Постанова

від 24.07.2018 по справі 904/9754/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2018 року

м. Київ

справа № 904/9754/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Хоменко І.М.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "БАЛУ-ТРЕЙДІНГ",

представник позивача - не з'явився,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "КМД ТРЕЙДІНГ",

представник відповідача - Стрюк Н.О., адвокат (довіреність від 09.01.2018 № 09/18, ордер від 09.01.2018 № 2178/011, свідоцтво від 10.02.2009 НОМЕР_1),

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КМД ТРЕЙДІНГ"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 (головуючий Білецька Л.М., судді: Парусніков Ю.Б. і Чередко А.Є.)

у справі № 904/9754/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БАЛУ-ТРЕЙДІНГ" (далі - Позивач)

до товариства з обмеженою відповідальністю "КМД ТРЕЙДІНГ" (далі - Відповідач)

про розірвання договору поставки, стягнення заборгованості за договором поставки та відшкодування реальних збитків.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача про:

- розірвання договору поставки від 23.09.2016 № 2309/1 (далі - Договір), укладеного між сторонами, внаслідок істотного порушення умов Договору Відповідачем;

- стягнення з Відповідача на користь Позивача 888 120,00 грн., сплачених за Договором та 203 000,00 грн. реальних збитків.

Позовні вимоги мотивовані істотним порушенням Відповідачем зобов'язань за Договором, а саме невиконання його умов у частині поставки обладнання, в результаті чого Позивач поніс реальні збитки у розмірі 203 000,00 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки Відповідач виконав взяті на себе зобов'язання за Договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 оскаржуване рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Розірвано Договір, укладений між сторонами. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 888 120,00 грн., сплачених за Договором, та 203 000,00 грн. реальних збитків.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Позивачем доведено факт невиконання Відповідачем умов Договору в частині поставки обладнання, що є істотним порушенням його умов і, відповідно, наявність підстав для розірвання Договору та стягнення з Відповідача заборгованості за Договором та понесених Позивачем реальних збитків.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Відповідач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2018, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2018 залишити в силі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

- непідписання видаткової накладної від 27.03.2017 № 148 зі сторони Позивача не є остаточним фактом непоставки обладнання;

- суд апеляційної інстанції не врахував, що Позивач отримав обладнання за видатковою накладною від 27.03.2017 №148 на підставі довіреності на отримання цінностей за рахунком-фактурою від 26.09.2016 № 305, яка була видана Позивачем уповноваженій особі на отримання обладнання, а також, що Відповідач надіслав Позивачу лист, в якому просив підписати обидва примірника видаткової накладної від 27.03.2017 № 148 та повернути один з них, який (лист) залишений Відповідачем без відповіді;

- судом апеляційної інстанції залишено поза увагою, що з моменту поставки обладнання (березень 2017 року) і до грудня 2017 року Позивач жодного разу не звертався до Відповідача ані з приводу невиконання умов Договору, ані з приводу роботи обладнання, претензій про повернення сплачених коштів не направляв;

- Відповідач не має відношення до взаємовідносин Позивача з товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕТРО І К" та укладеного між ними договору поставки товару від 11.04.2017 № 128.

Відповідач подав клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке відхилено Касаційним господарським суду у зв'язку з прибуттям у судове засідання представника Відповідача.

Від Позивача відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника Відповідача, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що 23.09.2016 Відповідачем (постачальник) та Позивачем (покупець) укладено Договір, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність обладнання, а покупець - прийняти і оплатити обладнання за цінами, у кількості, номенклатурі та асортименті згідно з специфікацією, яка є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до Специфікації № 1 сторони узгодили поставку обладнання - двошарового екструдера JZ-55*620 у кількості 1 шт. вартістю 888 120,00 грн.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що загальна кількість і вартість обладнання зазначається в рахунку-фактурі, який є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з пунктом 2.3 Договору поставка вважається завершеною з моменту передачі обладнання покупцю, що підтверджується накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін, і за наявності необхідних супровідних документів.

Відповідно до пункту 2.6 Договору разом з обладнанням постачальник зобов'язаний передати покупцю документи, які підлягають до передачі разом з обладнанням, згідно чинного законодавства України. До таких документів належать бухгалтерські документи (рахунок-фактура, видаткова накладна) і документи, які підтверджують якість обладнання. Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що постачальник зобов'язується здійснити поставку замовленої та погодженої партії обладнання покупцю протягом 200 (двохсот) днів з моменту виставлення узгодженого рахунку-фактури від постачальника.

Згідно з пунктом 3.2. Договору перехід права власності на обладнання відбувається в момент підписання сторонами відповідних накладних. Постачальник несе всі ризики загибелі, пошкодження, псування обладнання тільки до моменту переходу права власності на товар до покупця.

Відповідно до пункту 3.3 Договору передача обладнання постачальником і його приймання покупцем, асортименту, кількості та ціни здійснюється на підставі відповідної накладної і за наявності необхідних товаросупровідних документів.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що у разі неможливості виконати пункт 3.1 Договору постачальник зобов'язується повідомити покупця про таку неможливість та виконати поставку обладнання у строк, передбачений пунктом 3.1 Договору за правилами "Інкотермс-2010" "EXW, Франко завод".

Згідно з пунктом 4.1 Договору ціна обладнання зазначається у специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 Договору розрахунок за отримане обладнання здійснюється покупцем шляхом оплати 100% передплати покупцю у безготівковому порядку на банківський рахунок постачальника. Поставлене обладнання повинно бути сплачене покупцем до закінчення терміну відстрочення платежу. Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Пунктом 5.6 Договору сторони передбачили, що сума Договору складається з суми вартості обладнання, поставленого постачальником протягом строку дії Договору.

Згідно з пунктом 6.1 Договору постачальник зобов'язаний:

- передавати покупцю обладнання в погодженому асортименті, кількості та за ціною згідно рахунку-фактури, з належно оформленими документами і в терміни, які передбачені умовами договору;

- надавати покупцю всі необхідні документи на кожну партію обладнання, у тому числі накладну та інші документи, передбачені вимогами діючого законодавства для даного виду товару. Документи, що супроводжують кожну партію обладнання, повинні відповідати уніфікованим формам первинної документації.

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 Договору покупець зобов'язаний приймати обладнання за кількістю та якістю в порядку і терміни, установлені договором, оформивши при цьому відповідні документи.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання.

Згідно з пунктом 9.2 Договору всі можливі претензії (вимоги) за даним договором повинні бути розглянуті сторонами протягом 7 (семи) днів з моменту отримання претензії (вимоги).

Відповідно до пункту 13.3 Договору у випадках, не передбачених даним договором, сторони керуються чинним цивільним законодавством України.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання наявності чи відсутності підстав для розірвання Договору та стягнення з Відповідача на користь Позивача 888 120,00 грн., сплачених за Договором, і 203 000,00 грн. реальних збитків.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частин першої, другої статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із статтею 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судом першої інстанції встановлено, що Відповідач на виконання умов Договору пред'явив Позивачу рахунок від 26.09.2016 № 305 на оплату двошарового екструдера JZ-55*620 на суму 888 120,00 грн.

Позивач на підставі пред'явленого Відповідачем рахунка від 26.09.2016 № 305 оплатив вартість двошарового екструдера JZ-55*620 у розмірі 888 120,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 03.10.2016 № 103, від 10.10.2016 № 120, від 08.12.2016 № 24, від 20.12.2016 № 47, від 17.02.2017 № 39, від 24.02.2017 № 43, від 06.03.2017 № 46.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови Договору (пункт 3.1), Відповідач повинен був поставити Позивачу двошаровий екструдер JZ-55*620 до 14.04.2017 включно.

