Постанова

від 19.07.2018 по справі 922/3560/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/3560/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.,

за участі секретаря судового засідання Корпусенка А.О.

за участю представників:

не з'явилися, про дату, місце та час судового засідання були повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Абилин" Махницького Р.О.

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2018

(колегія суддів: Плахов О.В. - головуючий, Здоровко Л.М., Шутенко І.А.)

у справі

за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Абилин"

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.11.2016 (підготовче засідання) порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Абилин" (далі в тексті - Боржник) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

2. Постановою господарського суду Харківської області від 06.12.2016 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Абилин" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Абилин" голову ліквідаційної комісії Махницького Руслана Олександровича.

3. Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.08.2017 у справі затверджено наданий суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс; ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Абилин".

4. Центральна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 17.08.2017 у справі №922/3560/16.

Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

5. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2018 скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 17.08.2017 про затвердження ліквідаційного балансу у справі №922/3560/16; закрито провадження у справі №922/3560/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Абилин".

6. Зазначена постанова суду апеляційної інстанції мотивована наступним:

6.1. Колегія суддів суду апеляційної інстанції встановила, що матеріали справи не містять належних доказів проведення інвентаризації майна боржника ані під час досудової ліквідації підприємства ані під час проведення ліквідаційної процедури.

6.2. Суд апеляційної інстанції встановив, що ухвалою господарського суду від 26.10.2016, якою було прийнято до розгляду заяву про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Абилин", Боржника було зобов'язано надати до суду оригінали документів, доданих до заяви для огляду суду, всі документи, що свідчать про фінансовий стан підприємства та які підтверджують неплатоспроможність Боржника, первинні документи, що підтверджують наявність кредиторської заборгованості.

6.3. Колегія суддів суду апеляційної інстанції встановила, що ані з протоколу судового засідання суду першої інстанції від 22.11.2016, ані з ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство не вбачається, що господарським судом першої інстанції було досліджено витребувані оригіналів документів (т.1 а.с.59-62), у зв'язку з чим, колегія суддів дійшла до висновку, що господарським судом першої інстанції без належного, повного, всебічного та об'єктивного розгляду та дослідження документів, лише за наявними в матеріалах справи копіями було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Абилин".

6.4. Також судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять належних доказів надання ліквідатором боржника до органів доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування документів підприємства, у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку для проведення відповідних перевірок, а також доказів проведення контролюючим органом відповідних позапланових перевірок ТОВ "Абилин".

6.5. З наведеного, в оскаржуваній постанові зроблено висновок про те, що до заяви про порушення справи про банкрутство, в порушення ч. 10 ст. 111 ЦК України, не було додано доказів складання та подання органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітності за останній звітний період.

6.6. За результатами розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначив, що ліквідатором не було вчинено усіх обов'язкових дій, передбачених законом при ліквідації підприємства, а місцевий господарський суд порушуючи провадження у справі про банкрутство ТОВ "Абилин", визнаючи боржника банкрутом та в подальшому здійснивши ліквідацію підприємства формально підійшов до викладених у заяві про порушення провадження у справі про банкрутство обставин, не давши їм належної правової оцінки та не дослідивши їх, що призвело до передчасного висновку суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання порушення провадження у справі про банкрутство, як наслідок - безпідставного визнання боржника банкрутом, оскільки вказані передумови були відсутні.

6.7. Окрім того, суд апеляційної інстанції встановив, що ліквідатором ТОВ "Абилин" при зверненні із заявою про порушення провадження у даній справі не надано доказів наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство.

7. Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована приписами ст. ст. 11, 15, 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 111 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи яка подала касаційну скаргу

8. До Верховного Суду від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Абилин" Махницького Р.О. (далі в тексті - Ліквідатор Банкрута) надійшла касаційна скарга у якій Ліквідатор Банкрута просить суд скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2018, а ухвалу господарського суду Харківської області від 17.08.2017 залишити в силі.

9. В обґрунтування підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції з залишенням в силі рішення суду першої інстанції Ліквідатор Банкрута у своїй касаційній скарзі наводить наступні доводи:

9.1. У Центральної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області були відсутні поважні причини пропуску строку на оскарження ухвали суду першої інстанції від 17.08.2017.

9.2. Суд апеляційної інстанції закриваючи провадження у даній справі виніс судове рішення у вигляді постанови, а не ухвали, як це передбачено у ч. 3 ст. 83 Закону про банкрутство.

9.3. Ліквідатор Банкрута вважає, що судом першої інстанції надано вичерпну правову оцінку всьому здійсненому провадженню у даній справі, починаючи з її порушення.

9.4. Суд апеляційної інстанції вийшов за межі вимог апеляційної скарги та закрив провадження у справі.

9.5. Боржником було доведено його неплатоспроможність, що не спростовано судом апеляційної інстанції.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

10. До Верховного Суду відзивів на касаційну скаргу не надходило.

Позиція Верховного Суду

11. Ухвалою Верховного Суду від 24.05.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Абилин" Махницького Р.О. на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2018 у справі №922/3560/16; призначено до розгляду касаційну скаргу ліквідатора ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Абилин" Махницького Р.О. на 19 липня 2018 року у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду.

12. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

13. Відповідно ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

14. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Щодо доводів касаційної скарги про те, що судом першої інстанції надано вичерпну правову оцінку всьому здійсненому провадженню у даній справі, починаючи з її порушення та про те, що Боржником було доведено його неплатоспроможність, що не спростовано судом апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

16. Спрощена процедура банкрутства, що передбачена статтею 95 Закону про банкрутство, випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

17. У зв'язку з цим необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку статті 95 Закону про банкрутство є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

18. Скасовуючи господарського суду Харківської області від 17.08.2017, якою затверджено наданий суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс та припиняючи провадження у даній справі як безпідставно порушене, апеляційний господарський суд виходив з того, що, в порушення вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Цивільного Кодексу України, господарським судом першої інстанції належним чином не було перевірено дотримання процедури добровільної ліквідації юридичної особи, фінансово-майновий стан Боржника належним чином не досліджувався, матеріали справи не містять доказів надання Ліквідатором Банкрута до органів доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування документів підприємства для проведення відповідних перевірок.

19. Також, суд апеляційної інстанції встановив, що ліквідатором ТОВ "Абилин" при зверненні із заявою про порушення провадження у даній справі не надано доказів наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство.

20. Колегія суддів зазначає, що обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України (абз. 2 ч. 1 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом).

21. Такий порядок передбачений нормами ч. 3 ст. 110, ст. 111 ЦК України, норми яких містять загальні положення про ліквідацію юридичної особи (суб'єкта господарювання).

22. Особлива процедура, що передбачена ст. 95 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

23. У зв'язку з цим, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, в порядку наведеної норми, є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

24. Приписами ч. 1 ст. 111 Цивільного кодексу України встановлено, що з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

25. Суд апеляційної інстанції встановив, що з матеріалів справи вбачається, що в ході проведення інвентаризаційних заходів, ліквідатором Магницьким Р.О. було виявлено у підприємства - боржника кредиторську заборгованість в розмірі 490000,00грн. перед ТОВ "Провід Груп" та дебіторську заборгованість ТОВ "Компанії Аміна -ЛТД" в розмірі 500000,00грн.

26. Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що з пояснень, викладених заяві про порушення провадження у справі про банкрутство, вбачається, що дебіторську заборгованість ТОВ "Компанія Аміна - ЛТД" в розмірі 500000,00 грн. за укладеним договором відступлення права вимоги від 15.10.2015 ліквідатору вжитими заходами стягнути не вдалось, проте, окрім вказаних пояснень, матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б свідчили, що ліквідатором проводилась претензійно-позовна робота направлена на стягнення з ТОВ "Компанії Аміна - ЛТД" на користь ТОВ "Абилин" дебіторської заборгованості в розмірі 500000,00грн. за договором про відступлення права вимоги від 15.10.2015 саме в процедурі досудової ліквідації підприємства.

27. Згідно із частинами 3, 4 статті 111 ЦК України під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи. Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

28. Лише після проведення інвентаризації всього майна підприємства, його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника, а також вжиття всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості підприємства-боржника, можливо встановити, що активів підприємства недостатньо для задоволення вимог кредиторів та наявність підстав для звернення до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржника.

29. Враховуючи те, що матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б свідчили, що ліквідатором проводилась претензійно-позовна робота направлена на стягнення з ТОВ "Компанії Аміна - ЛТД" на користь ТОВ "Абилин" (Боржника) дебіторської заборгованості в розмірі 500000,00грн, зазначене свідчить про передчасність висновку, що активів Боржника на момент подачі заяви про порушення справи про банкрутство недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

30. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла до висновку про обґрунтованість позиції суду апеляційної інстанції щодо того, що Ліквідатором Банкрута не було вчинено усіх обов'язкових дій, передбачених законом при ліквідації підприємства, а місцевий господарський суд порушуючи провадження у справі про банкрутство ТОВ "Абилин", визнаючи боржника банкрутом та в подальшому здійснивши ліквідацію підприємства формально підійшов до викладених у заяві про порушення провадження у справі про банкрутство обставин, не давши їм належної правової оцінки та не дослідивши їх, що призвело до передчасного висновку суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання порушення провадження у справі про банкрутство, як наслідок - безпідставного визнання боржника банкрутом, оскільки вказані передумови були відсутні.

31. За таких обставин є необґрунтованими та такими, що спростовуються встановленими фактичними обставинами справи доводи касаційної скарги про те, що судом першої інстанції надано вичерпну правову оцінку всьому здійсненому провадженню у даній справі, починаючи з її порушення та про те, що Боржником було доведено його неплатоспроможність, що не спростовано судом апеляційної інстанції.

32. Довід касаційної скарги Ліквідатора Банкрута про те, що у Центральної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області були відсутні поважні причини пропуску строку на оскарження ухвали суду першої інстанції від 17.08.2017, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що приймаючи апеляційну скаргу до розгляду суд апеляційної інстанції надав оцінку доводам клопотання про відновлення строків на апеляційне оскарження та визнав причини пропуску строку поважними, з'ясувавши в ухвалі про відкриття апеляційного провадження відсутність заперечень проти відкриття апеляційного провадження від учасників провадження справи про банкрутство.

33. Щодо доводу касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі вимог апеляційної скарги та закрив провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне.

34. Відповідно до встановлених фактичних обставин справи, ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство від 22.11.2016 та постанова місцевого господарського суду про визнання боржника банкрутом від 06.12.2016 у даній справі не були предметом апеляційного та касаційного оскарження.

35. Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України у чинній редакції суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

36. Разом з тим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4 ст.269 Господарського процесуального кодексу України).

37. Отже, апеляційний господарський суд переглядаючи у апеляційному порядку ухвалу про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута та припинення провадження у справі про банкрутство, обґрунтовано, відповідно до приписів ст. 269 ГПК України, надав оцінку здійсненій процедурі банкрутства в цілому, зокрема, наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство, здійснення ліквідатором ліквідаційної процедури у відповідності до вимог Закону про банкрутство, та встановивши безпідставність порушення провадження у справі про банкрутство закрив у ній провадження.

38. Зазначене спростовує довід касаційної скарги Ліквідатора Банкрута про те, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі вимог апеляційної скарги та закрив провадження у справі.

39. Щодо доводу касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції закриваючи провадження у даній справі виніс судове рішення у вигляді постанови, а не ухвали, як це передбачено у ч. 3 ст. 83 Закону про банкрутство, колегія суддів зазначає наступне.

40. Відповідно до положень ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

41. Беручи до уваги приписи ч. 2 ст. 309 ГПК України, яка містить припис про те, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань, а також з урахуванням обґрунтованості висновків, які викладені в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції, колегія суддів відхиляє довід касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції закриваючи провадження у даній справі виніс судове рішення у вигляді постанови, а не ухвали, як це передбачено у ч. 3 ст. 83 Закону про банкрутство.

42. Враховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку, що посилання та доводи касаційної скарги Ліквідатора Банкрута не знайшли свого підтвердження, в якості підстав скасування постанови суду апеляційної інстанції, під час касаційного провадження.

43. З огляду на викладене, суд касаційної інстанції на підставі положень ст. 309 ГПК України дійшов до висновку, що касаційна скарга ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Абилин" Махницького Р.О. на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2018 підлягає залишенню без задоволення, а зазначена постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

44. Оскільки за результатами касаційного розгляду суд касаційної інстанції дійшов до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з залишенням без змін оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, судові витрати у вигляді судового збору за подання касаційної скарги покладаються на ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Абилин" Махницького Р.О.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Абилин" Махницького Р.О. на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2018 у справі №922/3560/16 залишити без задоволення.

2 . Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2018 у справі №922/3560/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко