Рішення

від 27.07.2018 по справі 926/1145/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" липня 2018 р. м. Чернівці Справа № 926/1145/18

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Ковальчук Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Гаврилюк І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 926/1145/18

за позовом ОСОБА_1 районного центру зайнятості, м. Кіцмань Чернівецької області,

до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, м. Чернівці,

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3, с. Суховерхів Кіцманського району Чернівецької області,

про стягнення коштів у сумі 32423,89 грн.

Представники:

Позивача - ОСОБА_4, дов. № 3 від 16.04.2018 р.

Відповідача - ОСОБА_5, дов. № 06-22/18 від 05.01.2018 р.

Третя особа - не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 районний центр зайнятості звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про стягнення незаконно виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 32423,89 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що через неправомірне звільнення відповідачем ОСОБА_3 з посади головного спеціаліста-бухгалтера відділу Держгеокадастру у ОСОБА_1 районі Чернівецької області останньому було виплачено 32423,89 грн. допомоги по безробіттю, яка підлягає відшкодуванню за рахунок роботодавця - відповідача, наказ якого про звільнення ОСОБА_3 скасовано в судовому порядку.

Ухвалою від 05.06.2018 р. відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 19 червня 2018 року за участю представників сторін, залучено до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3, позивача зобов'язано надати додаткові документи, відповідача зобов'язано в 15-тиденний строк надати відзив на позовну заяву, докази на його підтвердження, заяву із запереченнями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, якщо такі заперечення наявні.

14.06.2018 р. від позивача надійшли документи на виконання ухвали суду від 05.06.2018 р., відповідач 18.06.2018 р. через канцелярію суду подав відзив на позов з додатками.

У відзиві позовні вимоги відхилено з посиланням на те, що позивачем не надано доказів прийняття ним рішення про надання статусу безробітного ОСОБА_3, що має передувати виплаті допомоги по безробіттю, відтак, викликає сумнів правомірність виплати ОСОБА_3 допомоги по безробіттю, відповідно до постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.07.2017 у справі № 824/222/17-а з ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Чернівецькій області вже стягнуто на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 26730,00 грн., в яку уже включено суму допомоги по безробіттю за період з 15.03.2017 р. по 13.07.2017 р., тому задоволення позову приведе до подвійного стягнення допомоги по безробіттю, що суперечить ст. 61 Конституції України. Окрім вказаного, у відзиві також зазначено, що до зайвої виплати допомоги по безробіттю привели неправомірні дії ОСОБА_3, який не повідомив ОСОБА_1 районний центр зайнятості про прийняті судові рішення про його поновлення на роботі, у зв'язку з чим саме з останнього підлягають стягненню кошти на користь позивача (а.с. 84-87).

Ухвалою від 19.06.2018 р. розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 19.07.2018 р. та викликано в судове засідання третю особу ОСОБА_3 для надання пояснень.

05.07.2018 р. відповідач через канцелярію суду подав письмові доповнення до відзиву, в яких додатково зазначив, що згідно з ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг, тому, враховуючи, що позивач не вживав заходи щодо перевірки достовірності інформації, поданої ОСОБА_3, його вимоги до відповідача про відшкодування виплаченої допомоги по безробіттю є безпідставними (а.с. 117-119).

06.07.2018 р. від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив у справі в якому ОСОБА_1 районний центр зайнятості заперечив проти доводів відповідача і вказав, що:

- анулювання запису про виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_3 здійснено центром зайнятості відповідно до пп. «є» п. 2.19 гл. 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок та абз. 9 п. 37 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. № 198;

- відповідач неправильно тлумачить резолютивну частину постанови Чернівецького окружного адміністративного суду у справі № 824/222/17-а, за змістом якої на користь ОСОБА_3Д, стягнуто 26730,00 грн. середнього заробітку за вирахуванням одержаної вихідної допомоги та допомоги по безробіттю;

- ОСОБА_3 повідомив районний центр зайнятості про факт оскарження в судовому порядку його незаконного звільнення з роботи;

- предметом судового розгляду є невиконання не позивачем, а відповідачем вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» щодо відшкодування роботодавцем суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду (а.с. 121-122).

06.07.2018 р. через канцелярію суду надійшли пояснення третьої особи ОСОБА_3, в яких він зазначив, що після задоволення його позову до відповідача про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу наказом ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 09.02.2018 р. № 42-к його поновлено на роботі на посаді головного спеціаліста-бухгалтера відділу Держгеокадастру у ОСОБА_1 районі Чернівецької області, в період з 04.04.2017 р. по 31.12.2017 р. він перебував на обліку в ОСОБА_1 районному центрі зайнятості як безробітний і отримав дохід у сумі 32423,89 грн., підстав для зменшення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на даний час чинним законодавством не передбачено (а.с. 126-127).

11.07.2018 р. відповідач надіслав до суду клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Кіцманським районним судом справи № 718/1474/18 за позовом ОСОБА_2 управління Держгеокадастру до ОСОБА_3 про стягнення коштів у сумі 20647,12 грн., зазначаючи, що до вирішення цієї справи відсутня об'єктивна можливість повного та всебічного розгляду справи № 926/1145/18 Господарським судом Чернівецької області.

19.07.2018 р. позивач подав відповідь на доповнення до відзиву ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області, в якому, зокрема, вказав, що хоча обов'язок подання звітності роботодавцями до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття й відмінено з 2013 року, подання чи неподання даної звітності до обов'язку роботодавця відшкодувати виплачену допомогу по безробіттю в разі поновлення на роботі працівника відношення не має (а.с. 138-139).

Ухвалою від 19.07.2018 р. у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі відмовлено з підстав, наведених у вказаній ухвалі.

У судовому засіданні 19.07.2018 р. суд заслухав пояснення представників сторін та дослідив докази у справі.

Так, представник позивача пояснив суду, що в ОСОБА_1 районному центрі зайнятості перебував на обліку як безробітний громадянин ОСОБА_3, якому було виплачено допомогу по безробіттю в сумі 32423,89 грн., постановою Чернівецького окружного адміністративного суду у справі № 824/222/17-а скасовано наказ відповідача про звільнення ОСОБА_3 з роботи та згодом поновлено його на роботі, у зв'язку з чим відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченої останньому допомоги по безробіттю підлягає відшкодуванню за рахунок роботодавця - відповідача, незаконний наказ якого про звільнення ОСОБА_3 з роботи скасовано в судовому порядку, просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, пояснив, що ОСОБА_3 своєчасно не повідомив ОСОБА_1 районний центр зайнятості про набрання судовим рішенням про його поновлення на роботі законної сили, внаслідок чого виплата йому допомоги по безробіттю здійснювалася незаконно, сам ОСОБА_3 не звертався до відповідача про винесення наказу про поновлення на роботі, чим штучно затягував період вимушеного прогулу, відповідач виплатив ОСОБА_3 всю стягнуту судом суму компенсації втраченого заробітку, окрім того, останній отримав ще й допомогу по безробіттю, тобто отримав кошти у подвійному розмірі, тому відшкодування допомоги має здійснюватися з ОСОБА_3, а не з відповідача, просив відмовити у позові.

Після дослідження доказів у справі та в зв'язку з вичерпанням відведеного для судового розгляду справи часу суд ухвалою від 19.07.2018 р. оголосив перерву в судовому засіданні до 11-00 год. 27.07.2018 року.

У судовому засіданні 27.07.2018 р. сторони додаткових пояснень не надавали, судом було задано кілька уточнюючих питань представнику позивача та завершено розгляд справи по суті.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

У відповідності до ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття діє в інтересах держави і розпоряджається коштами державного фонду на випадок безробіття, який утворений як позабюджетний цільовий фонд для фінансування заходів, передбачених програмою зайнятості населення.

Згідно з п. 3 названого Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» функції виконавчої дирекції Фонду, які здійснювалися органами державної служби зайнятості відповідно до цього закону, починаючи з 2013 року покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про зайнятість населення» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні підрозділи є правонаступниками відповідних органів державної служби зайнятості.

Відповідно до п. 1 Розділу II Положення про Державну службу зайнятості України, що затверджене наказом Міністерства соціальної політики України № 1543 від 15.12.2016 р., державна служба зайнятості продовжує виконувати завдання і функції у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту від безробіття, а також функції виконавчої дирекції Фонду, визначені Законами України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та «Про зайнятість населення» .

Згідно з Положенням про ОСОБА_1 районний центр зайнятості, затвердженим наказом Чернівецького обласного центру зайнятості від 08.04.2016 р. № 38, позивач ОСОБА_1 районний центр зайнятості є державною установою в централізованій системі державних установ державної служби зайнятості, має статус юридичної особи публічного права, виконує завдання та функції у сфері зайнятості населення трудової міграції та соціального захисту від безробіття, а також функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (а.с. 36).

Відповідач - ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, створено на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 5 від 14.01.2015 р. «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» , запис про проведення державної реєстрації юридичної особи внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23.07.2015 р., ідентифікаційний код 39909396 (а.с. 150-151).

Третя особа ОСОБА_3, мешканець с. Суховерхів Кіцманського району Чернівецької області, 04.04.2017 року звернувся до ОСОБА_1 районного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного (а.с. 52).

З персональної картки № 240617040400009 від 04.04.2017 р. видно, що ОСОБА_3 працював на посаді спеціаліста-бухгалтера ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Чернівецькій області та в зв'язку із звільненням з роботи з 14.03.2017 р. по п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (ліквідація підприємства, установи, організації) йому згідно з наказом ОСОБА_1 районного центру зайнятості від 11.04.2017 р. № НТ170411 призначено допомогу про безробіттю залежно від страхового стажу відповідно до частин 1, 3, 4 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» понад 10 років - 70% середньої з/п (доходу) залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: 100% - 90 к.д., 80% - 90 к.д., 70% - 180 к.д. (а.с. 20, 53-54).

Відповідно до наказу ОСОБА_1 районного центру зайнятості від 20.04.2017 р. № НТ170420 виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_3 вирішено розпочати 15.04.2017 р. та здійснено по 13.12.2017 р. на загальну суму 32423,89 грн., що підтверджується розрахунком суми допомоги по безробіттю, розрахунковими листками за період з квітня 2017 р. по грудень 2017 року включно, витягами з відомостей за видами забезпечення № 53 за квітень 2017 р., № 67 за травень 2017 р., №№ 75, 79 за червень 2017 р., № 92 за липень 2017 р., №№ 100, 108 за серпень 2018 р., № 121 за вересень 2017 р., № 129 за жовтень 2017 р., № 141 за листопад 2017 р., №№ 147, 150 за грудень 2017 р. (а.с. 21, 22, 56-66, 67-78).

Як видно з матеріалів справи, третя особа ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_1 районного центру зайнятості за статусом безробітного після звільнення його з посади головного спеціаліста-бухгалтера відділу Держгеокадастру у ОСОБА_1 районі в зв'язку з ліквідацією установи згідно з наказом голови комісії з ліквідації відділу Держгеокадастру у ОСОБА_1 районі Чернівецької області № 3-к від 13.03.2017 р. (запис № 34 від 14.03.2017 р. у трудовій книжці ОСОБА_3, а.с. 107).

Під час перебування на обліку в ОСОБА_1 районному центрі зайнятості ОСОБА_3 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Представник позивача на запитання суду пояснив, що при зверненні до центру зайнятості ОСОБА_3 повідомив про оскарження ним свого звільнення до суду.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 р. у справі № 824/222/17-а адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано наказ відділу Держгеокадастру у ОСОБА_1 районі Чернівецької області від 13 березня 2017 р. № 3-к «Про звільнення ОСОБА_3» , зобов'язано ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Чернівецькій області поновити ОСОБА_3 з 15 березня 2017 р. на посаді рівнозначній, яку він займав до звільнення, а саме посаді головного спеціаліста-бухгалтера відділу Держгеокадастру у ОСОБА_1 районі Чернівецької області. Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 березня 2017 р. по 13 липня 2017 р. у сумі 26730,00 грн. за вирахуванням одержаної вихідної допомоги та допомоги по безробіттю, в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення суми за один місяць постанову звернуто до негайного виконання (а.с. 88-93).

Зазначена постанова набрала законної сили 29.11.2017 р. після перегляду Вінницьким апеляційним адміністративним судом, ухвалою якого від 29.11.2017. р. залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 р. у справі № 824/222/17-а без змін (а.с. 94-97).

Постановою Верховного Суду від 13.03.2018 р. у справі № 824/222/17-а залишено без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2017 року залишено без змін (ас. 98-99).

Під час розгляду справи № 824/222/17-а Чернівецьким окружним адміністративним судом встановлено, що ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Чернівецькій області є правонаступником по всіх майнових правах та обов'язках ліквідованого відділу Держгеокадастру у ОСОБА_1 районі Чернівецької області, у тому числі щодо трудових відносин.

У справі № 824/222/17-а Чернівецьким окружним адміністративним судом також установлено, що під час звільнення ОСОБА_3 з посади у відділі Держгеокадастру у ОСОБА_1 районі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України відповідачем не було виконано вимоги законодавства щодо його працевлаштування у новоствореному органі - ОСОБА_2 управлінні Держгеокадастру у Чернівецькій області.

Відтак, адміністративним судом визнано протиправним та скасовано наказ відділу Держгеокадастру у ОСОБА_1 районі Чернівецької області від 13 березня 2017 р. № 3-к про звільнення ОСОБА_3 та зобов'язано ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Чернівецькій області поновити ОСОБА_3 з 15 березня 2017 р. на рівнозначній посаді.

Згідно вчиненого начальником управління персоналом ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Чернівецькій області запису № 36 (який передує запису № 37) у трудовій книжці ОСОБА_3 вказано вважати недійсним запис № 34 від 14.03.2017 р.

15.03.2017 р. у трудову книжку ОСОБА_3 внесено запис про поновлення його на посаді головного спеціаліста відділу у Заставнівському районі ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Чернівецькій області згідно з наказом № 42-к від 09.02.2018 р.

Таким чином, матеріали справи переконливо свідчать, що третя особа ОСОБА_3 був незаконно звільнений з посади органом державної влади - відділом Держгеокадастру у ОСОБА_1 районі, правонаступником якого є відповідач ОСОБА_6 управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, та в подальшому поновлений на посаді в судовому порядку.

В період незаконного позбавлення роботи третя особа ОСОБА_3 мав статус безробітного та отримував, як зазначалося вище, допомогу по безробіттю у ОСОБА_1 районному центрі зайнятості, всього на загальну суму 32423,89 грн.

Згідно з нормою абзацу 1 пункту 4 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості надання соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Отже, спір про стягнення зазначених сум є не публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції, тому справу належить розглядати за правилами господарського процесуального законодавства (відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 20 вересня 2016 р. у справі № 21-770а16; від 21 грудня 2016 р. у справі № 21-2735а16, у Висновках Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судових рішень, за II півріччя 2016 р.).

У ході розгляду справи судом установлено, що 16 січня 2018 року ОСОБА_1 районний центр зайнятості звернувся до ОСОБА_2 управління Держгеокадастру з листом-вимогою за № 43/2406.004-18, в якому у зв'язку з поновленням ОСОБА_3 на посаді в судовому порядку вимагав повернути виплачену останньому допомогу по безробіттю в розмірі 32423,89 грн. Однак, отримав відмову листом відповідача від 26.01.2018 р. № 0-24-0.7-366/2-18 з посиланням на те, що з ОСОБА_2 управління в безспірному порядку списано на користь ОСОБА_3 26730,00 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 2500,00 грн. моральної шкоди (а.с. 16, 17).

Статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійне ведуть розрахунки із застрахованими особами.

У разі поновлення його на роботі за рішенням суду із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості надання соціальних послуг безробітному (пункт 4 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» ).

Отже, обов'язок з відшкодування виплаченої допомоги по безробіттю в разі поновлення безробітного на посаді покладається на роботодавця.

Таким чином, з урахуванням того факту, що третю особу ОСОБА_3 поновлено на роботі за судовим рішенням, виплачена йому за період незаконного звільнення допомога по безробіттю підлягає відшкодування за рахунок роботодавця - відповідача.

Суд відхиляє доводи відповідача, що стягнення допомоги по безробіттю має бути здійснено з ОСОБА_3, який не повідомив ОСОБА_1 районний центр зайнятості про припинення обставини, яка стала підставою для призначення виплати допомоги по безробіттю, та ухилявся від поновлення на роботі, не з'являючись на запрошення роботодавця і не подаючи трудову книжку для оформлення поновлення на посаді.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що про оскарження наказу відділу Держгеокадастру у ОСОБА_1 районні про його звільнення ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_1 районний центр зайнятості, а про набрання постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.07.2017 р. у справі № 824/222/17-а законної сили 29.11.2017 р. позивач дізнався дещо згодом у результаті моніторингу реєстру судових рішень, після чого з 13.12.2017 року виплата допомоги по безробіттю ОСОБА_3 була припинена.