При цьому Відповідач 17.02.2017 отримав з Китаю обладнання для обробки пластмаси або для виробництва виробів з цього матеріалу - 500 мм плівковий екструдер JZ-55/620 у кількості 1 шт. Після отримання обладнання з Китаю він доопрацював його та у березні 2017 року поставив на склад Позивача за адресою: м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, 124. Протягом березня 2017 року Відповідач неодноразово приїздив із своїми інженерами на склад Позивача для збірки та налагоджування обладнання.

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_8 від 17.01.2018, який є директором Відповідача, а на час передавання обладнання був менеджером Відповідача, 03.03.2017 він організував та виконав розвантаження, доставку та установку обладнання для виробництва стретч-плівки. Обладнання було доставлено з пр. Праці, 14 на вул. Маршала Малиновського, 124 - Відповідачу. Для доставки обладнання ОСОБА_8 найняв водія на вантажному автомобілі з маніпулятором ОСОБА_9, розвантаження обладнання проходило під контролем ОСОБА_10 Розвантаження відбулось у першій половині дня та зайняло декілька годин, після чого вони почали підготовчі роботи з налагоджування обладнання, які тривали до 17:00 год. Після установки обладнання вони ще кілька днів проводили пусконалагоджувальні роботи. Це відбувалось 4, 6, та 7 березня 2017 року. Всі вказані дні вони працювали всі разом. По закінченні всіх робіт був здійснений прийом виконаних робіт, справності та готовності до подальшої експлуатації обладнання відповідальною особою Відповідача, яка надала оригінал довіреності, після чого був наданий весь пакет документів для підписання. Вказаний пакет не був одразу підписаний представником Позивача, оскільки печатка Позивача знаходилась в іншому місці, а саме в офісі за адресою: вул. Січових Стрільці (Артема), 5а. Документи були взяті на дооформлення та не були повернуті Відповідачу. Після установки обладнання вони зробили фотознімки обладнання.

Відповідно до пункту 2.5 наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи-підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Судом першої інстанції встановлено, що двошаровий екструдер JZ-55*620 у кількості 1 шт. отриманий за довіреністю від 27.03.2017 № 3 директором Відповідача Ляшком В.В., яка йому видана на отримання від Відповідача цінностей за рахунком-фактурою від 26.09.2016 № 305 - двошарового екструдера JZ-55*620 у кількості 1 шт. Вказана довіреність також зазначена у видатковій накладній від 27.03.2017 №148, яку й було надано Позивачу для підпису.

18.05.2017 Відповідач направив Позивачу лист, в якому просив останнього підписати та повернути один примірник повторно направленої видаткової накладної від 27.03.2017 № 148. Вказаний лист разом з видатковою накладною від 27.03.2017 № 148 Позивач отримав 08.06.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення "Укрпошта" за № 4906103281141 та інформацією з офіційного веб-сайту "Укрпошта", однак на порушення підпункту 6.2.1 і пункту 9.2 Договору видаткову накладну Позивач не підписав та не повернув, мотивованої відмови від її підписання Відповідачу не надав.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що за відсутності підписаної Позивачем видаткової накладної від 27.03.2017 № 148 належним і допустимим доказом поставки та передачі обладнання Позивачу є надана ним Відповідачу довіреність від 27.03.2017 № 3 на отримання від останнього двошарового екструдера JZ-55*620 у кількості 1 шт.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту поставки і передачі обладнання Позивачу за Договором.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що з моменту поставки обладнання (березень 2017 року) і до грудня 2017 року (04.12.2017) Позивач не звертався до Відповідача з приводу невиконання останнім умов Договору, претензій про повернення сплачених коштів не виставляв.

Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога Позивача про розірвання Договору не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, вимога Позивача про стягнення з Відповідача сплачених грошових коштів у розмірі 888 120,00 грн. не підлягає задоволенню, оскільки Відповідачем було виконано взяті на себе зобов'язання за умовами Договору, тому внесена Позивачем передоплата у вказаній сумі не підлягає стягненню з Відповідача.

