ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2018 року
м. Київ
Справа № 908/1692/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2017
(колегія суддів: Геза Т.Д. - головуючий, Сгара Е.В., Склярук О.І.)
у справі за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ануїтет"
про банкрутство, -
ВСТАНОВИВ:
1. Постановою господарського суду Запорізької області від 11.09.2017 по справі №908/1692/17 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "АНУЇТЕТ" (далі в тексті - Боржник) банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру відповідно до ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником).
2. До Донецького апеляційного господарського суду від Державної фіскальної служби у м. Києві (далі в тексті - Скаржник) надійшла апеляційна скарга у якій Скаржник просив суд скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 11.09.2017 по справі №908/1692/17 та припинити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "АНУЇТЕТ ".
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції
3. Як встановлено судом апеляційної інстанції, ГУ ДФС у м. Києві в обґрунтування права на апеляційне оскарження постанову суду першої інстанції посилається на законодавчо визначений статус контролюючого фіскального органу, а також неможливість проведення податкової перевірки боржника внаслідок визнання його банкрутом.
4. Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 24.11.2017 порушено провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС у м. Києві на постанову господарського суду Запорізької області від 11.09.2017 по справі № 908/1692/17; зобов'язано ГУ ДФС у м. Києві надати до Донецького апеляційного господарського суду письмові пояснення з посиланням на відповідні докази, стосовно права ГУ ДФС у м. Києві на апеляційне оскарження постанови господарського суду Запорізької області від 11.09.2017 по справі № 908/1692/17 відповідно до ст.91 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи те, що ГУ ДФС у м. Києві не є стороною у справі; які саме контролюючі функції ГУ ДФС у м. Києві здійснює відносно боржника; наявності чи відсутності нарахованої чи визначеної податкової заборгованості перед бюджетом України; звернення до боржника з грошовими вимогами у встановленому законом порядку; перебування боржника на обліку, як платника податків.
5. Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2017 припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС у м. Києві на постанову господарського суду Запорізької області від 11.09.2017 по справі № 908/1692/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "АНУЇТЕТ ".
6. Зазначена ухвала про припинення апеляційного провадження мотивована наступним:
6.1. Суд апеляційної інстанції встановив, що вимоги ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 24.11.2017 у справі № 908/1692/17 заявником апеляційної скарги не виконані, пояснень, з посиланням на відповідні докази, щодо зазначених в ухвалі Донецького апеляційного господарського суду від 24.11.2017 питань стосовно контролюючих функції ГУ ДФС у м. Києві відносно Боржника; наявності чи відсутності нарахованої чи визначеної податкової заборгованості перед бюджетом України; звернення до Боржника з грошовими вимогами у встановленому законом порядку; перебування Боржника на обліку, як платника податків, у м. Києві, заявником апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не надано.
6.2. Також судом встановлено, що з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1002751400 станом на 29.06.2017 вбачається, що ТОВ "АНУЇТЕТ" з 13.11.2013 перебуває на обліку, як платник податків та як платник єдиного внеску, у Запорізькій об'єднаній Державній податковій інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області (а.с.15).
6.3. В оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції зазначено, що як вбачається з доказів матеріалів справи, на момент здійснення ліквідаційної процедури в порядку норм цивільного законодавства та у подальшому після порушення справи про банкрутство Боржник перебував на обліку в Запорізькій ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області.
6.4. Суд апеляційної інстанції встановив, що при зверненні до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство Боржник не вказував на наявність у нього заборгованості перед ГУ ДФС у м. Києві та про перебування на обліку, як платника податків, у м. Києві на дату прийняття засновником рішення про припинення діяльності ТОВ "АНУЇТЕТ ".
6.5. Також, як зазначено в оскаржуваній ухвалі, доказами матеріалів справи та заявником апеляційної скарги не підтверджено, що ТОВ "АНУЇТЕТ" на дату прийняття засновником рішення про припинення діяльності підприємства перебувало на обліку, як платник податків, у м. Києві.
6.6. З наведеного суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що порушене апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС у м. Києві на постанову господарського суду Запорізької області від 11.09.2017р. у справі № 908/1692/17 підлягає припиненню у відповідності до положень п. 1 статті 80 та ст. 91 ГПК України (у редакції, яка була чинна до 15.12.2017).
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу
7. До Верховного Суду від Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2017, а справу направити для розгляду до Донецького апеляційного господарського суду для розгляду по суті.
8. В обґрунтування підстав для скасування ухвали суду апеляційної інстанції, Скаржник зазначає у своїй касаційній скарзі наступні доводи:
8.1. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі неправильно застосував ст. ст. 4, 42 ГПК України та ст. ст. 1, 38, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
9. До Верховного Суду від учасників справи не надходили відзиви на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
10. Ухвалою Верховного Суду від 06.06.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2017 у справі №908/1692/17 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; вирішити витребувати з господарського суду Запорізької області матеріали справи №908/1692/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ануїтет".