Разом з тим, фактичне поновлення ОСОБА_3 на роботі відбулося 09.02.2018 р. згідно з наказом відповідача № 42-к, тому суд не вбачає порушення ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» , відповідно до якої застраховані особи, зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм матеріального забезпечення та вартості наданих соціальних послуг.

Адже впродовж періоду отримання допомоги по безробіттю - з 15.04.2017 р. по 13.12.2017 р., ОСОБА_3 дійсно був безробітним, а 6652,50 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах стягнення суми за один місяць шляхом звернення до негайного виконання відповідачем було сплачено у вересні 2017 року (а.с. 101-103), коли постанова Чернівецького окружного адміністративного суду 13.07.2017 р. у справі № 824/222/17-а ще не набрала законної сили.

Той факт, що в січні 2018 р. ОСОБА_2 управлінням Державної казначейської служби України у Чернівецькій області на виконання виконавчого листа Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.12.2017 р. у справі № 824/222-17-а на користь ОСОБА_3 списано в безспірному порядку з рахунку відповідача 20047,50 грн. середнього заробітку та 2500,00 грн. судового збору, не впливає на висновок суду про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 районного центру зайнятості.

Так, відповідне списання відбулося після припинення виплати ОСОБА_3 допомоги по безробіттю, окрім того, чинне законодавство, а саме п. 4 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» , не ставить обов'язок роботодавця відшкодувати органу державної служби зайнятості виплачену допомогу по безробіттю особі, яку поновлено на роботі за рішенням суду, у залежність від того, чи сплатив роботодавець цій особі компенсацію втраченого заробітку за час вимушеного прогулу.

Будь-яких достовірних документальних доказів, що ОСОБА_3 умисно ухилявся від поновлення на посаді і цим сприяв незаконному отриманню коштів, відповідач не надав.

При цьому суд зазначає, що, на його думку, відповідач не позбавлений права звернутися з позовом до ОСОБА_3 у разі отримання ним від ГУ Держкадастру України у Чернівецькій області зайвих коштів.

Правонаступництво відповідача за ліквідованим відділом Держгеокадастру у ОСОБА_1 районі Чернівецької області, незаконний наказ якого про звільнення ОСОБА_3 з посади скасовано в судовому порядку, встановлено у постанові Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.07.2017 р. у справі № 824/222/17-а.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з приписами статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Обов'язок доказування і подання доказів визначено статтею 74 ГПК України. Так, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, оскільки правонаступництво відповідача за ліквідованим відділом Держгеокадастру у ОСОБА_1 районі Чернівецької області встановлено Чернівецьким окружним адміністративним судом у адміністративній справі № 824/222/17-а, дана обставина не підлягає доказуванню у справі № 926/1145/18.

В силу частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Відтак, відповідач як правонаступник зобов'язаний відшкодовувати шкоду, заподіяну неправомірними діями ліквідованого відділу Держгеокадастру у ОСОБА_1 районі Чернівецької області, в тому числі ту, що виникла у результаті виплати допомоги по безробіттю особі, яка була поновлена на посаді за рішенням суду.

Також суд не поділяє сумніви відповідача щодо дотримання позивачем порядку взяття ОСОБА_3 на облік та надання йому статусу безробітного, оскільки, як з'ясовано судом на підставі матеріалів справи, реєстрація ОСОБА_3 у центрі зайнятості, прийняття рішень про надання йому статусу безробітного, виплату і припинення виплати допомоги по безробіттю, позбавлення статусу безробітного здійснювалося ОСОБА_1 районним центром зайнятості у відповідності до Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2018 р. № 198.

Таким чином, за результатами розгляду справи та враховуючи, що відповідач не спростував вимог позивача та не надав доказів відшкодування виплаченої позивачем ОСОБА_3 допомоги по безробіттю в добровільному порядку, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню. У зв'язку із задоволенням позову судові витрати належить покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 20, ч. 1 ст. 129, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (58000, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 194, код ЄДРПОУ 39909396) на користь ОСОБА_1 районного центру зайнятості (59300, Чернівецька області, м. Кіцмань, вул. Незалежності, 81, код ЄДРПОУ 21432436) 32423,89 грн. коштів допомоги по безробіттю, виплачених ОСОБА_3, та 1762,00 грн. судового збору.

З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Порядок апеляційного оскарження рішення

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

У судовому засіданні 27.07.21018 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст підписано 27 липня 2018 року.

Суддя Т.І. Ковальчук