Що ж до позовних вимог про стягнення з Відповідача реальних збитків у розмірі 203 000,00 грн. у зв'язку з тим, що невиконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань призвело до того, що Позивач не зміг виготовити поліетиленову плівку на виконання умов договору поставки товару від 11.04.2017 № 128, укладеного ним з товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕТРО І К", а це, у свою чергу, призвело до стягнення з Позивача на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРО І К" за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2017 у справі № 904/7131/17 грошових коштів у розмірі 203 000,00 грн., то судом першої інстанції встановлено, що відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно із статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому на порушення статей 73-74, 76-79 ГПК України Позивач не довів, що невиконання ним умов договору поставки товару від 11.04.2017 № 128 відбулось внаслідок протиправної поведінки Відповідача та з його вини, оскільки обладнання (двошаровий екструдер JZ-55*620), яке Позивач збирався використовувати для виробництва поліетиленової плівки з метою подальшої поставки товариству з обмеженою відповідальністю "ПЕТРО І К", Відповідач поставив Позивачу у визначений Договором строк, а з рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2017 у справі № 904/7131/17 не вбачається встановлення судом у справі № 904/7131/17 вини Відповідача у справі № 904/9754/17 у невиконанні Позивачем у справі № 904/9754/17 взятих зобов'язань за договором поставки товару від 11.04.2017 № 128 перед товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕТРО І К".

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог і в частині стягнення з Відповідача реальних збитків у розмірі 203 000,00 грн.

З таким висновком суду першої інстанції не погодився суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що предметом поставки є двошаровий екструдер JZ -55*620. Саме цей товар був оплачений Позивачем.

Наразі з Китаю Відповідачем отримано 550 мм плівковий екструдер JZ -55/620 - 1 шт.

При цьому необхідною і достатньою умовою поставки двошарового екструдера є власне наявність супровідних документів на нього (пункт 2.3 Договору) та документів, що підтверджують якість обладнання (пункт 2.6 Договору).

Жодної оцінки доводам Позивача в цій частині суд першої інстанції не надав.

Також суд апеляційної інстанції посилався на те, що судом першої інстанції не встановлено, у чому полягало доопрацювання поставленого екструдера, яких змін внаслідок цього доопрацювання зазнав екструдер і як це вплинуло на його технічні характеристики, чи потребувала зміни у зв'язку з цим доопрацюванням технічна документація на нього (екструдер) і чи став відповідати доопрацьований екструдер вимогам, які зазначені у специфікації.

Всупереч вимогам Закону і Договору екструдер не ідентифікований, отже, жодними доказами у справі не підтверджено поставку саме двошарового екструдера, як про це вказано у специфікації і довіреності.

Взявши до уваги довіреність від 27.03.2017 № 3, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в ній зазначено отримання двошарового екструдера, який з Китаю не поставлявся і у Відповідача наявний не був, будь-які документи на двошаровий екструдер відсутні.

З цієї ж причини апеляційним судом не взято до уваги і видаткову накладну, яку суд першої інстанції прийняв до уваги в якості доказу поставки.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що висновок суду першої інстанції щодо належного виконання Відповідачем зобов'язань за Договором спростовується наведеними обставинами.

Також показаннями свідка ОСОБА_7 не встановлено, що поставлено саме двошаровий екструдер.

Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.

Відтак до правовідносин що склалися між сторонами, підлягає застосуванню частина друга статті 651 ЦК України, відповідно до якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Договір поставки від 23.09.2016 № 2309/1 має бути розірваний внаслідок його істотного порушення Відповідачем, а саме у зв'язку з не поставкою останнім обладнання, яке зазначено і узгоджено у специфікації, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимога Позивача про розірвання Договору підлягає задоволенню, оскільки Відповідач припустився істотного порушення умов Договору.

Також суд апеляційної інстанції визнав правомірними вимоги Позивача про стягнення з Відповідача реальних збитків у розмірі 203 000,00 грн., оскільки невиконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань призвело до того, що Позивач не зміг виготовити поліетиленову плівку на виконання умов договору поставки товару від 11.04.2017 № 128, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕТРО І К", а це, у свою чергу, призвело до стягнення з позивача на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕТРО І К" на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2017 у справі № 904/7131/17 грошових коштів у розмірі 203 000,00 грн., що завдало Позивачу реальних збитків у цій сумі.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно з частиною другою статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

У діях відповідача наявний склад цивільного правопорушення: порушення умов Договору, факт порушення Позивачем зобов'язань перед третіми особами, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками, вина Відповідача.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

Однак Касаційний господарський суд з такими висновками суду апеляційної інстанції не може погодитись. Так, задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд, посилався на те, що: предметом поставки є двошаровий екструдер JZ-55*620, саме цей товар був оплачений Позивачем; наразі з Китаю Відповідачем отримано 550 мм плівковий екструдер JZ-55/620 - 1 шт; при цьому необхідною і достатньою умовою поставки двошарового екструдера є власне наявність супровідних документів на нього (пункт 2.3 Договору) та документів, що підтверджують якість обладнання (пункт 2.6 Договору); жодної оцінки доводам Позивача в цій частині суд першої інстанції не надав. Водночас суд апеляційної інстанції, посилаючись на вказані обставини, не навів жодного доказу на підставі якого він дійшов такого висновку, а саме - якими доказами доведено, що двошаровий екструдер JZ-55*620 не є тотожним 550 мм плівковому екструдеру JZ-55/620 і що технічні характеристики вказаних екструдерів є різними. Тобто апеляційним судом не встановлено, а Позивачем не доведено, що двошаровий екструдер JZ-55*620 та 550 мм плівковий екструдер JZ-55/620 є різним обладнанням, оскільки в матеріалах справи відсутні інші договори на поставку обладнання, що могло б свідчити поставку обладнання Відповідачем за іншим договором поставки, а не за спірним Договором.

Крім того, апеляційним судом не спростовано встановлені судом першої інстанції обставини з цього приводу, а саме, що: Відповідач 17.02.2017 отримав з Китаю обладнання для обробки пластмаси або для виробництва виробів з цього матеріалу 500 мм плівковий екструдер JZ-55/620 у кількості 1 шт.; після отримання обладнання з Китаю він доопрацював його та у березні 2017 року поставив на склад Позивача за адресою: м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, 124; протягом березня 2017 року Відповідач неодноразово приїздив із своїми інженерами на склад Позивача для збірки та налагоджування обладнання.

Двошаровий екструдер JZ-55*620, у кількості 1 шт. отримано за довіреністю від 27.03.2017 № 3 директором Позивача Ляшком В.В., яка йому видана на отримання від Відповідача цінностей за рахунком-фактурою від 26.09.2016 № 305 - двошарового екструдера JZ-55*620 у кількості 1 шт. Вказана довіреність зазначена також у видатковій накладній від 27.03.2017 № 148, яку й було надано Позивачу для підписення.

18.05.2017 Відповідач направив Позивачу лист, в якому просив останнього підписати та повернути один примірник повторно направленої видаткової накладної від 27.03.2017 № 148. Вказаний лист разом з видатковою накладною від 27.03.2017 № 148 Позивач отримав 08.06.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення "Укрпошта" за № 4906103281141 та інформацією з офіційного веб-сайту "Укрпошта", однак на порушення підпункту 6.2.1 і пункту 9.2 Договору видаткову накладну Позивач не підписав та не повернув, мотивованої відмови від її підписання Відповідачу не надав.

Таким чином, за відсутності підписаної Позивачем видаткової накладної від 27.03.2017 № 148 належним і допустимим доказом поставки та передачі обладнання Позивачу є надана ним Відповідачу довіреність від 27.03.2017 № 3 на отримання від останнього двошарового екструдера JZ-55*620 у кількості 1 шт.

За вказаних обставин необґрунтованим є посилання суду апеляційної інстанції на те, що, взявши до уваги довіреність від 27.03.2017 № 3, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в ній зазначено отримання двошарового екструдера, який з Китаю не поставлявся і у Відповідача наявний не був, жодні документи на двошаровий екструдер відсутні. З цієї ж причини апеляційним судом не взято до уваги і видаткову накладну, яку суд першої інстанції прийняв у якості доказу поставки.

