Рішення

від 24.07.2018 по справі 805/2984/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2018 р. Справа№805/2984/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В.,

при секретарі судового засідання Скрипник К.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Краматорського міського відділу Головного Управління МВС України в Донецькій області до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних санкції, -

В С Т А Н О В И В:

Краматорський міський відділ Головного Управління МВС України в Донецькій області звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області №0008634410 від 26.02.2018 року про застосування штрафних санкції та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 253285,45 грн., в тому числі штраф у розмірі 229959,35 грн. та пеня у розмірі 23326,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем 26.02.2018 року винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Зазначає, що протягом липня-вересня 2014 року виплату заробітної плати та грошового забезпечення Краматорського МВ ГУМВС в Донецькій області своєчасно та в повному обсязі здійснювало Головне управління МВС України в Дніпропетровській області, у зв'язку із захопленням м. Донецьк незаконними збройними формуваннями.

Також посилається на п.9-4 розділу VIII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» , відповідно до яких платники єдиного внеску звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

З огляду на вищезазначене, вважає, що свої зобов'язання щодо своєчасності сплати єдиного внеску, зобов'язань зі сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом позивач виконував у повному обсязі, а спірне рішення є протиправним, оскільки прийняте в супереч чинному законодавству України.

Представник відповідача через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач посилається на те, що позивач відповідно до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За змістом відзиву, відповідач вважає, що оскаржуване позивачем рішення є законним та прийнятим на підставі вимог чинного законодавства, оскільки єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Позивач сплатив єдиний внесок із порушенням встановлених термінів сплати, через що відповідачем на підставі положень чинного законодавства застосовано штраф та нарахована пеня за несвоєчасно сплачені внески.

Вказує, що посилання позивача на п.9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є безпідставним, оскільки підпунктом «б» пункту 8 статті 14-1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року №1669 розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» було доповнено п.9-3. Проте, п.1 Закону України від 02.03.2015 року № 219-VIII до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2464 внесено, зміни зокрема п. 9-3 в редакції Закону України № 1669 вважати п.9-4. Однак, Законом України від 24.12.2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» , відповідно до якого втратив чинність п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2464.

З урахуванням внесених змін, платники єдиного внеску не звільняються від своїх обов'язків визначених ст. 6 Закону № 2464.

На підставі вищевикладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представником позивача через відділ діловодства та документообігу суду надано відповідь на відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що саме перебування платників податку на обліку в органах доходів та зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування штрафних санкцій до таких платників.

Ухвалою суду від 31.05.2018 року відкрито провадження в адміністративній справи та призначено підготовче засідання на 26.06.2018 року.

26.06.2018 року судом відкладено підготовче засідання на 10.07.2018 року.

Ухвалою суду від 10.07.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.07.2018 року.

Представник позивача у судовому засіданні 24.07.2018 року підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.07.2018 року заперечував проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, Краматорського міського відділу Головного Управління МВС України в Донецькій області, зареєстрований в якості юридичної особи 10.07.1994 року за №1200000000733, код ЄДРПОУ 08671509 згідно ст.43 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки (а.с. 20-22).

Відповідач, Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, є суб'єктом владних повноважень, згідно ст. 43 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

26.02.2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області прийнято рішення № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкції та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в частині сплати в сумі 229959,35 грн. та пені в сумі 23326,10 грн. (а.с. 9).

Не погодившись з прийнятим рішенням №0008634410 від 26.02.2018 року позивач звернувся зі скаргою від 02.03.2018 року №212/8-л/к до Державної фіскальної служби України (а.с. 11-12).

За результатами розгляду скарги позивача ОСОБА_3 фіскальною службою України прийнято рішення від 06.04.2018 року № 5822/5/99-99-11-02-02-25 «Про залишення скарги без розгляду» , оскільки зазначена скарга була оформлена без дотримання вимог, зазначених у п. 4 розділу І Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 № 1124 (а.с. 13).

Суд зазначає, що відповідно до позовної заяви предметом даного позову є визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області №0008634410 від 26.02.2018 року про застосування штрафних санкції та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 253285,45 грн.

Суд зазначає, що позивач не згоден з рішенням відповідача про застосування штрафних санкції та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0008634410 від 26.02.2018 року, оскільки відповідно до положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» позивач звільнений від виконання обов'язків щодо сплати єдиного внеску, отже, саме ця обставина стала підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (далі по тексту - Закон № 2464), Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року № 1669-VIІ (далі по тексту - Закон № 1669).

У відповідності до п.1. ч.1. ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

За приписами ч. 8, ч.12 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України №911-VIII від 24 грудня 2015 року внесені зміни до Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , у відповідності до якого п.п. 8 п. 4 ст. 11 вказаного Закону виключено.

Водночас, оскільки п.п. 8 п. 4 ст. 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" було внесено зміни до Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , а Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України № 911-VIII від 24 грудня 2015 року змін до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не було внесено, спірні правовідносини врегульовують положення п.9-4 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

При цьому, слід зазначити, що з набранням чинності Закону України Про внесення змін до розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці від 02.03.2015 року № 219-VIII п. 9-3 ;Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено вважати п. 9-4.

Таким чином, згідно п.9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платники єдиного внеску, визначені ст.4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14.04.2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року прийнято Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669-VII(надалі Закон №1669), згідно до ст.1 якого період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014 року.

На виконання Закону №1669 розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 р. та від 02.12.2015р. №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, згідно з додатком до якого, до зазначених населених пунктів належить, зокрема, м. Краматорськ Донецької області, на території якого розташований позивач.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що позивач звільняється від виконання зобов'язань платника єдиного внеску, встановлених ст. 6 Закону № 2464-VІ, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Суд зазначає, що п. 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не скасовує обов'язків платника єдиного внеску щодо сплати єдиного внеску, а надає можливість тимчасово на період проведення антитерористичної операції, не виконувати їх у встановлені строки ( своєчасно) та в повному обсязі.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Як вже зазначалось судом, позивачем було подано відповідну заяву до відповідача в лютому 2018 року (а.с. 42).

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу .

Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення податкового органу прийняте 26.02.2018 року відповідно до частини десятої, яка передбачає нарахування пені за кожний день прострочення платежу, та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VІ, яка передбачає накладення штрафу, зокрема за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

У межах спірних відносин накладення штрафу відбулося за період з 21.10.2014 року до 01.12.2014 року та нарахування пені відбулось за період з 21.01.2015 року по 20.05.2015 року, тобто за період проведення антитерористичної операції, за наявності умови перебування позивача як платника єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому в місті проведення цієї операції, без врахування положень Закону, який прямо забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, що прямо передбачено пунктом 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ.

Таким чином, застосування до позивача штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 21.10.2014 року до 01.12.2014 року та з 21.01.2015 року по 20.05.2015 року відповідно, є протиправним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 року у справі №805/1183/15-а ( №К/9901/6370/18), висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України.

Суд вважає, що звільнення позивача від виконання своїх обов'язків щодо сплати єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги на момент її складання.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі № 812/505/17 (№К/9901/188/17 ).

Водночас суд зазначає, що Закон № 2464-VІ не скасовує обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Також п. 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , яка має пряму дію, для звільнення від сплати єдиного внеску не вимагається додаткове отримання сертифіката про засвідчення форс-мажорних обставин, а тому таке звільнення повинно враховуватись податковим органом самостійно.

Суд вважає, що саме факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованого на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників відповідальності за порушення Закону № 2464-VІ, зокрема заходів впливу, якою є спірне рішення.

Суд виходить з того, що пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ є чинним на цей час, зміни безпосередньо до Закону № 2464-VІщодо виключення або викладення в новій редакції тощо пункту 9-4 розділу VIII цього Закону не внесені, чим спростовуються доводи податкового органу щодо втрати чинності положень цього пункту.

Безпідставними є також посилання податкового органу на неподання позивачем у порядку Закону № 2464-VІ заяви про звільнення від обов'язків, передбачених цим Законом, з огляду на те, що антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, триває, спірне рішення прийняте в період проведення цієї операції. Крім того, відповідальність урегульована окремою нормою цього пункту. Вимоги щодо заяви платника єдиного внеску як підстави для звільнення від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 цього Закону, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення атитерористичної операції, не можна виривати з контексту норми, яка вимагає системного аналізу положень у сукупності статей 6, 25 та пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ. Необхідність подання заяви обумовлена низкою підстав, зокрема визнання безнадійною недоїмки, яка підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу. Можливість подання такої заяви має місце виключно після закінчення антитерористичної операції. Натомість, звільнення від відповідальності передбачено безпосередньо у Законі, в силу його прямої дії та не потребує додаткового звернення, оскільки норма встановлює незастосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій та вона адресована насамперед до осіб, які наділені повноваженнями щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій. Також суд зазначає, що позивачем було надано заяву відповідно до зазначених вимог законодавства.

Доводи податкового органу щодо ненадання позивачем контролюючому органу сертифіката Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин, які призвели до несвоєчасної сплати єдиного внеску в період 2014-2015 років, є неприйнятними з огляду на відсутність такої умови для звільнення від відповідальності у нормі прямої дії пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ, який є спеціальним у розумінні статті 2 цього Закону. Потреба в цьому сертифікаті виникне при визнанні безнадійної недоїмки та її списанні.

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено, правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Оскільки прийняте рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України присуджує стягнути судові витрати у розмірі 3799,28 грн., здійснені Краматорського міського відділу Головного Управління МВС України в Донецькій області, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.

Керуючись ст.2, ст. 5-14, ст. 19-22, ст. 72-78, ст. 94, ст. 132-143, ст. 159-165, ст. 192-205, ст. 241-247, ст. 255,ст. 295-297, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Краматорського міського відділу Головного Управління МВС України в Донецькій області до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних санкції - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області №0008634410 від 26.02.2018 року про застосування штрафних санкції та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 253285,45 грн., в тому числі штраф у розмірі 229959,35 грн. та пеня у розмірі 23326,10 грн.

Стягнути на користь Краматорського міського відділу Головного Управління МВС України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 08671509, юридична адреса: 84333, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Шкадінова, будинок 25) судові витрати у сумі 3799 (три тисячі сімсот дев'яносто девять) грн. 28 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, юридична адреса: 87526, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця 130 Таганрозької дивізії, будинок 114).

Рішення прийняте в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 24 липня 2018 року.

Повний текст рішення виготовлено 26 липня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Загацька Т. В.