем необгрунтовано та безпідставно застосовано до відповідача передбачену пунктом п. 6.7 договору неустойку (пеню та штраф), оскільки даний пункт договору не передбачає відповідальність відповідача за порушення орієнтовного терміну здачі об'єкта в експлуатацію. Також така відповідальність за порушення орієнтовного терміну або строку здачі об'єкта в експлуатацію не встановлена й жодними нормами чинного законодавства України.

Поряд з цим, третя особа зазначила, що об'єкт продажу майнових прав згідно договору № 001/01 від 22.01.2015 р. поки що не існує.

18.12.2017 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшли пояснення б/н від 18.12.2017 р. (вх. № 26998/17 від 18.12.2017 р.), за змістом яких відповідач просить суд повернути позивачу заяву № 60 від 20.11.2017 р. про збільшення розміру позовних вимог та заяву № 63 від 20.11.2017 р. про уточнення змісту позовних вимог в прохальній частині без розгляду та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розгляд справи відкладався.

15.12.2017 р. набрали чинності зміни до Господарського процесуального кодексу України, внесені Законом України № 2147-VIII від 03.10.2017 р., відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень якого, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.12.2018 р. було постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження та підготовче засідання відкладено на 22.01.2018 р.

23.02.2018 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява № 79 від 23.02.2018 р. (вх. № 3879/18 від 23.02.2018 р.) про усунення недоліків, зазначених в ухвалі від 22.01.2018 р., до якої додано квитанцію про сплату судового збору в сумі 1377,05 грн.

Дослідивши заяву позивача про усунення недоліків, зазначених в ухвалі від 22.01.2018 р., суд дійшов висновку щодо прийняття заяви ТОВ "РЕНДОМ І" № 63 від 01.12.2017 р. (вх. № 26246/17 від 08.12.2017 р.) про уточнення змісту позовних вимог в прохальній частині, у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ "РЕНДОМ І" розглядаються судом в редакції вказаної заяви, за змістом якої позивач просить суд стягнути з відповідача 770294,25 грн. пені, 439171,20 грн. штрафу, 439171,20 грн. інфляційних, 68523,65 грн. 3% річних та 401390,44 грн. процентів за користування коштами, а також покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.

01.03.2018 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшли додаткові пояснення № 80 від 28.02.2018 р. (вх. № 4314/18 від 01.03.2018 р.) щодо позовних вимог, відповідно до яких позивач зазначив, що предметом розгляду даного позову є невиконання та порушення відповідачем терміну здачі об'єкта в експлуатацію, яка так і не здійснена відповідачем.

02.03.2018 р. до господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 02.03.2018 р. (вх. № 4472/18 від 02.03.2018 р.) третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітронет", до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНДОМ І" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНД ПЛЮС" про визнання недійсним п. 2.10 ст. 2 договору купівлі-продажу майнових прав № 001/01 від 22.01.2015 р. та про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав № 001/01 від 22.01.2015 р. в цілому.

Позовні вимоги третьої особи ґрунтуються на тому, що при укладенні договору № 001/01 купівлі-продажу майнових прав, як відповідач 1 - ТОВ "РЕНДОМ І", так і відповідач 2 - ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС" були обізнані про наявність договору генерального підряду на капітальне будівництво № КБ-0610 від 06.10.2014 р., проте не маючи необхідного обсягу цивільної дієздатності, в порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 2 ст. 203, ст. 638, ст. 883 ЦК України та без відома і згоди третьої особи, уклали зазначений вище договір № 001/01 купівлі-продажу майнових прав від 22.01.2015 р. та включили в нього пункт, яким встановлено заплановані (орієнтовні) терміни підключення і здачі об'єкта в експлуатацію, які є істотною умовою договору генерального підряду на капітальне будівництво № КБ-0610 від 06.10.2014 р., і за дотримання яких може відповідати тільки TOB Вітронет , а тому відповідачі, на переконання третьої особи, не мали права встановлювати строки підключення і здачі об'єкта в експлуатацію в пункті договору № 001/01 купівлі-продажу майнових прав від 22.01.2015 р. без згоди або участі ТОВ Вітронет як сторони даного договору, у зв'язку з чим TOB Вітронет просить суд визнати пункт 2.10 договору № 001/01 від 22.01.2015 р. і договір в цілому недійсними.

05.03.2018 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача за первісним позовом надійшли пояснення б/н від 05.03.2018 р. (вх. № 4537/18 від 05.03.2018 р.) щодо позовних вимог, відповідно до яких відповідач, зокрема, зазначив, що оскільки останній не прострочував виконання грошового зобов'язання за договором № 001/01 від 22.01.2015 р., то застосування до спірних правовідносин приписів ст. 625 ЦК України є безпідставним, оскільки вимоги позивача не є грошовими в розумінні вказаної статті. Також відповідач зазначав про безпідставність та необґрунтованість нарахування позивачем 401390,44 грн. процентів за користування коштами, оскільки відповідач не прострочував виконання грошового зобов'язання за договором № 001/01 від 22.01.2015 р., а тому посилання позивача на ч. 6 ст. 231 та ст.ст. 536, 1214 ЦК України є безпідставним. Крім того, відповідач наголошував, що не допускав порушень п. 2.10 ст. 2 договору, у зв'язку з чим позивачем незаконно нараховано на підставі п. 6.7 ст. 6 договору штраф та пеню.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.03.2018 р. було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 911/3733/16 позовну заяву б/н від 02.03.2018 р. (вх. № 4472/18 від 02.03.2018 р.) третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітронет", до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНДОМ І" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНД ПЛЮС" про визнання недійсним п. 2.10 ст. 2 договору купівлі-продажу майнових прав № 001/01 від 22.01.2015 р. та про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав № 001/01 від 22.01.2015 р. в цілому, та об'єднано в одне провадження з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНДОМ І" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНД ПЛЮС", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітронет", про стягнення коштів у справі № 911/3733/16.

19.03.2018 р. до господарського суду Київської області від ТОВ "РЕНДОМ І" було подано відзив на позовну заяву ТОВ "Вітронет" № 93 від 19.03.2018 р. (вх. № 5379/18 від 19.03.2018 р.), за змістом якого позивач за первісним позовом (відповідач 1 за позовом третьої особи) заперечує щодо доводів, викладених у позовній заяві ТОВ "Вітронет", та просить відмовити у задоволенні позовних вимог третьої особи з огляду на таке. 22.01.2015 р. між ТОВ РЕНДОМ І та ТОВ ЛЕНД ПЛЮС було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 001/01. Відповідно до частини 2 статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. Істотними умовами договору купівлі-продажу є предмет, кількість товару. Для досягнення істотних умов договору майнових прав сторони не повинні залучати третіх сторін. Між ТОВ ЛЕНД ПЛЮС та ТОВ РЕНДОМ І було досягнуто згоди стосовно усіх істотних умов договору купівлі-продажу майнових прав. Зміст договору було визначено на основі вільного волевиявлення сторін. За договором майнових прав ТОВ ЛЕНД ПЛЮС продало, а ТОВ РЕНДОМ І придбало майнові права на нерухомість, визначену у специфікації до договору. ТОВ ЛЕНД ПЛЮС гарантувало ТОВ РЕНДОМ І , що майнові права на нерухомість належать ТОВ ЛЕНД ПЛЮС , та останнє зобов'язувалось передати їх у строки, визначені договором.

Твердження ТОВ Вітронет про те, що ТОВ ЛЕНД ПЛЮС та ТОВ РЕНДОМ І порушили права та інтереси ТОВ Вітронет , уклавши договір майнових прав без згоди останнього, є необгрунтованими та безпідставними, оскільки договір майнових прав є двостороннім договором, в якому передбачені права та обов'язки для його сторін. Відтак, на переконання ТОВ РЕНДОМ І , договір майнових прав не порушує прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ Вітронет , оскільки вказане товариство не є стороною договору.

Окрім того, ТОВ Вітронет у своїй позовній заяві вказує, що воно не брало участі в переговорах щодо обговорення та затвердження істотних умов спірного договору, не уповноважувало жодну із сторін даного договору на ведення переговорів від свого імені, не було стороною спірного договору, не підписувало його та не знало про його існування. Але такі обставини не мають правового значення, оскільки жодним нормативним актом не встановлено обов'язку сторін договору майнових прав попереджати третю особу про укладання такого договору, тим більше запрошувати для участі в його обговоренні чи укладенні.

Посилання ж ТОВ Вітронет на той факт, що ТОВ ЛЕНД ПЛЮС та ТОВ РЕНДОМ І під час укладення договору майнових прав були обізнані, що даний договір суперечить умовам договору генерального підряду, укладеного між відповідачем 1 за позовом третьої особи та третьою особою, а саме - що п. 2.10 договору майнових прав не відповідає умовам договору генерального підряду, не відповідає дійсності, оскільки відповідно до п. 2.10 договору майнових прав, запланований (орієнтовний) термін здачі об'єкта в експлуатацію - до 01.04.2016 р., а згідно з п. 1.1 договору генерального підряду визначені строки виконання робіт договору генерального підряду, укладеного між ТОВ Вітронет та ТОВ ЛЕНД ПЛЮС , а саме - введення об'єкта в експлуатацію у IV кварталі 2015 року.

Таким чином, генеральний підрядник ТОВ Вітронет мав би виконати свої зобов'язання перед ТОВ ЛЕНД ПЛЮС у IV кварталі 2015 року, та, відповідно, ТОВ ЛЕНД ПЛЮС не порушило б умов договору майнових прав і вчасно виконало б свої зобов'язання перед ТОВ РЕНДОМ І щодо введення об'єкта в експлуатацію до 01.04.2016 р.

Також ТОВ РЕНДОМ І звертало увагу суду на те, що додаток № 1/а до договору генерального підряду, наданий ТОВ Вітронет на обгрунтування позовних вимог містить значні розбіжності з самим договором генерального підряду № КБ-0610 від 06.10.2014 р., а саме - вони мають різну нумерацію додатків (додаток до договору - "Календарний графік виконання робіт", наданий ТОВ Вітронет , має нумерацію № 1/а, що не відповідає п. 1.1.6 статті 1 та п. 1.1.1 статті 17 договору генерального підряду, в яких визначено, що "Календарний графік виконання робіт" є додатком з нумерацією № 1); датовані різними днями та місяцями (додаток до договору № 1/а, що наданий ТОВ Вітронет , укладений 25.12.2014 р., а договір генерального підряду укладений 06.10.2014 р. Пунктом 1.2 статті 17 договору генерального підряду передбачено, що додаток № 1 складає невід'ємну частину договору, тому не міг бути укладений на два з половиною місяці пізніше самого договору); різні строки виконання робіт (додатком до договору № 1/а, що наданий ТОВ Вітронет , визначено дату кінцевого терміну закінчення всіх робіт за договором генпідряду - 01.06.2018 р. Водночас, п. 1.1 статті 5 договору генпідряду визначено дату введення об'єкта будівництва в експлуатацію - IV квартал 2015 року. Хоча відповідно до п. 1.1 договору генпідряду дата закінчення виконання робіт визначається в додатку № 1, очевидно, що вони не можуть виконуватись впродовж трьох років після введення об'єкта будівництва в експлуатацію).

Поряд з цим, позивач за первісним позовом зазначив, що ТОВ ЛЕНД ПЛЮС у листі-зверненні від 07.10.2016 р. № 76 щодо виконання умов договору № 001/01 від 22.01.2015 р. визнавало, що затримує терміни здачі об'єкта в експлуатацію. Той факт, що термін закінчення будівництва не був визначений датою 01.06.2018 р., підтверджується, зокрема, договором купівлі-продажу майнових прав № 003/02 від 22.02.2015 р., укладеним між ТОВ ЛЕНД ПЛЮС та ОСОБА_4, в якому визначено дату здачі об'єкту в експлуатацію - 2 квартал 2016 р.

Також відповідач 1 за позовом третьої особи вказував на те, що у позові ТОВ Вітронет зазначає, що ТОВ РЕНДОМ І та ТОВ ЛЕНД ПЛЮС було укладено договір майнових прав, не маючи необхідних обсягів цивільної дієздатності та господарської компетенції (або спеціальної правосуб'єктності), проте таке твердження необґрунтоване та безпідставне, оскільки ТОВ РЕНДОМ І та ТОВ ЛЕНД ПЛЮС здійснюють свою діяльність відповідно до вимог статей 62-71 ГК України.

03.04.2018 р. до господарського суду Київської області від ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС" було подано відзив на позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами ТОВ "Вітронет" про визнання недійсним правочину б/н від 03.04.2018 р. (вх. № 6580/18 від 03.04.2018 р.), за змістом якого ТОВ ЛЕНД ПЛЮС не заперечує ту обставину, що позов ТОВ РЕНДОМ І дійсно пов'язаний з виконанням умов договору № КБ-0610 від 06.10.2014 р. генерального підряду на капітальне будівництво, стороною якого є ТОВ Вітронет та ТОВ ЛЕНД ПЛЮС , та з виконанням умов договору № 001/01 від 22.01.2015 р. купівлі-продажу майнових прав, сторонами якого є ТОВ ЛЕНД ПЛЮС та ТОВ РЕНДОМ І . Як вже зазначалось, початок орієнтовного терміну здачі об'єкту в експлуатацію розпочався з дня підписання договору № 001/01 від 22.01.2015 р. і не закінчився 01.04.2016 р., оскільки цей строк був орієнтовним. Зважаючи на складну політичну та економічну ситуації в Україні, які суттєво впливають на темпи будівництва об'єкта, який є одним і тим самим як за договором № КБ-0610 від 06.10.2014 р. генерального підряду на капітальне будівництво, так і за договором № 001/01 від 22.01.2015 р., перед укладенням договору № 001/01 від 22.01.2015 р. ТОВ ЛЕНД ПЛЮС та ТОВ РЕНДОМ І планували узгодити в п. 2.10 даного договору саме орієнтовні терміни здачі об'єкта в експлуатацію та підключення об'єкта до комунікацій. Тобто, орієнтовні терміни здачі об'єкта в експлуатацію та підключення об'єкта до комунікацій мали бути такими, що не зобов'яжуть ТОВ Вітронет безумовно їх дотримуватись при виконанні умов договору № КБ-0610 від 06.10.2014 р. генерального підряду на капітальне будівництво, тому сторони договору № 001/01 від 22.01.2015 р. перед його укладенням і не вважали за доцільне на той час залучати ТОВ Вітронет третьою стороною даного договору. Натомість ТОВ РЕНДОМ І змінило свою думку щодо визначеної в п. 2.10 договору № 001/01 від 22.01.2015 р. орієнтовності термінів введення в експлуатацію і підключення об'єкта до комунікацій та подало первісний позов до ТОВ ЛЕНД ПЛЮС , вважаючи, що останнім було порушено визначені в п. 2.10 договору № 001/01 від 22.01.2015 р. терміни введення об'єкта в експлуатацію і підключення його до комунікацій.

Отже, якщо припустити, що судом буде задоволено позовну заяву ТОВ РЕНДОМ І , тобто судом буде визнано, що в п. 2.10 договору № 001/01 від 22.01.2015 р. було встановлено точну дату, до якої мало б бути здано об'єкт в експлуатацію та підключено його до комунікацій, то, на думку ТОВ ЛЕНД ПЛЮС , цей факт свідчитиме про порушення прав ТОВ Вітронет , про які йдеться у його позові. В іншому випадку, якщо припустити, що судом буде визнано, що в п. 2.10 договору № 001/01 від 22.01.2015 р. було встановлено саме орієнтовний термін до якого могло би бути здано об'єкт в експлуатацію та підключено його до комунікацій, то, на думку ТОВ ЛЕНД ПЛЮС , цей факт свідчив би про відсутність порушення прав ТОВ Вітронет , зазначених в його позові, оскільки в такому випадку визначений у п. 2.10 договору № 001/01 від 22.01.2015 р. термін не вважався би остаточним, і після настання передбаченого п. 2.10 договору орієнтовного терміну (01.04.2016 р.) здачі об'єкта в експлуатацію сторони договору № 001/01 від 22.01.2015 р. мали б вияснити ситуацію про стан будівництва, провести переговори та, враховуючи всі суттєві обставини, домовитись про точний або новий орієнтовний термін здачі об'єкта в експлуатацію. З огляду на зазначене, ТОВ ЛЕНД ПЛЮС не може ні погодитись, ні заперечувати проти позову третьої особи ТОВ Вітронет .

03.04.2018 р. до господарського суду Київської області від ТОВ "Вітронет" надійшла відповідь на відзив ТОВ "РЕНДОМ І" б/н від 03.04.2018 р. (вх. № 6605/18 від 03.04.2018 р.), відповідно до якої ТОВ Вітронет зазначало, що п. 2.10 договору № 001/01 купівлі-продажу майнових прав від 22.01.2015 р. було вчинено ТОВ ЛЕНД ПЛЮС та ТОВ "РЕНДОМ І" з недодержанням в момент його вчинення вимог, які встановлені п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 2 ст. 203, ст. 638, ст. 883 ЦК України, а тому є підстави для визнання даного пункту договору недійсним.

12.04.2018 р. до господарського суду Київської області від ТОВ "РЕНДОМ І" надійшли заперечення на відповідь на відзив третьої особи з самостійними вимогами про визнання недійсним правочину № 18 від 11.04.2018 р. (вх. № 7187/18 від 12.04.2018 р.), відповідно до яких ТОВ "РЕНДОМ І" наполягало на тому, що укладений між ТОВ "РЕНДОМ І" та ТОВ ЛЕНД ПЛЮС договір № 001/01 купівлі-продажу майнових прав від 22.01.2015 р. передбачає права та обов'язки для його сторін, у зв'язку з чим не стосується ТОВ Вітронет та не створює жодних обов'язків для останнього як для третьої особи. ТОВ ЛЕНД ПЛЮС , як сторона договору майнових прав, особисто несе відповідальність за невиконання пункту 2.10 даного договору майнових прав щодо здачі об'єкта в експлуатацію в запланований термін. Що стосується понесення ТОВ Вітронет регресивної відповідальності за невиконання п. 2.10 ст. 2 договору майнових прав, то, на думку ТОВ "РЕНДОМ І", ТОВ Вітронет не може нести відповідальність за зобов'язання, визначені договором, стороною якого воно не було. Поряд з цим, ТОВ "РЕНДОМ І" просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності, у межах якого ТОВ Вітронет мало право звернутися із зустрічним позовом до ТОВ "РЕНДОМ І" та ТОВ ЛЕНД ПЛЮС про визнання недійсним договору № 001/01 купівлі-продажу майнових прав від 22.01.2015 р., обґрунтовуючи це тим, що договір купівлі-продажу майнових прав № 003/002 від 25.02.2015 р., в якому було визначено термін здачі об'єкта будівництва в експлуатацію - 2 квартал 2016 року, був укладений та підписаний Яцкулом Петром Сергійовичем від імені та за дорученням ТОВ ЛЕНД ПЛЮС . Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на момент укладення спірного договору майнових прав, станом на 22.01.2015 р. керівником та підписантом ТОВ Вітронет також був Яцкул Петро Сергійович.

Отже, твердження ТОВ Вітронет , керівником якого є Яцкул Петро Сергійович, що воно дізналось з матеріалів судової справи № 911/3733/16 про існування спірного договору і про термін здачі об'єкта в експлуатацію, який не відповідає термінам, визначеним в додатку № 1/а до договору генерального підряду, є неправдивими. ТОВ Вітронет не тільки знало про існування договорів купівлі-продажу майнових прав, в яких визначено термін здачі об'єкта будівництва в експлуатацію - 2 квартал 2016 року, а й особисто брало участь в їх укладенні. Отже, зустрічний позов був поданий 02.03.2018 р. поза межами строку позовної давності.

12.04.2018 р. до господарського суду Київської області від ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС" було подане клопотання б/н від 12.04.2018 р. (вх. № 7212/18 від 12.04.2018 р.) про визнання зловживанням процесуальними правами дій ТОВ "РЕНДОМ І" щодо приховування доказу - листа № 76 від 07.10.2017 р., що призвело, на думку відповідача за первісним позовом, до подання завідомо безпідставного позову, який має очевидно штучний характер і направлений на блокування господарської діяльності ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС", а також про залишення позову ТОВ "РЕНДОМ І" без розгляду.

07.05.2018 р. до господарського суду Київської області від ТОВ "РЕНДОМ І" були подані письмові пояснення № 23 від 04.05.2018 р. (вх. № 8706/18 від 07.05.2018 р.) стосовно клопотання ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС" від 12.04.2018 р. про визнання зловживання ТОВ "РЕНДОМ І" процесуальними правами щодо приховування доказу, а саме - листа вих. № 76 від 07.10.2017 р., та залишення позовної заяви № 57 від 11.10.2016 р. без розгляду, за змістом яких ТОВ "РЕНДОМ І" не погоджується з доводами ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС", викладеними у клопотанні останнього, та просить залишити вказане клопотання без задоволення.

10.05.2018 р. до господарського суду Київської області від ТОВ "РЕНДОМ І" було подано клопотання про витребування документів № 24 від 04.05.2018 р. (вх. № 8959/18 від 10.05.2018 р.), за змістом якого позивач за первісним позовом зазначає, що він звертався до ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС" стосовно надання належним чином завіреної копії договору генерального підряду № КБ-0610 від 06.10.2014 р. з усіма додатками до даного договору. Дане звернення було отримано власноручно директором ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС" Мовчко Л.І., про що свідчить напис на зверненні. Проте, станом на 04.05.2018 р., як зазначає ТОВ "РЕНДОМ І", відповідь на звернення надана не була. Оскільки, на думку ТОВ "РЕНДОМ І", договір генерального підряду та додатки до нього містять докази, що мають значення для справи та стосуються предмету спору між сторонами, а інформація, яка міститься в цих документах, може вплинути на повноцінний та об'єктивний розгляд справи, та враховуючи, що ТОВ "РЕНДОМ І" не вдалося самостійно отримати витребуваний документ, останнє просить суд витребувати у ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС" завірену належним чином копію договору генерального підряду № КБ-0610 від 06.10.2014 р. з усіма додатками до даного договору.

10.05.2018 р. до господарського суду Київської області від ТОВ "Вітронет" подано письмові пояснення б/н від 10.04.2018 р. (вх. № 8971/18 від 10.05.2018 р.) стосовно заперечень ТОВ "РЕНДОМ І" № 18 від 11.04.2018 р., за змістом яких третя особа з самостійними вимогами повністю відхиляє наведені відповідачем 1 за позовом третьої особи пояснення та аргументи у зв'язку з їх необґрунтованістю та просить повернути відповідачу 1 копію договору № 003/002 від 25.02.2015 р. купівлі-продажу майнових прав як доказ, який отриманий відповідачем 1 з порушенням закону, а також просить відмовити у задоволенні заяви відповідача 1 (викладеної в запереченнях № 18 від 12.04.2018 р. на відповідь на відзив) про застосування наслідків спливу строку позовної давності до позовних вимог TOB "Вітронет".

10.05.2018 р. до господарського суду Київської області від ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС" було подано клопотання б/н від 10.05.2018 р. (вх. № 8975/18 від 10.05.2018 р.), за змістом якого ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС" звертає увагу суду, що у поданих ТОВ "РЕНДОМ І" 12.04.2018 р. запереченнях на відповідь ТОВ "ВІТРОНЕТ" на відзив № 93 від 19.03.2018 р. зазначено, що лист № 76 від 07.10.2016 р. був направлений ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС" на електронну адресу директора ТОВ "РЕНДОМ І", який є електронним доказом і оригінал якого знаходиться у ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС". При цьому, не зазначення TOB "РЕНДОМ І" електронних адрес поштових скриньок, зокрема, з якої і на яку електронну поштову скриньку надійшов лист № 76 від 07.10.2016 р., ставить під сумнів, на думку відповідача за первісним позовом, достовірність події та поданого ТОВ "РЕНДОМ І" листа, у зв'язку з чим відповідач за первісним позовом просить витребувати у ТОВ "РЕНДОМ І" докази направлення ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС" та отримання ТОВ "РЕНДОМ І" листа № 76 від 07.10.2016 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.05.2018 р. було залишено без задоволення клопотання ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС" б/н від 10.05.2018 р. (вх. № 8975/18 від 10.05.2018 р.) про витребування доказів.

07.06.2018 р. до господарського суду Київської області від ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС" була подана заява б/н від 07.06.2018 р. (вх. № 10717/18 від 07.06.2018 р.), за змістом якої товариство заперечує щодо доводів ТОВ "РЕНДОМ І", викладених у поданих запереченнях на відповідь на відзив № 93 від 19.03.2018 р. в частині направлення листа № 76 від 07.10.2016 р., який був направлений ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС" на електронну адресу директора ТОВ "РЕНДОМ І", який є електронним доказом, оригінал якого знаходиться у ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС". При цьому, не зазначення TOB "РЕНДОМ І" електронних адрес поштових скриньок, зокрема, з якої і на яку електронну поштову скриньку надійшов лист № 76 від 07.10.2016 р., ставить під сумнів, на думку відповідача за первісним позовом, достовірність події та поданого ТОВ "РЕНДОМ І" листа, у зв'язку з чим заявник просить витребувати у ТОВ "РЕНДОМ І" оригінал електронного доказу, а саме - листа № 76 від 07.10.2016 р.

07.06.2018 р. до господарського суду Київської області від ТОВ "РЕНДОМ І" було подано клопотання № 33 від 06.06.2018 р. (вх. № 10726/18 від 07.06.2018 р.), за змістом якого відповідач 1 за позовом третьої особи зазначає, що у позовній заяві ТОВ "Вітронет" посилалось, як на доказ, на додаток № 1а до договору № КБ-0610 Генерального підряду на капітальне будівництво, укладеного між ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС" та ТОВ "Вітронет" 06.10.2014 р. Проте, до матеріалів справи ТОВ "Вітронет" не було додано повного тексту договору з усіма додатками до нього. Відповідач 1 за позовом третьої особи вказує на те, що TOB "РЕНДОМ І" 11.05.2018 р. зверталось до ТОВ "Вітронет" із запитом про надання вказаних документів, проте відповіді ТОВ "РЕНДОМ І" не отримувало, у зв'язку з чим заявник просить суд витребувати у ТОВ "Вітронет" завірену належним чином копію договору генерального підряду № КБ-0610 від 06.10.2014 р. з усіма додатками до даного договору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.06.2018 р. було залишено без задоволення клопотання ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС" б/н від 07.06.2018 р. (вх. № 10717/18 від 07.06.2018 р.) та клопотання ТОВ "РЕНДОМ І" № 24 від 04.05.2018 р. (вх. № 8959/18 від 10.05.2018 р.) і № 33 від 06.06.2018 р. (вх. № 10726/18 від 07.06.2018 р.) про витребування доказів; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.07.2018 р.

У судовому засіданні 09.07.2018 р. було оголошено перерву до 16.07.2018 р.

У судовому засіданні 16.07.2018 р. представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти задоволення позовних вимог третьої особи заперечувала; представник відповідача за первісним позовом проти задоволення первісного позову заперечував у повному обсязі; представник третьої особи за первісним позовом щодо задоволення первісних позовних вимог заперечував та просив суд задовольнити позовні вимоги третьої особи із самостійними вимогами - ТОВ "Вітронет".

У судовому засіданні 16.07.2018 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення за первісним позовом та позовом третьої особи із самостійними вимогами у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

22.01.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕНД ПЛЮС" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕНДОМ І" (покупець) було укладено договір № 001/01 купівлі-продажу майнових прав.

За умовами договору продавець продав, а покупець придбав майнові права на нерухомість, детальна характеристика якої встановлена у специфікації - додатку №1, що є невід'ємною частиною даного договору (п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору майнові права на нерухомість належать продавцю на підставі: декларації про початок виконання будівельних робіт зареєстрованої за № КС 083141130723; договору оренди земельної ділянки площею 0,7000 га по вул. Київська 2-М; договору генерального підряду № КБ-0610 від 06.10.2014 р. укладеного між продавцем та ТОВ "Вітронет".

У відповідності з п. 2.3 договору, загальна проектна площа нерухомості визначена в додатку № 1 до договору. Загальна фактична площа нерухомості може бути уточнена на підставі даних технічної інвентаризації, проведеної спеціалізованим суб'єктом господарювання (БТІ) в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Згідно з п. 2.10 договору запланований (орієнтовний) термін здачі об'єкту в експлуатацію: до 01.04.2016 р., запланований (орієнтовний) термін підключення об'єкту до комунікацій: до 01.04.2016 р.

Оплата вартості майнових прав проводиться у відповідності із графіком фінансування платежами у розмірах та строки, що передбачені договором, згідно додатку № 4 (п. 2.11 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору продавець зобов'язаний передати покупцю майнові права на нерухомість, визначену в додатку № 1 до даного договору.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що вартість майнових прав на нерухомість визначена в додатку № 2, що є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 4.2 договору внесення грошових коштів проводиться покупцем в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок продавця або готівкою.

Відповідно до п. 4.3 договору, покупець зобов'язаний компенсувати додаткові витрати продавця, які можуть виникнути в процесі будівництва у разі збільшення площі нерухомості, яка повинна бути передана, після проведення обміру БТІ відповідно до п.п. 2.4, 2.5 договору.

Всі зміни, які можуть виникнути в процесі виконання вказаного договору, оформлюються додатковими угодами до договору (п. 4.4 договору).

Моментом переходу майнових прав на нерухомість від покупця до продавця є момент здійснення покупцем оплати (100%) вартості майнових прав. Передача майнових прав на нерухомість у власність покупця здійснюється по акту прийому-передачі майнових прав на нерухомість, який підписується уповноваженими представниками сторін (п. 5.1 договору).

Згідно з п. 5.2 договору, продавець зобов'язаний передати покупцю майнові права на нерухомість у власність по акту прийому-передачі не пізніше ніж через 10 календарних днів з дати здійснення покупцем 100% оплати вартості майнових прав, що визначена в п. 4.1 вказаного договору.

Договір діє з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і до належного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 7.1 договору).

Згідно з п. 12.1 договору, ніякі відмови, зміни або доповнення до договору або будь-які угоди, пов'язані з цим договором, не будуть відповідати дійсності до тих пір, поки не будуть складені у письмовій формі і належним чином підписані сторонами.

Будь-які зміни і доповнення до цього договору, виконані відповідно до вимог п. 12.1, складають невід'ємну частину цього договору (п. 12.2 договору).

У відповідності з додатком № 1 до договору характеристиками нерухомості за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 2М, є загальна площа апартаментів секції VIIIA - 561,6 кв.м., з розбивкою на 17 номерів.

Відповідно до додатку № 2 до договору вартість майнових прав за домовленістю сторін складає 4391712,00 грн., у т.ч. ПДВ, вартість кв.м становить 7820,00 грн., у т.ч. ПДВ.

Як стверджує позивач за первісним позовом, ТОВ "РЕНДОМ І" належним чином виконувало свої зобов'язання за договором щодо сплати фінансових зобов'язань у відповідності до узгодженого сторонами графіку.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "РЕНДОМ І" оплата майнових прав здійснювалась платіжними дорученнями № 273 від 28.01.2015 р. на суму 800000,00 грн., № 284 від 04.02.2015 р. на суму 517513,60 грн., № 341 від 03.04.2015 р. на суму 439171,20 грн., № 346 від 09.04.2015 р. на суму 250000,00 грн., № 365 від 23.04.2015 р. на суму 189171,20 грн., № 439 від 24.07.2015 р. на суму 439171,20 грн., № 454 від 05.08.2015 р. на суму 878342,40 грн. та № 483 від 01.09.2015 р. на суму 878342,40 грн. Таким чином, ТОВ "РЕНДОМ І" сплачено на рахунок ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС" 4391712,00 грн.

Наведена обставина щодо здійснення покупцем оплати вартості майнових прав у повному обсязі учасниками процесу не заперечується.

ТОВ "РЕНДОМ І", у зв'язку з невиконанням ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС" своїх обов'язків за договором щодо передачі майнових прав на нерухомість та здачі об'єкту в експлуатацію, звернулось до останнього з вимогою № 52 від 02.10.2016 р., що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідь на вказану вимогу надано не було, передачу майнових прав на нерухомість та здачу об'єкту в експлуатацію не здійснено.

У зв'язку з невиконанням ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС" обов'язків, передбачених договором № 001/01 купівлі-продажу майнових прав від 22.10.2015 р., ТОВ "РЕНДОМ І" і звернулось з позовом до суду (первісний позов у даній справі) та просило суд зобов'язати відповідача передати у власність позивача майнові права на нерухомість по акту прийому-передачі майнових прав згідно договору №001/01 купівлі продажу майнових прав від 22.01.2015 р. та стягнути з відповідача 770294,25 грн. пені, 219585,60 грн. штрафу, 273152,45 грн. інфляційних втрат, 68523,65 грн. 3% річних, 401390,44 грн. процентів за користування коштами.

Під час розгляду справи в суді внаслідок її направлення на новий розгляд, а саме - до закінчення підготовчого засідання, ТОВ "РЕНДОМ І" змінило позовні вимоги, відмовившись від вимоги про зобов'язання передати майнові права та збільшивши розмір позовних вимог про стягнення з ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС" грошових коштів.

Як зазначено в ухвалі господарського суду Київської області від 05.03.2018 р., первісні позовні вимоги ТОВ "РЕНДОМ І" розглядаються судом в наступній редакції: за змістом якої позивач просить суд стягнути з відповідача 770294,25 грн. пені, 439171,20 грн. штрафу, 439171,20 грн. інфляційних, 68523,65 грн. 3% річних та 401390,44 грн. процентів за користування коштами.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності з ст. 664 ЦК України, товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Первісні позовні вимоги ТОВ "РЕНДОМ І" ґрунтуються на порушенні відповідачем встановленого пунктом 2.10 договору купівлі-продажу майнових прав терміну введення об'єкта в експлуатацію, за яке, на переконання покупця, пунктом 6.7 договору встановлено певну відповідальність.

Як зазначалося вище, згідно з п. 2.10 договору запланований (орієнтовний) термін здачі об'єкту в експлуатацію: до 01.04.2016 р., запланований (орієнтовний) термін підключення об'єкту до комунікацій: до 01.04.2016 р.

Поряд з цим, пунктом 6.7 договору передбачено, що у випадку порушення терміну здачі об'єкту в експлуатацію продавець сплачує на користь покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. У випадку якщо таке прострочення триває значний час, продавець додатково сплачує покупцю штраф, зокрема, якщо прострочення триває понад 12 місяців - розмір штрафу становить 10% від вартості майнових прав на нерухомість.

Слід зазначити, що згідно з приписами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Поряд з цим, відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС" зазначало у своїх запереченнях проти первісного позову, що сторонами договору було погоджено у п. 2.10 договору запланований (орієнтовний) термін здачі акту в експлуатацію: до 01.04.2016 р., тобто сторонами не було визначено точну календарну дату або вказівку на подію, яка має неминуче настати, оскільки було визначено лише орієнтовний термін здачі об'єкта в експлуатацію та підключення об'єкта до комунікацій.

На переконання ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС", початок орієнтовного терміну здачі в експлуатацію розпочався з дня підписання договору і не закінчився 01.04.2016 р., оскільки цей строк був орієнтовним. Настання орієнтовної дати - 01.04.2016 р., свідчить лише про сплив даного орієнтовного строку та про право сторін даного договору з даної дати вчинити подальші дії для врегулювання правовідносин за договором.

Заперечення ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС" не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина 1 статті 252 ЦК України).

Разом з тим, з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 251 та частина 2 статті 252 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону на місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Згідно з п. 12.2 договору № 001/01 від 22.01.2015 р. будь-які зміни і доповнення до цього договору, виконані відповідно до вимог п. 12.1, складають невід'ємну частину цього договору, а п. 12.1 договору передбачено, що ніякі відмови, зміни або доповнення до договору або будь-які угоди, пов'язані з цим договором, не будуть відповідати дійсності до тих пір, поки не будуть складені у письмовій формі і належним чином підписані сторонами.

Як встановлено судом, матеріали справи не містять будь-яких додаткових угод щодо зміни умов договору № 001/01 від 22.01.2015 р. в частині зміни запланованого (орієнтовного) терміну здачі об'єкта в експлуатацію.

Відтак, жодних інших термінів введення об'єкта в експлуатацію, окрім встановленого пунктом 2.10 договору запланованого (орієнтовного) терміну сторонами узгоджено не було.

При цьому пунктом 6.7 договору передбачено відповідальність продавця за порушення терміну здачі об'єкта в експлуатацію .

Оскільки, як зазначалося вище, єдиний термін введення об'єкта в експлуатацію був узгоджений сторонами в пункті 2.10 договору, суд вважає визначеним вказаний термін у розумінні приписів статті 251 Цивільного кодексу України.

Водночас, до матеріалів справи не надано належних і допустимих доказів на доведення тієї обставини, що передбачена п. 6.7 договору відповідальність продавця узгоджувалася сторонами для випадку порушення якогось іншого, остаточного терміну введення об'єкта в експлуатацію.

Поряд з цим, судом враховано, що згідно з приписами ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС" було порушено умови договору № 001/01 від 22.01.2015 р., укладеного з ТОВ "РЕНДОМ І" в частині дотримання передбаченого п. 2.10 договору запланованого (орієнтовного) терміну здачі об'єкта в експлуатацію, оскільки доказів введення об'єкта в експлуатацію до матеріалів справи не надано.

Факт невведення спірного об'єкта в експлуатацію і станом на час вирішення спору учасниками справи не заперечується.

Також ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС" наголошувало на тому, що первісний відповідач не визнає відмови ТОВ "РЕНДОМ І" від позовної вимоги про зобов'язання передати майнові права.

Господарський суд залишає зазначені посилання поза увагою, оскільки відмова позивача від частини позовних вимог є дією, яка не потребує узгодження з іншими особами, зокрема, відповідачем - ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС". Водночас, єдиною підставою для неприйняття судом відмови позивача від позову, згідно з приписами ч. 5 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, є відмова позивача від позову у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що вимога ТОВ "РЕНДОМ І" про стягнення з ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС" штрафний санкцій, а саме - пені в сумі 770294,25 грн. за період з 02.04.2016 р. до 02.10.2016 р. та 439171,20 грн. штрафу, нарахованих ТОВ "РЕНДОМ І" на підставі п. 6.7 договору № 001/01 від 22.01.2015 р., підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як зазначалось вище, п. 6.7 договору передбачено, що у випадку порушення терміну здачі об'єкту в експлуатацію продавець сплачує на користь покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. У випадку якщо таке прострочення триває значний час, продавець додатково сплачує покупцю штраф, зокрема, якщо прострочення триває понад 12 місяців - розмір штрафу становить 10% від вартості майнових прав на нерухомість.

ТОВ "РЕНДОМ І" просить суд стягнути з ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС" 770294,25 грн. пені, нарахованої за період з 02.04.2016 р. до 02.10.2016 р. на суму 4391712,00 грн.

Згідно з виконаним судом арифметичним розрахунком, розмір пені, який підлягає стягненню з ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС" за період з 02.04.2016 р. до 02.10.2016 р. на суму основного боргу в розмірі 4391712,00 грн., становить 768189,62 грн.

За таких обставин вимога щодо стягнення пені підлягає частковому задоволенню.

Водночас, вимога ТОВ "РЕНДОМ І" про стягнення 439171,20 грн. 10% штрафу вартості майнових прав є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також слід зазначити, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, на яку посилався представник ТОВ ЛЕНД ПЛЮС , оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зазначену правову позицію наведено у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 р. у справі № 42/252, від 09.04.2012 р. у справі № 20/246-08.

Крім того, ТОВ "РЕНДОМ І" було заявлено вимоги про стягнення з ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС" 439171,20 грн. інфляційних втрат та 68523,65 грн. 3% річних.

Розглянувши заявлені вимоги, суд відмовляє в їх задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. № 14 (зі змінами та доповненнями), грошовим, за змістом, зокрема, статті 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Отже, нарахування інфляційних втрат та 3% річних є можливим лише внаслідок несвоєчасного виконання грошового зобов'язання. Разом з тим, порушення зобов'язань щодо дотримання терміну введення об'єкта в експлуатацію не є порушенням грошового зобов'язання, оскільки дії зобов'язаної сторони не пов'язуються зі сплатою грошових коштів кредитору.

Отже, застосування до спірних правовідносин приписів ст. 625 ЦК України є безпідставним оскільки зобов'язання ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС" не є грошовими в розумінні вказаної статті.

Враховуючи вищезазначене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 439171,20 грн. та 3 % річних в розмірі 68523,65 грн. з огляду на їх безпідставність.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 15.10.2013 р. у справі № 3-30гс13, від 16.09.2014 р. у справі № 3-90-гс14 та постановах Вищого господарського суду України від 19.02.2014 р. у справі № 910/10416/13, від 19.03.2014 р. у справі № 911/3120/13, від 16.02.2016 р. у справі № 908/1629/15-г.

Крім того, ТОВ "РЕНДОМ І" було заявлено вимогу про стягнення з ТОВ ЛЕНД ПЛЮС 401390,44 грн. процентів за користування коштами, в обґрунтування якої останній посилається на приписи ст.ст. 536, 1214 ЦК України та ч. 6 ст. 231 ГК України.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Як визначено в ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Проте, суд зазначає, що посилання ТОВ "РЕНДОМ І" в цій частині на користування ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС" чужими грошовими коштами є безпідставним, оскільки покупцем кошти сплачувались на рахунок продавця на виконання умов договору та у зв'язку з тим, що ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС" виступало продавцем за договором купівлі-продажу майнових прав. Крім того, укладений між сторонами договір не містить визначення розміру процентів за користування чужими грошовими коштами.

За вказаних обставин суд відмовляє в задоволенні вимоги про стягнення з первісного відповідача 401390,44 грн. процентів за користування коштами.

Решта доводів учасників процесу у тому числі - щодо графіків будівництва (додатки № 1, № 1а до договору генерального підряду № КБ-0610 від 06.10.2014 р.); щодо сумнівних обставин з приводу листування (у тому числі - електронною поштою) між керівництвом ТОВ "РЕНДОМ І" та ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС", зокрема, щодо можливості погодження нових строків здачі об'єкта в експлуатацію, була ретельно досліджена судом та наведених вище висновків суду в частині первісних позовних вимог не спростовує.

Витрати зі сплати судового збору за первісним позовом відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо позовних вимог третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітронет" до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНДОМ І" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНД ПЛЮС" про визнання недійсним п. 2.10 ст. 2 договору купівлі-продажу майнових прав № 001/01 від 22.01.2015 р. та про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав № 001/01 від 22.01.2015 р. в цілому, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

ТОВ "Вітронет" в обґрунтування своїх позовних вимог, посилалось на те, що при укладенні договору № 001/01 купівлі-продажу майнових прав як відповідач 1 - ТОВ "РЕНДОМ І", так і відповідач 2 - ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС" були обізнані про наявність договору генерального підряду на капітальне будівництво № КБ-0610 від 06.10.2014 р., що випливає з умов договору № 001/01 від 22.01.2015 р., та мали б керуватись умовами вказаного договору генерального підряду і врахувати пов'язані з його виконанням ризики, або залучити генпідрядника ТОВ Вітронет до переговорів третьою стороною та підписати договір № 001/01 від 22.01.2015 р. за участю ТОВ Вітронет , як сторони, що безпосередньо відповідає за строки (терміни) будівництва та прийняття в експлуатацію об'єкта.

На переконання третьої особи, відповідачі за позовом третьої особи усвідомлювали, що виконання (реалізація умов) договору № 001/01 від 22.01.2015 р. купівлі-продажу майнових прав безпосередньо залежить від виконання генеральним підрядником ТОВ Вітронет своїх обов'язків з будівництва об'єкта за договором № КБ-0610 генерального підряду на капітальне будівництво від 06.10.2014 р. Однак, відповідачі за позовом третьої особи, на порушення прав та інтересів ТОВ Вітронет , тобто без відома та згоди останнього, уклали договір № 001/01 купівлі-продажу майнових прав від 22.01.2015 р., не маючи на те делегованих ТОВ Вітронет повноважень, встановили в п. 2.10 даного договору заплановані орієнтовні терміни підключення комунікацій і здачі об'єкта в експлуатацію - до 01.04.2016 р., які не відповідають термінам (строкам) підключення і здачі об'єкта в експлуатацію, визначеним у договорі № КБ-0610 генерального підряду на капітальне будівництво від 06.10.2014 р.

Відповідно до додатку № 1/а від 25.12.2014 р. до договору генерального підряду на капітальне будівництво № КБ-0610 від 06.10.2014 р., TOB Вітронет зобов'язувалось збудувати, підключити об'єкт до комунікацій та здати його в експлуатацію в граничний термін до 01.06.2018 р. Проте відповідачами за позовом третьої особи в умовах договору № 001/01 від 22.01.2015 р. було вирішено питання про права, інтереси та обов'язки третьої особи, без згоди на те останньої, та фактично було незаконно і безпідставно зобов'язано TOB Вітронет виконати п. 2.10 договору № 001/01 від 22.01.2015 р. всупереч умовам додатку № 1/а від 25.12.2014 р. до договору генерального підряду на капітальне будівництво № КБ-0610 від 06.10.2014 року щодо строків (термінів) будівництва об'єкта.

Враховуючи зазначені обставини, ТОВ Вітронет вважає, що відповідачі за позовом третьої особи, не маючи необхідного обсягу цивільної дієздатності (господарської компетенції (або спеціальної правосуб'єктності)), тобто в порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 2 ст. 203, ст. 638, ст. 883 ЦК України, прав та інтересів ТОВ Вітронет , без відома та згоди третьої особи, уклали договір № 001/01 купівлі-продажу майнових прав від 22.01.2015 р., не маючи на те делегованих ТОВ Вітронет повноважень, включили в даний договір пункт 2.10, яким було встановлено заплановані орієнтовні терміни підключення і здачі об'єкта в експлуатацію. Дані строки підключення і здачі об'єкта в експлуатацію є істотною, необхідною для договорів даного виду, умовою договору генерального підряду на капітальне будівництво № КБ-0610 від 06.10.2014 р., за дотримання яких може відповідати тільки TOB Вітронет , а тому відповідачі за позовом третьої особи не мали права встановлювати строки підключення і здачі об'єкта в експлуатацію в п. 2.10 договору № 001/01 купівлі-продажу майнових прав від 22.01.2015 р. без згоди або участі ТОВ Вітронет як сторони даного договору.

З урахуванням викладеного, TOB Вітронет просить суд визнати недійсними пункт 2.10, а також в цілому договір № 001/01 від 22.01.2015 р.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

За змістом ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Як вбачається зі змісту оспорюваного договору, сторонами погоджені істотні умови такого договору та договір укладений у письмовій формі.

Договори можуть бути визнані недійсними лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в справі про визнання договорів недійсними суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання їх недійсними і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частина 4 статті 179 Господарського кодексу України, визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини 2 та 3 статті 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (ст.ст. 1, 8 Конституції України).

Статтею 91 ЦК України передбачено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, під час укладення договору № 001/01 купівлі-продажу майнових прав від 22.01.2015 р. сторони вказаного договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення сторін були вільними і відповідали внутрішній волі; правочин вчинявся у формі, встановленій законом; правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, сторонами в момент підписання договору № 001/01 купівлі-продажу майнових прав від 22.01.2015 р. було дотримано вимоги, встановлені статтею 203 ЦК України.

Крім того, як ТОВ "РЕНДОМ І", так і ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС" здійснюють свою діяльність відповідно до вимог статей 62-71 ГК України.

Згідно із частиною 3 статті 62 ГК України підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту.

Частиною 1 статті 207 ГК України визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Тобто положення ГК України передбачають спеціальну правоздатність - наявність у юридичної особи таких прав та обов'язків, які відповідають меті і завданням її діяльності, в той час як ЦК України закріплює універсальну правоздатність юридичної особи - здатність мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа.

Таким чином, ТОВ "РЕНДОМ І" та ТОВ "ЛЕНД ПЛЮС", в момент вчинення правочину, діяли відповідно до предмету та мети їх діяльності, без перевищення статутних повноважень, укладення договору № 001/01 купівлі-продажу майнових прав від 22.01.2015 р. було здійснено особами, які мали на це повноваження, а отже сторони договору жодним чином не порушували умов спеціальної правосуб'єктності.

Крім того, укладення договору № 001/01 купівлі-продажу майнових прав від 22.01.2015 р. безпосередньо не стосується прав та обов'язків ТОВ Вітронет як генерального підрядника з будівництва спірного об'єкта.

Враховуючи все вищевикладене, дослідивши позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - ТОВ Вітронет і додані до неї докази, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які третя особа посилалася як на підставу своїх вимог та відповідачі за позовом третьої особи, зокрема, ТОВ "РЕНДОМ І" - як на підставу своїх заперечень, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог третьої особи ТОВ Вітронет .

Поряд з цим, слід зазначити, що ТОВ РЕНДОМ І у запереченнях на позов третьої особи було заявлено вимогу про застосування наслідків спливу строку позовної давності, в межах якого ТОВ Вітронет мало право звернутись із позовом до ТОВ РЕНДОМ І та ТОВ ЛЕНД ПЛЮС про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Пунктом 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необгрунтованості. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на викладене, позовна давність у даній справі за заявою ТОВ РЕНДОМ І до вимог третьої особи не може бути застосована, оскільки судом було встановлено відсутність підстав для задоволення позову третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітронет".

Витрати зі сплати судового збору за позовом третьої особи відповідно до п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на третю особу - Товариство з обмеженою відповідальністю Вітронет .

Керуючись ст.ст. 49, 73, 74, 76-80, 123, 129, 180, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1 . Первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНДОМ І" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНД ПЛЮС", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітронет", про стягнення коштів задовольнити частково.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНД ПЛЮС" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, буд. 29, код 34902782) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНДОМ І" (03680, м. Київ, вул. Якутська, буд. 10, код 24723387) 768189 (сімсот шістдесят вісім тисяч сто вісімдесят дев'ять) грн. 62 коп. пені, 439171 (чотириста тридцять дев'ять тисяч сто сімдесят одну) грн. 20 коп. штрафу, 18110 (вісімнадцять тисяч сто десять) грн. 41 коп. судового збору.

3 . У задоволенні решти первісних позовних вимог про стягнення 2104,63 грн. пені, 439171,20 грн. інфляційних втрат, 68523,65 грн. 3% річних та 401390,44 грн. процентів за користування чужими коштами відмовити.

4 . У задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітронет" до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНДОМ І" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕНД ПЛЮС" про визнання недійсним п. 2.10 ст. 2 договору купівлі-продажу майнових прав № 001/01 від 22.01.2015 р. та про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав № 001/01 від 22.01.2015 р. в цілому - відмовити у повному обсязі.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення підписане 26.07.2018 р.

Суддя В.М. Бабкіна