Крім того, посилаючись на те, що показаннями свідка ОСОБА_7 не встановлено, що Позивачу було поставлено саме двошаровий екструдер, суд апеляційної інстанції не вказав, на підставі яких доказів суд дійшов такого висновку, а також апеляційним судом не враховано відсутність інших договорів поставки, що могло б свідчити про наявність між сторонами інших договірних правовідносин і можливість поставки Позивачем іншого обладнання, ніж те, яке передбачено Договором.

Водночас судом першої інстанції встановлено, що Позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕТРО І К" 11.04.2017 було укладено договір поставки товару № 128, а обладнання Позивач отримав за довіреністю від 27.03.2017 № 3, тобто після отримання обладнання Позивач вчинив дії щодо укладання договору на поставку товару, який планував виготовити на такому обладнанні.

Також апеляційним судом не враховано, що з моменту поставки обладнання (березень 2017 року) і до грудня 2017 року (04.12.2017) Позивач не звертався до Відповідача з приводу невиконання останнім умов Договору, претензій про повернення сплачених коштів не виставляв.

Крім того, визнаючи правомірними вимоги Позивача про стягнення з Відповідача реальних збитків у розмірі 203 000,00 грн., суд апеляційної інстанції не спростував доводи суду першої інстанції про те, що Позивач не довів, що невиконання ним умов договору поставки товару від 11.04.2017 № 128 відбулось внаслідок протиправної поведінки Відповідача та з його вини, оскільки обладнання (двошаровий екструдер JZ-55*620), яке Позивач збирався використовувати для виробництва поліетиленової плівки з метою подальшої поставки товариству з обмеженою відповідальністю "ПЕТРО І К", Відповідач поставив Позивачу у визначений Договором строк, а з рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2017 у справі № 904/7131/17 не вбачається встановлення судом у справі № 904/7131/17 вини Відповідача у справі № 904/9754/17 у невиконанні Позивачем у справі № 904/9754/17 взятих зобов'язань за договором поставки товару від 11.04.2017 № 128 перед товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕТРО І К".

Посилання скаржника на те, що: непідписання видаткової накладної від 27.03.2017 № 148 зі сторони Позивача не є остаточним фактом непоставки обладнання; суд апеляційної інстанції не врахував, що Позивач отримав обладнання за видатковою накладною від 27.03.2017 №148 на підставі довіреності на отримання цінностей за рахунком-фактурою від 26.09.2016 № 305, яка була видана Позивачем уповноваженій особі на отримання обладнання, а також, що Відповідач надіслав Позивачу лист, в якому просив підписати обидва примірника видаткової накладної від 27.03.2017 № 148 та повернути один з них, який залишений Відповідачем без відповіді; судом апеляційної інстанції залишено поза увагою, що з моменту поставки обладнання (березень 2017 року) і до грудня 2017 року Позивач жодного разу не звертався до Відповідача ані з приводу невиконання умов Договору, ані з приводу роботи обладнання, претензій про повернення сплачених коштів не направляв; Відповідач не має відношення до взаємовідносин Позивача з товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕТРО І К" та укладеного між ними договору поставки товару від 11.04.2017 № 128, - приймаються Касаційним господарським судом з огляду на наведені у даній постанові обставини, які були встановлені судом першої інстанції.

Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з приписами пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Частиною першою статті 312 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції у справі підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

У зв'язку з тим, що суд задовольняє касаційну скаргу та скасовує постанову суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції, суд покладає на Позивача витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 310, 312, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КМД ТРЕЙДІНГ" задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 у справі № 904/9754/17 скасувати.

3. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2018 у справі № 904/9754/17 залишити в силі.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "БАЛУ-ТРЕЙДІНГ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КМД ТРЕЙДІНГ" 35 933,60 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко