Рішення

від 25.07.2018 по справі 921/161/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 липня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/161/18

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Карпі М.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1 районного центру зайнятості вул. Хічія, 1, м. Чортків, Тернопільська область, 48501

до відповідача ОСОБА_1 об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, вул. Шевченка, 34, м. Чортків, Тернопільська область, 46500

про стягнення 14 826,80 грн.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2 - довіреність;

відповідача : ОСОБА_3 - довіреність.

Суть справи:

ОСОБА_1 районний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідача ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про стягнення 14 826,80 грн. виплаченого забезпечення (допомоги по безробіттю) та вартості наданих соціальних послуг безробітній ОСОБА_4, у зв'язку із поновлення її на роботі за рішенням суду.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на те, що внаслідок протиправного звільнення контролюючим органом свого працівника ОСОБА_4, остання у період вимушеного прогулу зайво отримувала допомогу по безробіттю.

Відповідач, згідно наданих у судовому засіданні заперечень повноважним представником, заявлені вимоги не визнає та просить відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву №2475/07 від 29.05.2018. Зокрема зазначає, що спеціальним законодавством передбачено, що кошти Пенсійного фонду України можуть використовуватися виключно за призначенням та вилученню не підлягають.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення учасників спору, судом встановлено наступне.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 р. за №988, управління Пенсійного фонду України у ОСОБА_1 районі реорганізоване, шляхом злиття в Чортківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області. Відтак, останнє суд вважає належним відповідачем у справі.

ОСОБА_4 звернулась за сприянням у працевлаштуванні до ОСОБА_1 районного центру зайнятості та зареєструвалась там 04.05.2017. Цього ж числа, відповідно до ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» та наказу №НТ170504 їй надано статус безробітної з 04.05.2017.

На підставі наказу від 11.05.2017 №НТ170511 та відповідно до п.п. 1, 3, 4 ст. 22, п. 1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» , п. 2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької, діяльності, що затверджений наказом Мінсоцполітики України №613 від 15.06.2015 та зареєстрований Міністерством юстиції України 09 липня 2015 року за № 821/27266, ОСОБА_4 призначена допомога по безробіттю, як застрахованій особі залежно від страхового стажу. Виплата допомоги по безробіттю ОСОБА_4 розпочата з 11.05.2017.

В подальшому, ця фізична особа звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Тернопільської області про визнання незаконним та скасування наказу про її звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.09.2017 по справі №608/707/17 позов було задоволено частково. Зокрема, визнано протиправним та скасовано наказ контролюючого органу №20-ос від 03.04.17 р. "Про звільнення ОСОБА_4", поновлено цю громадянку на посаді та зобов'язано відповідача виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу, провівши необхідні відрахування.

На підставі вище вказаного судового акту, ОСОБА_1 районним центром зайнятості 15.09.2017 було прийнято наказ №НТ170915 про припинення з 14.09.17 р. виплати допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_4Л, у зв'язку з поновленням її на роботі.

В свою чергу, Чортківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, наказом №54-ос поновило на роботі ОСОБА_4 наступною датою з дня надходження на адресу контролюючого органу судового рішення , а саме з 14.09.2017 .

Поряд із цим, рішення суду першої інстанції було оскаржене до апеляційного суду обома учасниками судового процесу.

За наслідками розгляду апеляційних скарг, Львівський апеляційний адміністративний суд, постановою від 28.11.2017 року по справі №876/9992/17, оспорюване судове рішення першої інстанції змінив та, зокрема, вирішив стягнути із Управління на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 квітня 2017 року по 28 листопада 2017 року . У встановленому законодавством порядку даний судовий акт набрав законної сили, а відтак підлягає виконанню на всій території України.

У цей проміжок часу, а саме з 11.05.2017 по 13.09.2017, ОСОБА_1 районним центром зайнятості ОСОБА_4 нарахована та виплачена допомога по безробіттю в сумі 14 826,80 грн., що підтверджується:

- довідкою №05/592 від 15.03.2018;

- витягами з відомостей: №89 від 31.05.2017 на суму 784,52 грн., №101 від 20.06.2017 на суму 722,58 грн., №109 від 30.06.2017 на суму 469,33, №114 від 11.07.2017 на суму 542,28, №120 від 20.07.2017 на суму 4949,31 грн., №132 від 10.08.2017 на суму 3111,67, №144 від 31.08.2017 на суму 1817,22 грн., №149 від 08.09.2017 на суму 1493,60 грн., №154 від 21.09.2017 на суму 936,29 грн.;

- платіжними дорученнями: №351 від 06.06.2017, №402 від 23.06.2017, №421 від 04.07.2017, №442 від 12.07.2017, №459 від 24.07.2017, №504 від 14.08.2017, №544 від 04.09.2017, №557 від 12.09.2017, №577 від 22.09.2017 (копії перелічених документів знаходяться в матеріалах справи).

ОСОБА_1 районним центром зайнятості проведено перевірку обґрунтованості цих виплат.

За її результатами, на підставі Акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення №26 від 13.03.2018 позивачем видано наказ №7 аг від 15.03.2018 про повернення коштів, шляхом надіслання претензії до ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, про утримання коштів (допомоги по безробіттю) в сумі 14 826,80 грн., які були виплачені безробітній ОСОБА_4 як допомога по безробіттю за період перебування на обліку з 11.05.2017 по 13.09.2017.

Претензію №06/610 від 16.03.2018 на суму 14 826,80 грн. позивачем направлено рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача.

Однак, відповідач добровільно спірні суми не повернув, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про їх стягнення в примусовому порядку.

Дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи з наступних міркувань.

Викладеними у ч.1 ст.2 Закону України "Про зайнятість населення" положеннями обумовлено, що відносини у сфері зайнятості населення регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі-Закон), іншими актами законодавства.

У розумінні законодавця безробітний - це особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи (п.2 ст.1 Закону України "Про зайнятість населення").

Особи працездатного віку - особи віком від 16 років, які не досягли встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку (п.13 ст.1 Закону України "Про зайнятість населення").

За нормами п.1 ч.1 ст.43 Закону України "Про зайнятість населення", статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії , яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (ч.2 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення").

За приписами п.1 ч.1 ст.1 Закону, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно п.2, п.5 ч.1 ст.1 Закону, суб'єкти страхування на випадок безробіття - застраховані особи, а у випадках, передбачених цим Законом, також члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик; страховик - Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Пунктом 2 ч.1 ст.31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та п.п. 37 п. 1 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198 (далі - Порядок) визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Повернення виплачених безробітному коштів здійснюється за правилами, що викладені у ч. 1 ст. 34 та ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Даними правовими нормами передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Функції виконавчої дирекції Фонду виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, а саме: Державна служба зайнятості України через її територіальні органи, яким є ОСОБА_1 міський центр зайнятості (частина 6 стаття 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Положення про Державну службу зайнятості, затверджене Указом Президента України від 16.01.2013, Положення про Державну службу зайнятості, затверджене Наказом Міністерства соціальної політики України від 20.01.2015 № 41).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", до роботодавців, зокрема, належать: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Згідно із пунктами 6, 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого 13.02.2009 року наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України №60/62, Постановою правління Пенсійного фонду України №7-1, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Згідно ст.235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Поновлення на роботі це - відновлення працівника на колишній роботі і в колишній посаді у разі його незаконного звільнення.

Питання, пов'язане з фактом поновлення на роботі, вирішується відповідно до рішення суду: видається наказ про поновлення працівника на роботі та вносяться зміни до трудової книжки працівника відповідно до пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993р №58, зокрема, визнається недійсним запис, зроблений відповідно до наказу, визнаного судом незаконним.

Матеріали справи свідчать про те, що з метою добровільного вирішення питання щодо повернення виплачених позивачем коштів у вигляді допомоги по безробіттю в позасудовому порядку, позивачем на адресу відповідача направлялась претензія №06/610 від 16.03.2018. Проте, вказана претензія була залишена відповідачем без задоволення.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що обов'язок роботодавця відшкодувати центру зайнятості вартість послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає тільки у тому випадку, коли працівника звільнено незаконно і саме через цю подію застрахована особа втратила заробітну плату і вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.

Матеріалами справи підтверджується факт вчинення відповідачем неправомірних дій, спричинених протиправним рішенням ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області. Наведене встановлено судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору у справі №608/707/17. Обставини, що встановлені у даних судових рішеннях з точки зору процесуального законодавства є преюдиційними та не потребують повторного доказування.

Подання касаційної скарги, на яку посилається відповідач та відкриття за нею Верховним Судом 23.01.2018 касаційного провадження, самі по собі не зупиняють дію перелічених вище судових актів. В свою чергу, матеріали справи не містять доказів того, що касаційним судом, за встановленими ст.340 КАС України правилами, зупинено виконання постанов судів першої та апеляційної інстанцій, які набрали законної сили.

Натомість, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів ( рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, No.22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11. 2007).

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_4 у розмірі 14 826,80 грн є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, суд зазначає, що згідно із рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, відтак твердження відповідача про відсутність фінансування підставою для відмови у позові бути не може.

Згідно приписів ст.129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями ст.ст. 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (вул. Шевченка, 34, м. Чортків, Тернопільська область, 46500, іден. код 41248539) на користь ОСОБА_1 районного центру зайнятості (вул. Хічія, 1, м. Чортків, Тернопільська область, 48501, іден. код 21131396) 14 826 (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять шість) грн. 80 коп. виплаченого забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю ОСОБА_4 , у зв'язку з поновленням її на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили та сплачений судовий збір в сумі 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено 27.07.2018

Суддя О.В. Руденко