11. До Верховного Суду 11.07.2018 надійшли матеріали справи №908/1692/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ануїтет".
12. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2017 залишити без змін, виходячи з наступного.
13. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
14. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
15. Щодо доводу касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі неправильно застосував ст. ст. 4, 42 ГПК України та ст. ст. 1, 38, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів зазначає наступне.
16. Відповідно до положень ч. 1 ст. 91 ГПК України (редакція, яка була чинна до 15.12.2017), сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.
17. Згідно п. 10 ч. 1 ст. 106 ГПК України (редакція, яка була чинна до 15.12.2017), окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
18. Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут); учасниками у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
19. Відповідно до п.п. 41.1.1 ч. 41.1. ст. 41 Податкового Кодексу України, контролюючим органам державою делеговано повноваження контролю та справляння податків з суб'єктів підприємницької діяльності.
20. Статтею 78 Податкового Кодексу України передбачено порядок проведення документальних позапланових перевірок. Зокрема, відповідно до п.п.78.1.7 Податкового Кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.
21. Разом з тим, відповідно до абзацу другого пункту 78.4 статті 78 Податкового Кодексу України, право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
22. Відповідно до пункту 42.3 статті 42 Податкового Кодексу України, якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.
23. Суд апеляційної інстанції ухвалою від 24.11.2017 у справі № 908/1692/17 зобов'язав Скаржника серед іншого надати докази, які саме контролюючі функції ГУ ДФС у м. Києві здійснює відносно Боржника, що Скаржником (відповідно до встановлених фактичних обставин) не було виконано.
24. Касаційна скарга не містить доводів чи аргументів, які б підтверджували право Скаржника, як контролюючого органу, на здійснення контролю за справлянням податків Боржником.
25. Також судом апеляційної інстанції встановлено, що з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1002751400 станом на 29.06.2017 вбачається, що ТОВ "АНУЇТЕТ" з 13.11.2013 перебуває на обліку, як платник податків та як платник єдиного внеску, у Запорізькій об'єднаній Державній податковій інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області (а.с.15).
26. З урахуванням наведеного, беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи та положення ст. ст. 41, 42, 78 Податкового кодексу України, колегія суддів дійшла до висновку про вірне застосування судом апеляційної інстанції в ухвалі про припинення апеляційного провадження приписів ст. ст. 80, 91 ГПК України (редакція яка була чинна до 15.12.2017).
27. За таких обставин є необґрунтованим довід касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі неправильно застосував ст. ст. 4, 42 ГПК України та ст. ст. 1, 38, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
28. Окремо колегія суддів звертає увагу, що попри оскарження процесуального рішення (ухвали про припинення апеляційного провадження в зв'язку з поданням апеляційної скарги особою, яка не брала участь у справі і господарський суд не вирішував питання про права та обов'язки такої особи), аргументи касаційної скарги направлені на неправильне застосування судом апеляційної інстанції приписів ст. ст. 1, 38, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". А саме Скаржник у касаційній скарзі вказує про те, що суд першої інстанції не перевірив належним чином наявність у Боржника на час порушення провадження у справі про банкрутство, ознак неплатоспроможності, а апеляційна інстанція підтримала висновок суду першої інстанції.
29. Висновок Скаржника, який викладений у касаційній скарзі, про те, що апеляційна інстанція підтримала висновок суду першої інстанції, щодо відсутності перевірки у Боржника на час порушення провадження у справі про банкрутство ознак неплатоспроможності є взаємно суперечливим, а також спростовується змістом оскаржуваної ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2017.
30. У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
31. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).
32. Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
33. З наведеного, касаційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві є необґрунтованою і містить доводи і аргументи, які не стосуються ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2017 про припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою Скаржника.
34. Відповідно до положень ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
35. Оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі вірно застосував положення ст. ст. 80, 91 ГПК України (редакція яка була чинна до 15.12.2017), а також беручи до уваги необґрунтованість касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві у якій викладено доводи і аргументи, які не стосуються ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2017, колегія суддів на підставі ст. 309 ГПК України, дійшла до висновків про відмову у задоволення касаційної скарги та про необхідність залишення оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції без змін.
36. Враховуючи те, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, судові витрати у вигляді судового збору покладаються на ГУ ДФС у м. Києві.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2017 у справі № 908/1692/17 залишити без задоволення.
2 . Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2017 у справі № 908/1692/17 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді В.В. Білоус
Н.Г. Ткаченко
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 16.07.2018 |
Оприлюднено | 30.07.2018 |
Номер документу | 75528504 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Жуков С.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні